Підприємництво та бізнес культура

 

ЗМІСТ

1 МОДУЛЬ

1. Функції, умови та форми здійснення підприємницької діяльності……................3

2 МОДУЛЬ

2. Класична та інноваційна форми прояву бізнес-культури………………..……….6

3 МОДУЛЬ

3. Основи бізнес планування…………………………………………………………11

Перелік використаної літератури………………………………………..…………...20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ФУНКЦІЇ, УМОВИ ТА ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Підприємництво – ініціативно-самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку.

Суб’єктами  підприємницької діяльності, або  підприємцями в Україні є:

-         фізичні особи, тобто громадяни  України та інших держав;

-         юридичні особи усіх форм власності.

Ознаки і функції підприємництва.

Основними ознаками підприємництва є: самостійність, відповідальність за прийняття рішень, їх наслідки, ризик, ініціативність, активний пошук нових, оригінальних рішень, орієнтація на досягнення комерційного успіху, прагнення до збільшення прибутків тощо

Підприємництво  є проявом науково-технічної, економічної (комерційної), організаційної творчості  і новаторства. Сучасна західна  література поділяє підприємницьку діяльність на три функції:

• ресурсну (мобілізація капіталу, трудових, матеріальних і інформаційних ресурсів);
• організаційну (організація виробництва, збуту, маркетингу, реклама);
• творчу (новаторство, генерація і використання ініціативи, вміння ризикувати).

Умови здійснення підприємницької  діяльності

Для виникнення і розвитку підприємництва необхідні  відповідні умови. Соціально-економічні передумови цивілізованого розвитку підприємництва можна об'єднати в 4 основні групи: економічні, політичні, психологічні й  юридичні.

1. Основні  ключові економічні моменти відродження  підприємництва:

- роздержавлення, приватизація, ліквідація монополізму;

- необхідність існування ринкової інфраструктури (банки, біржі, постачально-  збутові організації, транспортна система тощо);

- самостійність, свобода вибору і прийняття рішень.

2. Першочергові  політичні умови:

- стабільність в країні і розвиток процесу демократизації;

- підвищення авторитету уряду, довіри до нього народу.

3. Наявність  сприятливого психологічного клімату  серед населення. 

4. Наявність  юридичних законів, які сприяють  розвитку підприємництва, захищають  його, підтримують.

Підприємництво  слід відрізняти від наукових досліджень, конструювання нових виробів, розробки дизайну чи торговельної марки, побудови типового технологічного процесу. Всі  ці елементи становлять підстави і  передумови виробництва та бізнесу. Але без підприємництва ці розробки не матеріалізуються, залишаючись на папері.

Форми і види підприємництва.

Підприємницька  діяльність здійснюється в певних формах і видах.

Основними формами підприємництва є приватне, колективне і державне. Використання тої або іншої форми підприємництва залежить від того, діє підприємець самостійно чи в кооперації з іншими підприємцями, використовує для бізнесу лише своє майно чи залучає і майно інших осіб, використовує лише особисту працю чи залучає і найманих робітників.

Підприємницька  діяльність характеризується різноманітним  характером конкретної діяльності і  чинниками підприємництва, які при  цьому використовуються. В залежності від змісту підприємницької діяльності й її зв'язку з основними стадіями процесу відтворення розрізняють  такі види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове тощо. Всі  вони мають свої підвиди.

Виробниче підприємництво — це будь-яка матеріальна, інтелектуальна, творча діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції, товарів, наданням відповідних послуг, створенням певних духовних цінностей. Зміст цього виду підприємництва полягає в тому, що підприємець, використовуючи в якості чинників власні або придбані засоби праці і робочу силу, організовує виробництво продукції, послуг, духовних цінностей для подальшого продажу покупцям з метою отримання прибутку.

Виробниче підприємництво відноситься до числа найбільш суспільно  необхідних і одночасно найскладніших  видів бізнесу. Воно не приносить  так швидко прибуток, як інші види бізнесу, його прибутковість, зазвичай, складає  лише 10-12 %. У зв'язку з цим воно не є дуже привабливим для початку  діяльності сучасних вітчизняних підприємців. Головна функція виробничого  підприємництва — організація виробництва (товарів, будівельних робіт, транспортних перевезень, послуг зв'язку тощо). На розвиток виробничого підприємництва в Україні  суттєво впливають такі негативні  явища, як відсутність нормальної законодавчої бази, недосконалість податкової системи, незахищеність підприємців тощо.

Комерційне  підприємництво характеризується діяльністю, яка пов'язана з операціями й угодами з купівлі-продажу товарів і послуг. В цьому бізнесі підприємець виступає в ролі торговця, комерсанта, який купляє товари для подальшого перепродажу. Товар закуповується, звичайно, за оптовими (гуртовими) цінами, а продається — за більш високими договірними. За рахунок різниці між гуртовою і роздрібною ціною торговий підприємець створює для себе прибуток і покриває витрати, які пов'язані з реалізацією товару. Комерційне підприємництво отримало найбільший розвиток в Україні (так само і в інших країнах СНД) в перші роки переходу до ринку. Воно стало стрімко розвиватися, в основному як приватне, індивідуальне підприємництво. Даний вид діяльності притягує швидшою віддачею і відносно високою прибутковістю, яка досягає 20-30 % і навіть більше.

Фінансове підприємництво — це особливий вид комерційної діяльності, який пов'язаний з купівлею-продажем національної й іноземної валют і цінних паперів. Підприємець купляє дані фінансові ресурси у їх власників, а потім з вигодою для себе перепродає покупцям. Різниця між цінами купівлі-продажу грошових ресурсів складає прибуток (маржу) фінансового підприємця.

 

 

2. КЛАСИЧНА ТА ІНОВАЦІЙНА ФОРМИ ПРОЯВУ БІЗНЕС-КУЛЬТУРИ

 

Культура може розглядатись як початкове  підґрунтя будь-яких суспільних і, зокрема, бізнес-процесів. При цьому необхідне  відображення культурного чинника  на всіх рівнях його застосування. Культура – це об’єктивна категорія, що є першоджерелом розвитку етичних, естетичних, історичних, соціальних, економічних та інших сфер існування людства.

Слід зазначити, що до культури підприємства звертаються дуже часто, і насамперед в часи кризи, проте й досі тривають дискусії з приводу того, що означає  це поняття. Разом із тим популярним є погляд, згідно з яким під культурою підприємства (організації) слід розуміти сукупність норм, думок і цінностей, які створюють поведінку керівних кадрів (адміністративну поведінку) та співробітників підприємства (організаційну поведінку).

Оскільки спосіб мислення та поведінки  керівників і співробітників завжди відображається на продуктивності роботи підприємства і разом з тим  на ставленні до клієнтів, “вирівнювання” (“виправлення”) культури підприємства є основною передумовою для створення відповідної концепції його функціонування. Це означає, що провадження ефективних бізнес-процесів на підприємстві залежить від того, яким чином вагомі ознаки підприємницької та інноваційної концепцій співвідносяться з бізнес-культурою. Керівництво підприємства може сприяти цьому за допомогою внутрішньовиробничих заходів стосовно персоналу, а саме показувати приклад відповідної усвідомленої поведінки: керівні кадри виконують на підприємстві функцію зразка для своїх підлеглих, якій останні повинні віддавати належне.

Будь-яке підприємство є частиною економічної культури країни і нею обумовлене. Разом  із тим воно має свою власну культуру. Підприємство розуміють як певну  самостійну культурну систему, що розроблює  оригінальні зразки уявлень і  орієнтацій, які “створюють” як співробітників, так і функціональні  сфери на виробництві.

 

 

Основними положеннями  бізнес-культури є такі:

• культура підприємства є не тільки його важливою внутрішньою змінною, але й основою існування: вона є підґрунтям формування організаційної структури управління підприємством;
• бізнес-культура є частиною національної та світової культур і одночасно вона повторює їх ознаки в рамках специфічної структури підприємства;
• бізнес-культура включає місію підприємства (найважливішу мету його існування та розвитку); цінності, що розділяють люди, які працюють на підприємстві; традиції, норми і правила поведінки, а також моральні та естетичні принципи, на яких вони ґрунтуються;
• культура підприємства є певною цілісністю, яка одночасно складається з елементарних частин – множини індивідуальних і особистих культур, що належать людям, які на ньому працюють;
• слід розрізняти культуру мислення та культуру поведінки окремого працюючого. Останній може міркувати одними цінностями, а на справі виконувати те, що відповідає іншим цінностям (як правило, цінностям підприємства), тобто людина “грає роль” на підприємстві. Найефективніші підприємства, яким вдалося завдяки ідеології та практичним діям сумістити культуру мислення та поведінки своїх працівників.

Культура підприємства – широке поняття і включає її історію і традиції, спомини про славетні часи і успішне подолання різноманітних труднощів.

До культури підприємства відносять  не тільки назви марок продукції, які воно випускає, а й соціальні  контакти співробітників поза його межами: спілки, спортивні команди тощо.

Уся структура культури підприємства являє собою тугий клубок навколо  культурного фокуса, ядра культури. Цей фокус культури створений  з основоположних цінностей і  догматів віри, згідно з якими деякі  манери поведінки і певні цінності мають переважати над іншими.

 

 

 

Культуру підприємства характеризують:

• цінності – те, що люди цінять у своєму житті в межах організації: своє становище, титули,  просування по службі, саму роботу;
• віра в керівництво, в успіх, у свої сили, у взаємодопомогу, в етичну поведінку, у справедливість тощо;
• комунікаційна система і мова спілкування, використання усної, письмової невербальної комунікації, абревіатур, жестикуляцій та ін.;
• усвідомлення часу, ставлення до нього і його використання: ступінь точності часу у робітників, дотримання часового розпорядку і заохочування до цього;
• стосунки між людьми, які різняться за віком і статтю, статусом і владою, досвідом і знаннями, релігією і громадянством, а також шляхи і методи вирішення конфліктів, що виникають;
• процес розвитку і освіти робітника: процедури інформування робітників, порядок участі в навчальних програмах, значення на підприємстві процесу підвищення кваліфікації;
• трудова етика і методи стимулювання: ставлення до роботи і відповідальність за доручену справу; розподіл праці і виконання посадових обов’язків; оформлення та чистота робочого місця; якість роботи; оцінка роботи і винагорода; шляхи просування по службі;
• зовнішній вигляд, одежа, що й як їдять робітники, діловий стиль.

Згідно з вищевикладеним основні елементи культури підприємства – це:

• цінності, соціальні установки;
• моральні принципи і ділова етика;
• методи мотивації робітників;
• організація праці та способи контролю;
• стиль керівництва;
• шляхи вирішення конфліктів;
• способи прийняття рішень, комунікації.

Таким чином, культура підприємства – це не тільки оригінальне поєднання цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поведінки та ритуалів, але й усе середовище існування підприємства, притаманний йому стиль відносин і поведінки. Кожне підприємство має свою індивідуальну культуру, яка впливає на ефективність його роботи. Бізнес-культура піддається формуванню та зміні, і на це повинна бути спрямована активність вищого керівництва підприємства.

Культура підприємства – це доволі стабільний набір положень, загальних  понять, цінностей, переконань, норм поведінки, які не потребують доказів і створюють  опору для функціонування та розвитку підприємства. Культура включає жаргон і сленг, гумор, жарти та інші форми, все що підтримує демократичний  стиль поведінки на підприємстві. Вона може включати й більш сильні ідеології, які роблять підприємство консервативним, оскільки дії та рішення  здійснюються в рамках конкретної ідеології.

Різні за типом організації мають  різну культуру. Для прикладу порівняємо культуру адміністративних закладів та інноваційних компаній.

Управління  бізнес-культурою – не проста справа. Ціннісні орієнтації повинні не тільки виголошуватись, але й ставати невід’ємною частиною внутрішнього життя вищого керівництва і передаватися на нижчі рівні організації в усіх деталях. Формування культури відбувається через символи (назва організації, її логотип, лозунги), за допомогою історій і легенд, які культивуються в даній організації, за допомогою обрядів, ритуалів і традицій, які чітко і ясно відповідають установленим нормам і правилам.

Формування  або розвиток культури організації  часто відбувається в часи кризи. Наприклад, у разі скорочення попиту на виготовлену продукцію та економічного неблагополуччя в організації є  альтернатива: звільнити частину  робітників або частково скоротити  робочий час при тій самій  кількості зайнятих. В організаціях, де людина заявлена як “цінність номер один”, приймають другий варіант. Такий вчинок керівництва перетворюється з часом в організаційний фольклор, що, без сумнівів, посилює даний аспект  культури в організації.

Розвиненість  культури організації визначається, з одного боку, тим, наскільки визначені  в ній основні елементи і пріоритети, а з іншого – тим, наскільки  усі члени організації поділяють їх, є їх прибічниками. Висока культура поділяється великою кількістю робітників, більш чітко визначає пріоритети і відповідно має більш глибокий вплив на поведінку в організації.

Інтеграція  членів організації в єдине ціле і формування загальної культури організації проходять у рамках процедур стратегічного планування. Так, наприклад, робітники повинні  добре знати місію своєї організації, віддавати перевагу, орієнтуватися  на неї в усіх складних ситуаціях. Знання кожним робітником конкретних цілей своєї організації також  сприяє формуванню її культури. У прогресивних організаціях робітники активно  беруть участь в установленні цілей, а також у виборі методів, засобів  та інструментів їх досягнення і таким  чином приймають на себе відповідальність за отриманий результат.