Організація матеріальної відповідальності

 

Організація матеріальної відповідальності

 

1. Матеріальна відповідальність: поняття і види

 

Поняття матеріальної відповідальності та мета її встановлення

 

Збереження майна на підприємствах всіх форм власності  забезпечується внутрішньогосподарським  контролем всіх його активів. Одним з найважливіших заходів, шо дозволяє здійснювати такий контроль, є закріплення всіх активів підприємства за працівниками, матеріально відповідальними особами шляхом:

• укладання договорів про матеріальну відповідальність з матеріально відповідальними особами;
• розмежування серед посадових осіб розпорядчих, бухгалтерських та матеріально відповідальних функцій:
• санкціонування відпуску матеріальних цінностей і перерахування грошових коштів;
• використання документів стандартних форм та їх обов'язкова реєстрація в книгах з присвоєнням номеру;
• дотримання документообігу.

Під матеріальною відповідальністю розуміють юридичну відповідальність, яка полягає у двосторонньому взаємному зобов'язанні як найнятого  працівника, так і власника або  уповноваженого ним органу, відшкодувати винною стороною шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків, у встановленому законом розмірі та порядку.

Мета встановлення матеріальної відповідальності - запобігання виникненню матеріальної шкоди та одночасне  зменшення Імовірності необгрунтованих утримань із заробітної плати працівників підприємства.

Матеріальна відповідальність є специфічною мірою матеріального  впливу, яка встановлюється тільки трудовим законодавством. Вона настає незалежно від притягнення працівника за завдану ним шкоду до будь-якого іншого   виду юридичної відповідальності. Іншими словами, матеріальна відповідальність відрізняється від кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності тим, що може наступати одночасно з ними. Тобто за одне й те ж порушення на працівника підприємства може бути накладена і матеріальна, і адміністративна або кримінальна, чи дисциплінарна відповідальність.

Діюче законодавство  дозволяє досить чітко розділяти  випадки застосування того чи іншого виду відповідальності, визначати її межі, конкретного працівника або працівників, які є матеріально відповідальними особами. Тому при вивченні питання щодо притягнення працівника до відповідальності, необхідно виявити І правильно оцінити всі обставини виникнення шкоди, щоб не тільки забезпечити відшкодування завданої підприємству шкоди, але й виключити можливість необгрунтованого притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Обов'язок працівника відшкодувати завдану шкоду встановлено чинним законодавством, яким також передбачено, яка шкода належить до відшкодування, види і межі матеріальної відповідальності, порядок визначення розміру та відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Матеріальна відповідальність наступає за наявності певних умов, які створюють склад правопорушення (рис. .1).

 

Рис. 1. Умови настання матеріальної відповідальності

За завдану матеріальну  шкоду підприємству при виконанні  трудових обов'язків матеріальна  відповідальність накладається на працівника при умові, якщо доведена його вина в її виникненні. Матеріальну відповідальність за завдану підприємству матеріальну шкоду несуть всі працівники, в тому числі позаштатні, тимчасові, сезоні та інші.

Згідно трудового законодавства  на осіб, які завдали матеріальну  шкоду підприємству під час трудових відносин, а потім розірвали трудову угоду, може накладатись матеріальна відповідальність.

 

Нормативні акти, що регулюють  матеріальну відповідальність

 

Форми, види, межі, умови  настання матеріальної відповідальності регламентуються наступними нормативними актами: О Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), який регламентує наступні положення (табл.1);

 

Таблиця1. Види, умови, межі та розміри матеріальної відповідальності згідно КЗпП

 

Норми КЗпП	Стаття КЗпП
Загальні положення та умови матеріальної відповідальності працівників	130
Обов'язки власника або  уповноваженого ним органу і працівників  по збереженню майна	131
Матеріальна відповідальність в межах місячного заробітку	132
Випадки обмеженої матеріальної відповідальності	133
Випадки повної матеріальної відповідальності	134
Межі матеріальної відповідальності, коли фактичний розмір збитку перевищує  його номінальний розмір	135
Письмові договори про  повну матеріальну відповідальність	1351
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
Визначення розміру  збитку	1352
Порядок відшкодування  збитку, спричиненого працівником	136
Обставини, які підлягають обліку при визначені розміру  відшкодування	137
Обов'язковість доведення  наявності умов для накладення матеріальної відповідальності на працівника	138

 

• Кримінальним кодексом України;
• Кримінально-процесуальним кодексом України;
• Цивільним процесуальним кодексом України;
• Законом України від 06.06.95 р. № 217/95-ВР "Про визначення розміру збитків, заподіяних підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей" (далі -Закон №217/95);
• Постановою Пленуму Верховного суду України від 29.12.92 р. № 14 "Про судову практику у справах про відшкодування збитку, заподіяного
• підприємствам, установам, організаціям їхніми працівниками", із змінами і доповненнями (далі - Постанова № 14);
• Наказом Міністерства праці України від 12.05.96 р. № 43 "Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може застосовуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умов її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність", із змінами і доповненнями (далі - Наказ № 43);
• Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.05.77 р. № 889 "Про порядок укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність працівників і службовців за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання або для інших цілей";
• Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28.12.77 р. № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, а також Типового договору про повну Індивідуальну відповідальність", із змінами і доповненнями (далі -Постанова № 447/24);
• Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116 (зі змінами, внесенимрі постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 р. № 1009 та від 20.01.97 р. № 34) (далі - Порядок № 116).
• Рішення про притягнення матеріально відповідальної особи до матеріальної відповідальності та визначення розміру матеріальної шкоди приймається лише на підставі наведеного переліку нормативних актів.

 

Види матеріальної відповідальності

Діючим законодавством встановлені два основних види матеріальної відповідальності: повна та неповна (обмежена) (рис.2).

Рис.2. Види матеріальної відповідальності

Повна матеріальна відповідальність - відповідальність, при якій на працівника покладено обов'язок відшкодувати нанесену ним шкоду в повному розмірі  без будь-яких обмежень.

Працівники несуть матеріальну  відповідальність у  повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, в наступних випадках (рис. .3).

 

Рис3. Випадки повної матеріальної відповідальності працівника

 

На власника чи уповноважений ним орган покладено зобов'язання створити працівнику умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довіреного майа.

 

2. Порядок організації  матеріальної відповідальності

 

Організація матеріальної відповідальності полягає в тому, що бухгалтер обліковує не самі цінності, а права і відповідальність осіб, в підзвіті яких вони знаходяться. Бухгалтер контролює виконання договорів і відповідальними особами (агентами). Таким чином, за кожним рахунком стоїть окрема особа або група осіб, так виникає відповідальність.

Приймаючи на роботу працівників, що забезпечують зберігання, відпуск, продаж цінностей, керівники підприємств  будь-яких форм власності зобов'язані  укласти з ними договір про  повну матеріальну відповідальність, в якому вказують права, обов'язки і відповідальність кожної сторони. Працівники приймають на себе матеріальну відповідальність за зберігання цінностей, а адміністрація зобов'язується створити всі необхідні для цього умови.

Такий договір може бути укладений з працівниками, що заміщують посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих ним цінностей. Під час укладання договору про повну матеріальну відповідальність з такими працівниками необхідно керуватися ст. 135¹ КЗпП. Умовами для укладання таких договорів є: а) досягнення працівником 18-річного віку; б) працівник обіймає посаду, виконує роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) товарно-матеріальних цінностей, затверджений наказ (інструкція) про його функціональні (посадові) обов'язки; в) зазначені посади і роботи включені до переліку, затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На практиці до цього часу застосовується перелік робіт і посад, за якими допускається укладання договорів про повну матеріальну відповідальність, затверджений Постановою № 447/24 (див. зразок 1).

Закріплення матеріальної відповідальності здійснюється шляхом зазначення в наказі про облікову політику прізвища, ім'я та по батькові працівника, посади, яку він обіймає, та сфери матеріальної відповідальності: грошові кошти, бланки суворої звітності, товарні цінності, готова продукція, майно, що знаходиться у відділах, цехах, підрозділах та інші товарно-матеріальні цінності, які належать підприємству.

Зразок 1

 

Договір

про повну індивідуальну  матеріальну відповідальність

______________________________    "____"____________200_ р.

З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, які належать

___________, керівник підприємства_________________________________________

(прізвище, ім'я та по  батькові)

надалі "Товариство", з одного боку, і працівник________________________________

(відділу, секції, складу)

________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я та по  батькові)

надалі працівник, з  іншого боку, уклали дану угоду про  наступне:

1. "Працівник", що обіймає посаду________________________або виконує

роботу, безпосередньо  пов'язану із___________________________________________

________________________________________________________________________

(збереження, обробка,  продаж (відпуск), перевезення або  використання в процесівиробництва  переданих йому матеріальних  цінностей)

приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження  довірених йому підприємством матеріальних цінностей і у зв'язку з викладеним зобов'язується:

а) дбайливо ставитися до переданих йому на зберігання або інших цілей матеріальних цінностей підприємства і вживати заходи для попередження збитків;

б) своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довірених  йому  матеріальних цінностей;

в) вести облік, складати і передавати у визначеному порядку товарно- грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей;

г) брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей.

2. Товариство зобов'язується:

а) створювати працівнику умови, необхідні для нормальної праці і забезпечення повного збереження довірених йому матеріальних цінностей;

б) знайомити працівника з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за збитки, нанесені підприємству, а також з чинними інструкціями, нормативами та правилами зберігання, приймання, обробки, продажу   (збуту), перевезення або використання в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей;