Податкова система України, її структура і призначення

Після взяття платника податків на облік державні податкові органи видають йому довідку про взяття на облік.

 Підрозділи обліку платників  податків після взяття на облік платника податків формують його облікову справу з переліком документів, визначених вище, яка на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором.

З 1996 року в Україні введена державна реєстрація фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів. Реєстрація фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, — за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів вносяться такі дані: прізвище, ім’я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов’язкових платежів.

Підприємства, установи, організації всіх форм власності зобов’язані подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків, які працюють на цьому підприємстві, відомості для присвоєння ідентифікаційних номерів фізичним особам.

Виходячи з цих відомостей, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі — платнику податків та інших обов’язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об’єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов’язковим для використання в разі:

• виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов’язкові платежі згідно з чинним законодавством України;
• укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов’язки сплати платежів;
• відкриття рахунків в установах банків.

Якщо фізична особа хоче займатись підприємницькою діяльністю, вона повинна зареєструватись як суб’єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.

З метою обліку нарахованих і сплачених платежів державними податковими інспекціями щорічно відкриваються особові рахунки. Особові рахунки відкриваються на кожен вид платежу платника. При цьому номери особових рахунків юридичних і фізичних осіб (підприємців) повинні відповідати ідентифікаційним кодам Державного реєстру. Особові рахунки ведуться на комп’ютерах згідно з АРМами.

Нарахування платежів в особових рахунках платників проводяться на підставі таких документів:

— податкових декларацій, звітів, розрахунків, платіжних повідомлень, довідок платників про авансові платежі;

— рішень начальника (заступника начальника) державної податкової інспекції за актами перевірок, проведених інспекторами державних податкових інспекцій, та інших.

Подані платниками документи про нарахування платежів реєструються, після чого передаються до відділу обліку та звітності для проведення відповідних нарахувань у картках особових рахунків.

Документами, що надходять до органів державної податкової служби як підтвердження сплати платежів до бюджету, є одержані від:

1) органів державного казначейства: відомості про зарахування платежів  до бюджету, про повернення надмірно сплачених сум у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; копії розрахункових документів про сплату платежів до державного бюджету за безготівковим розрахунком тощо;

2) фінансових органів: реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету; копії розрахункових документів про сплату до місцевого бюджету за безготівковим розрахунком та ін.

Для забезпечення правильності зарахування платежів згідно з бюджетною класифікацією державні податкові інспекції 1 грудня кожного року подають відповідним установам банків списки платників кожного району, міста із зазначенням виду платежу, а також підрозділів бюджетної класифікації доходів, символів звітності Національного банку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватися платежі.

На 1 січня державними податковими інспекціями проводиться звірка розрахунків з бюджетом всіх платників за всіма податками та неподатковими платежами. При збігу сальдо розрахунків за даними платника з даними державної податкової інспекції, розрахунки на 1 січня вважаються звіреними і акт звірки розрахунків не складається. Якщо сальдо розрахунків з бюджетом на 1 січня за даними платника не збігається з даними державної податкової інспекції, звірка розрахунків оформляється складанням акта.

РОЗДІЛ 4.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ І ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

В сучасних умовах ефективність податкової системи, передусім, визначається здатністю рівнозначно виконувати фіскальну та регулюючу функції. Досягнення економічного зростання можливе тільки за умов ефективного державного регулювання через застосування податкових важелів. В основу формування вітчизняної податкової системи в Україні покладені міжнародні податкові системи, які не враховують особливостей економічного розвитку країни. Податкова система може бути ефективною тільки тоді, коли при її формуванні враховуються специфічні умови національної економіки, трудові традиції населення, а також інші чинники.                                                Ефективність податкової політики, насамперед, характеризується результатами виконання основних макроекономічних показників і, зокрема, ВВП. На рис.1 наведено динаміку ВВП за 2004-2006 рр. Як свідчать наведені дані, зростання ВВП відбулося на 7,1% у 2005 р. порівняно з 2004 р.[26].

 Протягом 2005 р. темпи економічного розвитку України мали позитивну динаміку, хоча не відповідали прогнозу основних показників соціально-економічного розвитку, що були враховані при складанні бюджету на 2005 рік. У 2006 році відбулося значне зростання обсягів ВВП, що було спричинено зростанням темпів економічного розвитку, зовнішньоеконо- мічної кон’юнктури, а також наслідком проведення суто фіскальної податкової політики. Протягом 2004-2006 років динаміка структури доходів зведеного бюджету демонструвала залежність від податкової політики (зміни

податкових ставок окремих податків, бази оподаткування, податкових пільг тощо), а такожвід економічної ситуації в країні. Дані щодо обсягів доходів Зведеного бюджету України за період 2004-2006 рр. свідчать, що за період 2004-2006 рр. середній рівень податкових надходжень у доходах Зведеного бюджету України становив 71,8%[26].

Слід зазначити, що структура податкових надходжень також зазнала певних змін. Майже за всіма видами податків був приріст надходжень. У 2004 році додатково до державного бюджету надійшло понад 33,7 млрд. грн., або 101,5% до показників, що містяться у Законі України «Про державний бюджет на 2004 рік». За період 2004-2006 рр. спостерігалася позитивна тенденція до збільшення суми податку на прибуток підприємств, так у 2005р. податку надійшло на 7302,3 млн. грн. більше, порівняно з 2004 р., а у 2006 р. на 2708,1 млн. грн. порівняно з 2005 р. Зокрема, від податку на прибуток підприємств до Зведеного бюджету України було отримано понад 13 млрд. грн. або на 27,1% більше, ніж було передбачено законом про бюджет. Щодо виконання зведеного бюджету 2004-2005 рр. виконання з ПДВ склало 102,9% (додатково 0,7 млрд. грн.). Проте прорахунки в адмініструванні ПДВ негативно вплинули на виконання державного бюджету у 2004-2005 рр. Слід також зазначити, що на незадовільний рівень ефективності застосування ПДВ вплинула недосконалість чинного законодавства. Наприклад, за роки існування Закону України «Про податок на додану вартість» до нього було внесено понад 120 змін, що призводять до значної плутанини. Однією з головних характеристик податкової системи будь-якої держави є рівень ставок. Урядом України на цей час уже порушується питання про зниження податкових ставок. Навесні 2005 року Кабінет Міністрів України виступив ініціатором зниження мита. Потім розпочалися дебати навколо спрощеної системи оподаткування, що закінчилися на користь бізнесу (спрощена система виявилася не така й проста; і тепер уже точаться розмови про спрощення спрощеної системи оподатковування.) На черзі стоїть подальше зниження податкових ставок. Це може стосуватися насамперед ставок податку на додану вартість і ставок соціальних податків [26].

Але, як зауважують спеціалісти, не варто забувати про те, що зниження ставок доцільно проводити тоді, коли суспільство звикло сплачувати податки. На цьому шляху Україна робить перші кроки і має перші успіхи. Рівень тінізації бізнесу знижується. У південно-східних регіонах бізнес починає сплачувати податки (там упродовж кількох років деякі підприємці взагалі не мали поняття про сплату податків). Свідченням цього є значне зростання податкових надходжень у 2006 році. Суб’єкти господарської діяльності Дніпропетровської, Запорізької, Харківської і Донецької областей збільшили платежі до бюджетів усіх рівнів відповідно на 70, 67, 56 і 52% при середньому показнику по Україні 45% . Таким чином, вітчизняна податкова система хоча і має значні резерви для підвищення фіскальної ефективності, проте загальне податкове навантаження на господарюючі суб’єкти залишається досить значним, що спонукає їх приховувати доходи від оподаткування, див дод.Д; Е.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В ході написання курсової роботи я прийшов до висновку:

Податкова система — це сукупність різних видів податків, які справляються в державі.

Надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і  
рівня організації податкової служби держави

Податкова служба — це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.

Отже, недоліки існуючої податкової системи вимагають її реформування. Основним напрямом реформування податкової системи України є створення більш ефективної і раціональної податкової системи. Що дозволить забезпечити сприятливі умови для ведення бізнесу, здійснення інвестицій, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку, а також за збільшення сукупних податкових надходжень до усіх рівнів бюджетів та державних цільових фондів.

Варто мати на увазі, що реалізація податкової реформи повинна бути цілеспрямованою, системною, відкритою, виваженою (обґрунтованою макроекономічниманалізом та актуарними розрахунками) і поступовою у часі.

Держава повинна гарантувати стабільність основних принципів оподаткування, а механізми та правила їх дії мають бути зафіксовані в єдиному документі – Податковому кодексі України . На нашу думку, у ньому повинна бути втілена сутність нової або оновленої податкової політики, яка не просто визначатиме траєкторію розвитку податкових відносин і податкового права, а поєднає тенденції і напрями реформувань у податковій сфері зі стратегією економічного розвитку країни.

Реформування з метою удосконалення податкової системи повинно відбуватися у напрямку скорочення податкових пільг, посилання прозорості їх надання та цільового їх спрямування. У податковій системі необхідно грунтовніше підходити до співвідношення її елементів: суб’єктів і об’єктів, ставок і податкових пільг. Необхідно створити такі інституційні умови податкової системи, які б сприяли інвестуванню.

Істотно підвищити контроль за оподаткуванням непродуктивних видів діяльності: посередництва у процесах укладання між суб’єктами економічної діяльності .

Удосконалення податкової системи не обмежується роботою над поліпшенням податкового законодавства і методологією адміністрування податків. Важливими питаннями лишаються організація роботи державної податкової служби за функціональною ознакою, створення інтегрованої інформаційної системи, поліпшення обслуговування платників податків,надання й обробки податкової звітності. Над цими завданнями у рамках

Проекту модернізації державної податкової служби продовжують працювати усі підрозділи ДПА України.

Таким чином, процедура створення оптимальної системи оподаткування передбачає детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд альтернативних варіантів з оцінкою наслідків їх упровадження для економіки та соціальної сфери. Іншими словами, при здійсненні виваженої податкової політики в сфері оподаткування, з метою посилення його позитивного впливу на соціально-економічний розвиток держави, забезпечення фінансових потреб держави та матеріального добробуту населення необхідно подбати про те, щоб податки дійсно стали регулятором, стимулятором прибуткової діяльності, а не тільки примусовими платежами. Саме в такому контексті система оподаткування в Україні матиме сенс і перспективу.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Основи  законодавства України про Державний бюджет України на                        2012р.: Закон України “Про Державний бюджет України на 2012р.” Офіційний вісник України
2. Основи законодавства України про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України// Закони України: В 11т./ Верховна Рада України: Ін-т законодавства – К.,1996. – Т.5 – С. 13-20.
3. Основи законодавства України про державну податкову службу: Закон України// Закони України: В 11т./ Верховна Рада України: Ін-т законодавства. – К.,1996-Т.1. С.– 37-47.
4. Основи законодавства України про основні положення податкової                 політики в Україні: Постанова Верховної Ради України// Відомості Верховної Ради України . – 1997. – С.40- №5 – С.71-75.
5. Закон України “Про державну податкову службу України”
6. Буряк П.Ю. Податкова система : теорія і практика застосування активних методів навчання – К.: ВД “Професіонал” 2004.-224с.
7. Бабич Л.М., Павлова Л.Н. Финансы: Учебник. – М.: ИД, ФБК- Пресс, 2000. – 760с.
8. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансос=вої науки/ За наук. Ред. проф. В.М. Федосова.- К.: Либідь,2000. – 654с.

     9. Бурденко І.М., Кравченко О.В. Аналіз стану й напрями розвитку                                                                    податкової системи України та її вплив на зростання економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №4(70).– С.67-74.

    10. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник.-К.:НІОС.2000.- 416с.

     11. Василик О.Д. Павлюк К.В. Державні фінанаси України. Підручник.-К.: центр навчальної літератури 2003-608с.