Організація обліку виробництва продукції зернових культур

На статтю «Засоби захисту рослин»  відносять фактичну вартість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, дефоліантів  та інших хімічних засобів. На їх вартість дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20. Витрати на обробіток  посівів сільськогосподарських  культур (обприскування тощо), виконані силами господарства, на цій статті не відображають, а відносять на культури за відповідними статтями витрат.

На статті «Роботи і послуги» відображають вартість робіт і послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій  на виробничі потреби при вирощуванні  сільськогосподарських культур, на виконані роботи тощо. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 23, 63, 68. На цю ж  статтю відносять вартість електроенергії, використаної на виробничі потреби  при вирощуванні зернових культур, при цьому кредитують рахунок 23.

До складу статті "Витрати на ремонт необоротних активів" включають  суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших  матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів; вартість послуг сторонніх  організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного  ремонту сільськогосподарських  машин та обладнання.

До статті "Інші витрати на утримання  необоротних активів" відносять витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи; вартість палива та мастил на переїзд машин з однієї ділянки на іншу; амортизаційні відрахування, що прямо не відносяться на певні об'єкти витрат.

У статті "Інші витрати" відображають витрати, що безпосередньо пов'язані  з виробництвом певної продукції  і не включені ні до однієї з вищенаведених  статей, а саме вартість спецодягу  і спецвзуття, що видають працівникам; платежі за страхування майна, урожаю сільськогосподарських культур.

До статті "Непродуктивні витрати" (в обліку) відносять брак у виробництві. Вартість цього браку відносять  на собівартість тієї культури, при  виробництві якої він був допущений.

У статті "Загальновиробничі витрати" відображають бригадні та загальновиробничі  витрати. Розподіляються ці витрати  в кінці року і списуються з  кредиту рахунка 91 у дебет субрахунка 231 [13].

 

Рах. активів

 і зобов`язань Рах. 23

(1 – 3, 6 клас)                               «Виробництво»                      Рах. 21,22,

                                                                                                            24-27 

 

                                                      вихід продукції 

                прямі витрати надання послуг

       Рах. 91 

 

 непрямі розподіл Рах 90 

 Рах 79

                            Рах 92, 93,94

    інші операційні витрати                 списання витрат

 

Рис. 3.2 Схема обліку виробничих та інших витрат сільськогосподарських підприємств

За нижче наведеною схемою бухгалтерія має можливість провести калькулювання  собівартості  продукції  (робіт,  послуг),  відобразити зміну призначення виробничих запасів (для реалізації чи виробничого  споживання)  та  фінансового  результату  від  реалізації кожного виду товарів [13].

Обчислення фактичної собівартості - заключний етап обліку процесу  виробництва. Цей показник відображає ефективність використання земельних ресурсів, тракторів та сільськогосподарських машин, насіння, добрив та інших засобів виробництва.

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це витрати підприємства, пов'язані  з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Для об’єктивного обчислення собівартості продукції потрібно правильно врахувати усі витрати, що відносяться до цього або іншого звітного періоду, а також точно відобразити весь оприбуткований урожай сільськогосподарських культур.

Об’єкт обчислення собівартості в  рослинництві – види продукції одержуваної  від кожної сільськогосподарської  культури, а також сільськогосподарські роботи, виконувані в даному звітному періоді або даному звітному році під врожай майбутнього року [4].

Перш ніж приступати до обчислення собівартості продукції рослинництва, варто списати на збитки витрати  по посівах сільськогосподарських  культур, що загинули від стихійних  лих. При  пересіві  повністю  загиблих  посівів  сума   витрат становитиме  вартість насіння,  витрати на передпосівний обробіток грунту,  посів та інші роботи,  які виконуються знову при пересіві новою  культурою  (повторювані  витрати).  Всі інші суми витрат на лущення стерні,  підняття зябу і снігозатримання,  вартість добрив та  витрачені  на  їх  внесення  суми  тощо,  тобто (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Витрати на вирощування культур,  які частково загинули або по яких  стався  недобір   продукції   внаслідок   стихійного   лиха, списуються  на  втрати  від  стихійного  лиха  чи  від техногенних катастроф і аварій тощо.

При цьому собівартість соломи,  гички визначається   виходячи   із  розрахунково-нормативних  витрат, встановленим у господарстві на основі витрат на збирання, пресування, транспортування, скиртування, а також інші роботи з заготівлі цієї продукції. При складанні  звітної  калькуляції  із  загальної  суми   витрат   на вирощування   певної   культури   виключається  вартість  побічної продукції.

Витрати  на  вирощування  і  збирання  зернових  культур (включаючи вартість з доробки зерна на  току,  що  проводиться в межах    календарного   року)   становлять   собівартість   зерна, зерновідходів та соломи. Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи   прирівнюються   до   нього  за  коефіцієнтом,  який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат на вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння [4].

Головний бухгалтер проводить  розрахунок собівартості озимої пшениці  в «Книзі обліку затрат з рослинництва». В ній по статійно відображаються всі витрати які відносяться  до собівартості певної сільськогосподарської  культури у кількісному та сумовому вираженні та вартість побічної продукції.

За наведеними вище рекомендаціями розрахуємо собівартість озимої пшениці. Так, матеріалів було витрачено на суму 10805,77 грн. Робітникам, які були безпосередньо  зайняті у процесі виробництва, нарахована заробітна плата – 147539,24 грн., також були здійснені відрахування з заробітної плати у розмірі 60361,56 грн. Насіння та посадковий матеріал – 105914,33 грн., паливно – мастильні  матеріали – 250415,77 грн., добрив – 197053,33 грн.. Амортизація основних засобів  на суму 33147 грн., амортизація сільгосптехніки  задіяної при виробництві – 106360,54 грн., виплата за земельні паї – 53287 грн., оплата по рахунках за електроенергію – 7721,76 грн. Також були здійснені витрати на запасні частини – 184445,56 грн., паливо – 1055,42 грн. та інших витрат – 3253,46 грн. Вихід озимої пшениці становив 10206 ц., соломи 940 ц. Коефіцієнт переводу для соломи 0,08.

Розрахунок:

Витрати  на  вирощування  і  збирання озимої пшениці склали:

147539,24+60361,56+105914,33+250415,77+197053,33+33147+106360,54+

+53287+7721,76+184445,56+1055,42+3253,46=1161360 грн.

При цьому собівартість соломи за розрахунково - нормативними  витратами встановленими на підприємстві становить 6580 грн.

 Фактична собівартість 1ц озимої  пшениці:

 

Отже, загальні витрати  на  вирощування  і  збирання озимої пшениці склали 1161360 грн., з них 6580 грн. приходиться на солому за розрахунково - нормативними  витратами.   Фактична собівартість 1ц озимої пшениці У СТОВ «Більшовик» склала 113,15 грн.

 

3.3 Шляхи вдосконалення  організації обліку виробництва продукції зернових культур

 

 

З переходом до ринкових відносин, зі створенням різного роду об’єднань, організацій, акціонерних товариств  тощо, особливе значення приділяється прийняттю єдиних правил бухгалтерського  обліку та звітності, максимально наближених до світової практики. Зневага світовою практикою може позбавити підприємства аграрного сектора можливості впровадження категорій світової ринкової економіки, маркетингу, нового механізму встановлення господарських зв’язків. Бухгалтерські  баланси підприємств, у дійсних  умовах господарювання, повинні щорічно  публікуватися з метою забезпечення партнерської відкритості та гласності про фінансові результати діяльності підприємства.

Удосконалення методів господарювання, демократизація управління, посилення  режиму економіки - є головними факторами  інтенсифікації виробництва. У зв’язку  з цим підвищуються вимоги до обліку щодо інформаційного забезпечення процесу  інтенсифікації виробництва, раціонального  використання усіх видів ресурсів, посилення боротьби з безгосподарністю в народному господарстві. В умовах повного госпрозрахунку не знижується, як затверджують деякі фахівці, а  значно збільшується роль обліку та контролю витрат на виробництво та формування собівартості продукції.

Отже, розглянемо основні шляхи  удосконалення бухгалтерського  обліку в дійсних умовах господарювання СТОВ «Більшовик»:

а) затвердити робітничий план рахунків;

б) суворе дотримання документообігу на підприємстві;

в) методичне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарі);

г) кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців бухгалтерського обліку);

д) перейти на автоматизовану форму ведення обліку.

Регулюванню з боку господарства підлягають аспекти бухгалтерського обліку, зв’язані з узагальненням інформації та складанням звітності, необхідної зовнішнім  користувачам. Порядок, форми, терміни  та структура інформації та звітності  для внутрішніх користувачів регулюється  суб’єктом господарювання.

На сучасному етапі найважливішим  фактором, що сприяє удосконаленню  управління та поліпшенню якості економічної  інформації, є автоматизація виробництва.

При автоматизації обліку витрат та виходу продукції рослинництва, у  тому числі зернових культур, значно підвищується якість роботи, а також  скорочується кількість витрат часу на обробку інформації.

Автоматизація обліково - планових робіт забезпечує високий рівень організації праці працівників сфери управління, дозволяє значно зменшити витрати часу на обчислення та розрахунки, а також створює умови для підвищення продуктивності праці і здешевлення облікового апарату.

Автоматизація полегшує впровадження раціональних форм облікової праці (поділ, нормування, сполучення професій тощо), а також сприяє уніфікації форм первинних документів та їх методів, обробки, прискоренню документообігу, скороченню термінів одержання виробничої інформації.

Найбільшою популярністю на ринку  автоматизації бухгалтерського  обліку користується програмне забезпечення, вироблене фірмою "1С". На мою  думку, найкращим варіантом буде впровадження в СТОВ «Більшовик» програми 1С: Підприємство 8.2., а саме конфігурації "1С: Бухгалтерія 8.2. для України".

Програмний продукт "Конфігурація для сільськогосподарських підприємств  України", який є доповненням до типової конфігурації "Бухгалтерський облік для України" та становить  типове рішення для автоматизації  обліку на підприємствах сільського господарства. Конфігурація охоплює  основні види діяльності сільськогосподарських  підприємств:

• Рослинництво та тваринництво;
• Переробка та зберігання власної продукції рослинництва та тваринництва;
• Переробка давальницької продукції;
• Надання послуг сільськогосподарського характеру.

В порівнянні зі стандартною конфігурацією  в програмному продукті передбачені  механізми ведення бухгалтерського  обліку, характерні для сільського господарства:

• Дороблений стандартний план рахунків з урахуванням специфіки сільського господарства;
• Реалізована можливість обліку голів тварин по трійній аналітиці (кількість, вага та сума);
• Передбачений механізм ведення обліку продукції сільськогосподарського виробництва на протязі року по плановій собівартості з виведенням фінансового результату по різним видам діяльності тощо.

Амортизація обліку рослинництва передбачає заповнення планової собівартості для  кожної окремої продукції та подальший  її рух по цій ціні. Всі витрати, які відносяться до того або іншого виду діяльності збираються на протязі  року на той вид діяльності, а  роботи допоміжних виробництв розподіляються за будь-який період на конкретну культуру. Також можливий аналіз витрат не тільки в розрізі видів витрат та культур, але і з аналітикою по полям, що зручно для великих аграрних підприємств та агровиробничих холдингів.