Організація матеріальної відповідальності

До видачі довіреностей особи проходять інструктаж щодо порядку їх використання, а також термінів звітування про використання або повернення невикористаних довіреностей.

 

Довіреність на отримання  товару

 

Підприємства можуть отримувати товари в різних місцях - на складі постачальника, на залізничній станції, в аеропорту або безпосередньо в своєму торговому приміщенні, де їх приймає матеріально-відповідальна особа.

Зі складу постачальника  товар отримують за довіреністю  з пред'явленням паспорту особи, на яку оформлена довіреність. Якщо товар приймається на складі покупця (доставлений постачальником), то як довіреність може використовуватись прибуткова накладна з додатком супровідних документів постачальника (товарно-транспортної накладної та інших документів, що підтверджують кількість доставленого товару).

При одержанні товару на залізничній станції (аеропорту  тощо) також пред'являються довіреність  та паспорт представника одержувача. У відповідності з супроводжуючими  документами товар приймається  по кількості та якості.

 

Відпуск товарно-матеріальних цінностей за довіреністю

 

Довіреності, незалежно  від строку їх дійсності, залишаються у постачальника при першому відпуску товарно-матеріальних цінностей. У випадку відпуску товарно-матеріальних цінностей по частках кожний частковий відпуск складається накладна (приймально-здавальний акт або інший подібний документ) із зазначенням у ній номеру довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної передається одержувачу товарно-

матеріальних цінностей, а другий — додається до довіреності, яка залишилась у постачальника, і використовується для контролю за використанням відпуску цінностей, а також для пред'явлення рахунку споживачу.

У разі закінчення відпуску цінностей зі складу готової продукції  завідуючий складом або комірник здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії до бухгалтерії підприємства.

Довіреність на одержання  цінностей від постачальника  за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом видається  довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за кількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків або кілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.

Забороняється відпускати цінності у випадках:

• подання довіреності, яка має виправлення та помарки, що не підтверджені підписами осіб, які підписали довіреність;
• відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності номера паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;
• закінчення строку дії довіреності;
• подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або незаповненими реквізитами.

Строк дії довіреності  встановлюється залежно від можливості одержання та вивезення відповідних  цінностей за нарядом, рахунком або  іншим документом, що їх замінює, але  не більше 10 днів. Довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які проводяться в порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано - кільцевим перевезенням, допускається видавати на календарний місяць; проте, якщо така довіреність анулюється, то підприємство, яке видало довіреність, має негайно повідомити про це постачальника.

З моменту отримання  такого повідомлення відпуск цінностей  за анульованою довіреністю припиняється і відповідальність за відпуск цінностей  після отримання повідомлення про анулювання несе постачальник.

Забороняється видавати довіреності, що повністю або частково не заповнені, не мають зразків підписи  осіб, на ім'я яких вони виписані.

Якщо довірена особа  позбавлена права на одержання цінностей  за виданою довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи

вилучається.

Не пізніше наступного дня після кожної доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей (незалежно від того, одержані вони повністю або частково) особа, якій видано довіреність, зобов'язана надати працівнику підприємства, що здійснює виписку і реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад або матеріально

відповідальній особі.

Невикористані довіреності  повинні бути повернуті працівнику бухгалтерії, який веде реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку її дії. При цьому залежно від того, використана довіреність або повернута невикористаною, в журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка щодо номерів документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або дати повернення документа.

Повернуті невикористані  довіреності гасяться написом "невикористані" і зберігаються протягом строку, встановленого  для зберігання первинних документів.

Передача бланків довіреностей з місця зберігання особі, яка призначена для виписки та реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, проводиться за документами на відпуск цінностей (вимога, накладна тощо) з місць зберігання і відображається в аналітичному обліку оборотами на рахунках 20 (субрахунок 9) та 08.

Для списання бланків  довіреностей складається акт із зазначенням їх нумерації та кількості. Акт складається не рідше одного разу на квартал, і на підставі затвердженого  керівником акта вартість використаних довіреностей списується з субрахунку 201 в кореспонденції з рахунками витрат, пов'язаних з управлінням виробництвом, а також водночас з рахунку 08.

 

4. Матеріальна  шкода: поняття та порядок відшкодування

 

Поняття матеріальної шкоди

 

Під матеріальною шкодою розуміють зменшення або знищення майнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовій оцінці.

Підприємство має право  вимагати відшкодування шкоди, завданої його майну, від матеріально відповідальної особи за наявності вищезазначених ознак правопорушення, а також прямої дійсної шкоди.

Для покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду  власник або уповноважений ним  орган повинен довести наявність  умов, передбачених ст. 130 КЗпП, а саме наявність прямої дійсної шкоди, якшо таку шкоду завдано підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

До прямої дійсної  шкоди відносять недостачі, псування цінностей, виграти на ремонт зіпсованого  майна, витрати на його заміну, пснаднормош  витрати сировини, паливно-мастильних матеріалів тощо.

Окрім цього розрізняють  шкоду, заподіяну підприємству, і  шкоду, належну до відшкодування  винною особою. В багатьох випадках їх розміри не співпадають.

При розрахунку суми шкоди, завданої підприємству, передусім, визначають розмір відсутнього, зіпсованого або викраденого майна в натурі, а потім його вартість. Сума шкоди для підприємства завжди визначається за фактичними втратами, на основі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за вирахуванням зносу або природного убутку згідно діючих норм.

Матеріальна відповідальність покладається на працівника не тільки за шкоду, безпосередньо завдану  підприємству, з яким він знаходиться  з трудових відносинах, але також  і за збитки, що виникли у підприємства в зв'язку з відшкодуванням ним шкоди, завданої його працівником третім особам.

У разі заподіяння шкоди  бригадою при колективній матеріальній відповідальності вона розподіляється між членами пропорційно посадових

окладів і фактично відпрацьованого  часу за період з дня проведення останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди. Якщо встановлені винуватці є членами бригади, що заподіяла шкоду, то обов'язок її відшкодування покладається на конкретних осіб, а отже, порядок і розмір відшкодування регулюють індивідуальну матеріальну відповідальність.

Зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме  лише у виключних випадках за наявності  зазначених у ст. 137 КЗлП умов, які  мають бути підтверджені перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов'язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка

стягується.

До конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, відносять  обставини, що перешкоджали працівнику виконувати належним чином покладені  на нього обов'язки, зокрема, відсутність нормальних умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці. Разом з тим необхідно враховувати, чи вживав працівник можливих заходів з метою запобігання виникненню шкоди.

Зниження розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, не допускається, якщо шкоду заподіяно злочинними діями працівників, вчиненими з корисливою метою.

Причинний зв'язок між  протиправною поведінкою, дією або  бездіяльністю і завданою матеріальною шкодою враховується при покладанні відповідальності. Вимога про відшкодування  матеріальної шкоди може бути задоволена лише тоді, коли протиправна поведінка порушника стала причиною її гиникнення. Якщо ж ця шкода виникла з інших причин, то немає підстав вимагати її відшкодування.

Порядок відшкодування завданої шкоди

При визначенні розміру завданого матеріального збитку необхідно керуватися чинними законодавчими актами. При розкраданні, недостачі, умисному знищенні чи умисному псуванні запасів підприємства розмір збитку визначається за цінами, діючими в даній місцевості г.а дєні. відшкодування збитку (з урахуванням ПДВ, акцизного збору тощо). При визначенні розміру шкоди у випадку обмеженої матеріальної відповідальності з межах середнього місячного заробітку середній місячний заробіток визначається виходячи з виплат за остгнні два календарних місяці роботи, що передували виданню наказу про відшкодування ш::одк (якщо стягненій здійснюється в судовому порідку, то за останні два місяці, що передували розгляду справи у суді). Якщо працівник відпрацював менше двох місяців, то середній заробіток ві значаєт:.ся виходячи з виплат за факті;чно відпрацьований час. Якщо працівник останні місяці перед розгл дом спраги не працював чи справа розглядується після його звільнення, то розмір шкоди вираховується виходячи з виплат за два останні місяці роботи на підприємстві, якому завданий збиток.

Згідно з відшкодування  збитку працівниками в розмірі, що не перевищує середній місячний заробіток, здійснюється за наказом (розпорядженням) власника чи уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом утримання із  ароіітної плати. Розпорядження (наказ) власника, уповноважелогс ним органу або вищестоящого органу повинен бути виданий не пізніше двох тіжнів з дня виявлення завданої працівником шкоди та прийнято до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівнику.

Якщо працівник не згоден з утриманням завданого збитку з його заробітної плати чи його розміром, трудовій спір за його заявою розглядається в судовому порядку. Якщо розмір завданого матеріального зблтку перевищує середній місячний заробіток працівника, то ві^шкодувгннк зб ітку здійснюється шляхом подання власником чи уговнова: еним н їм ергапом позову до суду за місцем проживання протягом одного року з дня виявлення загданого працівником збитку.