Бюджетний устрій та бюджетна система

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Января 2013 в 00:33, курсовая работа

Описание работы

Метою моєї роботи є розгляд, аналіз найважливіших проблем бюджетної системи та напрямки вирішення цих проблем.
Об’єктом дослідження є бюджетна система. Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.

Содержание работы

Вступ……………………………………………………………………………………….5

Розділ 1. Основи бюджетного устрою. Бюджетна система та її ланки………………..7

1.1. Сутність та роль бюджету в соціально-економічних процесах…..………7

1.2. Структура бюджету……………………………………………….………..12

1.3. Становлення бюджетної системи України………………….………….…20

Розділ 2. Розвиток концепцій реформи системи міжбюджетних відносин в Україні……………………………………………………………………………………27
5

Розділ 3. Шляхи стабілізації бюджетної системи України…………………………...34

Висновки…………………………………………………………………………………45

Список використаних джерел………………………………………….……………….48

Додатки…………………………………………………………………………………..49

Файлы: 1 файл

курсак.doc

— 234.50 Кб (Скачать файл)

Реформа бюджетної системи  та міжбюджетних взаємовідносин пов'язана  із реформуванням податкової системи України, зокрема переглядом структури та переліку державних податків, розширенням ролі та частки місцевих податків і зборів, запровадженням регіональних (обласних) податків і зборів. За рахунок цього мають бути створені передумови для радикального зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів, зміни джерел формування дохідної бази цих бюджетів.

Наслідком цього має  стати переведення усіх ланок  місцевих бюджетів на власну дохідну  базу. Конкретний перелік дохідних джерел окремих ланок місцевих бюджетів є темою спеціального дослідження і тут не розглядається. Необхідно прийняти в новій редакції з урахуванням системи оподаткування на даний момент Закон України "Про систему оподаткування", прийняти Закони України "Про місцеві податки і збори", "Про фінанси місцевого самоврядування".

В процесі реформи  бюджетної системи і міжбюджетних взаємовідносин в Україні має  бути розв'язана проблема державної  стандартизації бюджетних видатків. Це означає, що в межах усієї території України державні та громадські послуги мають надаватись в гарантованих обсягах і бути за якістю не нижчими, ніж в середньому по країні. Ось чому в законодавчому порядку слід визначити державні мінімальні соціальні стандарти державних і громадських послуг. 5 жовтян 2000 року був прийнятий Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Але ми повинні реалістично переоцінити окремі норми законодавства, які, як засвідчила практика, не виправдали себе. Це, зокрема, стосується так званого нормативного підходу до формування мінімальних розмірів місцевих бюджетів.

Що стосується обов'язкових  завдань органів місцевого самоврядування, то в їх межах ці органи мають надавати державні та громадські послуги на рівні не нижчому, ніж це буде передбачено державними мінімальними соціальними стандартами.

Переведення місцевих бюджетів на власну дохідну базу, запровадження державних мінімальних соціальних стандартів створять ситуацію, за якої частина органів місцевого самоврядування не матиме достатніх дохідних джерел для забезпечення обов'язкових завдань щодо надання державних і громадських послуг на рівні державних стандартів. Це пов'язано з об'єктивними причинами, зокрема такими, як нерівномірність розміщення продуктивних сил і податкової бази. Інша ж частина органів місцевого самоврядування навпаки матиме значний надлишок фінансових ресурсів, забезпечивши фінансування не тільки обов'язкових, а й факультативних завдань.

Реформа бюджетної системи  і міжбюджетних взаємовідносин передбачає внесення суттєвих змін до основ організації бюджетного процесу в Україні. В першу чергу це стосується існуючого порядку затвердження бюджетів. Україна успадкувала порядок затвердження бюджетів, який склався в СРСР у 30-ті рр. Спочатку затверджується Державний бюджет України, в якому визначаються основні дохідні джерела зведених бюджетів областей. Потім затверджуються республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст Києва і Севастополя бюджети, де визначаються основні дохідні джерела міст обласного підпорядкування, районів, районів у містах Києві та Севастополі. Згодом затверджуються міські бюджети міст обласного підпорядкування та районні бюджети. Завершується цей процес затвердженням сільських, селищних бюджетів та бюджетів міст районного підпорядкування. Таку процедуру затвердження бюджетів інколи називають процедурою затвердження бюджетів "згори" "донизу".

Слід зазначити, що подібна  процедура формування і затвердження бюджетів зараз не застосовується в жодній розвинутій країні. Затвердження бюджету центрального уряду і затвердження місцевих бюджетів – це складові двох самостійних бюджетних процесів. Враховуючи це, в ході реформи бюджетної системи і міжбюджетних взаємовідносин в Україні доцільно роз'єднати бюджетний процес, пов'язаний зі складанням, затвердженням і виконанням державного бюджету України, і відповідний процес, пов'язаний із формуванням місцевих бюджетів. Слід законодавче визначити строки затвердження місцевих бюджетів, конкретний термін щодо кожного з них має визначати відповідний орган місцевого самоврядування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Бюджет – складна  економічна категорія. Як категорія, державний  бюджет являє собою систему економічних  відносин, що складаються в суспільстві  в процесі формування, розподілу, та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов створеної вартості – нацонального доходу, розподілюваного і перерозподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш цілонаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державого бюджету України.

Найважливіше призначення  бюджету – це створення метеріальної основи для реалізації державою своїх  функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільчу, контролюючу, забезпечення існування держави. В умовах реформування економіки України, пов¢язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

Бюджетна система –  це заснована на економічних відносинах та юридичних нормах сукупність усіх видів та ланок бюджету країни, які обєднані на єдиних принципах.

Складовими елементами бюджетної системи є:

  • структура;
  • принципи побудови;
  • організація функціонування.

Бюджетна система складається  з державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної  системи України, є зведеним бюджетом України.

 Нові економічні відносини потребують змін і в бюджетній системі. Щодо вирішення цієї проблеми існують різні підходи:

  • зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку приорітетних напрямків виробництва, стабілізації національної валюти;
  • при збереження централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів;
  • надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

Економічне оновлення об”єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки та культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом  коштів, які зосереджено в ньому. В безпосередньому взаємозв”язку  з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює  можливість для маневрування при  розподілі коштів на потреби суспільства  з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підгрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, о викликано переодом до ринкових умов господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

  1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР.//Відомості ВРУ. – 1996. - № 30.
  2. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. – Трернопіль. – 1996.
  3. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.
  4. Государственные финансы. Учебник под редакцией д.Э.Н. Федосова _.М., - К., - Либідь. – 1991.
  5. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка. – 1997.
  6. Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль: Економічна думка. – 1998.
  7. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000.
  8. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2000.
  9. Л.К. Воронова. Фінансове право. – Харків. – 1998.
  10. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Знання  - Прес, 2002. – 214с.
  11. Зведені матеріали наукових досліджень «Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України». Матеріали Бюджетного  комітету Верховної Ради України
  12. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). – К.: НІОС, 2000.
  13. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. Навчальний посібник. – К.: Знання – Прес, 2002 – 495 с.
  14. Бюджетний Кодекс України: Закон України//Голос України. – 2010. – 4 серпня. - №143(4893).

 

ДОДАТКИ

 

 

Додаток 1

Бюджетна система України


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Потік трансфертів

 



Информация о работе Бюджетний устрій та бюджетна система