Бюджетний процес

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені  ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з Фінансового права України

на тему:

«Бюджетний процес» 

студента ІІІ-го курсу

заочного факультету №2

- Оніщука Євгена Олександровича

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків

2012

ПЛАН

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Поняття бюджетного процесу, його зміст і принципи………………………...4
2. Учасники бюджетного процесу, їх правовий статус…………………………12
3. Стадії бюджетного процесу…………………………………………………….17
1. Складання проекту бюджету…………………………………………....20
2. Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України……...23
3. Виконання бюджету……………………………………………………..25
4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього……………………………………………………..27
4. Сучасні проблеми бюджетного процесу……………………………………...29

Висновки……………………………………………………………………………32

Список використаних джерел……………………………………………………..33

Додатки……………………………………………………………………………...37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У бюджеті будь-якої держави  відбивається її соціально-економічна і політична природа, тобто зміст  її діяльності. Це виявляється як у  засобах та джерелах отримання доходів, у долі національного доходу, що надходять до бюджету, у напрямках  видатків, так і в побудові бюджету, в порядку його формування та затвердження. У бюджеті законодавчо виражена воля і доля всього народу та всієї держави. Бюджет займає центральне місце в фінансовій системі будь-якої держави, забезпечує виконання завдань і функцій, що стоять перед державою, виступає дієвим механізмом фінансової політики держави.

Актуальність роботи. Подальший економічний і соціальний розвиток нашої країни може бути досягнутий лише за умови вдосконалення бюджетної політики. На сьогодні фінансове право, а разом з тим і бюджетний процес потребують вирішення важливих проблем. Актуальність роботи полягає в тому, що роль бюджету в економічному розвитку держави дуже велика, і, не приділяючи належної уваги його формуванню, припускаючи помилки в його розрахунку, порушуючи законодавство, держава фактично позбавляється одного з найважливіших важелів державного управління, що тягне за собою економічну та політичну нестабільність, а також соціальну напруженість у суспільстві.

Мета роботи. Метою роботи є проведення аналізу механізму бюджетного процесу за законодавством України, дослідити поняття бюджетного процесу та його стадій, розкрити порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету за чинним бюджетним законодавством.

 

 

 

 

 

 

  

1. Поняття бюджетного процесу, його зміст і принципи.

 

Правомірність існування категорії і інституту бюджетного процесу в юридичній науці оспорюється і сьогодні. Багато авторів кращих наукових праць в юридичній науці поверхнево відображають формування бюджетного процесу. Категорії і інститути складання, затвердження, виконання (або наповнення державної казни), контролю, в даний час визнаються і аналізуються. Але їх органічно взаємообумовлене існування в межах єдиного бюджетного процесу, як категорії і інституту фінансової науки, не знаходить свого точного відображення.

Бюджет постійно розвивається та знаходиться в постійному русі. Послідовну зміну етапів, стадій розвитку можна у цілому визначити як бюджетний процес. При цьому необхідно підкреслити, що послідовність стадій не носить чисто механічного характеру, а регулюється нормами бюджетного права, які відображають послідовну зміну стадій, циклічний характер, зміну прав і обов'язків учасників бюджетного процесу.

У бюджетному процесі першим фактором його існування і функціонування є його динамічність, бо саме слово процес походить від латинського «procedere», що означає проходити. Другим фактором бюджетного процесу є участь в ньому всіх органів державної влади і управління. До хронологічного розвитку додається фактор присутності в ньому державних інститутів. Третім атрибутом формування і розвитку інститутів бюджету виступають конституційно-правові норми. До них додаються правові імперативи. Четвертим обов'язковим додатком поняття бюджетного процесу є сукупність матеріальних норм, які опосередковано залучають національний дохід до реалізації державних функцій податки і доходи від державної власності. П'ятим обов'язковим реквізитом зазначеного процесу є система техніко-організаційних нормативів витрат, діючих стабільно протягом тривалого часу. Шостим елементом бюджетного процесу виступає історично обумовлена впорядкована система державного механізму із суворим розподілом функцій, прав і повноважень всіх органів. Сьомим додатком є бюджетні методи.

Таким чином, у сукупності бюджетний процес у широкому значенні хронологічно обумовленою організаційно-правовою діяльністю державних органів по складанню, затвердженню і виконанню бюджету.

У вузькому значенні бюджетний  процес зводиться до взаємообумовленої сукупності інститутів, нормативів і методів по складанню, затвердженню і регулюванню виконання бюджету, яке протікає в межах традиційної діяльності казначейських і розпорядчих органів без участі парламенту і уряду. Тобто, до бюджетного процесу у вузькому значенні відноситься поточне регулювання бюджету.¹

Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу  України, полягає в регламентації  бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Фінансове право містить окремий правовий інститут, присвячений регламентації процесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих до централізованих фондів, - бюджетний процес.

У юридичній літературі викладено  багато думок щодо сутності та змісту бюджетного процесу. Традиційним є визначення його як сукупності дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання, здійснюваних відповідно до норм бюджетного права. Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес є діяльністю відповідних органів, що ґрунтується на владних повноваженнях і підпорядкована суворим процедурам у галузі бюджету.²

Таке поняття й зміст  бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробками юристів, які  спеціалізуються у сфері бюджетних  відносин. І. Розпутенко вважає, що формування, затвердження та виконання бюджету  становить поняття бюджетного процесу, в якому закладається стратегія  економічної і соціальної політики, інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків.

Не всі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу. Зокрема, професор А. І. Худяков пропонує сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають в ході діяльності державних органів з планування доходів та видатків бюджету, визначити як «бюджетне планування». Він посилається на той факт, що цей термін вживається в основному в економічній літературі і є зрозумілішим для тих, хто не є спеціалістом у галузі бюджетного права. При вживанні терміна «бюджетний процес» виникає асоціація з цивільним чи кримінальним процесом.

Вчені не раз висловлювали думку, що будь-яка матеріальна галузь права вимагає процедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційну діяльність державних органів, мають процесуальний  характер. Особливо це стосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже з бюджетом пов'язані всі  державні органи, підприємства, організації, установи, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні бюджету.³

М.І. Піскотін виражає сумніви відносно наявності самостійної стадії розгляду бюджету, вважаючи, що вона охоплюється стадіями складання і затвердження. Однак, в юридичній та економічній літературі стадія розгляду бюджету виділяється в особливу, що відповідає законодавству і сприяє  підвищенню відповідальності державних органів за зміст проекту бюджету.⁴

У фінансово правовій літературі висловлюються і інші думки щодо поняття бюджетного процесу, відповідно до якого в нього вкладається  більш вузький зміст, що охоплюється  тільки стадіями складання, розгляду та затвердження бюджету. Таким чином розглядається бюджетний процес в підручнику М. А. Гурвіча.

Аналогічні погляди зустрічаються  і в юридичній літературі інших країн. Наприклад, професор А. І. Ангелов притримується такого ж погляду, даючи, разом з тим, йому обґрунтування. На його погляд включення виконання бюджету в поняття бюджетного процесу робить його занадто широким. Поняття «бюджетний процес» використовується ним в значенні «сукупність процедур по розробленню бюджету як обов’язкового нормативного акту», який підлягає виконанню. Виконання бюджету професор Ангелов розглядає як кінцеву ціль формування бюджету. На підтвердження своїх поглядів він проводить паралель між бюджетним процесом і з законотворчим процесом як сукупністю дій, що ведуть до виникнення закону.⁵

Отже, можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна  та багатогранна. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений  у всіх своїх складових потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних  органів з формування та виконання  бюджету, а й для правильного  розв'язання численних питань, що при  цьому виникають.

Аналізуючи сутність та зміст  бюджетного процесу, можна дійти  висновку про те, що йому притаманні певні ознаки, до яких можна віднести такі:

1. Бюджетний процес являє собою врегульовану нормами права організаційну форму діяльності, яка завжди пов’язана з вирішенням питань, що стосуються бюджетів і тягнуть певні юридичні наслідки.

2. Бюджетний процес є  сукупністю правових форм діяльності  уповноважених бюджетним законодавством  суб’єктів (учасників бюджетного процесу) , які визнані такими Бюджетним кодексом України.

3. Бюджетний процес являє  собою органічно пов’язану систему  дій щодо здійснення операцій  з нормами права. Перелік цих  дій у послідовності їх здійснення  закріплено нормами БК. За своїм  змістом бюджетний процес охоплює:  визначення фінансової та бюджетної  політики, розробку управлінських  стратегій, оцінку, потреби пріоритетів  і можливостей бюджету, розробку  проекту бюджету, оцінку ефективності  проекту тощо.

4. Бюджетний процес є  діяльністю, результати якої закріплюються прийняттям відповідних правових актів, таких, що мають офіційний характер і встановлену законом форму. Якщо бюджет являє собою набір цифрових показників, то Закон України «Про Державний бюджет України» є не тільки зведенням цих показників, а й правовими приписами, що мають конкретний адресний зміст.

5.Бюджетний процес є  діяльністю, яка об’єктивно потребує процесуальної регламентації. Така регламентація здійснюється за допомогою бюджетно-правового механізму, що являю собою сукупність правових засобів, за допомогою яких упорядковується діяльність учасників бюджетного процесу у сфері бюджетної діяльності. Елементами зазначеного механізму є норми бюджетного процесуального права, процесуальна фактична система (юридичні факти, що опосередковують бюджетні процесуальні правовідносини) та бюджетні процесуальні правовідносини.

6. Бюджетний процес потребує  застосування різних методів  і засобів юридичної техніки, наукових досягнень тощо.

Бюджетна система України, відповідно до вимог статті 95 Конституції  України щодо справедливого і  неупередженого розподілу суспільного  багатства між громадянами і  територіальними громадами, ґрунтується  на таких принципах:

Принцип єдності бюджетної  системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних  відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і провадження бухгалтерського  обліку і звітності. На цьому принципі ґрунтується забезпечення цілісності та єдності бюджетної системи  як фінансової основи, передумови цілісності та єдності Української держави. Як наслідок цього принципу, в Україні  діє правило єдності каси, яке  передбачає зарахування всіх доходів, у тому числі й надходжень із джерел фінансування дефіциту бюджету, в єдиний фонд публічних фінансів і здійснення всіх передбачених бюджетом витрат із цього фонду. Виконання всіх місцевих бюджетів також здійснюється на основі принципу єдності каси.

Принцип збалансованості, зазначений у статті 95 Конституції України, передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати  обсягу надходжень до бюджету на відповідний  бюджетний період, тобто обсяг  передбачених бюджетом видатків має  покриватися реальними доходами.

Принцип самостійності передбачає, що Державний бюджет України та місцеві  бюджети є окремими самостійними ланками бюджетної системи. Самостійність  бюджетів забезпечується закріпленням за ланками бюджетної системи  відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів бюджету відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних місцевих рад формувати та затверджувати відповідні бюджети згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.