Аудит фінансової звітності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

Кафедра «Обліку і аудиту»

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни « Аудит»

 

 

Виконала:

Перевірила:

Беренда Н.І.

 

 

Київ 2012

 

 

 

 

 

ВАРІАНТ 7

 

1.Аудит фінансової звітності

 

Видатний американський  вчений і практик Роберт Монтгомері писав щофакти, відображені у фінансових звітах, є предметом аудиторської

перевірки. Обов'язок аудитора — висловити думку про стан фінансової

звітності в цілому у формі  аудиторського'висновку1.

Основна передумова аудиту — взаємна зацікавленість підприємства в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової інспекції і

самого аудитора в забезпеченні реальності й достовірності фінансової

звітності. Іншими словами, аудит — це незалежна експертиза фінансової

звітності суб'єктів підприємницької  діяльності.

В умовах ринку ніхто в  діловому світі не сприймає всерйоз  підприємців

звітні дані яких не підтверджені аудиторським висновком.

Завдання аудитора під  час перевірки фінансової звітності  полягає у

контролі дотримання власниками основних вимог до неї — реальності,

ясності, своєчасності та єдності  методичних звітних показників.

На самому початку аудиту фінансової звітності суб'єктів  підприємницької

діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим

нормативно-правовим актам (затвердженим положенням (стандартам),

Положенню про організацію  бухгалтерського обліку і звітності  в Україні,

Інструкції про порядок  заповнення форм бухгалтерської звітності,

затвердженої Мінфіном, тощо).

Під час аналізу показників фінансової звітності з метою  встановлення її

реальності й достовірності  аудитори покликані виявляти нереальну

дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на

контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі  як

реальна, а фактично термін її стягнення через арбітраж чи суд

адміністрацією підприємства пропущений і вона підлягає списанню на

збитки. У такому разі аудитор  зобов'язаний встановити причини утворення

нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та

відповідальних осіб.

Аудит встановлює також несвоєчасно  погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; кредити за товари, роботи іпослуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з

бюджетом, з оплати праці  тощо).

Аудитор перевіряє правильність і своєчасність складання балансу, звіту

про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту  про власний

капітал. Однак насамперед слід встановити відповідність даних

аналітичного обліку оборотам і залишкам із рахунків синтетичного обліку

у головній книзі, оборотній  відомості за синтетичними рахунками  і

балансу. Перевірка ідентичності даних синтетичного й аналітичного обліку

в умовах автоматизованої  системи обліку здійснюється в автоматичному

режимі. При цьому кожна  стаття балансу має бути проінвентаризована і

підтверджена актами звірки, довідками тощо.

Під час аудиту правильності оцінки статей бухгалтерського балансу  і

фінансової звітності  слід встановити:

— обгрунтованість довгострокових фінансових інвестицій, відстрочених

податкових активів та інших необоротних активів;

— правильність оцінки незавершеного  будівництва, виробничих запасів,

готової продукції, товарів;

— реальність відображення у балансі основних засобів і  нематеріальних

активів;

— достовірність відображення в обліку заборгованості покупців і

замовників за відвантажену продукцію, яка забезпечена векселями  і за

виданими авансами у рахунок  наступних платежів та сум нарахованих

дивідендів, процентів, роялті, що підлягають надходженню;

— правильність сум статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового

вкладеного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку

(непокритого збитку) та  вилученого капіталу;

— взаємну погодженість показників фінансової звітності.

Необхідність аудиторської перевірки фінансової звітності  пов'язана з і

публікацією. Такий порядок  передбачений Законом України "Про  аудиторську

діяльність". У ньому, зокрема, вказується, що суб'єкти підприємницької

діяльності, звітність яких оприлюднюється, повинні бути перевірені на

предмет достовірності такої  звітності і для підтвердження  зобов'язані

мати аудиторський висновок.

Аудит фінансової звітності  повинен підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Світова практика аудиту свідчить про те, що відповідальність за

фінансову звітність несе керівництво суб'єкта підприємницької

діяльності.

Аудиторська перевірка здійснюється у відповідності із загальноприйнятими аудиторськими стандартами, які передбачають планування і проведення аудиту таким чином, аби отримати надійну гарантію того, що баланс складений правильно і у відповідності із загальноприйнятими принципами обліку.

Після дати складання балансу  аудитору слід ознайомитися з усією

доступною інформацією, яка  належить до фінансових справ клієнта, з

проміжними фінансовими  звітами, з протоколами нарад  акціонерів,

директорів і всіх відповідних  комітетів, із доповідями про відхилення.

Аудитору слід розуміти клієнта, знати, які ділянки об'єкта схильні  до

найбільшого ризику і яка  інформація про них, імовірно, буде придатною.

Для цього аудитор налагоджує тісні робочі стосунки з клієнтом,

оперативно робить запити про фінансову діяльність, про  незвичайні

показники й коригування  звітності, про потенціальні проблеми, виявлені

під час аудиторської перевірки.

На етапі аналізу наступного періоду аудитор може зіставити  також останні проміжні фінансові звіти з фактичними і зробити інші порівняння,

необхідні за даних обставин.

У Положенні про аудиторські  стандарти (SAS) № 26 указується, що коли бухгалтер передає своєму клієнтові або іншим особам фінансові звіти, які

він підготував або у підготовці яких він брав участь, то вважається, що

він причетний до цих звітів, хоч його імені у цих звітах немає.

Таким чином, для кожного  завдання є стандартний формат складання

висновку, з якого випливає відповідний ступінь упевненості.

А тепер зупинимося на компіляції фінансових звітів.

Щоб задовольнити потребу  клієнтів у послугах аудиторів, не пов'язаних із якими-небудь гарантіями точності фінансових даних, Американський

інститут присяжних аудиторів  встановив певний рівень професіональних

послуг для приватних  компаній, який називається "компіляція".

Дослівно "компіляція" означає роботу, виконану без самостійної  обробки джерел. У даному разі це оформлення інформації, поданої керівництвом компанії у вигляді фінансових звітів без яких-небудь висновків. Від аудитора не вимагається проведення якихось розслідувань або процедур для одержання підтвердження правильності інформації, наданої йому клієнтом,

або перевірки такої інформації. Але аудитор в цьому разі несе

відповідальність, яка визначається посібником з аудиторських стандартів

№ 1 (розділ 100).

Однак не завжди можна зарубіжний досвід аудиту фінансової звітності

сліпо запровадити в Україні  без урахування місцевих ринкових умов.

Аудитор повинен ознайомитися з фінансовими звітами свого  клієнта для

того, щоб упевнитися, чи вони без очевидних неточностей, таких, як

арифметичні й канцелярські похибки, неправильне використання принципів

бухгалтерського обліку, недостатнє розкриття необхідної інформації.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудитору повну інформацію, на підставі якої він міг би висловити свою упевненість у

тому, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові  звіти з

тим, щоб вони відповідали  вимогам норм (стандартів). При цьому  аудитору

слід здійснити ось  що:

— ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського  обліку

і способами їх застосування;

— прослідкувати, як клієнт збирає інформацію для внесення у  фінансовий

звіт;

— упевнитися, що фінансові  звіти складені у відповідності  із

загальноприйнятими принципами ведення бухгалтерського обліку;

— з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив  на

результати мають відхилення.

Складовою частиною аудиту фінансової звітності є аналіз фінансового

стану, у процесі якого  слід дати оцінку фінансової стійкості  й

платоспроможності, зокрема  розрахувати коефіцієнти і показники

ліквідності й фінансової активності.

Отримані коефіцієнти  і показники необхідно порівняти  із встановленими стандартними (оптимальними) критеріями, з даними за попередній період і аналогічними показниками на споріднених підприємствах або із середньо галузевими даними.

Отже, аудит фінансової звітності  сприяє виявленню хиб, попередженню

банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах

конкурентної боротьби.

Фінансовий стан підприємства — це сукупність показників, які

відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Він виявляється у платоспроможності  підприємства внаслідок відповідності

фактичного кругообігу коштів на всіх етапах розрахунковим показникам.

Необхідною умовою діяльності підприємства в ринковій економіці  є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежать своєчасність і повнота

погашення його зобов'язань  перед персоналом щодо розрахунків  з оплати

праці, бюджетом, банками, постачальниками.

Неправильне використання фінансових ресурсів або їх брак негативно

впливають на розрахунки з  постачальниками матеріальних цінностей,

викликають погіршення наслідків  господарської діяльності.

Фінансова міць підприємства залежить не лише від суми доходів, наявності засобів, а ще й від ефективного їх використання, тобто від якості

фінансової роботи.

А тому в умовах ринкової економіки виникає необхідність виявляти і

мобілізувати внутрішні  резерви поліпшення фінансового  стану. В цій

площині одним із важливих об'єктів аналізу є вивчення правильності

використання фінансових ресурсів за цільовим призначенням.

Інформаційною базою аналізу  фінансового стану підприємства служать дані про надходження і витрачання коштів:

— виписки банків;

— картотека рахунків, що підлягають оплаті;

— платіжні календарі, які  складаються фінансовим відділом підприємства;

— інші дані бухгалтерського  й оперативного обліку;

— баланс;

— звіт про фінансові  результати;

— відомості, що містяться  у фінансовому плані підприємства (баланс

доходів і витрат) тощо.

Баланс підприємства розкриває  зміст активу і пасиву.

Актив балансу — вартість майна і боргових прав. Пасив —  зобов'язання

підприємства за позиками і кредиторською заборгованістю або джерела

утворення господарських  засобів, а також власний капітал.

На наш погляд, у положенні (стандарті) 2 "Баланс" розділи  слід було