Облік готової продукції на підприємстві «Гермес»

Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов'язкової участі головного (старшого) бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник. Установлюються також терміни початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку. В великих установах, якщо через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією, утворюються також місцеві комісії, очолювані керівниками відповідних структурних підрозділів, які проводять інвентаризацію в структурних підрозділах цих установ. До складу місцевої комісії включається працівник бухгалтерії. Робота місцевих комісій організовується та контролюється центральною комісією.

Інвентаризаційні комісії несуть відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника установи; повноту і достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, нематеріальних активів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках; правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації відповідно до встановленого порядку.

Члени інвентаризаційних комісій за внесення в описи неправильних даних про фактичні залишки матеріальних цінностей з метою приховання недостач або лишків матеріальних цінностей несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Забороняється проводити інвентаризацію цінностей при неповному складі членів інвентаризаційної комісії. Перевірка залишків матеріальних цінностей у натурі членами комісії проводиться за обов'язкової участі матеріально відповідальних осіб.

До початку інвентаризації в бухгалтеріях необхідно закінчити обробку всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації. На складах та в інших місцях зберігання матеріальні цінності повинні бути розкладені за найменуваннями, сортами, розмірами тощо. Особи, відповідальні за збереження матеріальних цінностей, до початку інвентаризації дають розписку про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані в бухгалтерію, всі товарно-матеріальні цінності, що надійшли на зберігання, оприбутковані, а ті, що вибули - списані. Якщо інвентаризація на складах або в інших закритих приміщеннях не закінчена в той самий день, то приміщення слід опечатати в кінці робочого дня інвентаризаційною комісією. Печатка на час інвентаризації зберігається у голови інвентаризаційної комісії. Під час перерв у роботі інвентаризаційних комісій (на обідню перерву, в нічний час, з інших причин) описи повинні зберігатися у ящиках, шафах, сейфах, у закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.

Готова продукція, як і інші матеріальні запаси при інвентаризації записуються в опису за кожним найменуванням із вказівкою номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості (рахунком, вагою або мірою).

На виявлені при інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких вказуються причини, ступінь і характер псування матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.

Для відображення результатів інвентаризації застосовується Інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів. Він складається на підставі перерахунку, зважування, виміру цінностей окремо за кожним місцезнаходженням і матеріально відповідальною особою, на зберіганні якої знаходяться цінності. Після оформлення опис передається у бухгалтерію для складання Порівняльної відомості результатів інвентаризації інших необоротних матеріальних активів та запасів, яка застосовується для відображення результатів інвентаризації. На підставі даних Інвентаризаційного опису інших необоротних матеріальних активів та запасів розбіжності, які виникли між фактичними показниками та даними бухгалтерського обліку, відображаються у графі «Результати інвентаризації».

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність визначення бухгалтерією результатів інвентаризації і свої висновки та пропозиції відображає у Протоколі інвентаризаційної комісії, що заповнюється після закінчення інвентаризації. У протоколі наводяться докладні дані про причини недостач, втрат, надлишків та винних у цьому осіб і вказуються вжиті заходи. Не пізніше ніж за десять днів після закінчення інвентаризації, протоколи інвентаризаційної комісії затверджуються керівником установи. Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також в річний звіт.

Термін зберігання документів з інвентаризації (інвентарні описи, акти, протоколи засідань інвентаризаційних комісій) в установах, становить три роки за умови завершення ревізій. У випадках виникнення спорів, суперечностей, порушення кримінальних справ - зберігаються до винесення відповідного рішення.

Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками матеріальних цінностей і грошових коштів з даними бухгалтерського обліку регулюються установою в такому порядку: матеріальні цінності, які виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на збільшення доходів за спеціальним фондом з подальшим установленням причин виникнення лишків і винних у цьому осіб; недостача запасів у межах установлених норм природних втрат, виявлених під час інвентаризації і придбаних у поточному році, списується за розпорядженням керівника установи на фактичні видатки; придбаних у минулих роках - відноситься на зменшення результату кошторису установи. Норми природних втрат можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних недостач і після заліку недостачі цінностей надлишками при пересортуванні.

2.2.Облік нестач та  надлишків готової продукції

Досить часто за результатами проведених інвентаризацій виявляються розбіжності між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю цінностей. Такими розбіжностями є, зокрема, нестачі та/або надлишки.

Нестачі

Головними причинами виявлених нестач можуть бути природні втрати (розпилювання, випаровування, всихання тощо), помилки під час приймання та відпускання цінностей, зловживання (розкрадання).

Тому суми виявлених нестач матеріальних цінностей слід поділяти на дві групи, а саме:

1)нестачі у межах установлених норм природних втрат;

2)наднормативні нестачі.

Так, нестачі цінностей в межах встановлених норм природного убутку списуються на витрати підприємства. Норми природних втрат можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після покриття нестач за рахунок надлишків з пересортиці. Якщо після зарахування надлишків з пересортиці виявилася нестача цінностей, то норми природного убутку повинні застосовуватися тільки до цінностей, щодо яких встановлено нестачу. Проте за відсутності норм природних втрат, втрата розглядається як наднормативна нестача. До речі, вичерпний перелік нормативно-правових актів щодо норм природних втрат, якими підприємства можуть користуватися і на сьогодні, викладено у листі № 83-22/605.

Відповідно до Інструкції № 291 облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження та реалізації, ведеться на субрахунку 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”.

Виявлені при інвентаризації нестачі запасів в межах встановлених норм природного убутку, а також наднормативні нестачі визнаються витратами звітного періоду з відображенням їх фактичної собівартості (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) за дебетом субрахунку 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” (п. 5.7 Методичних рекомендацій № 2). При цьому списання з балансу відповідних запасів відображається за кредитом відповідних рахунків класу 2 “Запаси”. Водночас якщо облік запасів ведеться за цінами продажу, то списанню підлягає також відповідна сума торговельної націнки, що за розрахунком відноситься до вартості запасів, що виявилися у нестачі. Одночасно суми нестач і втрат від псування цінностей понад норми природного убутку до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансовому субрахунку 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”. Одразу зазначимо, якщо винні особи не встановлені, суми списаних цінностей обліковуються на позабалансовому субрахунку 072 не менше строку позовної давності (3 роки) з моменту встановлення факту нестачі.

За встановленими нестачами цінностей понад норми природних втрат, а також від псування цінностей, відшкодування вартості завданого збитку проводиться за рахунок винних осіб. Розрахунок суми відшкодувань завданих збитків здійснюється згідно з постановою №116. При цьому відповідно до п.10 цієї постанови із стягнутих сум здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, а решта коштів перераховуються до Державного бюджету України.

Так, після вирішення питання про винуватців згідно із здійсненими розрахунками проводяться такі записи:

• за дебетом субрахунку 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” з кредитом субрахунку 716 “Відшкодування раніше списаних активів” - в сумі, що належить до відшкодування винуватцями;
• за дебетом субрахунку 716 “Відшкодування раніше списаних активів” з кредитом субрахунку 642 “Розрахунки по обов'язкових платежах” - на суму коштів, необхідних для перерахування до Державного бюджету України.

Також після встановлення винуватців сума нестач цінностей, що обліковується на субрахунку 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”, підлягає зменшенню.

Кориспонденцію бухгалтерських рахунків нестачі, виявленої при інвентаризації наведено в таблиці 2.

Таблиця 2.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку нестачі, виявленої при інвентаризації.

При відшкодуванні винуватцями визначеної суми здійснюється запис за дебетом субрахунку 301 “Каса в національній валюті” (або субрахунку 311 “Поточні рахунки в національній валюті”, якщо кошти вносяться на банківський рахунок, чи субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою”, якщо керівником прийнято рішення про утримання вартості збитку із заробітної плати винуватця) та кредитом субрахунку 375. Сума, що підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом за дебетом субрахунку 716 з кредитом субрахунку 642.

Якщо за результатом інвентаризації встановлено нестачу необоротних активів, такі активи списують з балансу за дебетом субрахунків 976 “Списання необоротних активів” та відповідних субрахунків рахунку 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” та кредитом рахунків 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 12 “Нематеріальні активи”, з одночасним зарахуванням суми збитку на позабалансовий рахунок 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”.

Після вирішення питання про винуватців за сумами виявлених нестач здіснюється запис за дебетом субрахунку 375 та кредитом субрахунку 746 “Інші доходи від звичайної діяльності” на суму відшкодування завданих збитків та за дебетом субрахунку 746 та кредитом субрахунку 642 на суму коштів, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України. Також сума збитку списується з позабалансового субрахунку 072.

Надлишки

Виявлені за результатами інвентаризації надлишки незалежно від причин їх виникнення оприбутковуються на баланс підприємства.

Відповідно до п.2.14 Методичних рекомендацій №2 виявлені за результатами інвентаризації надлишки запасів оприбутковуються за чистою вартістю реалізації запасів, якщо вони реалізуються, або в оцінці можливого використання запасів, якщо вони використовуються на самому підприємстві.

Водночас щодо необоротних активів, то це питання є не досить врегульованим нормативними документами. Проте оприбуткування надлишків таких активів, виявлених при інвентаризації, здійснюється за їх справедливою вартістю.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (п.4 ПБО 19). Крім того, визначення терміна “справедлива вартість” щодо запасів, основних засобів та нематеріальних активів конкретизовано в додатку до цього положення. Так, наприклад, справедлива вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює поточній ринковій вартості, а за відсутності такої вартості - оціночній вартості, яку підприємство сплатило б за цей об'єкт у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами виходячи з наявної інформації. Водночас такою інформацією може бути, зокрема, експертна оцінка суб'єкта оціночної діяльності.