Аналіз передумов і ознаки прояву кризових явищ на підприємстві

Зміст

 Вступ……………………………………………………………………..2

1.Особливості прояву кризових явищ на підприємствах.……………….4

2. Основні фактори виникнення кризових явищ. Наслідки кризових явищ на підприємстві………………………………………18

Висновки………………………………………………………………22

Література…………………………………………………24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Поняття „криза" - одне з  найбільш складних, яке має багато змістових відтінків інтерпретацій  та сутнісних характеристик. Даний термін походить від грецького Krisis — різкий перелом, тяжкий перехідний стан, крайня точка падіння, гостра нестача, невідповідність.

Найбільш поширеними сферами використання цього терміну є:

1) медицина - швидке зниження  температури тіла хворого, переломний  момент під час перебігу хвороби  при гострому лихоманковому захворюванні;

2) економіка - перевиробництво  товарів, які не знаходять попиту, що має ознаки повторювальності та періодичності;

3) політика - момент загострення  протиріч між виробничими силами  та виробничими відносинами, між  системою управління та станом суспільства.

В економіці термін „криза" набув поширення та визнання насамперед у зв'язку з розробкою концепції  циклічності розвитку економічних  систем, яка належить до фундаментальних  складових категоріального апарату  економічної теорії та вже понад  сто років посідає одне з центральних  місць у дослідженнях різних наукових шкіл та напрямів економічної науки.

Парадигма циклічності змін сукупного попиту та пропозиції, обсягу виробництва та доходу і відповідно стану економіки є основою  теорії економічних циклів та економічної  кон'юнктури, яку досліджували такі видатні вчені економісти, як Мі. Туган-Барановський, Н.Д. Кондратьев, К. Маркс, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер, М. Фрідмен, їхні послідовники та опоненти. Практично  жодне глибоке сучасне дослідження  економічних процесів не залишає  поза увагою теорію циклічності та явища, які вона пояснює.

У сучасному розумінні  циклічні коливання макроекономічних систем розглядаються як багатофакторний  процес, який поєднує дію різноманітних  чинників та механізмів, що генерують  та розповсюджують циклічні імпульси. Феномен циклу обумовлюється  не тільки зовнішніми, поверхневими характеристиками процесу відтворення, але і його найбільш глибинними фундаментальними внутрішніми ознаками, що об'єктивно  притаманні економічній системі. Без  перебільшення можна констатувати, що проблема циклічності фокусує  в собі усе різноманіття господарських, соціальних, політичних та психологічних  проблем будь-якої економічної системи.

У посткейнсіанській парадигмі, яка сьогодні є загальновизнаною, підприємство посідає центральне місце  та розглядається як самостійний  інститут (організація з внутрішньою  ієрархічною структурою). Автономні  рішення на рівні окремого підприємства є основоположними для забезпечення загальноекономічного результат-ту. У  поєднанні з рішеннями інших  суб'єктів господарювання вони визначають ринкову ситуацію, організують та координують ринок. Саме такі рініення ініціюють ситуацію рівноваги або  нерівноваги макроекономічної системи (економіки в цілому), а отже, є  рушійною силою її економічного розвитку. Даний підхід покладено в основу розробки мікроекономічної теорії підприємства, яка пояснює механізм його функціонування в ринкових умовах. Вагоме значення в мікроекономічній теорії підприємства належить проблематиці криз та кризових явищ у діяльності підприємства

 

 

 

 

1.Особливості прояву кризових явищ на підприємствах.

В сучасній економічній літературі існують різноманітні пояснення  сутності, феномену їх виникнення та розгортання  кризових явищ. 
Як відомо, підприємство як соціально-економічна система має два режими (або тенденції, стану) свого існування: функціонування та розвиток .

Функціонування - це підтримка  життєздатності, збереження функцій, які  визначають цілісність, якісну визначеність та змістовні ознаки системи; розвиток - набуття нової якості, процес перманентної та незворотної зміни (удосконалення) підсистем та параметрів (складових) його діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і позитивні наслідки для його життєздатності. Функціонування та розвиток взаємопов'язані: функціонування певним чином стримує розвиток і  в той же час є його необхідною основою, розвиток руйнує певні процеси  функціонування, створюючи умови  для більш стійкого їх здійснення у майбутньому.

Виходячи з цього, виникає  циклічна тенденція розвитку криз, яка віддзеркалює періодичність  їх настання як результат боротьби між функціонуванням та розвитком, накопичення протиріч в межах  режиму „функціонування" та об'єктивною необхідністю переходу на режим „розвиток".

Розвиваючи ці ідеї, сучасна  системологія (наука про розвиток систем) стверджує, що будь-яка система  у процесі свого існування (життєдіяльності) може знаходитись у стійкому або  нестійкому становищі . Друге зустрічається в більшості випадків, оскільки саме наявність перехідних процесів, що генеруються внутрішніми та (або) зовнішніми обуреннями, спонукають систему до зміни параметрів свого існування. Ці зміни можуть мати позитивний вплив (трансформаційні, комфортизаційні та кокірідні процеси) або мати негативні наслідки (переломні, кризові або катастрофічні процеси).

У рефераті розглянуто сутність криз, які виникають на мікрорівні. На основі аналізу наукових праць розроблено класифікацію криз на підприємствах і обґрунтовано їх прояв з врахування економічного розвитку в Україні.

В умовах ринкової економіки підприємства функціонують в умовах з високим ступенем невизначеності розвитку подій і несподіваними впливами зовнішнього середовища на їх діяльність. Динамічні умови зовнішнього середовища вимагають від підприємства динамічного функціонування і постійного застосування арсеналу засобів адаптації. З метою ефективного функціонування підприємству необхідно розрізняти і виявляти можливі загрози із зовнішнього середовища, які можуть викликати негативні наслідки в його роботі. Загрози зовнішнього середовища можуть створювати передумови для виникнення криз у роботі підприємства. Кризи можуть виникати на будь-якому етапі розвитку підприємства, у різних підрозділах і здійснювати різний за характером вплив. На наш погляд, вивчення сутності криз на підприємстві та визначення можливих їх видів є дуже важливою передумовою ефективного управління підприємством в умовах ринкової економіки . Особливістю кризи є те, що вона формує потенційну загрозу руйнації самої системи. Криза є ситуативною характеристикою будь-якого суб’єкта, який функціонує невідповідно до розгортання подій у зовнішньому середовищі.

Змістовність і передумови виникнення та характер прояву кризових явищ на рівні окремого підприємства недостатньо обґрунтовані й практично не були об'єктом самостійного теоретичного вивчення та пояснення, зокрема в аграрній сфері. Тому ми прагнемо визначити причини та характер їх прояву на машинобудівних підприємствах.

Сучасні теорії організації  виробництва будуються на баченні  підприємства як живого організму, як системи, а не формальної структури, зорієнтованої на Людину, а не на прибуток, відмічав С. Бакай.

Орієнтуючись на інтереси людини, яка з «додатка» до технології перетворюється на інтелектуальний  ресурс підприємства, який в умовах інформаційного суспільства перетворюється на головний ресурс розвитку .

Генетика підприємства складається  з певних циклів: створення, діяльність (стагнація), зміна структури (санація), банкрутство, ліквідація.

Розглядаючи підприємство з  точки зору його життєдіяльності як мікроекономічної системи та генетики виникнення й розвитку кризових явищ, то стає очевидно, що на кожному етапі розвитку підприємства існує загроза виникнення кризи. У теорії менеджменту використовується поняття «життєвий цикл підприємства», під яким розуміють сукупність стадій, які проходить підприємство в процесі своєї життєдіяльності (від створення до ліквідації). Кожна стадія характеризується певною системою стратегічних цілей та задач, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування.

У дослідженнях проф. Л. Гріннера використовується поняття «життєвий цикл організації», який розглядається як сукупність фаз розвитку (еволюції), кожна з яких закінчується кризою. Відповідно до цього автор поставив за мету та визначив завдання розробити теоретичні положення та організаційно-економічний механізм упередження, перебороти кризові явища, що можуть виникати на відповідному етапі життєвого циклу підприємства.

Згідно з концепцією життєвого  циклу підприємства вся його діяльність проходить ряд стадій, починаючи з народження, розквіту й закінчуючи припиненням існування або докорінної модернізації. На рис. 1 представлено чотири основні фази розвитку підприємства, кожна з яких мас визначену мету, характерні особливості, стиль управління, основне завдання, організацію праці та умови виникнення кризових явищ.

 

 

Рис. 1. Управлінські кризи  у періодах життєвого циклу підприємства

Фаза 1 – народження підприємства. Для неї характерні визначення основної мети – налагодити виробництво; основне завдання – знайти свою ринкову нішу; організація праці – на основі бізнес-плану здійснювати виробництво та отримати прибуток, забезпечення мотиваційних чинників для стимулювання праці; кризова ситуація може виникнути через недостатній рівень професіоналізму лідера і управлінської команди.

Фаза 2 – дитинство і  юність. Характерні особливості: головна  мета – прискорений приріст виробництва; основне завдання – закріпити свою ринкову нішу; організація праці – застосування енергозберігаючих та економіко-ощадних технологій виробництва з метою збільшення прибутку за рахунок стимулювання колективної та індивідуальної праці; кризова ситуація може виникнути в результаті недостатнього виконання контрольної функції.

Фаза 3 – зрілість. Характерні особливості: головна мета – систематичний, збалансований ріст виробництва та фінансова стійкість; ефект управління за рахунок делегування повноважень (децентралізоване керівництво); основне завдання – збільшення асортименту продукції та завоювання ринку її збуту; організація праці – застосування енергозберігаючих та економіко-ощадних технологій виробництва, розподіл і кооперація праці, мотивація і стимулювання колективної і індивідуальної праці; кризова ситуація може виникнути в результаті порушень у системі координування й регулювання управлінських дій.

Фаза 4 – старіння підприємства. Характерні особливості: головна мета розвитку підприємства – зберегти досягнуті результати (залишитися на «завойованих» позиціях); забезпечення оздоровлення підприємства за всіма напрямами; основне завдання – омолодження системи управління; організація праці – впровадження наукової організації, гнучкий режим праці, забезпечити участь працівників у перерозподілі прибутку; кризова ситуація може виникнути через відсутність модернізації, диверсифікації та інновації виробництва й системи упередження та реагування .

Отже, кризові явища в  діяльності підприємства можуть виникати на всіх стадіях його життєвого циклу і є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії внутрішньогосподарських елементів мікроекономічної системи з зовнішнім середовищем.

На нашу думку, кризи, що виникають  на підприємстві, можуть різнитись  за своїм характером, особливостями протікання та іншими чинниками, тому ми пропонуємо класифікацію кризових явищ на рівні підприємства.

Подолання кризи дає можливість продовжити життєдіяльність підприємства, забезпечити його відродження на тому ж або вищому рівні організації  та ефективності. Порушення циклічності (невихід з кризового стану) зумовлює припинення його діяльності як суб'єкта господарювання.

Визнано, що розвиток підприємства можливий лише за умови подолання  кризових явищ, що виникають на відповідному етапі розвитку діяльності підприємства, шляхом необхідного корегування системи управління підприємством.

Феномен виникнення та розгортання  кризи пояснюється таким чином. Як і будь-яке інше системне утворення  підприємство функціонує в постійному самопереборенні. Протягом певного  часу самопо-долання досягає успіху, відновлювальні процеси та необхідні  пропорції підтримуються у визначених межах або з незначними відхиленнями. Це свідчить про те, що механізми  підтримки адаптивно-сті, гнучкості  та сталості, які забезпечують повернення системи або до попереднього стану  рівноваги, або до нового рівноважного стану, залишаються непошкодженими. Але з часом безладдя посилюється, суперечності накопичуються, внутрішній механізм та сили саморегуляції слабшають, і система втрачає можливість самостійного повернення до стану рівноваги.

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого  загострення суперечностей, які  виникають у процесі взаємодії  окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім оточенням.

Такі суперечності виникають між:

1) кількісними та якісними  характеристиками продукції (товарів,  послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту;

2) можливою та необхідною  виробничою потужністю підприємства;

3) необхідним обсягом  ресурсів, що споживає підприємство, та можливістю їх залучення,  цінами пропозиції та попиту на них;

4) ринковою вартістю продукції  та обсягом витрат, які виникають  у процесі виробництва і мають  бути компенсовані за рахунок  отриманого доходу;

5) між фактичним та  плановим розподілом прибутку  підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

Накопичення суперечностей  призводить до порушення рівноваги  економічної системи та погіршення її загального стану, тобто виникає  ситуація, за якої зміна діючих на систему  зовнішніх, внутрішніх та вихідних параметрів взаємно не компенсується, а їхня сума не дорівнює нулю. Як наслідок, спочатку погіршується, а потім поступово  втрачається життєздатність підприємства, можливість повернення до рівноважного стану, виникає дефіцит ресурсів або можливостей підприємства для подальшого розвитку.