Бізнес планування в розвитку організації

Етап реалізації бізнес-плану охоплює період від  ухвалення рішення про інвестування й до початкової стадії практичної реалізації проекту, включаючи комерційне виробництво. Реалізувати бізнес-план – означає виконати всі робочі завдання усередині підприємства (фірми) й поза ним, необхідні для того, щоб перевести діловий проект зі стадії бізнес-плану у реальну виробничу стадію. Виконання окремих робіт, що відносяться до різних етапів бізнес-планування, має паралельний характер.

Формування  перспективної бізнес-ідеї. Існує  безліч джерел нових бізнес-ідей:

-  публікації з інформацією про проведені науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи;

-  публікації з інформацією про нові патенти;

-  продукція або послуги, пропоновані конкурентами;

-  думка працівників підприємства, особливо відділу маркетингу й збуту, а також оптової або роздрібної торгівлі;

-  відгуки  споживачів тощо.

Складання бізнес-планів. Бізнес-план – це розгорнене обґрунтування проекту, що дає можливість всебічно оцінити ефективність майбутнього бізнесу, відповісти на питання, чи варто інвестувати гроші в дане підприємство. Він також може бути використаний як план фінансового оздоровлення підприємства, що перебуває в кризі.

Бізнес-план дозволяє оцінити якість опрацьовування ідеї проекту, спрогнозувати і оцінити  можливі ризики, визначити комерційну і бюджетну ефективність проекту, довести  ідеї і мету проекту до акціонерів, потенційних партнерів і інвесторів, підсилити внутрішню дисципліну і працювати за принципом: "Все що заплановане – робиться!".

Сьогодні бізнес-план стає все більш важливим документом, який може переконливо продемонструвати здатність підприємства виробити і (що найголовніше) продати достатню кількість товарів або послуг. При цьому розміри прибутку і повернення вкладень повинні задовольняти потенційних інвесторів.

Таким чином, бізнес-план дозволяє зрозуміти загальний стан справ на даний момент; ясно уявити той рівень, якого може досягти підприємство, спланувати процес переходу з одного стану в інший.

Існують щонайменше чотири основні причини необхідності складання бізнес-плану.

По-перше, це можливість знайти проблеми ще "на папері", тобто наперед, до того, як вони стали очевидними.

По-друге, сьогодні без бізнес-плану практично неможливе залучення інвестицій.     По-третє, бізнес-план – це стандартний документ для ознайомлення з підприємством, часто запрошується потенційними інвесторами і кредиторами, а також проста вимога цивілізованого ринку.

 І, нарешті, по-четверте, бізнес-план – це відмінний інструмент контролю і управління.

Перелік інформації, яка необхідна перед написанням бізнес-плану. Перед початком роботи з укладення бізнес-плану необхідна  ключова інформація, яка допомагає зрозуміти бізнес-ідею.

3. Шляхи вдосконалення  бізнес-планування на підприємстві

Проблеми бізнес-планування

 

У центрі уваги  комерційної організації завжди знаходиться покупець з його інтересами і побажаннями. Від того, як складаються відносини з покупцем, залежить комерційний успіх такої організації. Щоб одержати свого покупця, компанії зовсім необов'язково вступати в пряму боротьбу зі своїми конкурентами. Хоча, справедливості заради, необхідно відзначити, що вже навіть найпростіші відносини однієї компанії з покупцями чи прямо побічно торкають інтересів її конкурентів. Разом з тим, конкурентів може взагалі не бути, якщо, наприклад, компанія виносить на ринок зовсім новий продукт, що задовольняє особливі потреби людей. Можна боротися за свого покупця, побічно роблячи вплив на конкурентів шляхом зниження витрат виробництва продукції з наступним за цим зниженням ринкової ціни, що може привести до підвищеного інтересу до продукції і скорочення продажів у конкурентів.

Очевидно, вперше організований бізнес зштовхнувся з проблемою стратегічного планування в умовах економічної кризи. Саме в таких умовах стають чітко видні всі слабкі сторони одних підприємств і сильні сторони інших. І саме в такі періоди, як ніколи стає очевидно, куди саме дарма пішли витрачені величезні ресурси, що уже ніколи не дадуть очікуваного ефекту. Тоді до межі загострюється конкурентна боротьба, переможцем з який виходить той, хто зуміє домогтися великих конкурентних переваг – переваг не над конкурентами, а переваг стосовно споживача.

У найбільш ранніх роботах (60-і роки) по теорії стратегічного  планування стосовно винятково до економіки  і бізнесу його суть розкривається  як «визначення довгострокових цілей  і задач підприємства, адаптація  курсу дій і розміщення ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей».

У більш пізніх роботах (70-і – 80-і роки) поняття  бізнес-стратегії і стратегічного  планування усе тісніше погоджуються з проблемами конкуренції і конкурентної боротьби. «Я думаю, однак, що наше мислення стане більш чітким, якщо ми зарезервуємо термін «стратегія» для позначення дій, націлених безпосередньо на зміну сильних сторін підприємства, що мають відношення до його конкурентів. Ми повинні відрізняти ці дії від дій, націлених на досягнення оперативних поліпшень, таких як підвищення норми прибутку, упорядкування організаційної структури, підвищення ефективності управлінських процедур, удосконалювання підготовки персоналу», – пише у своєму бестселері «Мислення стратега» Кенічі Омайе.

«Стратегії  повинні ефективно капіталізувати сильні сторони фірми, подолання нею своїх слабких сторін, витяг переваг, завдяки сприятливим зовнішнім умовам, і успішне відхилення від зовнішніх небезпек», – вважає інший видний фахівець сучасності по стратегічному керуванню Фред Р. Девід.

Але з одного того факту, що в 80-х роках поняття бізнес-стратегії стало частіше використовуватися в зв'язку з тими цілями компаній, що мають безпосереднє відношення до її конкурентних переваг, зовсім не випливає те, що саме в розвитку конкурентних переваг і необхідно бачити сутність стратегічного планування і керування організованим бізнесом. Просто в цей період часу мети виживання підприємства в конкурентному середовищі стають домінуючими над іншими цілями, що визначають перспективну лінію їхнього поводження. Разом з тим, не можна вважати, що поза конкурентним середовищем немає проблеми стратегічного планування. Це означало б визнання того, що поза конкурентним середовищем в організованого бізнесу немає перспективних цілей, що, саме по собі, – очевидний нонсенс.

У будь-якого  підприємства, незалежно від середовища його «проживання», можна знайти визначену  стратегію виробничо-комерційної  діяльності. Вона виявляється в підходах до прийняття рішень, що торкаються життєві інтереси даного підприємства, у порядку розподілу ресурсів, у системі виробничо-комерційних пріоритетів, у принципах, на яких будується дозвіл конфліктних ситуацій, і т. п. Навіть якщо стратегія не задокументована, не формалізована, не спланована, навіть якщо підприємство не розуміє, чи не усвідомлює просто заперечує існування в нього якої-небудь виробничо-комерційної стратегії, вона все одно є об'єктивною.

Стратегія повинна  бути хоча б тому, що організований  бізнес не може постійно змінювати  свій курс, не може бути стовідсотково  гнучким і реагувати на зміни в господарському середовищі миттєвими змінами своєї організації. Місце розташування компанії, її приміщення, устаткування, технологія, працівники, виробничі лінії і т. п. мають зовсім визначені просторові і тимчасові рамки. Прийняті один раз рішення і зроблені для їхньої реалізації дії обумовлюють цілком визначену інертність підприємства. Згодом ця інерція може бути переборена завдяки змінам у поглядах, методах, структурах. Однак, такі зміни не можуть відбуватися щодня. Проходить визначений час, і інерція, що має місце, організації починає асоціюватися з певним чином дій. Тоді і стає зрозуміло, що такий образ дій і є стратегія організації.

Стратегія бізнесу – це образ дій, що обумовлює цілком визначену і відносно стійку лінію поводження виробничо-комерційної організації на досить тривалому історичному інтервалі. Такий образ дій складається в рамках визначеної системи принципів, правил і пріоритетів, що обумовлюють обставини місця (де), часу (коли), причини (чому), способу (як) і мети (для чого) дії.

Зіштовхуючись з будь-якою ситуацією, що вимагає ухвалення рішення, менеджер насамперед розглядає її через призму тієї системи принципів, правил і пріоритетів, що діють у його організації. Це допомагає йому діяти в напрямку стратегічної лінії поводження організації, виявляючи при цьому максимум самостійності і спритності. Це дозволяє максимально спростити організаційну структуру керування, перейшовши до децентралізованої системи прийняття оперативних рішень і тим самим максимально підвищити гнучкість і стійкість усієї виробничо-комерційної системи.

Розробка системи  принципів, правил і пріоритетів, що визначають образ дій виробничо-комерційної  організації, складає суть стратегічного  бізнес-планування.

Вибір стратегії  має на увазі множинність ліній  поводження виробничо-комерційної організації. Більш того, як свідчить практика стратегічного планування, набагато складніше визначити варіанти вибору, чим зробити сам вибір. Класична технологія стратегічного планування взагалі намагається не брати до уваги цю проблему, воліючи будувати свої підходи на базі емпіричних залежностей між кількісними і якісними параметрами бізнесу, з одного боку, і вимірниками ділового успіху, з іншої. Саме сумне, що при цьому за рамками проблемної області стратегічного бізнес-планування залишається системна природа будь-якої виробничо-комерційної організації, що, по-істоті, і є основним, якщо не єдиним, джерелом тієї множинності ліній поводження, що повинна знаходитися в центрі уваги аналітика в процесі стратегічного аналізу і планування.

Незважаючи на те, що системний підхід як методологія наукових досліджень має вже майже вікову історію, беручи свій початок з робіт Богданова і Людвіга фон Берталанфи, він поки ще досить рідко і на превелику силу одержує реальне практичне застосування в соціально-економічних дослідженнях, хоча майже завжди декларується. Не є виключенням у цьому змісті і теорія стратегічного бізнес-планування і керування. Проста декларація системного підходу до стратегічного планування і керування, по суті, нічого не дає, якщо основними науковими принципами при цьому залишаються експертиза й емпіризм. Не применшуючи цінності експертних знань і емпіричних висновків для прийняття стратегічних рішень, необхідно разом з тим чітко розуміти всю їхню обмеженість і суперечливість у рамках системного підходу. Вони достатні для того, щоб назвати, що може відбутися в тих чи інших умовах. Однак їх зовсім недостатньо для того, щоб пояснити, чому це відбувається, а головне, як можна на це вплинути.

Класичний підхід до стратегічного планування припускає оцінку сильних і слабких сторін підприємства тільки на основі експертних знань і емпіричних залежностей. Очевидно, що такий підхід не розкриває, та й не може розкрити причин як слабості, так і сили підприємства. Про це можна говорити тільки в рамках системного підходу, розглядаючи підприємство як відкриту систему, описуючи відповідним чином її склад, структуру, внутрішні відносини і процеси організації і процеси обміну між організацією і навколишньою її середовищем. Однак, саме в тім, як це зробити і як на основі системного підходу будувати висновки, що мають стратегічне значення для організації, і полягає сьогодні головна методологічна проблема стратегічного планування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Найважливішою функцією управління підприємством  є планування його діяльності. Планування являє собою процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, Шляхів та умов їх досягнення. Воно об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам н.я продажногоь і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та якомога швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Підводячи підсумок всьому вищесказаному, можна виділити ряд важливих моментів.

Бізнес-план являє  собою результат комплексного дослідження  різних сторін діяльності фірми (виробництва, реалізації продукції, н.я продажного обслуговування та н..) Відповідно, його необхідно ретельно опрацювати. Причому, обов’язково спільними зусиллями, за участю безпосереднього керівника проекту та всіх зацікавлених осіб.

Планування  діяльності фірми за допомогою бізнес-плану  має ряд позитивних моментів:

1) змушує керівників  активно займатися перспективами  фірми;

2) дозволяє здійснювати  більш чітку координацію зроблених зусиль по досягненню поставлених цілей;

3) встановлює  показники діяльності фірми, необхідні  для наступного контролю;

4) змушує менеджера  чіткіше й конкретніше визначити  цілі фірми, стратегії і тактики  їх досягнення;

5) робить фірму більш підготовленою до раптових змін ринкових ситуацій, тобто зменшує час адаптації;

6) встановлює  обов’язки і персональну відповідальність всіх керівників фірми щодо забезпечення досягнення поставлених цілей.

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Фатхутдинов Р.А. Стратегічний менеджмент. Посібник для ВНЗ – М.: Банки і  біржі, ЮНИТИ, 2005 р. – 447 с.

2. Тарасенко Н.В., Волохата К.О. Економічний аналіз. – Львів: ЛБК, 2005.

3. Яцків Т.  І. Теорія економічного аналізу  – Львів: Світ, 2006.

4. Юбанова Т.П., Мясоедова Л.В., Грамотенко Т.А., Олейнікова Ю.А. Бізнес-план, Навчально-практичний посібник – М.: «Видавництво ПРІОР», 2006 – 96 с.

5. Парін В.М.  Фінанси (загальна теорія):Навч. Посібник.-К.:КНЕУ, 2004,-164 с.

6. Бізнес –  план (методологічні  матеріали). – М: Фінанси і статистика, 2006.-30 с.

7. Буров И.С., Морошкін М.В., Новіков А.П. Бізнес – план. Методика составлення.   – М.: ЦИПКК, 2007. – 101 с.