Роль бюджету держави в збалансованому розвитку національної економіки

Як доходи бюджету, так і видатки (бюджетне фінансування) мають групуватися  по однотипних ознаках, тобто класифікуватися. Бюджетна класифікація — обов'язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з наданням цим підрозділам точних назв і порядкових номерів (статгей). Бюджетна класифікація забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозування, а також надає можливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведеш кошториси видатків по відповідних ланках бюджетної системи. Без бюджетної класифікації практично неможливо складати проекти бюджетів, зівставляти видатки по однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначати рівні видатків по них чи аналізувати бюджети за кілька років.

Бюджетна класифікація надає системності  даним окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів. Звіти про виконання кошторисів і бюджетів складаються за тією ж класифікацією, за якою складаються кошториси й бюджети, це дозволяє провадити глибокі перевірки і аналізи використання коштів за кошторисами видатків і бюджету в цілому. Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих та відомчих ознаках, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування. В період побудови ринкової економічної системи потрібно вирішувати питання дефіциту бюджету, неінфляційних джерел фінансування видатків, фінансування витрат на соціально-культурну сферу та соціальний захист населення, стабілізації економіки, удосконалення податкової політики відповідно до стану економіки і необхідності реального зростання валового внутрішнього продукту. Вирішення цих питань повинно йти, в першу чергу, через збалансування бюджету за рахунок наповнення дохідної його частини, ефективності витрачення бюджетних коштів, скорочення мережі бюджетних установ та удосконалення структури управління.

Необхідною умовою є зменшення  навантаження на дохідну частину  бюджету за рахунок залучення  позабюджетних джерел фінансування. На виконання як державного, так  і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету.

Поряд з цим держава має проводити  заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу  зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Одну із головних ролей у формуванні та розвитку економічної структури будь-якого сучасного суспільства відіграє державне регулювання, що здійснюється в рамках економічної політики. Найбільш важливий механізм, що дозволяє державі здійснювати соціальне регулювання і економічне, є фінансовий механізм.

Фінансовий механізм - фінансова система суспільства, головним елементом  якої є державний бюджет. Тому саме з її допомогою фінансова система держави утворює централізовані і впливає на формування децентралізованих фондів грошових коштів, тим самим забезпечує можливість виконання покладених на державні органи функції.

Державний бюджет, будучи головним засобом  витрачання ресурсів держави, дає реальну  можливість впливати на економіку держави, фінансувати її структурну перебудову, стимулювати розвиток секторів економіки, забезпечувати соціальну підтримку найменш захищених верств населення.

Тому розглянувши бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він  відображає реальні виробничі відносини, регулює рух грошової маси як самостійної  вартості, яка не пов'язана з рухом товарної маси, відображає відносини розподілу і перерозподілу.

Бюджет є основним економічним  важелем впливу держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва  в країні. Органи державної влади, що затверджують і виконують бюджет, мають здатність впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають та затверджують бюджети адміністративно-територіальних одиниць, що потребують дотацій і субвенцій із держаного бюджету.

Бюджет являє собою форму освіти і витрачання фонду грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань і функцій держави.

Бюджетні резерви — це фонди, які використувуються в непередбачуваних витрат, які утворюються у відповідних бюджетах для безперервного фінансування бюджетних заходів за умов зниження доходів чи фінансування непередбачених витрат невідкладного змісту. Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3 % обсягів бюджетів.

Доходи, як і видатки бюджету  групуються по однаковим ознакам, тобто  мають здатність класифікуватися. Бюджетна класифікація — обов'язкове групування доходів і видатків бюджету  по підрозділах (однорідних ознаках) з  наданням їм точних назв і порядкових номерів. Вона забезпечує точність бюджетного планування і прогнозування, а також надає можливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків по відповідних шарах бюджетної системи.

Органам влади, які затверджують державний бюджет, мають  можливість здійснювати контроль за діяльністю виконавчо-розпорядчих органів, що складають і виконують бюджет. Хоча можливості здійснення такого контролю за бюджетом досить обмежені. Згідно до Конституції України виняткове право затверджувати бюджет держави надається Верховній Раді, а адміністративно-територіальні бюджети — відповідним представницьким органам.

Після затвердження Державний бюджет набуває сили закону. Ключовим елементом  фінансової системи є бюджетна система, яка залежить від форми державного устрою, яка складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави.

Правомірно розглядати бюджет як економічну категорію, що виражає певні економічні відносини. Держава використовує бюджет як один з основних інструментів забезпечення як безпосередньо своєї діяльності, так і в якості найважливішого інструменту проведення економічної і соціальної політики.

На сьогодні зміни у економічних відносинах Україні, потребують змін і в бюджетній системі. Для вирішення поставленої проблеми існує кілька варіантів:

1) надати самостійність місцевим  бюджетам, підпорядкувавши у бюджеті  України всі бюджети, що становлять  бюджетну систему;

2) надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися капіталом, що надходить від комунальної власності підприємств через податки, таким чином регулюючи бюджети через систему загальнодержавних податків та доходів;

3) зберегти бюджетну систему  і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямів виробництва, стабілізації національної валюти.

Стосовно питання збереження бюджетної  системи та бюджетного устрою, треба відзначити, що в результаті переходу до ринкової економіки продовжують зберігатися затратні функції держави, які супроводжуються спадом виробництва та зменшенням доходів.

При не достатньому фінансуванні соціально-культурної сфери, будівництва, оборони, охорони здоров’я, освіти  та інших заходів, державний бюджет поповнюється за рахунок кредитів Національного банку та шляхом розподілу коштів між елементами бюджетної системи. Проте негативним являється централізований порядок складання, затвердження і виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи України, що породжує в органах влади і всіх елементів управління споживче ставлення до них, й не буде стимулювати їхню діяльність на пошук додаткових коштів у господарствах областей, міст і районів. Саме на місцеві органи влади й управління лягає відповідальність за розроблення відповідних заходів щодо поліпшення економічного стану своїх сіл, селищ, районів, міст і областей та пошуку в разі необхідності додаткових коштів на підтримку діючих установ охорони здоров'я, освіти, культури а також фінансування інших заходів, передбачених бюджетами.

З Державного бюджету виділяється  мінімум допомоги місцевим органам  влади та їх бюджетам. У звязку із значним навантаженням на місцеві  органи влади і управління було прийнято консолідований бюджет, до складу якого входять усі види бюджетів бюджетної системи, який вимагає від них повної відповідальності за виконання бюджету. Позитивним даного бюджету є те, що бюджетна система закріплюється на економічній та юридичній врегульованості  Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних та сільських бюджетів.

Якщо фінанси підприємств обслуговують процес виробництва суспільного  продукту, його розподіл всередині підприємств і нагромадження капіталу для розширеного відтворення та розрахунків з державою через податкову систему, то загальнодержавні   фінанси  використовуються   для розподілу і перерозподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного споживання через державний та місцеві бюджети й численні централізовані позабюджетні фонди: соціального страхування, пенсійний фонд тощо.

При переході до ринкової економіки  активно включається у фінансову  систему фінансовий ринок. З моменту незалежності України жодного року до складу державного бюджету не включався державний фонд соціального страхування, який використовується для виплати допомоги при тимчасовій непрацездатності, оплаті путівок до санаторію, допомогу дітям та ін. Згідно із чинним законодавством на Пенсійний фонд України, покладається завдання забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, на виплату допомоги на дітей та інші допомоги.

Держава може регулювати бюджетні відносини  відповідно до своїх інтересів та потреб. Саме бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи від затвердження закону про державний бюджет або рішення місцевої ради народних депутатів про місцевий бюджет. У разі необхідності бюджетна політика держави здійснюється в примусовому порядку.

Отже, держава має проводити жорсткі заходи по забезпеченню режиму економії коштів, що дасть змогу зменшити видатки бюджетів на усіх рівнях та дасть змогу збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

 

Використана література:

 

• Бюджетний Кодекс України. Затв. ВРУ 21.06.2001р. № 2542-III.// Офіційний вісник України.-К., 2001.- № 29.
• 12. Василик О.Д. Державні фінанси України. -К.: Вища школа. 1997.
• 13. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.
• Юрій С.1., Бескид Й.М. Бюджетна система України. -К.:НІОС., 2000.