Бюджетний процес

Принцип повноти передбачає включення до бюджетів усіх надходжень і витрат, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів  державної влади, органів влади  Автономної Республіки Крим, органів  місцевого самоврядування. Згідно із цим принципом, усі надходження  мають акумулюватися на рахунках відповідних бюджетів.

Принцип обґрунтованості  полягає в тому, що бюджет має  формуватися на реальних макропоказниках  економічного й соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат, що здійснюються відповідно до затверджених методик  і правил.

Принцип ефективності встановлює, що в процесі складання та виконання  бюджету всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату.

Принцип субсидіарності передбачає, що розподіл видатків між державним  і місцевими бюджетами, а також  між місцевими бюджетами ґрунтується  на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього  споживача. Видаткові повноваження мають бути закріплені за бюджетами  з метою децентралізації та з  урахуванням того, що вони можуть бути виконані найефективніше на місцях.

Принцип цільового використання бюджетних коштів означає, що кошти  з бюджету спрямовуються у  відповідному напрямі та витрачаються розпорядниками й одержувачами бюджетних  коштів на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень. Такий підхід дає змогу встановити відповідальних за цільове використання бюджетних  коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу за нецільове й неефективне використання коштів.

Принцип справедливості й  неупередженості. Бюджетна система  України будується на засадах  справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства  між громадянами і територіальними  громадами. Можливість здобуття освіти або доступу до соціальних програм  не повинні залежати від місця  проживання громадянина. Цей принцип  забезпечує рівний доступ громадян країни до основних бюджетних послуг та соціальних гарантій і реалізується через норми, встановлені Бюджетним кодексом у частині визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та дотацій вирівнювання. Такий підхід дає змогу надавати соціальні  послуги в кожній адміністративно-територіальній одиниці на порівняно однаковому рівні за наявності єдиних ставок оподаткування та справляння податків.

Принцип публічності та прозорості. Державний бюджет України та місцеві  бюджети затверджуються, рішення  щодо звіту про їх виконання ухвалюються  відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами.

Доступність інформації про  бюджет повинна бути забезпечена  на всіх стадіях бюджетного процесу.

Принцип відповідальності учасників  бюджетного процесу полягає в  тому, що кожен учасник бюджетного процесу відповідальний за свої дії  або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

У ході реалізації засад  державної бюджетної політики всі  принципи бюджетної системи діють  і застосовуються в бюджетному процесі  в єдності та взаємозв'язку і лежать в основі діяльності всіх учасників  бюджетного процесу.⁶

Бюджетний процес як вид  юридичного процесу є досить складним за своїм змістом. Він включає  Законодавчий (прийняття закону про  Державний бюджет на відповідний  рік та законів про внесення змін до вже прийнятого закону) та адміністративний процеси (стадії виконання, контроль за виконанням та звіту про виконання закону про Державний бюджет).

Отже, бюджетний процес як вид юридичного процесу являє  собою сукупність правових форм діяльності уповноважених бюджетним законодавством суб’єктів (учасників бюджетного процесу), органічно пов’язану систему дій щодо здійснення операцій з нормами права, результат якої закріплюється прийняттям відповідних правових актів, що мають офіційний характер і встановлену законом форму.⁷

П.11 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу  визначає бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність, пов'язану зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

На основі аналізу повноважень  органів державної влади у  сфері бюджетних відносин можна  зробити висновок, що не доцільно звужувати  поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про  бюджет і затвердження його органом  законодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет - це тільки створення юридичних можливостей  для здійснення волі законодавчого  органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання  і затвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому  виконанні акта про бюджет, яке  повинно постійно контролюватися з  боку органів державної влади  для досягнення відповідності між  запланованими і реальними показниками.

2. Учасники бюджетного процесу, їх правовий статус.

Учасниками бюджетного процесу  в Україні відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу є органи наділені бюджетними повноваженнями (правами, обов'язками і відповідальністю), бюджетні установи, інші отримувачі бюджетних коштів та кредитні організації, які здійснюють окремі операції з коштами бюджетів.

Аналіз змісту Кодексу  надає можливість визначити таких  учасників: Верховна Рада України, її комітети, депутатські фракції та групи, народні  депутати; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; місцеві ради; Кабінет Міністрів  України, міністерство фінансів України  та його територіальні органи; Рада міністрів автономної Республіки Крим; місцеві державні адміністрації; виконавчі  органи місцевих рад; Національний банк України; Рахункова палата; Головне  контрольно-ревізійне управління; органи стягнення; головні розпорядники, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів. (Додаток 1).

Повноваження Верховної  Ради України з питань бюджету. Верховна Рада України:

1. розробляє   пропозиції   до   проекту   Основних   напрямів   бюджетної   політики (бюджетної резолюції) на наступний бюджетний період;
2. приймає постанову про схвалення або тип  і до відома бюджетної резолюції;
3. розглядає проект закону про Державний бюджет в трьох читаннях;
4. ухвалює   Закон   України   про   Державним   бюджет   та   подає    його на підпис Президенту України;
5. вносить зміни і доповнення до Закону України про Державний бюджет;
6. контролює хід виконання Державного бюджету;
7. приймає рішення про надання Україною позик іноземним державам, а також про одержання від Іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України та ін.⁸

Рахункова палата Верховної  Ради України є постійно діючим вищим органом державного   фінансово-економічного    контролю;   створюється    Верховною   Радою країни на підставі Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України». Рахункова палата Верховної Ради України:

- здійснює контроль за  своєчасним виконанням дохідної  і видаткової частин державного  бюджету;

-  здійснює контроль  за утворенням і погашенням  внутрішнього і зовнішнього державного  боргу.

Процес прийняття законів  є тривалим, тому для оперативного вирішення важливих питань, які не врегульовані законами, в Україні застосовується механізм Указів Президента. Повноваження Президента України з питань бюджету:

1. підписує закон про Державний бюджет України;
2. накладає вето на закон про Державний бюджету випадку незгоди з ним;
3. вносить у законодавчо встановленому порядку зміни та доповнення до Державного бюджету;
4. призначає на посаду Міністра фінансів України та припиняє його повноваження.⁹

Кабінет міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади відповідальним перед Президентом та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді. Повноваження Кабінету Міністрів у бюджетному процесі:

1. подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямків бюджетної політики;
2. розробляє проект закону про Державний бюджет;

3) вносить зміни до  проекту закону про бюджет  після 1-го і 2-го читання  у Верховній Раді;

4. приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду Державного бюджету;
5. забезпечує виконання Державного бюджету;
6. забезпечує контроль за виконанням Державного бюджету;
7. подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді;
8. доводить до відома місцевих органів влади обсяги міжбюджетних трансфертів.

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру  і не можуть бути передбаченими при  складанні проекту бюджету формується резервний фонд у розмірі, що не перевищує 1% видатків загального фонду відповідного бюджету. В обов'язковому порядку  створюється резервний фонд Державного бюджету. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого  бюджету приймає відповідна рада. Рішення щодо виділення коштів з  резервного фонду приймають, відповідно, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого  самоврядування.¹⁰

Міністерство фінансів України  сформовано в 1992 р., сьогодні діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента від 8 квітня 2011 року. Міністерство фінансів очолює міністр. Міністерство фінансів України складається з Центрального апарату міністерства, а також органів Міністерства фінансів середньої ланки (фінансові управління обласних державних адміністрацій) та органів Міністерства фінансів нижньої ланки (міські, районні та районні в містах фінансові відділи). При міністерстві фінансів також діють організації, що входять до складу фінансових органів України - Державне казначейство України та Державна Контрольно-ревізійна служба. Центральний апарат Міністерства фінансів складається з таких структурних підрозділів: адміністрації (міністр, заступники, колегія); департаменту податкової політики і макроекономічного прогнозування; департаменту фінансів виробничої сфери; департаменту фінансів невиробничої сфери; департаменту по бюджету; департаменту зовнішньоекономічних зв'язків; департаменту державного боргу; департаменту державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну; департаменту фінансових установ та ризиків.¹¹

Державне Казначейство України  створене Указом Президента України  «Про Державне казначейство України» від 27.04.1995 р., 13.04.2011 р. Указом Президента України створено Державну казначейську службу, яка діє на підставі Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року, складається з Головного управління (вища ланка); управлінь Державної казначейської служби АРК, в областях, в м. Києві та Севастополі (середня ланка); відділень в районах, містах і районах міст (базова нанка). Основним завданням органів Державної казначейської служби є організація виконання і безпосереднє здійснення контролю за виконанням Державного бюджету. Повноваженнями органів Державної казначейської служби у бюджетному процесі є:

1. розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів (прийом, вберігання і видача бюджетних коштів);
2. відкриття   особових   і   реєстраційних  рахунків  розпорядникам   коштів,  закриття реєстраційних рахунків після закінчення бюджетного періоду;
3. розподіл    і    перерахунок   місцевим   бюджетам    належні   їм    суми    коштів   від відрахувань загальнодержавних податків і зборів;
4. ведення обліку розпорядників коштів;
5. ведення бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджету;
6. складання   звітності   про   стан   виконання   показників  Держанного   і   зведеного бюджетів.¹²

Державна Контрольно-ревізійна  служба України діє на підставі Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну  службу в Україні» від 26.01.1993 р., складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь АРК, областей, м. Києва і Севастополя, контрольно-ревізійних відділів в містах, районах і районах міст. Основним завдання Державної Контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Державна Контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими радами народних депутатів, органами виконавчої влади, органами прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки. Повноваженнями органів Державної Контрольно-ревізійної служби є: