Бухгалтерський облік

Отже, процеси постачання, виробництва  і реалізації є важливими об'єктами бухгалтерського обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 АКТИВ БАЛАНСУ, ЙОГО СТРУКТУРА

 

 

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Він складається  з активу та пасиву, має розділи.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Статті Балансу згруповані в  розділи — чотири в Активі Балансу та п’ять у Пасиві Балансу.

Особливістю Балансу є рівність підсумкових сум Активу та Пасиву, тобто підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань і власного капіталу.

Актив Балансу — активи, тобто  ресурси, контрольовані підприємством  у результаті минулих подій, використання яких призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Вони мають три форми свого  прояву: право володіння, право користування і право розпорядження (останнє  не розповсюджується на орендовані основні  засоби).

Визначення активів містить  поняття:

1. виникнення у результаті минулих подій — тобто господарська операція, що забезпечує контроль, вже відбулась (придбання, виробництво, безоплатне одержання). Але слід зазначити, що надмірно придбані запаси не визнаються активами;
2. здійснення контролю підприємством випливає з права управління ресурсами та контролювання майбутньої вигоди, що очікують при використанні ресурсів;
3. майбутня економічна вигода — це потенціал, що сприяє надходженню, прямо чи непрямо, грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство. Цей потенціал може існувати у формі запасів готової продукції та незавершеного виробництва.

Особливості оцінки в Балансі необоротних  активів 

Перший розділ активу Балансу називається  “Необоротні активи”. Він включає  в себе:

Нематеріальні активи —  немонетарний актив, який не має матеріальної форми, і може бути відокремлений від підприємства та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (чи операційного циклу, що становлять понад один рік) для виробництва торгівлі в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведуть за групами:

1. права користування природними ресурсами;
2. права користування майном (право користування земельною ділянкою, майном);
3. право користування на об'єкти промислової власності (винаходи, ноу-хау, сорт рослин);
4. право на знаки для товарів і послуг (торговельні знаки, марки);
5. авторські права;
6. гудвіл;
7. інші нематеріальні активи (право використання економічних привілеїв).

Нематеріальні активи відображаються в Балансі, якщо існує ймовірність отримати у майбутньому економічну вигоду від його використання й оцінка достовірно визначена.

Не визнаються активами:

1. витрати на дослідження;
2. організаційні витрати (реєстр підприємства, емісія цінних паперів);
3. витрати на перебазування чи реорганізацію підприємства;
4. витрати на підготовку кадрів;
5. витрати на рекламу.

Ці витрати відображають у складі витрат періоду, де вони мали місце.

Оцінка нематеріальних активів.

1. Первісна оцінка  нематеріальних активів здійснюється за собівартістю їх придбання чи створення (ціна, за якою придбано з урахуванням знижок, мита, податків, що не відшкодовуються, інші витрати понесені із доведенням нематеріальних активів до стану, в якому вони використовуються).

Якщо був обмін НА, то оцінюємо за справедливою вартістю отриманого активу з урахуванням доплат під час обмінної операції.

2. Справедлива вартість нематеріальних  активів — це сума, за якою  актив може бути обміняний  чи отриманий в операції між  незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Якщо безоплатно отримано нематеріальні  активи, то його вартість дорівнює ринковій вартості на дату прийняття на Баланс.

Якщо нематеріальний актив створено на підприємстві, то вартість складається  з усіх витрат на виробництво та доведення до стану, придатного для використання.

3. Наступна оцінка  балансової вартості нематеріальних  активів може відрізнятися від  його собівартості, якщо були  здійснені додаткові витрати,  в результаті яких очікується  збільшення притоку майбутніх економічних вигод на підприємство.

Розкриття інформації про нематеріальні  активи у примітках до Балансу:

1. вартість нематеріальних активів (первісна чи переоцінена);
2. методи амортизації, термін використання;
3. наявність руху у звітному році;
4. первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів і сума Зносу (амортизація) на початок звітного року;
5. сума Зносу (амортизація) у первісної (переоціненої) вартості та Знос (амортизація), результат переоцінки;
6. сума нарахованої амортизації;
7. сума втрат від зменшення корисності, відображена у звіті про фінансовий результат у звітному періоді;
8. інші зміни вартості;
9. первісна (переоцінена) вартість і сума Зносу (амортизація) на кінець звітного періоду.  

Поняття і склад оборотних  коштів  

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Оборотні кошти (поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу. 

До складу оборотних  коштів входять:

1. грошові кошти;
2. короткострокові фінансові інвестиції;
3. дебіторська заборгованість;
4. запаси.

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Короткострокові фінансові  інвестиції – високоліквідні активи, які утримуються підприємством  з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для  інвестора та вільно конвертуються  у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих  подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів на певну дату.

Розрізняють поточну та довгострокову  дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка  виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка  не виникає в ході нормального  операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість не включається до складу оборотних коштів.

Запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської  діяльності;

перебувають у процесі  виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси включають:

1. сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
2. незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
3. готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
4. товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
5. малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
6. молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

Аналіз оборотних коштів

Одним з критеріїв ефективності використання оборотних коштів є  величина оборотних коштів, яка залежить від:

1. оборотності поточних активів (швидкість обороту окремих елементів поточних активів);
2. структури оборотних коштів (яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і яким чином ресурси розподілені в операційному циклі).

Аналіз стану оборотних  коштів (загальної величини й розмірів окремих поточних активів), а також  показників оборотності дозволяє:

1. оцінити ефективність використання ресурсів в оперативній діяльності підприємства;
2. визначити ліквідність балансу підприємства, тобто можливість вчасно погасити короткострокові зобов'язання;
3. з'ясувати, у що вкладаються власні оборотні кошти підприємства протягом фінансового циклу з метою оцінки локального надлишку чи нестачі окремих видів оборотних коштів.

Величина й структура поточних активів повинна відповідати  потребам підприємства, що відбиті  в бюджеті.

Одним із загальних критеріїв ефективності використання оборотних коштів є наступний:

Поточні активи повинні  бути мінімальні, але достатні для  успішної й безперебійної роботи підприємства.

Структура оборотних коштів - це пропорції  розподілу ресурсів між окремими елементами поточних активів.

Структура оборотних коштів показує також, яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а яка - за рахунок позикових, включаючи короткострокові кредити банків.

Для аналізу оборотних  коштів необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської й кредиторської заборгованості).

Облік витрат майбутніх періодів

Його суть полягає в тому, що заробітна плата в межах норм нараховується робітникам за прийнятими документами. Нарахування заробітної плати понад норми здійснюється за спеціально виписаних документів - листками на доплату, нарядами на виконання робіт, не передбачених технологією, листків обліку простоїв, нарядів на виправлення браку. Відхилення по заробітній платі робітників, що оплачуються почасово, виявляють при розподілі нарахованих сум пропорційно нормативним ставками зіставленням фактично нарахованої заробітної плати з нормативною сумою.

Для контролю за відхиленнями із заробітної плати доцільно по пятидневка і декадах  складати відомість (машинограм) на відхилення. У підлягає машинограмі вказують причини відхилень (несправність і невідповідність обладнання; заміна сировини та матеріалів; відсутність і несправність інструментів і пристроїв; виконання операцій, не передбачених технологічним процесом; виправлення браку та ін), а в присудок - винуватців (ініціаторів) відхилень. В організаціях, як правило, використовують галузеву номенклатуру причин та винуватців відхилень.

Основну частину витрат майбутніх  періодів в організаціях становлять витрати на підготовку і освоєння виробництва. Крім того, до витрат майбутніх періодів відносять витрати з ремонту основних засобів в сезонних галузях промисловості (коли не створюється ремонтний фонд), витрати, що відносяться частково на майбутні періоди, і ін

Облік витрат майбутніх  періодів здійснюють по дебету активного рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів» з кредиту відповідних матеріальних, розрахункових та інших рахунків (10, 70, 69, 76 та ін.) Щомісяця або в інші терміни враховані на дебет рахунку 97 витрати списують в дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 44 «Витрати на продаж» та ін  Терміни списання витрат майбутніх періодів, а також відповідні витрати або інші джерела, на які списуються зазначені витрати, регламентуються законодавчими та іншими нормативними актами або визначаються самими організаціями. Наприклад, витрати з ремонту основних засобів, враховані на початку року на рахунку 97, списують щомісячно або пропорційно обсягу виробництва по місяцях, або пропорційно плановим витратам на ремонт основних засобів, або рівномірно по місяцях.