Контрольна робота з «Консолідація фінансової звітності»

Велике значення для розвитку малого бізнесу, підвищення рівня його життєздатності має легальний доступ малих підприємств до новітніх технологій та можливість виробничого впровадження їхніх результатів в тісній коперації з великими підприємствами. Великий бізнес в країнах розвиненою з ринковою економікою умов часто використовують малі підприємства, що займаються наукоємним виробницвом, як дослідницький полігон для комерційних випробувань різноманітних інновацій.

Венчурне (ризикове) фінансування

Венчурне (ризикове) фінансування в широкому розумінні цього поняття  означає весь ризиковий внесок й фінансові проекти, передовсім, у галузі високих технологій. У більш вужчому його можна розглядати як довго– або середньострокові інвестиції у формі кредитів або вкладень в акції. Їх здійснюють венчурні фонди з метою створення й розвитку малих підприємств, які швидко розвиваються.

Як правило, малі венчурні (ризикові) підприємства тісно пов’язані  зі сферою науково-дослідних та експериментально-конструкторських розробок. Тому для їх позначення часто використовують поняття «малі інноваційні підприємства». Венчурні фонди створюються в декількох організаційних формах, головною з яких є спеціалізована незалежна фірма венчурного капіталу. Іншими формами є венчурні фонди великих корпорацій, інвестиційні компанії малого бізнесу, науково-дослідні товариства з обмеженою відповідальністю тощо. Через свої венчурні фонди великі промислові корпорації здійснюють ризикове фінансування малих підприємств. З огляду на цю особливість розвиток венчурного фінансування в нашій країні дасть змогу щонайповніше розкрити й реалізувати потенціал фінансово-промислових груп. Вони, взаємодіючи з малими інноваційними підприємствами, дали б змогу сповна застосовувати творчі можливості й теоретичні здобутки українських вчених і завдяки цьому осучаснювати застарілу технічну й технологічну базу економічних галузей нашої країни.

Наприклад, відкриття  і діяльність малих венчурних  підприємств у США стало не лише фактором пожвавлення науково-технічного розвитку, а в 80-х роках перетворилося на налагоджений організаційно-управлінський інструмент виявлення, створення й ефективного відбору інновацій.

Під час цієї форми  головна частка капіталу, як правило, вкладається у формі участі в  створенні невеликих підприємств, що спеціалізуються на впровадженні нових ідей і технологій. Саме розробка нових технологій (інформатика, електроніка, зв’язок, генна інженерія, охорона здоров’я) і поглинає найбільшу частину капіталовкладень.

Держава втручається  в цю сферу, надаючи гарантії банкам щодо покриття можливих збитків або сприяння створенню й розвитку інвестиційних компаній. Таким інвестуванням займаються відповідні підрозділи державних або приватних банків та спеціально створені для цього товариства.

Наприклад, Федеративна Республіка Німеччина і безпосередньо вкладає державні кошти в малі підприємства наукоємкого бізнесу, і гарантує повернення 75% вартості позики, які надаються їм приватними кредитними установами, якщо таке підприємство збанкрутує.

У Франції діє спеціальна урядова організація й приватно-державний банк, що здійснює фінансову підтримку малих інноваційних підприємств. У Великобританії, згідно з урядовою схемою гарантування позик, надається 80% гарантія середньострокових позик, у формі якої розподіляється значна частина «венчурних» інвестицій.

Останнім часом дедалі більше активізується діяльність європейських товариств, спрямована на стимулювання інноваційної діяльності малих і  середніх підприємств за рахунок  системи європейських позик. Завдяки  гармонізації оподаткування та інших регуляторних засобів в просторі єдиного європейського ринку зараз заохочується й створення європейських консорціумів ризикового капіталу, діяльність яких нерідко виходить і за межі європейського континенту.

Венчурний бізнес, особливо американського типу, – це система економічних відносин між великими й малими підприємствами з метою застосування науко-технічних досягнень. Але ця форма має й ширший зміст. Венчурний бізнес – це також форма розширеного відтвореного фінансового капіталу завдяки динамічному оновленню продукції та вдосконаленню технологічної бази виробництва, розвитку нових ринків під впливом науково-технічного прогресу.

Як правило, виокремлюють дві організаційні форми венчурних  груп. Під час так званих «внутрішніх  венчурів» вибір пріоритету здійснюється всередині підприємства. Тут організовується колектив, який очолює автор проекту і надалі самостійно формує кадрову політику. Підприємство надає йому всі необхідні кошти й забезпечує всебічну допомогу.

Іншою формою венчурної організації є «венчурні підприємства». У цьому випадку ініціатор венчура виходить зі складу корпорації й створює окрему юридичну особу. Така група фінансується або тією ж корпорацією, в якій «народився» венчур, або стороннім венчурним капіталом, який надають структури, що спеціалізуються на фінансуванні венчурних груп.

Створення венчурного підприємства складається з трьох головних складових: ідеї нововведення (нового продукту, технології, послуги); суспільної потреби та підприємця, який готовий  на основі такої ідеї створити нове підприємство; ризикового капіталу для фінансування такого підприємства. Як правило, процес відкриття нової корпорації проходить декілька етапів розвитку.

2. Коригування обліку витрат на обслуговування капіталу

Важливою сферою дослідження є облік витрат на обслуговуваннякапіталу. Більшість досліджень економічної доданої вартості (EVA) і ринкової доданої вартості (market value added, MVA) свідчать про те,що більшість підприємств мають позитивний показник ринковоїдоданої вартості (MVA) ніж позитивний показник економічної до-даної вартості (EVA).

Основна залежність того, що ринкова вартість підприємства є еквівалентною до теперішньої вартості його дисконтованих майбутніхгрошових потоків за ставкою середньозваженого капіталу (WACC),є справедливою тільки в разі, якщо WACC є середньозваженимиринковими витратами капіталу і витратами боргу. Проте невдале застосування середньозваженої ринкової вартості веде до того, що вищаринкова вартість, в результаті якої зростає ринкова додана вартість(MVA), приводить до зростання середньозваженої вартості капіталу(WACC) і, отже, зниження економічної доданої вартості (EVA).

Середньозважена вартість капіталу (WACC) збільшується,як тільки зростає  вартість капіталу, оскільки держателі  акцій під-приємства вимагають підвищити прибутковість грошової одиниціна збільшену ринкову вартість капіталу. Складним питанням дляобліку економічної доданої вартості є таке: чи вся ця додаткова прибутковість повинна розглядатись у поточному періоді понесеннявитрат; чи витрати на обслуговування капіталу, які відносяться домайбутнього зростання вартості, будуть витратами економічної доданої вартості звітного періоду, чи будуть капіталізовані і розподілені в наступних періодах, коли очікується реалізація впровадженняекономічної доданої вартості, яка відображається на майбутньомузростанні вартості. Відповідь на це питання матиме значний впливна розрахунок економічної доданої вартості (EVA), особливо у підприємств із великим майбутнім зростанням складових вартості.

Узагальнення коригувань і їхній вплив на показники інвестованого капіталу та чистий операційний прибуток наведено в табл. 1.

Доцільність коригувань та їхній склад - найскладніші проблеми впровадження концепції економічної доданої вартості (EVA). Протезастосування облікових коригувань повинно оцінюватись на підставі таких критеріїв:

• складність і трудомісткість проведення;
• ступінь впливу на значення показника;
• точності визначення вартості підприємства;
• значення для прийняття рішень керівництвом підприємства.

Як свідчить практика, підприємство, яке використовує концепцію економічної доданої вартості (EVA), як правило, проводить незначну кількість (не більше десяти) коригувань. Актуальною проблемою кожного підприємства залишається вибір дійсно необхіднихкоригувань. При цьому основна мета полягає не в більш точномурозрахунку економічної доданої вартості (EVA), а в побудові ефективної системи управління, яка стимулює менеджерів збільшувати вартість бізнесу.

Таблиця 1. Вплив облікових коригувань на складові економічної доданої вартості (EVA)

Розрахунок економічної  доданої вартості (EVA) складаєтьсяз таких кроків:

Крок 1. Розрахунок для  кожного року інвестованого капіталу(IC) і операційного прибутку після вирахування  по-датків (NOPAT).

Крок 2. Розрахунок прибутковості  інвестованого капіталу(ROIC) та розриву (спреду) між прибутковістю інвестованого капіталу та середньозваженою вартістюкапіталу (ROIC - WACC).

Крок 3. Розрахунок економічної доданої вартості підприємства (EVA).

Розглянемо порядок  визначення економічної доданої  вартості(EVA) на підставі даних консолідованих фінансових звітів, складенихза МСФЗ, групи «3Х». Розрахунок економічної доданої вартості групи «3Х» наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Вартість компанії «3Х» методом економічної доданоївартості