Бюджетное финансирование учереждений культуры и искусства

Бюджетне фінансування культури та мистецтва, склад видатків.

 Фінансування установ  культури і мистецтва здійснюється  за рахунок державного і місцевих  бюджетів, коштів від надання  платних послуг, а також коштів  підприємств, організацій, гро-мадських  об'єднань та інших джерел.

 Відповідно до основ  законодавства про культуру для  фінан-сової підтримки цих закладів  можуть утворюватися державні  та місцеві фонди розвитку  культури. Порядок створена і  вико-ристання коштів таких фондів  визначається положеннями, що  затверджуються в установленому  порядку.

 Громадські об'єднання,  творчі спілки, підприємницькі структури  також можуть створювати фонди  підтримки культури.

 Кожна установа культури  і мистецтва має самостійний  єдиний кошторис доходів і  видатків, який затверджує вищестояща  організація. Доходи і видатки  плануються в кошторисі в загальновстановленому  порядку. Так, заробітна плата  планується з виходячи з типових  штатів, установлених для кожного  виду установ залежно від обсягу  їхньої діяльності.

 До невеликих культурно-освітніх  установах складаються за-гальні  кошториси в межах району чи  міста. Зведене плануван-ня здійснюється  за видами установ на основі  середньої кількос-ті установ  кожного типу та середньої  норми витрат з виділенням  витрат на заробітну плату,  придбання предметів постачання, матеріалів і послуг, оплату послуг  з утримання ус-танов, оплату  комунальних послуг та енергоносіїв  тощо.

 

Финансирование отрасли  культуры в 2012 году увеличено на 71 млн.грн.

 

 

10.10.2012 | 15:39

 Пресс-служба Министерства  культуры 

 

 

Законом «О Государственном  бюджете Украины на 2012 год» Министерству культуры предусмотрены расходы  в сумме 2 134,33 млн. грн. Об этом на брифинге в Доме Правительства 10 октября рассказал  Министр культуры Михаил Кулиняк.

 

«2 октября принято изменения  к Закону «О Государственном бюджете  Украины на 2012 год» относительно увеличения объема расходов на 71 млн. грн. для обеспечения  своевременной и в полном объеме выплаты заработной платы работникам учреждений культуры и образования, отнесенных к сфере управления Минкультуры», - акцентировал министр.

 

Михаил Кулиняк также  рассказал, что распоряжением Кабмина  от 21.03.2012 г. № 177-р Минкультуры предусмотрены  средства в сумме 20 млн. грн. для приобретения украиноязычных книг для пополнения фондов библиотек. На реализацию мероприятий  по воссозданию культуры национальных меньшинств в госбюджете предусмотрено 963,9 тыс. грн. Для обеспечения связей с украинской диаспорой и распространения  украинской национальной идентичности в мире предусмотрено 1 млн. грн.

 

Кроме того, Распоряжением  Кабмина от 29.02 2012 № 273-р «О подготовке и проведении Первой Киевской биеннале современного искусства «Арсенал» Минкультуры были предусмотрены 30 млн. грн. на проведение мероприятия. Министерством культуры оказывается финансовая поддержка газет на языках национальных меньшинств (1344, 5 тыс. грн.), Национальным творческим союзам (8397,1 тыс. грн.), Национальному газетно-журнальном издательству, которое специализируется на издательстве культурологической прессы (6107,4 тыс. грн.).

 

 

 

 

 

 

Результатом діяльності соціально-культурних закладів і установ є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових послуг у формі нематеріальних благ і послуг галузями освіти, науки, культури, мистецтва, охорони здоров'я тощо. Фінансування соціально-культурних закладів і установ значною мірою залежить від рівня продуктивності праці у суспільстві: чим він вищий, тим більше можливостей є для спрямування фінансових ресурсів у соціальну сферу. Водночас розвиток соціальної сфери відіграє значну роль в утворенні ВВП. Як стверджує академік НАН України А.Чухно, починаючи з другої половини XX ст. науково-технічний прогрес забезпечує приблизно 70% приросту виробництва.

 

Сучасна економіка і суспільство  докорінно відрізняються від попередніх. Це такий науково-технічний рівень виробництва і продуктивності праці, за якого при порівняно невеликій зайнятості матеріальне виробництво повністю забезпечує матеріальні потреби, а основна маса зайнятих зосереджена у соціальній сфері, яка задовольняє освітні, культурні, духовні потреби людей та їх всебічний розвиток. Уже зараз промисловий комплекс США функціонує завдяки лише 10% зайнятих, а у сільському господарстві 2,5% працюючих. Близько 80% зайнятих припадає на соціальну сферу — галузі, які забезпечують всебічний розвиток людини.

 

Розвиток техніки і  технології виробництва збільшує вимоги до людини, до її освіти, професійної  підготовки, майстерності. У відповідності з цим виникає потреба у підвищенні освітнього рівня і удосконалення професійного навчання, що, у свою чергу, потребує відповідного фінансування.

 

У даний час нематеріальні  блага і послуги соціально-культурних закладів і установ надаються споживачам безоплатно або за плату. Але і у першому, і у другому випадках вони отримають грошову оцінку на рівні витрат соціально-культурних закладів і установ. Джерелом фінансування витрат на створення безоплатних нематеріальних благ і послуг є кошти, виділені для цих установ і закладів з бюджетів різних рівнів, а джерелом фінансування витрат при створенні платних нематеріальних благ і послуг є доходи, отримані від їх реалізації у формі виручки.

 

Характер створення нематеріальних благ і послуг та джерела формування засобів для їх відтворення визначаються фінансово-господарською діяльністю соціально-культурних закладів і установ. При безоплатному наданні нематеріальних благ і послуг організація діяльності здійснюється на кошторисному фінансуванні, а діяльність цих закладів і установ, що надають споживачам нематеріальні блага і послуги за плату, здійснюється на засадах комерційного розрахунку[15, c. 205-206].

 

Основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, є кошторис доходів і видатків соціально-культурних закладів і установ. На його основі визначається обсяг і спрямованість коштів соціально-культурних заходів і установ для виконання своїх завдань і функцій та досягнення цілей, запланованих на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

 

Найбільший обсяг позабюджетних  коштів мають у своєму розпорядженні  вищі навчальні заклади. Вони становлять нині більше 40 відсотків загальної суми фінансових ресурсів, що перебувають у їх розпорядженні. Основними джерелами позабюджетних коштів є надходження за виконані госпрозрахункові, науково-дослідні роботи, за проведення курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу електронно-обчислювальної техніки, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.

 

Діяльність соціально-культурних установ і закладів та формування їх фінансових ресурсів виходить за межі, відведені бюджетними можливостями, зокрема:

 

— розширення сфери їх діяльності зумовлюють відповідні зміни структури  фінансових ресурсів, що перебувають  у розпорядженні цих установ;

 

— обмеження бюджетних  ресурсів та збільшення позабюджетних  коштів не передбачають їх взаємозв'язку та узгодження у фінансовому плануванні і практичному використанні;

 

— діючий порядок планування обмежує можливості раціонального  й ефективного використання фінансових ресурсів, запровадження прогресивних норм і нормативів та дотримання режиму економії

 

 

 

 

 

 

Життєво важливою справою  стає забезпечення випереджаючого розвитку соціальних

інститутів (освіти, медицини, культури) та, відповідно, зростання соціальних інвестицій,

безпосередньо спрямованих  на розвиток людини. Тому вирішення важливих питань соціального й

економічного розвитку сфери  культури в нашій країні неможливе  без відповідного фінансового

забезпечення [1]. Для успішного розвитку соціальних інститутів необхідно вирішити такі завдання:

своєчасне формування й цільове  використання фондів грошових коштів для здійснення

господарської діяльності юридичними та фізичними особами, що працюють у цій сфері; належне

виконання функцій держави  з підтримки розвитку культурно-мистецької діяльності; збереження

культурно-мистецької спадщини; створення позитивного іміджу країни; задоволення потреб

громадян у культурних благах тощо.

Своєчасне виконання цих  завдань призведе до успішної діяльності та розвитку соціальних

інститутів, що передбачає створення багатоканальної системи фінансування цієї сфери, одним із

важливих елементів якої є її бюджетне забезпечення.

Незважаючи на велику кількість  досліджень, питання бюджетного забезпечення сфери

культури є недостатньо  дослідженими, що і зумовило вибір теми дослідження.

Метою статті є з’ясування особливостей бюджетного забезпечення сфери культури України

в умовах формування ринкової системи господарювання та запропонування заходів щодо

поліпшення системи бюджетного забезпечення.

Для досягнення мети поставлено такі завдання: аналіз бюджетних видатків та виявлення їх

ролі у розв’язанні соціальних і економічних проблем у сфері культури.

З 1991 року до 2009 року частка видатків на культуру і мистецтво у структурі загальних

видатків зведеного бюджету  України коливалася від 1,18 % до 2,53 %, що було зумовлено

116

"Управління розвитком", №2(99) 2011

__________

© Бессараб О. О., 2011

економічною ситуацією, яка склалася в нашій країні, можливостями наповнення дохідної частини

бюджету, пріоритетами культурно-мистецької політики і впливом інших внутрішніх і зовнішніх

чинників [2]. Причиною таких незначних видатків є невизначеність політичної ситуації. Тому уряду,

на перспективу, потрібно звернути увагу на належне фінансове забезпечення цієї сфери з метою

посилення впливу культурно-мистецької діяльності на українське суспільство, формування

позитивних установок  і ціннісних орієнтацій населення, переходу на інноваційні методи роботи і

прискорену інформатизацію галузі, становлення сучасної інфраструктури для активізації

мистецько-туристичного потенціалу країни [3].

Під час складання кошторису  дуже важливо враховувати розмір видатків зведеного

бюджету в розрахунку на одну особу, оскільки цей показник свідчить про можливості нашої

держави із забезпечення населення  базовими культурно-мистецькими благами. Темпи зростання

видатків на культуру і  мистецтво в розрахунку на одну особу  в окремі періоди були нижчими  від

індексу споживчих цін, що, у свою чергу, погіршувало фінансово-господарське становище закладів

і установ цієї сфери й  можливості надання ними якісних  послуг [4].

З метою стимулювання господарської  діяльності у сфері культури передбачено  прийняття

Закону України "Про національний культурний продукт" [5]. Хоча треба зазначити, що в цьому

законопроекті є дискусійні положення. Зокрема, передбачено: запровадження стандартів і

нормативів надання культурних послуг громадянам України без орієнтації на конкретні показники;

збереження й розвиток базової мережі державних і комунальних  закладів культури для

розширення доступу до культурних послуг якомога більшого кола потенційних споживачів, що є

одним із пріоритетів державної  політики, вже передбачених заходами підтримки закладів культури

в період економічної кризи [6] та іншими нормативно-технічними документами, тому не потребує

фіксації та уточнення  в цьому законопроекті.

В Україні відбувається поступовий перехід до застосування програмно-цільового методу у

процесі складання бюджетів різних рівнів [7], що обумовило зміну підходів до бюджетного

забезпечення сфери культури. Цей метод сприяє тому, що держава надаватиме саме ті культурно-

мистецькі блага, в яких населення реально зацікавлене, які мають одні з найвищих показників

соціальної ефективності та враховують не лише нинішні, а й майбутні потреби. Програмно-

цільовий метод дає  змогу вдосконалити механізм державного управління у сфері культури через

посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних  коштів за їх цільове використання,

досягнення мети й виконання  завдань відповідної програми. Водночас застосуванню цього методу

перешкоджають певні проблеми, зумовлені великою кількістю державних зобов’язань, що

призводить до нецільового  використання бюджетних коштів і, відповідно, пролонгації реалізації тієї

чи іншої програми.

Чинна модель формування бюджетних  асигнувань на сферу культури і мистецтва  в Україні

передбачає перерозподіл частини ВВП на утримання культурно-мистецьких закладів та установ і

не розглядає ці кошти  як інвестиції в межах реалізації стратегії людського розвитку [8].

Тому існуюча система  бюджетного забезпечення сфери культури у країні є недостатньо

ефективною, отже, потребує здійснення комплексу заходів, спрямованих на її вдосконалення,

основними з яких є:

перегляд існуючих нормативів бюджетного забезпечення сфери культури з урахуванням

макроекономічних показників;

доопрацювання методики фінансування сфери культури, в основі якої є розрахунок обсягів

бюджетних видатків на одну особу, з урахуванням головних соціальних і економічних показників

розвитку як країни загалом, так і окремих її регіонів;

створення прозорих механізмів для залучення додаткових позабюджетних  джерел