Розвиток механiзму антикризового управління на машинобудiвних пiдприэмствах

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

ОСТАПЕНКО ЛЮДМИЛА СЕРГІЇВНА

 

 

 

 

УДК [338.124.4:658.012.4](043.3)

 

 

 

Розвиток МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО управління на МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВах

 

 

 

 

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

 

 

 

 

Автореферат  
дисертації на здобуття наукового ступеня 
кандидата економічних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми – 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України”.

 

 

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор  
Васильєва Тетяна Анатоліївна, 
ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”,  
завідувач кафедри банківської справи

 

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор 
Перерва Петро Григорович, 
Національний технічний університет 
“Харківський політехнічний інститут”,  
декан економічного факультету;

кандидат економічних  наук  
Гриценко Лариса Леонідівна, 
ПАТ “Сумське науково-виробниче об’єднання 
ім. М. В. Фрунзе”,  
начальник відділу бюджетування  
планово-економічного управління

 

 

Захист дисертації відбудеться  17 лютого 2012 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.051.01 Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, ауд. М-209.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського  
державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.

 

Автореферат розісланий “___” січня 2012 р.

 

 

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. М. Таранюк

 

 

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Провідна роль у галузевій структурі національної економіки належить машинобудуванню, оскільки воно значною мірою визначає матеріально-технічну базу індустріального виробництва, формує промислово-виробничий потенціал країни, займає центральне місце у функціонуванні міжгалузевих комплексів. На жаль, вплив світової фінансової кризи на діяльність більшості підприємств машинобудівного комплексу України виявився руйнівним, а посткризова стабілізація все ж таки не дозволила відновити докризовий рівень їх розвитку. Так, зокрема, індекс промислового виробництва у машинобудуванні в 2009 р. набув свого найнижчого значення (5,1 %) за весь період існування незалежної України; фінансовий результат діяльності підприємств машинобудування у 2008 р. склав лише 1,2 % від результату 2007 р., рентабельність основної діяльності підприємств цієї галузі у кризові роки була рекордно низькою (у 2008 р. – 2,9 %, 2009 р. – 5,4 %); питома вага збиткових підприємств машинобудування у 2007 р. складала 30 %, в 2009 р. – 39,3 %, на кінець жовтня 2011 р. – 35,6 %; питома вага прострочених банківських кредитів у сукупних кредитах підприємствам цієї галузі на кінець 2007 р. складала 1,3 %, на кінець листопада 2011 р. – 12,3 %. Виходячи з цього, виникає об’єктивна потреба у розробці теоретичних основ та у практичному впровадженні механізму антикризового управління машинобудівними підприємствами, що забезпечує узгодженість стабілізаційних заходів на всіх стадіях життєвого циклу підприємства за ресурсами, часом, ризиками; враховує специфіку та циклічність розвитку вітчизняного машинобудування, мультиплікативні та дифузійні процеси в межах ланцюга “локальна криза на підприємстві – галузева криза в машинобудуванні – глобальна фінансово-економічна криза”; дозволяє не тільки адекватно реагувати на наявні кризові явища, але й прогнозувати потенційні фактори ризику.

Фундаментальні  основи антикризового управління як сучасної концепції у менеджменті закладені відомими зарубіжними дослідниками Е. Альтманом, І. Ансоффом, Дж. Аргенті, У. Бівером, П. Друкером, М. Месконом, П. Праттом, Р. Тафлером, Ж.-П. Тібо, Г. Тішоу, А. Томпсоном, Дж. Фулмером, Е. Хелфертом, Дж.Ван Хорном та ін. Проблема управління промисловими підприємствами в умовах кризових явищ в економіці досліджується в роботах таких російських та українських вчених, як О. Ф. Балацький, І. О. Бланк, Т. А. Васильєва, В. О. Василенко, А. П. Градов, Л. Л. Гриценко, А. Г. Грязнова, А. Б. Кондрашихін, О. І. Копилюк, Л. О. Лігоненко, Л. Г. Мельник, Е. С. Мінаєв, В. П. Москаленко, С. М. Онисько, В. П. Панагушин, П. Г. Перерва, Л. М. Таранюк, О. О. Терещенко, Н. М. Тюріна та ін.

У той же час, незважаючи на накопичені наукові здобутки та значний практичний досвід у сфері подолання кризових явищ на вітчизняних підприємствах машинобудівного комплексу, досліджувана проблема ще не вирішена остаточно. Подальшого розвитку потребує комплекс питань щодо врахування специфіки вітчизняного машинобудування при формуванні механізму антикризового управління підприємствами цієї галузі, реалізації внутрішнього контролю на підприємствах в межах програми стабілізаційних заходів, методичних основ стрес-тестування діяльності машинобудівних підприємств тощо. Актуальність та логічна незавершеність вирішення цих проблем обумовили вибір теми, мети та завдань дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до державних, галузевих та регіональних наукових програм і тем, узгоджується з напрямками науково-дослідних робіт Сумського державного університету, у виконанні яких автор брав участь особисто. До звіту за темою “Формування фінансового механізму стабілізації економіки України” (номер державної реєстрації 011U007004) увійшли пропозиції автора щодо застосування теорії ігор при розробці програми стабілізації на вітчизняних машинобудівних підприємствах; за темою “Фінансовий механізм управління інноваційним відтворенням” (номер державної реєстрації 0109U001484) – пропозиції щодо розробки державної програми підтримки стабільного розвитку машинобудування в Україні; за темою “Фінансове забезпечення інноваційної діяльності підприємства” (номер державної реєстрації 0110U006868) – пропозиції автора щодо стрес-тестування загроз кризи на підприємствах машинобудівної галузі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток науково-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо побудови механізму антикризового управління на підприємствах машинобудування.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких наукових задач:

• дослідити роль та місце кризових явищ в економічній системі;
• обґрунтувати специфіку антикризового управління як сучасного напрямку менеджменту на підприємствах;
• визначити проблеми та перспективи функціонування підприємств машинобудівної галузі під впливом кризових явищ в економіці України;
• удосконалити науково-методичні підходи до структурної декомпозиції ризиків за стадіями життєвого циклу машинобудівного підприємства, джерелом походження та масштабом розповсюдження їх наслідків, сферою їх виникнення та прояву;
• поглибити концептуальні засади побудови механізму антикризового управління машинобудівним підприємством;
• удосконалити підходи до розуміння антикризового потенціалу підприємства;
• поглибити науково-методичні засади стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі;
• запропонувати методичний підхід до застосування економіко-математичного апарату при реалізації внутрішнього контролю на підприємстві в межах програми стабілізаційних заходів, продемонструвати його дієвість на прикладі ряду вітчизняних машинобудівних підприємств;
• розробити рекомендації щодо формування та реалізації державної програми стабілізації розвитку підприємств машинобудівної галузі України.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі антикризового управління підприємствами машинобудування.

Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення та практичний інструментарій формування та реалізації механізму антикризового управління на машинобудівних підприємствах України.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні засади економічної теорії, теорії ігор, економіки підприємства, фінансів підприємства, ризикології, а також концептуальні положення антикризового менеджменту, стратегічного менеджменту, а також наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених щодо антикризового управління суб’єктами господарювання різних форм власності.

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дисертантом  використано наступні методи наукового дослідження: абстрактно-логічний метод, аналіз, синтез – при уточненні сутності, специфіки, функцій, видів, етапів та принципів антикризового управління; експертних оцінок, групувань, системно-структурний аналіз – при формалізації проблем та перспектив функціонування підприємств машинобудівної галузі під впливом кризових явищ в економіці України; методи факторного аналізу та комплексного порівняльного аналізу – при ідентифікації ризиків за стадіями життєвого циклу машинобудівного підприємства; економіко-статистичний та розрахунково-аналітичний – при розробці механізму стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі; методи економіко-математичного моделювання – при побудові системи внутрішнього контролю машинобудівного підприємства за центрами відповідальності.

Інформаційну та фактологічну основу дисертаційного дослідження склали: закони України, укази Президента України та нормативні акти Кабінету Міністрів України – в частині регулювання діяльності промислових підприємств; аналітичні огляди та звітні дані Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, рейтингових агентств, науково-дослідних центрів;  
аудиторські звіти та первинна документація підприємств; наукові публікації вітчизняних і закордонних вчених, присвячені розвитку машинобудівної галузі в умовах подолання наслідків світової фінансової кризи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку відомих та обґрунтуванні ряду нових теоретичних та практичних положень щодо формування та реалізації механізму антикризового управління на машинобудівних підприємствах України.

Основними науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

• розроблено методичний підхід до застосування теорії ігор при побудові системи антикризового контролінгу машинобудівного підприємства, який передбачає побудову матриці математичних очікувань результату діяльності підприємства залежно від контрольованого центру відповідальності та типу порушень у діяльності персоналу. Це дозволило формалізувати стратегії внутрішнього контролю функціональних підрозділів підприємства при виникненні загроз кризи;

удосконалено:

• науково-методичні засади якісного аналізу ризиків машинобудівного підприємства, що, на відміну від існуючих підходів, здійснено шляхом їх структурної декомпозиції (за джерелом походження та масштабом розповсюдження наслідків (класи мезо-, макро-, мега- та мікроризиків), сферою їх виникнення та прояву (групи соціальних, політико-юридичних, природно-технічних та економічних ризиків), стадією життєвого циклу підприємства), а також подальшого їх розподілу на кластери залежно від значущості ризиків та мінливості протягом визначеного часового горизонту (кластери стратегічного, тактичного та оперативного антикризового управління);
• концептуальні засади побудови механізму антикризового управління підприємством шляхом доповнення складу інструментів, методів та важелів управління, системи принципів його реалізації (принципами врахування стадії життєвого циклу підприємства, врахування стадії кризи, орієнтації на максимізацію антикризового потенціалу підприємства), а також врахування необхідності забезпечення ієрархічної узгодженості програм стабілізації на рівні підприємств, галузі та національної економіки;
• методичні основи оцінки ефективності функціонування механізму антикризового управління, що, на відміну від існуючих підходів, здійснено на основі оцінки співвідношення збитків, які підприємство може отримати за умови розгортання песимістичного та оптимістичного сценаріїв кризи, оцінених за кожним кластером ризиків діяльності машинобудівних підприємств України;
• наукові засади використання сценарних методів стрес-тестування на підприємствах машинобудівної галузі шляхом оцінки кореляційних зв’язків між окремими індикаторами факторів ризику (або їх сукупністю) та обсягів чистого доходу від реалізації продукції підприємства, що дозволяє більш обґрунтовано здійснювати вибір критичних ресурсів підприємства, релевантних факторів виникнення нестабільності, здійснювати діагностику кризових явищ за слабкими сигналами;

дістали подальшого розвитку:

• наукові підходи до розуміння економічного змісту антикризового потенціалу підприємства як сукупності наявних та потенційних фінансових ресурсів, сформованої матеріально-технічної та інформаційної бази, кадрового складу, а також організаційно-управлінського механізму, що забезпечують цільову, систематичну та адекватну динаміці поточних трансформацій готовність підприємства використати наявні та потенційні можливості для передбачення та мінімізації наслідків впливу кризових явищ;
• система критеріїв надання фінансової допомоги машинобудівним підприємствам (відповідність пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки, наявність у структурі продуктового ряду більше ніж 50 % імпорто-заміщуючої або експортно-орієнтованої продукції, приналежність до замкнутого макротехнологічного науково-виробничого комплексу, наявність соціального аспекта в діяльності підприємства), що дозволило за кожним з них сформувати конкретний перелік можливих методів державної підтримки;
• напрямки застосування SWOT-аналізу для машинобудівної галузі України, що дозволило ідентифікувати часові межі виникнення криз та ситуацій нестабільності в цій галузі, обґрунтувати сильні та слабкі сторони вітчизняних машинобудівних підприємств, а також нові загрози та можливості в контексті подолання наслідків світової фінансової кризи.

Практичне значення одержаних  результатів полягає в тому, що розроблені автором пропозиції щодо розвитку окремих складових механізму антикризової стабілізації на підприємствах машинобудівної галузі України формують наукове підґрунтя для розробки як програм виходу з кризи на рівні окремих суб’єктів господарювання, так і державних програмних документів, що впорядковують заходи регулюючого впливу щодо напрямків функціонування вітчизняного машинобудування. Це підтверджується тим, що пропозиції дисертанта щодо алгоритму здійснення стрес-тестування машинобудівних підприємств в межах діагностики кризових ситуацій використовуються в діяльності ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М. В. Фрунзе” (довідка від 18.10.2011 № 82-2/1161); щодо оцінки кризоутворюючих ризиків за стадіями життєвого циклу підприємства – в діяльності ТОВ “Сумський машинобудівний завод” (довідка від 07.11.2011 № ОМ12-2195); щодо застосування теорії ігор в процесі внутрішнього контролю підприємств – в діяльності ТОВ “Турбомаш” (довідка від 10.11.2011 № 554); щодо побудови платіжної матриці внутрішнього контролю діяльності підприємства за центрами відповідальності – в діяльності ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” (довідка від 06.10.2011 № 247/18).