Аналіз передумов і ознаки прояву кризових явищ на підприємстві

Життєздатність підприємства як мікроекономічної системи та господарюючого суб'єкта ринкових відносин обумовлюється  дотриманням певних „параметрів  життєздатності", під якими розуміються  найважливіші характеристики внутрішнього стану підприємства, порушення яких призводить підприємство до економічної  загибелі - самостійної або примусової ліквідації.

В якості параметрів життєздатності використовуються такі характеристики:

1) наявність чистих активів  підприємства (різниця між ринковою  вартістю наявних активів та  обсягами зобов'язань) в обсягах,  що відповідають державним вимогам  та (або) цільовим параметрам діяльності - L4;

2) наявність активів для  забезпечення виконання зобов'язань  щодо повернення позикового капіталу  та забезпечення необхідного  рівня ліквідності активів, які  фінансуються за рахунок позикових  коштів (у кореспонденції з термінами  виконання зобов'язань щодо повернення позикового капіталу) - L3;

3) забезпечення фінансової  рівноваги, тобто здатності до  генерування грошових надходжень  в обсягах та у терміни, достатні  для фінансування грошових витрат, пов'язаних з операційною, інвестиційною діяльністю підприємства - L2;

4) забезпечення беззбиткової  діяльності або досягнення цільових  показників господарсько-фінансової  діяльності відповідно до поставлених  стратегічних цілей та завдань  підприємства (найчастіше забезпечення  отримання певного цільового  рівня рентабельності власного  капіталу та (або) обсягів прибутку ) - L1.

Життєздатний стан господарської  системи підприємства має місце  тільки в разі сумісної наявності  усіх 4-х параметрів життєздатності, тобто як ситуація, що описується моделлю:

L={L4,L3, L2, L1}. (1.1)

Виникнення кризи призводить спочатку до порушення параметра L1.

Якщо необхідні корегуючі  дії протягом певного часу (його тривалість обумовлюється запасом  компенсаторних можливостей окремого підприємства) не будуть прийняті, автоматично  порушується параметр більш високого рівня (L2), потім L3, і з рештою -найвищий - результативний параметр життєздатності L4. Зниження у діяльності підприємства 
чистих активів нижче критичного рівня є свідченням загибелі підприємства як господарської системи, оскільки вона втрачає матеріальну основу для продовження свого існування.

Кожен „параметр життєздатності" залежить від великої кількості  показників, що створюють передумови для підтримки життєздатності (далі - показників-індикаторів), синтезує результати певної сукупності бізнес-процесів, що відбуваються на підприємстві. Наслідком  порушення життєздатності підприємства, проявом чого є недотримання певних параметрів життєздатності або погіршення показників-індикаторів життєздатності, є виникнення спочатку окремих кризових явищ, а потім (по мірі їх накопичення) кризового стану підприємства як мікроекономічної системи.

Криза мікроекономічної системи, як правило, не виникає спонтанно (раптово), вона має свої причини (етіологію) та зовнішні прояви (ознаки). Причина появи  кризових явищ у діяльності суб'єктів  господарювання прихована в самому ринковому господарстві, викликана  постійною зміною ринкових орієнтацій споживачів, невизначеністю економічної  поведінки контрагентів підприємства, необхідністю постійного корегування  основних елементів та функціональних підсистем самого підприємства з  метою забезпечення адекватності вхідним  та вихідним параметрам розвитку системи  в цілому. Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення.

Можливість системної  та локальних криз пояснюється флуктуа-тивністю обсягів діяльності підприємства в  умовах ринкової невизначеності, асинхронністю  появи та визрівання окремих внутрішніх суперечностей системи. У будь-який період свого існування стан економічної  системи може розглядатися як суперкомпозиція  циклів розвитку її окремих внутрішніх компонентів, оскільки окремі функціональні  інваріанти системи знаходяться  на різних етапах циклу та розвиваються в різних напрямах.

Однак ця загальна економічна передумова зовсім не є фатальною  для кожного підприємства. Кризбвий стан системи є , по-перше, значним та тривалим порушенням рівноваги, а по-друге, проявом нездатності системи до використання механізмів внутрішньої саморегуляції. Якщо внутрішні сили саморегуляції достатньо дужі, дії керівного суб'єкта ефективні та своєчасні, мікроекономічна система протягом достатньо тривалого періоду розвивається без прояву ознак кризи, за зростаючою траєкторією економічної динаміки.

Первинним зовнішнім проявом  виникнення кризи є формування стійкої  тенденції руху поточних витрат у  бік збільшення, а обсягу діяльності, обсягу доходів та прибутку - у бік  зменшення. Природно, мова йде про  реальний (управлінський) прибуток, а  не податкові чи бухгалтерські борги, які можуть бути „вигідні" підприємству (наприклад, у зв'язку з податковою економією).

Природним наслідком такого стану є порушення необхідного  співвідношення між генеруванням підприємницького доходу (прибутку) та вартістю залучених  ресурсів, між грошовими надходження  та грошовими витратами, між власним  та позиковим капіталом. Подальше поглиблення  кризи характеризується катастрофічним (істотним) погіршенням усіх показників її стану (як кількісних, так і якісних), що призводить до поступової втрати власного капіталу (чистих активів) та виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку по зобов'язаннях.

Виникнення, прояв та подолання  кризи розвитку підприємства мають  суттєві особливості порівняно з макроекономічними кризами, які полягають у зазначеному нижче.

По-перше, якщо на макроекономічному  рівні криза є завжди точкою перелому низхідної та висхідної гілки  розвитку, то на рівні підприємства подальше зростання має місце  далеко не завжди. Криза на макрорівні не може бути перманентною, економічна система сама створює передумови для виходу з неї, для нового господарського підйому. Хоча монополізація економіки (обмеження обсягів виробництва  та рівня цін) частково порушують  цей природний механізм -він об'єктивно  існує. Виникнення окремих кризових явищ на рівні підприємства, якщо не вжито заходів щодо їх локалізації, обумовлює перехід до кризового  стану підприємства (системної кризи) і, як правило, завершується юридичним банкрутством або ліквідацією підприємства.

По-друге, на мікроекономічному  рівні кризу не можна ототожнювати з яким-небудь окремо взятим етапом життєвого циклу підприємства. На відміну від макрорівня „криза" не є стадією життєвого циклу, а стадія „старість" не є її аналогом. Хибним є уявлення, що кризові явища  характерні лише для стадії „ старість".

Кризові ситуації виникають  на всіх стадіях життєвого циклу  підприємства, причому кожна наступна фаза життєвого циклу підприємства стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ. У протилежному випадку традиційна послідовність фаз розвитку може бути порушена достроковим спадом, закриттям підприємства або його переходом до нового власника.

По-третє, виникнення кризових явищ на рівні підприємства не залежить від стадії циклу макроекономічного  розвитку, тобто ці явища і процеси  не взаємозалежні та синхронізовані у часі. Безумовно, криза окремого підприємства в умовах глибокої і затяжної макроеко-номічної кризи трапляється частіше і переборюється значно трудніше. Але водночас, незважаючи на загальну кризу, можна навести чимало прикладів успіху окремих підприємств. Більше того непоодинокі випадки, коли кризова макроекономічна ситуація сприяє успішному розвитку окремих підприємницьких структур, є для них благодатним підґрунтям, основою їхнього комерційного успіху.

По-четверте, швидкість поширення  кризових явищ є індивідуальною характеристикою  окремого підприємства. Вона залежить від характеру та сили впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, від наявних  у підприємства внутрішніх можливостей щодо її подолання за рахунок відновлення механізмів саморегуляції.

По-п'яте, особливістю циклічності  розвитку мікроекономічних систем є  більш висока частота виникнення кризових явищ. Частота виникнення кризових явищ в окремій мікроекономічній системі обумовлюється такими факторами, як:

1) розміри підприємства  та обсяг його ресурсного потенціалу;

2) вік підприємства, накопичений  досвід подолання кризових явищ  на попередніх циклах розвитку;

3) тривалість циклу обороту  активів підприємства - насамперед операційного циклу;

4) стан зовнішнього середовища, його сприятливість для розвитку  підприємницької ділової активності;

5) наявність ефективного  власника, який економічно зацікавлений  у мобілізації зусиль на подолання кризових явищ;

6) наявність управлінських  кадрів відповідного рівня кваліфікації, які можуть забезпечити виведення  підприємства з кризового стану.

По-шосте, виникнення кризового  стану підприємства є свідченням поступового розбалансування та повної втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегуляції господарської  системи. До моменту виникнення кризи економічна система досягає вершини можливого розвитку, подальший розвиток у межах існуючої сутності (парадигми) системи є неможливим.

Система вичерпала свої продуктивні  виробничі потенції або вступила в конфлікт з існуючим господарським  механізмом, відносинами власності. У всякому випадку має місце  моральне старіння концептуальних засад  ведення бізнесу - матеріально-технічних, ринкових, соціальних. Розв'язання накопичених суперечностей можливо лише на підґрунті кардинального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, координації стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумовить перехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумовою для її подальшого розвитку. 
Узагальнюючи розглянуте вище можливо виокремити сутнісні ознаки кризи на рівні підприємства, які зазначені нижче.

1. Криза віддзеркалює  сутність та характер протиріч, які накопичені в межах господарської  системи і потребують свого  розв'язання для забезпечення  подальшого функціонування або  розвитку системи. Ступінь загострення наявних протиріч обумовлює стадію кризи, її тривалість, характер наслідків тощо.

2. Криза підприємства  являє собою процес (а не явище), який характеризується певною  тривалістю і відповідно має  певні часові межі. У перебігу кризи можуть бути виокремленні певні стадії, які відрізняються часовою тривалістю, формами та інтенсивністю прояву, потребою в управлінні тощо

3. Криза є об'єктивним  економічним процесом, основу якого  формують тенденції розвитку  окремих видів діяльності підприємства, його окремих управлінських підсистем.  Кризи розглядаються не тільки як об'єктивно невідворотні, але і як об'єктивно необхідні, оскільки носять не тільки руйнівний, але і оздоровчий (поновлювальний) характер, виступають імпульсом інтенсифікації розвитку підприємства.

4. Основною ознакою кризи  є суттєве порушення або втрата  життєздатного стану підприємства  внаслідок порушення параметрів  життєздатності. Подолання кризи  або відновлення життєздатності  пов'язується з відновленням параметрів життєздатності за рахунок внутрішніх та (або) зовнішніх управлінських дій.

5. Криза може виникати  на усіх стадіях життєвого  циклу підприємства, виступати як  гальмо подальшого розвитку підприємства  та переходу на наступну стадію  його розвитку або виконувати  функцію ініціації передчасного  старіння та ліквідації підприємства. На кожній стадії життєвого циклу існують власні причини виникнення та особливості протікання та подолання кризи.

6. Криза носить циклічний  характер, тобто виникає з певною  періодичністю. Причому ця періодичність  є індивідуальною характеристикою  підприємства і не синхронізована  в часі з циклами розвитку  мезо- (галузь, вид економічної діяльності) та макрооточення (національна  та світова економіка) підприємства, хоча певним чином і провокується ними.

7. Розгортання кризи генерується  сукупністю зовнішніх та внутрішніх  факторів, співвідношення між якими  та перелік яких також носять індивідуальний характер.

8. Виникнення кризи обумовлює  певні загрози та ризики для  процесу функціонування підприємства, а її проходження (подолання)  має певні наслідки для подальшої  „долі" підприємства - позитивні,  якщо має місце розв'язання  накопичених протиріч та забезпечення  оновлення фундаментальних засад  ведення бізнес, або негативні,  якщо наслідком кризи є призупинення  діяльності підприємства, виникнення  ситуації банкрутства, добровільна  або примусова ліквідація як  господарського суб'єкта. 

2.Основні фактори виникнення кризових явищ. Наслідки кризових явищ на підприємстві.

Кризова ситуація в діяльності підприємства не виникає раптово, вона має свої причини (етіологію). Причина  появи кризових явищ прихована в  самому ринковому господарстві, викликана  постійною зміною ринкових орієнтацій споживачів, невизначеністю економічної  поведінки контрагентів, необхідністю постійного коригування основних елементів  та функціональних підсистем підприємства тощо. Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення. 
             Виділяють такі загальні ознаки класифікації кризових факторів: 
1. Залежно від місця виникнення кризових факторів:

- Внутрішні (ендогенні) — виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи;