Оцінка розміру та структури власного капіталу

 

Рис. 1. Запропонована класифікація власного капіталу для цілей бухгалтерського  обліку

На рис. 1 запропонована класифікація власного капіталу для цілей бухгалтерського обліку, яка дозволяє підвищити ефективність реалізації тих функцій, що покладені на кожну складову власного капіталу підприємства.

За вимогами законодавства  власний капітал включає зареєстрований капітал (статутний капітал) та незареєстрований капітал, який формується безпосередньо  в процесі діяльності підприємства (резервний капітал, додатковий капітал, нерозподілений прибуток). За рівнем оплати оголошеного капіталу – оплачений  та неоплачений.

Дана класифікація враховує різні види початкового капіталу (статутний, пайовий, складений) для  підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, структуру внесків  до статутного капіталу у вигляді  оборотних чи необоротних  активів, обов’язковість державної реєстрації  та ступінь оплати оголошеного капіталу.

З фінансово-економічної  точки зору на основі мінливості можна  розділити постійні та змінні складові власного капіталу. Постійним є статутний  капітал, якій відображається в балансі  в постійному розмірі та залишається  незмінним до рішення загальних  зборів товариства про його збільшення чи зменшення. Саме необхідність обов’язкового  рішення загальних зборів щодо його зміни дає можливість визнавати  його (умовно) постійним. Іншу  частина  складає перемінна складова власного капіталу, яка звичайно змінюється із року в рік та до якої відносять  резервні капітали та фінансові результати господарської діяльності.

За ступенем прозорості для  зовнішніх користувачів власний  капітал можна поділити на номінальний, який відповідає вартості розподілених серед власників майнових часток, та розрахунковий. Якщо до номінального капіталу додати інші змінні частини, такі як додатковий, та резервний капітали, резерви, сформовані за рахунок прибутку та фінансові результати за звітній  період, отримаємо розрахунковий  власний капітал. Враховуючи економічну природу власного капіталу, в його структурі доцільно виділити наступні складові: вкладений та накопичений  капітал, що дає можливість визначити  його як об’єкт бухгалтерського обліку (рис. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Структура власного капіталу, виходячи з економічної  природи капіталу

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. Серед них можна виокремити такі основні: функція заснування та введення в дію підприємства; функція відповідальності та гарантії; захисна функція; функція фінансування та забезпечення ліквідності; база для нарахування дивідендів і розподілу майна; функція управління та контролю; рекламна (репрезентативна) функція.

Згідно функції заснування та введення в дію підприємства, власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання.

Далі розглянемо функцію відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

Захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

Функція фінансування та забезпечення ліквідності показує, що внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

Згідно бази для нарахування дивідендів і розподілу майна, одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

Наступною функцією є функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

Рекламна (репрезентативна) функція базується на припущенні, що солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.

Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення та збільшення у систематизованому вигляді згруповані в таблиці.

Таблиця 2

Функції та цілі збільшення (зменшення) власного капіталу

Функції статутного капіталу	Цілі збільшення	Цілі зменшення
• заснування та введення підприємства в дію	• реалізація інвестиційного проекту	• згортання діяльності
• відповідальність і гарантії (забезпечення кредитоспроможності)	• виконання вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу	• підвищення ринкового курсу корпоративних прав
• захисна функція	• проведення санації	• санація балансу (одержання  санаційного прибутку)
• управління та контролю	• поглинання чи придбання  контрольного пакета інших підприємств	• концентрація капіталу в  руках активних власників
• фінансування та забезпечення ліквідності	• поліпшення ліквідності  та платоспроможності	• приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна
• рекламна (репрезентативна) функція	• модернізація чи розширення виробництва	• вирішення конфліктів між власниками
• база для нарахування  дивідендів	• оптимізація дивідендної  політики	• проведення певної дивідендної  політики

 

Процес формування капіталу підприємства нерозривно пов'язаний з оцінкою  його вартості. А оскільки фінансова  діяльність суб'єктів господарювання потребує постійного підвищення ефективності формування і використання сукупною капіталу що включає власний, позиковий і залучений капітал, у цьому зв'язку особливо важлива оцінка вартості власного капіталу. Проведення зазначеної оцінки має ряд таких особливостей, пов'язаних із сутністю функціонування власною капіталу:

потреба постійною коригування  використовуваної частини капіталу, пов'язана з необхідністю приведення його до порівнянної і фінансової еквівалентної вартості;

імовірнісна оцінка вартості знову  залучуваного власного капіталу;

можливе збільшення вартості власного капіталу за рахунок перерозподілу  суми виплат власникам капіталу. Це пов'язано з розподілом чистого  прибутку підприємства, частина якого  йде на виплати власникам відсотків  і дивідендів;

збільшення вартості власного капіталу порівняно з позиковим за рахунок  включення суми виплат власникам  капіталу до складу оподатковуваного прибутку. Це визначає більш високий  рівень вартості знову залучуваною  власного капіталу порівняно з позиковим;

більш високий рівень ризику інвесторів при залученні власного капіталу, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик, тому що претензії власників  основної частини цього капіталу при банкрутстві підприємства підлягають задоволенню в останню чергу;

відсутність зворотного грошового  потоку з основної суми коштів при  залученні підприємством додаткового  власного капіталу;

зростання безпеки підприємства, забезпечення необхідного рівня платоспроможності  і фінансової стійкості за рахунок  залучення власного капіталу в господарську діяльність.

В економічній літературі існують  досить однотипні підходи до вартісної  оцінки власного капіталу. При цьому, на мій погляд, найбільшою мірою враховується закордонний досвід. Частіше розглядається оцінка вартості власного капіталу, отриманого від привілейованих і звичайних акцій, а також нерозподіленого прибутку. Наприклад, Ван Хорн визначає вартість власного капіталу як "необхідну власникам звичайних акцій компанії ставку доходності за їхніми інвестиціями в акції компанії".

Запропонований І.А. Бланком підхід до оцінки вартості капіталу помітно  відрізняється від даної точки  зору. Він розглядає вартість власного капіталу як оцінку сукупних елементів, що включають оцінку функціонуючого капіталу, нерозподіленого прибутку, додатково залучуваного акціонерного (пайового) капіталу [3].

Виходячи з вітчизняного досвіду  та особливостей фінансово-господарської  діяльності підприємств України, можна  зазначити, що вартість власного капіталу підприємства - це грошовий доход, який прагнуть одержати власники підприємства.

Залежно від обсягу, джерела і  виду використовуваної інформації вирізняють декілька моделей визначення вартості власного капіталу.

1. Модель оцінки доходності фінансових  активів.

2. Модель дисконтованого грошового  потоку.

3. Цінова модель ринку капіталу.

Для того, щоб визначити складові вартості власного капіталу, необхідно  сконструювати модель - побудувати теорію. А це потребує спрощень, що дозволять  абстрагуватися від усієї складності ситуації і розглядати тільки найбільш важливі її елементи. Для цього  формулюються певні припущення про  об'єкт дослідження, при цьому  обґрунтованість цих припущень  не має особливого значення, тому що важливість моделі полягає в тому, щоб допомогти в розумінні  і передбаченні модельованого процесу. Мілтон Фрідмен, Нобелівський лауреат 1976 р. у галузі економіки, писав:"... Що стосується "припущень" будь-якої теорії, то доречним є не питання  про їхню "реалістичність", якою вони ніколи не володіють, а проте, наскільки  гарної апроксимації аналізованого  явища вони дозволяють добитися. І  відповіддю на це питання є демонстрація того, як працює теорія, чи дає вона досить точні передбачення". Базуючись на тому, що всі теорії мають ряд припущень, не характерних для будь-якої економіки (досконалі ринки, асиметричність інформації тощо), можна зробити висновок про придатність будь-якої теорії в сучасних умовах господарювання України.

 

 

2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА І ОБЛІКОВА ІНФОРМАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

 

Функціонування будь-якого  господарюючого суб’єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює  правові та економічні відносини  підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з  трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази з обліку власного капіталу підприємства.

Основні оброблені джерела  нормативної бази та напрямки їх використання в курсовій роботі представлені в таблиці 4. Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (обліку, аналізу, аудиту, планування тощо).

                                                                                                  Таблиця 4 
Огляд нормативно-правової бази з питань обліку власного капіталу

№	Нормативний документ,  ким і коли виданий	Короткий зміст
1	2	3
1	Господарський кодекс  України  ВРУ № 436-ІV від 13.01.2003 р.	Цей Кодекс визначає основні  засади господарювання в Україні  і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації  та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання. Визначає порядок створення  та зміни статутного капіталу підприємств
2	Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ВРУ № 996-XІV від 16.07.1997 р.	Визначає правові засоби регулювання, організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
3	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” МФУ № 8  від 31.03.1997 р	Визначає мету, склад і  принципи підготовки фінансової звітності  та вимоги до признання і розкриття  її елементів. Власний капітал - частина  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов’язань
1	2	3
4	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 2 „Баланс” Наказ МФУ від 31.03.1999 р. №87	Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням  активів або зобов'язань, які призводять до його зміни. Визначено зміст відображення окремих складових власного капіталу в балансі.
5	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів” №87 від 31.03.1999 р	Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових кштів та загальні вимоги до розкриття його статей. У статті "Надходження  власного капіталу" відображаються надходження грошових коштів від  розміщення акцій та інших операцій, що призводять до збільшення власного капіталу.
6	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 5 „Звіт про влсний капітал” №87 від 31.03.1999 р	Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту  про власний капітал і згальні  вимоги до розкриття його статей
7	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 7 „Основні засоби” №92 від 27.4.2000 р	Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена  засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість з урахуванням  витрат, пов’язаних з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання. Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів  включається до складу додаткового капіталу. У стандарті вказано також  методику обліку наступних уцінок та дооцінок, а також списання утвореного додаткового  капіталу (за рахунок дооцінок) на нерозподілений прибуток щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній до нарахування амортизації.
8	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 8 „Нематеріальні активи” №242 від 18.10.99 р	Аналогічно до обліку основних засобів
9	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 „Запаси” №246 від 20.10.99 р	Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена  засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість з урахуванням  витрат, які безпосередньо пов’язані  з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання.
1	2	3
8	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 21 „Вплив змін валютних курсів ” №193 від 10.08.2000 р	Курсові різниці, які виникають  щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу. Від'ємна сума курсової різниці вираховується  із суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться зі знаком «мінус». Показники статей власного капіталу (крім нерозподіленого прибутку або непокритого збитку) відображаються за валютним курсом на дату визнання показника  відповідної статті.
9	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 25 „Фінансовий звіт суб’єкта малого підприєництва” №39 від 25.02.2000 р	Вказано, що відображається у балансі суб’єкта малого підприємництва за складовими власного капіталу за статтями.
10	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 30 „Біологічні активи” №790 від 18.11.2005 р.	Первісною вартістю біологічних  активів, що одержані як внесок до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена  засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість з урахуванням  витрат, безпосередньо пов'язаних з  доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
11	Положення про документальне  забезпечення записів у бухгалтерському  обліку. МФУ від 24.05.1995 р.№88	Встановлює порядок відображення та зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами
12	Міжнародні стандарти  аудиту (МСА)	Носять рекомендаційний  характер для аудиторів усіх країн  світу. В них розроблено професійні вимоги до аудиту на міжнародному та соціальному рівні
13	Інструкція «Про застосування плану рахунків бух. Обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”  МФУ № 291 від 30.11.1999 р.	Встановлює призначення  і порядок ведення рахунків бухгалтерського  обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових норм і видів діяльності,  а також виділених на окремий баланс філій.