Моделі оцінювання управлінської діяльності: характеристики, складові та призначення

Міністерство освіти і  науки України

Сумський державний університет

Центр заочної, дистанційної та вечірньої форми навчання

Кафедра управління

 

 

 

 

 

 

Обов’язкове домашнє завдання

з дисципліни «Аудит та оцінювання управлінської діяльності»

на тему: «Моделі оцінювання управлінської діяльності: характеристики, складові та призначення»

 

 

 

 

Підготувала:       студентка групи АМмз-21с

Данечкіна Я.

Перевірила:       Карпенко Є. В.

 

 

 

 

 

Суми 2013 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1. СУТНІСТЬ  АУДИТУ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИЦТВА  ПІДПРИЄМСТВ (УПРАВЛІНСЬКОГО АУДИТУ) 4

2. ФОРМУВАННЯ  МЕТОДОЛОГІЇ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ 8

3. ОСНОВНІ  ХАРАКТЕРИСТИКИ І МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ  КЕРІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ 10

ВИСНОВКИ 14

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Управлінська діяльність — сукупність вироблених історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навиків, умінь, способів, засобів  доцільних вчинків і дій людини у сфері управління.

Управлінська діяльність вирізняється інтелектуальним характером, що виражається в її спрямованості  на вироблення, прийняття та практичну  реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати у бажаному напрямі  стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку і діяльність людей. Вона має бути здатною відображати  соціальну дійсність і все, що відбувається в ній, розкривати наявні в ній ресурси, засоби і резерви, знаходити оптимальні способи її удосконалення і переведення  на новий рівень.

За своїм предметом управлінська діяльність є інформаційною. Інформаційний характер управлінської діяльності виявляється в необхідності постійного одержання, аналізу, систематизації, зберігання, видачі спеціальної і перш за все управлінської інформації.

Управлінська діяльність завжди виступає колективістською, оскільки здійснюється в колективі певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та одночасно передбачає взаємодію з колективом людей в інших органах по вертикалі й по горизонталі. У ній має місце спеціалізація за певними предметами, змістом і видами, яка вимагає кооперації з метою досягнення комплексної реалізації компетенції органу і в цілому функцій державного управління.

 

1 СУТНІСТЬ АУДИТУ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВ (УПРАВЛІНСЬКОГО АУДИТУ)

Управлінський аудит – це вивчення й оцінка господарських операцій для вироблення рекомендацій з економного й раціонального використання ресурсів, досягнення кінцевого результату та розробки політики підприємства (організації) для прийняття ефективних управлінських рішень [1].

Управлінському аудиту в  зарубіжній економічній літературі приділяється достатньо велика увага, але авторами пропонуються різні  тлумачення цього поняття. Так, відомий  американський вчений Дж.К. Робертсон не розрізняє терміни управлінський аудит і операційний аудит. При цьому мається на увазі "вивчення аудиторами операцій компанії з метою розробки рекомендацій з питань економного та ефективного використання їх ресурсів, прийняття управлінських рішень відповідно до цілей і напрямів діяльності підприємства".

Інші автори віддають перевагу термінові "управлінський аудит", або "аудит господарської діяльності". Український вчений В. Рудницький обґрунтовує перевагу використання терміна "управлінський аудит", спираючись на такі причини:

1. аудиторський контроль є невід'ємною функцією управління;
2. користувачами інформації є тільки працівники управління конкретного підприємства;
3. функцією управлінського аудиту є не тільки поточний контроль за господарськими операціями, а й прогнозування, аналіз інших функцій управління господарською діяльністю.

З урахуванням цього автор  дає таке визначення мети і функцій  управлінського аудиту: "це процес вивчення та оцінки господарських явищ і фактів з метою надання рекомендацій управлінській ланці суб'єкта господарювання з питань економного й ефективного  використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого результату і програмних цілей" [2].

У зарубіжній економічній  літературі управлінський аудит  називають і ще операційним, виробничим або аудитом господарської діяльності.

У управлінському аудиті перевірки не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, інформаційних систем, методів виробництва, маркетингу і будь-якій іншій області, в якій аудитор має відповідні знання.

Мета управлінського аудиту — допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії. Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. 

Основні завдання управлінського аудиту:

• перевірка і вдосконалення організації та управління підприємством, якісних сторін виробничої діяльності;
• оцінка ефективності виробництва й фінансових вкладень, продуктивності, раціонального використання ресурсів та їх економії.

Управлінський аудит може використовуватися внутрішніми  аудиторами або згідно з укладеним  договором аудиторською фірмою як консультаційні послуги.

У процесі управлінського аудиту виділяють три стадії (фази):

1. планування;
2. збирання доказів і оцінка;
3. складання звіту і його реалізація.

Загальна модель процесу операційного аудиту виглядає таким чином:

1. Оцінка ефективності  господарської операції (діяльності), виконання встановлених завдань  (якщо "так" - написання звіту,  якщо "ні" - 2 етап).

2. Оцінка економічності  господарської операції (діяльності), виконання встановлених завдань  (якщо "так" - написання звіту,  якщо "ні" - 3 етап).

3. Аналіз господарської  операції (діяльності), підготовка рекомендацій  по поліпшенню ситуації.

4. Написання звіту з  рекомендаціями [3].

Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.

У звіті внутрішнього аудитора, що надсилається аудиторському комітету, слід вказати, які рекомендації виконано, а які вважаються неефективними  через надмірні витрати. Тільки після  отримання письмового звіту внутрішня  аудиторська перевірка вважається закінченою [4].

 

2 ФОРМУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

 

Методика є важливим інструментом роботи системи внутрішнього аудиту.

Керівник використовує її при підготовці перевірки, складанні  програми і розподілу обов’язків між внутрішніми аудиторами. Пропонована методика розроблена на прикладі загального аудиту і включає три розділи:

1. Планування внутрішнього  аудиту і інша підготовча робота.

2. Основні напрями аудиторської  перевірки, що складає безпосереднє рішення задач по перевірці: операцій з наявними грошовими коштами; операцій на рахунках в банках; операцій зовнішніх розрахунків; розрахунків по заробітній платні; операцій з основними засобами; обліку виробничих запасів; фінансових вкладень; витрат; фінансових результатів, фундацій, резервів, кредитів і позик; правильності нарахування і сплати податків.

3. Порядок складання звіту,  його узгодження і представлення  керівництву.

Направлену на досягнення цілей при рішенні задач внутрішнього аудиту методику необхідно проаналізувати в різних аспектах, яким властиві: вертикальний, горизонтальний, трендовий аналіз окремих статей балансу, а також розрахунок і оцінку коефіцієнтів (ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, фінансової незалежності і визначення його впливу на стратегії управління). Необхідна для визначення цих коефіцієнтів інформаційна база, яка готується на основі бухгалтерської і статистичної звітності, а також даних бухгалтерського обліку.

Залежно від специфіки  сегмента, що перевіряється, аналіз може, проводиться по наступних напрямах:

- аналіз фінансового стану  за даними балансу, при цьому  проводиться вертикальний аналіз (аналіз питомої ваги окремої статті балансу в його загальному підсумку), горизонтальний (аналіз темпів зростання або зниження сум по статтях балансу в звітному періоді в порівнянні з попереднім), трендовий (аналіз визначається середньорічним темпом приросту по статтях балансу і розраховується його прогнозне значення, хоча при цьому і присутній недолік заснований на тенденції екстраполяції, перенесенні даних тенденції на майбутнє);

- розрахунок і оцінка  коефіцієнтів ліквідності, таких  як загальний показник ліквідності, коефіцієнт абсолютної і поточної ліквідності; коефіцієнтів забезпечення власними засобами, коефіцієнтів відновлення або втрати платоспроможності (варто відмітити, що в Україні це основний коефіцієнт, який характеризує життєдіяльність підприємства);

- розрахунок і оцінка  фінансової стійкості: абсолютна  стійкість, нормальна стійкість, нестійкий фінансовий стан, кризовий стан.

- оцінка ділової активності; розрахунок і аналіз фінансового  циклу;

- аналіз чинника прибутку  від реалізації;

- аналіз рентабельності  організації; розрахунок коефіцієнта  фінансової незалежності, його вплив на вибір стратегії управління;

- аналіз руху власного  капіталу; розрахунок чистих активів;

- аналіз руху грошових  коштів; оцінка достатності грошових  коштів.

- аналіз руху позикових  засобів;

- аналіз дебіторської  і кредиторської заборгованості;

- аналіз майна, що амортизується  (обсяг, динаміка, структура, ефективність);

- аналіз руху засобів  фінансування довгострокових фінансових  вкладень [5].

Необхідність дослідження  методології внутрішнього аудиту, зокрема  визначення його спеціальних методів, прийомів і процедур зумовлюється вимогами життя  - підвищити якість внутрішнього аудиту.

Одним із принципових питань у дослідженні методології внутрішнього аудиту є визначення поняття “метод внутрішнього аудиту”. Метод аудиторського контролю - це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

Слід зазначити, що головна  мета методології внутрішнього аудиту як науки - вивчення тих методів, способів і прийомів, за допомогою яких набувається та обґрунтовується нове знання в науці, досліджується її предмет.

Під методом внутрішнього аудиту слід розуміти сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об’єктів, що вивчаються, або способи  здійснення попереднього, поточного  й заключного господарського контролю за діяльністю підприємств з точки  зору дотримання законності, доцільності, достовірності, економічної ефективності господарських операцій на підставі використання звітної, облікової, планової (нормативної) та іншої економічної  інформації з поєднанням дослідження  фактичного стану об’єктів контролю.

В процесі проведеного  дослідження можна визначити  такі групи методів внутрішнього аудиту як:

1) всезагальні методи  пізнання (методи філософії): діалектичний, метафізичний, інтуїтивний, феноменологічний, герменевтичний;

2) загальнонаукові методи  дослідження: гіпотеза і аналогія; індукція і дедукція; аналіз і  синтез; ідеалізація і формалізація (структурний метод); спостереження  і експеримент; порівняння, групування, вимірювання тощо;

3) запозичені із інших  наук методи дослідження: економіко-математичні,  статистичні, соціологічні, історичні,  кібернетичні тощо;

4) спеціальні методи дослідження:

4.1) органолептичні; розрахунково-аналітичні; документальні; узагальнення і  реалізація результатів контролю;

4.2) прийоми перевірки  окремого документа; прийоми перевірки  документів, які відображають одні  й ті ж, або взаємоповязані операції; прийоми перевірки системи бухгалтерських записів;