Принципи бюджетування

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ»

Інститут безперервної фахової  освіти

 

 

Факультет	підготовки та перепідготовки
Кафедра	економічної підготовки та перепідготовки
	(повна назва кафедри)

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з	Бюджетування діяльності суб’єктів господарювання
	(назва дисципліни)
на тему:	Принципи бюджетування
	(назва теми або  номер варіанту)

 

____ семестр

 

 

 

 

 

Студента (ки)	VІ		курс	2 ЕП-П-12		групи
				(шифр групи)
напрям підготовки
спеціальності			економіка підприємства
4653			Грибанов В.В.
(№ індив. навч. плану)			(прізвище, ініціали)
Перевірив			доц. Грецінгер О.Б.
			(посада та прізвище  викладача)
Національна шкала
Кількість балів					Оцінка: ECTS

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ – 2013 рік

Зміст контрольної  роботи

 

Введення

Принципи бюджетування

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення 

 

Ринкові умови господарювання потребують ефективніших підходів до управління підприємством. Ефективність находить відображення в фінансових результатах роботи підприємства, їх досягнення є однією важливою  задачею діючої системи управління.

На багатьох українських  промислових підприємствах сьогодні відсутня ефективна система управління, що підтверджують показники їх діяльності. Зміна принципів управління в останні роки обумовила актуальність проблеми розвитку бюджетування в Україні. Це зумовлює необхідність  створення адаптованих до вітчизняних умов принципів бюджетування підприємства.

Протягом останніх років теоретико–практичним аспектам бюджетування присвячена значна кількість публікацій. Вагомий внесок в дослідженні принципів бюджетування зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці: Т.Г. Бень, С.Б. Довбня, О.О. Терещенко, А.Ю. Харко, А.М. Кармінський, Є.І. Сапожніков, Д.Хан та інші. Найбільшу увагу бюджетуванню приділяють зарубіжні вчені, тому що значно більший досвід впровадження та функціонування бюджетування на іноземних підприємствах. В працях вчених відсутній єдиний підхід щодо виокремлення принципів бюджетування. Необхідно здійснити аналіз існуючим принципам та доповнити основні принципи бюджетування. Практичне застосування принципів бюджетування є необхідною умовою ефективності процесу бюджетування. Доповнення принципів бюджетування адаптованих до вітчизняних умов є актуальним і потребує подальшого вивчення.

Мета контрольної роботи. Розглянути і доповнити основні принципи бюджетування, які засновані на аналізі літературних джерел і практичної діяльності.

 

 

Принципи бюджетування

 

Основою ефективного  впровадження та функціонування бюджетування на підприємстві є розробка науково обґрунтованих принципів, які визначають характер та зміст діяльності підприємства. Серед вітчизняних та зарубіжних вчених відсутня єдина думка щодо принципів бюджетування. Т.Г. Бень, С.Б. Довбня та А.Ю. Харко вважають, що бюджет підприємства, як і будь-який з інструментів управління фінансовою діяльністю підприємства, базується на науково обґрунтованих принципах, практичне застосування яких є необхідною умовою ефективності процесу бюджетування. Найважливішими серед таких принципів є:

– принцип повноти, який полягає у тому , що розроблення  бюджету має охоплювати всі сторони  діяльності та усі підрозділи підприємства. На підприємстві можуть розроблятися різні види бюджетів. Залежно від  об’єкта охоплення це можуть бути загальний (зведений) бюджет підприємства та функціональні бюджети окремих його підрозділів;

– принцип обґрунтованості  та реальності, який виходить із необхідності пріоритету реалізації продукції над  її виробництвом та врахуванням обмеженості  ресурсів, які є в розпорядженні підприємства;

– принцип інтегрованості, що зумовлюється потребами тісного взаємозв’язку (як горизонтально, так і вертикально) між різними видами і рівнями бюджетів. Виконання цього принципу означає: при розробленні бюджетів нижчого рівня (наприклад, бюджети окремих підрозділів підприємства) обов’язково враховуються завдання, передбачені бюджетом вищого рівня (бюджет підприємства). Аналогічно і в часовому плані розроблення короткострокових (поточних) бюджетів здійснюється, базуючись на завданнях, передбачених більш довгостроковими (стратегічними) бюджетами;

– принцип гнучкості, який допускає при розробленні й виконанні бюджетів можливість їх коригування при зміні внутрішніх чи зовнішніх умов діяльності підприємства;

– принцип економічності полягає у тому, що витрати на бюджетування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами.

Враховуючи те, що бюджетування – це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим. Воно може забезпечуватися розробкою раціональних форм бюджетів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, а головне – ефективною організацією всього процесу.

О.О. Терещенко пропонує наступні принципи побудови та функціонування бюджетування: повноти; координації; централізації; спеціалізації; періодичності; прозорості; точності; економічності.

Принцип повноти: всі  операції підприємства, що приводять  до надходжень чи виплат коштів, а також впливають на його фінансові результати, повинні бути відображені в бюджеті.

Принцип координації: означає, що бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів тощо повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет; окрім цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокового та оперативного планування.

Принцип централізації: передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися із єдиного центру, а отже, всі грошові надходження повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків.

Принцип спеціалізації бюджетів: потребує, щоб грошові надходження й виплати відображалися відповідно до їхніх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух коштів у розрізі окремих центрів прибутковості й відповідальності.

Принцип періодичності бюджетування: означає, що бюджети повинні складатися на певні періоди, термін яких залежить від специфіки організації фінансової діяльності підприємства.

Принцип прозорості: передбачає, що бюджети повинні складатися так, щоб усі задіяні у їхньому виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться, й мали стимули до їх виконання.

Принцип точності: всі операції та грошові надходження і виплати в результаті їх проведення мають базуватися на реальних прогнозах.

Принцип економічності: дотримання всіх вищезазначених принципів має сенс, якщо аналіз вигід і витрат свідчить про перевищення перших над останніми.

Практичний досвід складання бюджетів на промислових підприємствах, узагальнений A.M. Кармінським та іншими авторами, дозволяє виділити п’ять основних принципів бюджетування:

1. Узгодження цілей, що вимагає  початку процесу бюджетування  “знизу вгору”, оскільки керівники низової ланки краще володіють ситуацією на ринку і зі свого боку більш точно забезпечують реалізацію бюджетів. Потім бюджетні плани узгоджуються з керівниками середньої і вищої ланки управління для забезпечення відповідності цілям підприємства. При цьому процес бюджетування змінює напрямок і реалізується за схемою “згори вниз”.

2. Установлення пріоритету відносно завдання і координації бюджетування, що забезпечує використання дефіцитних ресурсів у найбільш вигідному напрямку.

3. Співпідпорядкованість, що  припускає,  що  кожний  підрозділ підприємства планує й відповідає тільки за ті економічні показники, на які воно впливає.

4. Відповідальність, що  передбачає  передачу кожному  підрозділу функції контролю за виконанням своєї частини бюджету разом з повноваженнями здійснювати при необхідності координуючі заходи.

5. Постійність цілей,  яка припускає, що встановлені  базові показники принципово не міняються протягом планового періоду.

Німецький вчений Д. Хан  пропонує такі принципи бюджетування:

1. Цілісність і повнота. Даний принцип означає, що бюджетування носить системний характер. Необхідно, щоб планова діяльність окремих функціональних підрозділів була скоординована, тобто пов’язана із плановою діяльністю всіх інших одиниць даного рівня управління, а будь-які зміни в бюджетах одного з підрозділів ураховувалися при формуванні бюджетів інших підрозділів, Крім того, важливо, щоб планова діяльність підприємства була інтегрована й погоджена, тобто кожний окремий бюджет був частиною бюджету більш високого підрозділу й усього підприємства в цілому.

2. Структуризація по змісту, масштабам і тимчасовим параметрам. З погляду змісту всі бюджети на підприємстві повинні володіти проблемно-орієнтованою інформативністю. Це досягається при використанні кількісних показників. З точки зору масштабу подання й тимчасових параметрів всі бюджети, які формуються в рамках окремо взятого підприємства, можна класифікувати за різними ознаками.

3. Цілеспрямована інтеграція. Бюджетування повинно бути інтегровано з орієнтацією на цілі, тобто змістовно взаємопов’язані один з одним. Виконання бюджету одного підрозділу не повинне порушувати хід роботи інших підрозділів і підприємства в цілому, тому виконання бюджету всього підприємства залежить від виконання бюджетів окремих його підрозділів. Цілеспрямованість досягається, зокрема, за допомогою зміни направленості бюджетного процесу. Так, до початку розробки бюджетів їх укладачі повинні бути проінформовані про стратегічні і тактичні цілі, установлених вищим керівництвом, у результаті задаються певні рамки бюджетних показників.

Є.І. Сапожніков виділяє  наступні принципи: безперервність планування; системність бюджетного періоду; цільова  рієнтація діяльності підприємства; необхідність введення короткострокових бюджетів; прозорість; декомпозиція.

Принцип безперервності планування, який полягає у взаємозв’язку стратегічного, середньо – і короткострокового планування.

Принцип системності  бюджетного процесу, який передбачає, що система управління вимагає своєчасне і чітке виконання правил і процедур, порушення яких викликає руйнацію бюджетного механізму в цілому.

Принцип цільової орієнтації діяльності підприємства, який допускає, що на вітчизняних підприємствах відсутня чітко сформульована місія, у зв’язку з цим немає цільової орієнтації в бюджеті, який обмежений зниженням витрат або зростання виручки. Необхідні чіткі фінансові орієнтири, наприклад: розмір чистого прибутку, виручки від реалізації, росту капіталізації підприємства, загальних витрат, маржинального доходу, дебіторської чи кредиторської заборгованості та інших показників на майбутній період.

Принцип необхідності введення короткострокових бюджетів (наприклад, щомісячних), оскільки ефективність прогнозування в середньо- і довгостроковій перспективі малоймовірна. Разом з тим короткострокове бюджетування не дозволяє навіть приблизно оцінити перспективність окремого бізнесу підприємства в цілому. Найбільш розумною альтернативою є розробка відразу довго- і короткострокових бюджетів.

Принцип вибору бюджетного періоду повинен бути обумовлений потребами управління.

Загальний список основних принципів бюджетування, за нашою точкою зору, який заснований на аналізі літературних джерел і практичної діяльності, треба доповнити наступними принципами:

– принцип взаємозв’язку  елементів системи бюджетування, який передбачає логічно вистроєний процес. Він включає стадії та етапи бюджетування, які забезпечують прийняття ефективних управлінських рішень. А також розробку бюджетів різних рівнів, які містять необхідну інформацію для складання зведеного бюджету. Це забезпечить погодженість діяльності підприємства і дозволить зробити організацію бюджетування найбільш ефективною;

–  принцип зворотнього зв’язку, який припускає побудову системи бюджетування на основі аналізу роботи окремих осіб і структурних підрозділів підприємства та налагодження ефективного контролю за результатами виробничо-господарської діяльності. Функція контролю повинна одночасно бути присутньою як при розробці бюджетів, так і при їх реалізації;

– принцип врахування галузевих особливостей фінансово-господарської діяльності. Кругообіг основного і оборотного капіталу по сферам економіки має свої особливості і відрізняється кількістю і тривалістю стадій утворення кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства. Чим більша кількість цих стадій, тим триваліші вони за часом, тим більш складною повинна бути технологія бюджетного процесу;