Облік заробітної плати

 

Можна зробити  наступний висновок: збір у Пенсійний  фонд платить і працівник зі своєї  зарплати, і роботодавець.

Порядок утримання  й сплати внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття регламентується Законом України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [9].

Розміри страхових  внесків установлюються на календарний рік:

- для роботодавця  - у відсотках до сум фактичних  витрат на оплату праці найманих  робітників, які включають витрати  на виплату основної й додаткової  заробітної плати, інших заохочувальних  і компенсаційних виплат, у тому  числі в натуральній формі, певні відповідно до нормативно - правових актів, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» [3] підметів оподаткуванню із громадян (на 2007 р. - 1,3%);

- для найманих  робітників - у відсотках до сум  оплати праці, включаючи основну й додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають оподаткуванню із громадян (на 2007 р. - 0,5 %).

Розмір страхових  внесків щорічно по поданню Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Роботодавці й  застраховані особи платять страхові внески один раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

У випадку недостатності  в роботодавців коштів на виплату  заробітної плати й сплату страхових  внесків у повному обсязі - нарахування  їх на заробітну плату й перерахування  страхових внесків до Фонду провадяться в пропорційних сумах.

Якщо роботодавець несвоєчасно або не в повному  обсязі платять страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені  статтею 38 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [9].

Від сплати страхових  внесків звільняються:

- застраховані  особи на період відпустки  по догляду за дитиною до  досягнення їм трирічного віку  й відпустки по догляду за  дитиною по досягненню їм шестирічного  віку за медичними висновками;

- застраховані  особи в частині отриманої  допомоги по частковому безробіттю.

Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять  страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, які підлягають оподаткуванню із громадян.

Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного й/або місцевих бюджетів, платять  страхові внески з коштів, передбачених на ці мети.

Порядок утримання  й сплати внесків до Фонду соціального  страхування по тимчасовій непрацездатності регламентується Законом України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням» [10].

Розмір страхових  внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням, щорічно по поданню Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

- для роботодавців - до сум фактичних витрат на  оплату праці найманих робітників, які підлягають оподаткуванню  із громадян (на 2007 р. - 1,5 %);

- для найманих  робітників - до сум оплати роботи, включаючи основну й додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню із громадян.

Страхувальники - роботодавці платять до Фонду  різницю між нарахованими для  роботодавців і найманих робітників страховими внесками й витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення й соціальних послуг застрахованим особам відповідно до Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових  розрахунків здійснюється страхувальниками - роботодавцями один раз на місяць - у день, установлений для одержання в установах банку коштів на оплату роботи за відповідний період.

У випадку недоліку в страхувальників - роботодавців коштів для виплати заробітної плати  й сплати страхових внесків у  повному обсязі їхнє нарахування на заробітну плату й перерахування страхових внесків до Фонду провадяться пропорційно до сум заробітної плати.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному  обсязі платять страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням» [10].

Удень сплати страхових  внесків вважається:

- у випадку  перерахування за безготівковими  розрахунками - день подання в  установу банку розрахункових  документів на перерахування  страхових внесків на рахунок  Фонду;

- у випадку  сплати готівкою - день внесення  коштів у банківську установу або відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.

Порядок утримання  й сплати внесків до Фонду соціального  страхування від нещасного випадку  регламентується Законом України  від 23.09.1999 р. № 1105-ХІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які призвели до втрати працездатності» [11].

Фінансування  Фонду соціального страхування  від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців. При цьому підприємства відносять видатки по сплаті внесків на валові витрати виробництва.

Працівники  не несуть ніяких витрат на страхування  від нещасного випадку.

Сума страхових  внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках  до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, певних відповідно до Закону України «Про оплату праці» [3], які підлягають оподаткуванню із громадян.

Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей  економіки (видам робіт) залежно  від класу професійного ризику виробництва, установлюються законом.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство. Можуть бути передбачені знижки до тарифу (за низькі рівень травматизму, професійний захворюваності й належний стан охорони праці) або надбавки (за високий рівень травматизму, професійний захворюваності й неналежний стан охорони праці).

Так, наприклад, страховий тариф підприємства, основним видом діяльності якого є підбор персоналу, становить 0,87 %. А якщо основним видом діяльності є оптова торгівля, страховий тариф становить 1,16 %.

Платники страхових  внесків одночасно з одержанням коштів на оплату праці надають установі банку платіжні доручення на перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, без яких кошти на оплату праці не видаються.

Максимальний  розмір доходу для нарахування страхових внесків відповідно до законів України в:

- Фонд загальнообов'язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття,

- Фонд соціального  страхування по тимчасовій втраті  працездатності,

- Фонд соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях України,

- Пенсійний  фонд України - становить десять  розмірів прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних  осіб.

Тобто в 2007 році ця межа становить:

- з 01.01.2007 р.  – 7 875 грн.,

- з 01.04.2007 р. – 8 415 грн.,

- з 01.10.2007 р.  – 8 520 грн.

Звіти надаються:

- у Пенсійний  Фонд України - щомісяця не  пізніше 20-го числа місяця, що  випливає за звітним (додаток  6);

- до Фонду  обов'язкового державного соціального  страхування України на випадок безробіття - щокварталу до 20.04; 20.07; 20.10; 25.01 (додаток 7);

- до Фонду  соціального страхування України  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності - щокварталу до 20.04; 20.07; 20.10; 25.01 (додаток 8);

- до Фонду  соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях - щокварталу не пізніше 20-го числа місяця, що випливає за звітним кварталом (20.04; 20.07; 20.10; 20.01) (додаток 9).

Податок з доходів  фізичних осіб утримується відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» [13] (зі змінами й доповненнями).

Платником податку  є:

- резидент, що  одержує доходи як із джерелом  походження з території України,  так і іноземні доходи;

- нерезидент, що  одержує доходи із джерелом  походження з території України;

- резидент - фізична  особа, що має місце проживання  в Україні.

Об'єктом оподатковування  є:

- загальний  місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний  оподатковуваний дохід, що визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.

При нарахуванні  доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподатковування  визначається як нарахована сума такої  заробітної плати, зменшена на суму збору в Пенсійний фонд України й внесків у фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, які втримуються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається  із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

- доходи у  вигляді заробітної плати, інші  виплати й винагороди, нараховані (виплачені) платником податків відповідно до умов трудовий або цивільно-правовий договори;

- доходи від  продажу об'єктів прав інтелектуальної  (промислової) власності; доходи  у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права  на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (добутками науки, мистецтва, літератури або інших нематеріальних активів) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподатковуванню;

- сума пенсійних  внесків у межах недержавного  пенсійного забезпечення;

- частина доходів  від операцій з майном;

- дохід від  надання майна в оренду або  суборенду;

- оподатковуваний  дохід, не включений у розрахунок  загального оподатковуваного доходу попередніх податкових періодів і самостійно виявлений у звітному періоді платником податків або нарахований податковим органом відповідно до закону;

- дохід, отриманий  платником податків від його  роботодавця як додаткове благо;

- дохід у  вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично отриманих платником податків як відшкодування матеріального або немайнового (морального) збитку;

- інвестиційний  прибуток від здійснення платником  податків операцій із цінними  паперами й корпоративними правами;

- дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

- сума надмірно  витрачених коштів, отриманих платником  податків на відрядження або  під звіт і не повернутих  у встановленим законодавством  термін;

- кошти або  майно, отримані платником податків  у вигляді хабара, викрадені або знайдені як скарб, не зданий державі;

- доходи, що  становлять позитивну різницю  між сумою внесених фізичною  особою коштів до фонду фінансування  будівництва й сумою коштів, виплачених  такій особі з такого фонду.

Доходи, які  не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу:

- сума державної  матеріальної й соціальної допомоги  у вигляді адресних виплат  кошти й надання соціальних  послуг;

- сума коштів, отриманих платником податків  на відрядження або під звіт;

- сума доходів, отриманих платником податків від розміщення їм коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші в державну лотерею;

- сума відшкодування  платникові податків розміру  шкоди, нанесеного йому внаслідок  Чорнобильської катастрофи, у порядку й сумах, певних законом;