Облік амортизації основних засобів

Зміст

Вступ 2

Розділ 1.Теоретичні аспекти категорії основні засоби 3

Розділ 2. Амортизація основних засобів 6

Розділ 3.Міжнародний досвід обліку амортизації основних засобів 12

Висновок 17

Джерела 18

 

 

 

 

Тема: Облік амортизації основних засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В сучасних умовах господарювання не можна уявити діяльність будь-якого суб’єкта господарювання без відповідної кількості основних фондів (засобів), які забезпечують їх діяльність. Одним із найважливіших  питань бухгалтерського обліку необоротних  активів є нарахування та облік  їх амортизації. Необоротні активи складають  основну частину активів підприємства, тому інформація про них та про  суми нарахованої амортизації має  велике значення для характеристики фінансового стану і результатів  діяльності підприємства. Саме вони визначають виробничу потужність підприємства, сучасний рівень виробництва та його ефективність.

У процесі  використання об’єктів основних засобів  економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок  чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації. Актуальність даної категорії пояснюється постійною потребою власників підприємств оновлювати застарілі основні засоби. Для цього необхідно завчасно відраховувати необхідну суму коштів і планувати їхнє  оновлення. Метою даного дослідження є розкрити категорії «основні засоби» та «амортизація», визначити основні методи нарахування амортизації в Україні та інших країнах світу і відобразити облік амортизації на підприємствах. Об’єктом дослідження є амортизація. Предметом є амортизація основних засобів та її облік на підприємствах. Значний внесок у розробку теоретичних і практичних аспектів нарахування та облікового відображення амортизації необоротних активів зробили провідні вітчизняні дослідники: І.А. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, Л.В. Городянська, С.М. Євтушенко, В.П. Карєв, Я.В. Ошмарін та інші, і зарубіжні вчені, такі як І. Беляц, Р. Боріц, В.Є. Ванкевич, Л.В. Зубарева, Ю.М. Курдукова, Ч. Лентнер, Я. Лукач А.С. Нечаєв, Б. Нідлз, М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Перера, Н.М. Поташкова, Я.В. Соколов.

 

Розділ 1.Теоретичні аспекти категорії основні засоби

Відповідно  до П(с)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).[2]

Об’єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначена. Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як матеріальність (мають матеріальну форму); призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій); термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий  критерій визнання – критерій вартості – використовується при виділенні тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів.[17]

Рахунки в  Плані рахунків відповідають класифікації основних засобів, наведеній у П(С)БО 7. Кожній окремій групі об’єктів основних засобів відповідає один із 9 субрахунків до рахунку “Основні засоби” та один з 7 субрахунків до рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.(табл.1.1) [6]

В процесі  господарської діяльності бюджетних  установ основні засоби поступово  зношуються як фізично, так і морально, а тому потребують поповнення. Основні  засоби можуть надходити до бюджетних  установ шляхом:

• придбання їх за рахунок бюджетних чи позабюджетних коштів;

• безкоштовного отримання (у т.ч. у вигляді гуманітарної допомоги);

• будівництва нових об’єктів;

• оприбуткування залишків, виявлених під час інвентаризації;

• за рахунок виготовлення їх власними силами.

Таблиця 1.1 Рахунки для угазальнення інформації про наявність і рух основних засобів

10.Основні засоби	11.Інші необоротні матеріальні  активи
100 Інвестиційна нерухомість	111 Бібліотечні фонди
101 Земельні ділянки	112 Малоцінні необоротні матеріальні  активи
102 Капітальні витрати на поліпшення  земель	113 Тимчасові (нетитульні) споруди
103 Будинки та споруди	114 Природні ресурси
104 Машини та обладнання	115 Інвентарна тара
105 Транспортні засоби	116 Предмети прокату
106 Інструменти, прилади та інвентар	117 Інші необоротні матеріальні  активи
107 Тварина
108 Багаторічні насадження
109 Інші основні засоби

[1][4]

Приймання основних засобів проводиться згідно з Актом приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (бюджет), який складається на кожний об’єкт. В акті фіксується інформація щодо первісної вартості, суми зносу (якщо об’єкт вже був в експлуатації), року випуску, дати введення в експлуатацію тощо. До акта додається технічна документація, яка разом із ним передається в бухгалтерію.

Для прийняття  об’єктів основних засобів наказом  керівника установи створюється  комісія, яка складає акт у  двох примірниках: один – для установи, яка здає, другий – для установи, яка приймає. Акт затверджується керівником установи.

Оформлення  приймання окремих предметів  можна робити і на підставі, наприклад, рахунка-фактури (тобто первинних документів). На цих документах матеріально відповідальна особа робить запис про прийняття основних засобів на відповідальне зберігання та занесення їх до інвентарного списку за місцезнаходженням.

Усі основні  засоби повинні знаходитись на відповідальному  зберіганні посадових осіб, призначених  наказом керівника установи. Із цими особами укладається договір  про повну індивідуальну матеріальну  відповідальність. Ці особи стежать  за схоронністю основних засобів, ведуть інвентарні списки основних засобів (типова форма № ОЗ-11).

У разі зміни  матеріально відповідальної особи  здійснюється інвентаризація основних засобів, які знаходяться на її зберіганні, про що складається приймально-передавальний акт. Акт затверджується керівником установи.

У бухгалтерії  установи, з метою організації  обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів, ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на кожний інвентарний об’єкт (предмет). Однорідні активи обліковуються на картках групового обліку типової форми ОЗ-9 (бюджет).[13, c.132-138]

Стосовно  можливості достовірної оцінки, розрізняють  такі види вартості основних засобів: первісна, справедлива, переоцінена, залишкова, ліквідаційна та чиста вартість реалізації. Детальніше про види вартості описано в таблиці 1.2

Таблиця 1.2 Види оцінки вартості основних засобів [18, c.17-21]

Вид оцінки	Визначення
Первісна вартість	Історична(фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або  справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих) на дату придбання(створення) основних засобів
Справедлива вартість	Сума, за якою може бути здійснений обмін  активу або оплата зобов’язання в  результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами
Переоцінена вартість	Вартість необоротних активів  після їх переоцінки
Залишкова вартість	Первісна вартість за винятком суми зносу
Ліквідаційна вартість	Сума коштів або вартість інших  активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних  активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з  продажем (реалізацією).
Чиста вартість реалізації	Справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

 

Розділ 2. Амортизація основних засобів

 У процесі експлуатації основних засобів підприємство несе витрати, пов’язані з ремонтом основних засобів, технічним обслуговуванням, модернізацією, реконструкцією, іншими заходами щодо підтримки основних засобів у робочому стані. Одним з таких заходів є амортизація.

За П(с)БО-7 амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизаційні відрахування - це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування - це витрати підприємства, тому що їхню суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають у собівартість продукції, робіт, послуг.[2] Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і матеріальних активів. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Основними фондами в податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв 'язку з фізичним або моральним зносом.[5] Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання. У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються. Тому з метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об’єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до витрат підприємства. Знос буває фізичний(втрата об’єктом основних засобів його техніко-економічних можливостей) та моральний (застарілість об’єкта основних засобів у результаті НТР). [10,c.197-198]

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних  матеріальних активів) нараховується  із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Тобто витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина купівельної вартості активу впродовж усього визначеного терміну корисного використання цього активу. Розрахунок суми коштів проводиться за формулою:

Амортизаційні відрахування

Прямолінійний метод нарахування амортизації  застосовується для тих об’єктів основних засобів, які протягом всього строку експлуатації виконують приблизно  постійний обсяг робіт.

Завдяки рівномірності  розподілу суми амортизації між  обліковими періодами при використанні цього методу забезпечується зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Але даний метод не враховує вплив таких факторів:

• моральний знос об’єкта,
• виробничу потужність основних засобів у різні роки експлуатації,
• збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об’єкта основних засобів.

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється за формулою

Норма амортизації n – кількість років корисної

   експлуатації об’єкта.

Суть цього  методу полягає в тому, що в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів сума нарахованої амортизації  буде найбільшою. Потім кожного наступного року вона зменшуватиметься і в останній рік нарахування амортизації буде найменшою. При цьому виходять з того, що на початок експлуатації відповідний об'єкт основних засобів ще є новим, тому діятиме ефективно, але в подальшому його ефективність знижуватиметься, витрати на ремонт зростуть.

Метод зменшення  залишкової вартості слід застосовувати  для тих об'єктів основних засобів, ефективність використання яких у період експлуатації зменшується, причому  неможливо достовірно оцінити ступінь  їх зменшення.

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється:

Сума  амортизаційних відрахувань

Як норму  амортизаційних відрахувань використовують ставку амортизаційних відрахувань, розраховану  за методом прямолінійного списання. Даний метод ґрунтується на застосуванні будь-якої твердої ставки, проте найчастіше береться подвійна норма амортизації порівняно з нормальною, яка використовується у прямолінійному методі.

Цей метод  застосовують у разі, якщо планують, що ефективність об'єкта основних засобів  на початок експлуатації буде набагато вищою, ніж на кінець експлуатації, та якщо витрати на обслуговування в процесі експлуатації значно зростуть.