Поняття про загальновиробничі витрати, їх характеристика

 

Зміст

 

Вступ …………………………………………………………………………………..4

1.Поняття про загальновиробничі витрати, їх характеристика ……………………5

2 Облік і розподіл загальновиробничих витрат …………………………………….8

3 Типові бухгалтерські проведення з обліку загальновиробничих витрат ………14

Висновки ……………………………………………………………………………...15

Список використаних джерел ……………………………………………………….17

 

 

 

Вступ

 

Одним із важливих, можна сказати, центральних, об'єктів обліку є витрати  підприємства. Від достовірності  інформації про цей об'єкт залежить правильність визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік повинен  надати повну, достовірну інформацію про  витрати підприємства за звітний  період. Така інформація є основною для аналізу і прийняття управлінських  рішень, а тому доречно відображати результати за видами діяльності підприємства. Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати чинників виробництва  бувають циклічними та безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

Витрати мають натуральну та грошову  форми. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

До витрат підприємства відносяться  загальновиробничі витрати.

 

 

 

 

 

1. Поняття про загальновиробничі витрати, їх характеристика

 

Загальновиробничі витрати накопичуються  та розподіляються між об'єктами обліку витрат відповідно до певного чинника. Об'єкти обліку витрат – це продукція, роботи або вид діяльності підприємства, які вимагають визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат. Згідно п.15 П(С)БО 16 "Витрати" до загальновиробничих витрат відносяться:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на плату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого цехового дільничого, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів  загальновиробничого дільничого, лінійного)  призначення.

4. Витрати на утримання експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення технологій  й організації виробництва (оплата  праці та відрахування на соціальні  заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції,підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому персоналу: відрахування на соціальні заходи, медичне страхування та апарату управління виробництвом: витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт. послуг ).

6. Витрати на охорону праці,  техніку безпеки й охорону  навколишнього природної о середовища.

7. Інші витрати (внутрізаводське  переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади: поточні нестачі незавершеного виробництва: нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах: оплата простоїв).

Таким чином, в складі загальновиробничих витрат відображаються витрати, пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого значення.

Загальновиробничі витрати складаються з постійних і змінних витрат. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Слід зазначити, що абсолютно точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує ще й такий вид витрат, як змішані витрати, тобто витрати, які містять в собі постійну та змінну частини. Наприклад, оплата праці апарату управління цехами може включати до себе постійну частину – оклад, та змінну частину – преміальні винагороди за збільшення обсягів виробництва понад певний показник – 95 (чим більший відсоток збільшення обсягів, тим вищі преміальні). Окрім цього, затрати, що для одного підприємства є постійними, для іншого - змінними. Підприємству надається право відповідно П(С)БО 7 "Основні засоби" обрати прийнятний для нього метод нарахування амортизації основних засобів (з-поміж чотирьох запропонованих). Якщо підприємство обере виробничий метод, за яким сума амортизації визначається залежно від кількості виробленої продукції, то дані витрати будуть відноситися до змінних витрат. Якщо підприємство обере добре відомий в минулому прямолінійний метод, то витрати на амортизацію будуть відноситися до постійних витрат. Все вищезгадане стосується лише бухгалтерського обліку, в податковому обліку визначається відповідно до чинного законодавства [6].

Поділ витрат на змінні і постійні має важливе значення як для правильного  списання і розподілу цих витрат між окремими видами об’єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами. При цьому потрібно враховувати поведінку кожної статті накладних витрат. Остання може вести себе одним із таких способів:

1. Може представляти собою статтю перемінних витрат і змінюватися в прямій пропорційній залежності від об'єкту ділових операцій.
2. Стаття може бути незмінною по своїй величині при любій зміні об'єму виробництва. Це не означає, що витрати по цій статті не можна скоротити. Контроль і аналіз витрат дає можливість визначити резерви їх зниження і прийняти відповідні управлінські рішення.
3. Стаття може бути на півзмінною або напівпостійною.

Поведінку окремих статей накладних  витрат потрібно в першу чергу  враховувати при плануванні цих витрат. В зв'язку із різною поведінкою статей накладних витрат ці витрати складніше контролювати ніж всі інші витрати. Труднощі контролю за цими витратами полягають ще в тому, що не всі накладні витрати, які відносяться до виробництва чи збуту здійснюються одночасно з процесами виробництва і збуту. Деякі накладні витрати припадають на період більш ранній, ніж трапляються зміни у виробництві чи збуті. Інші накладні витрати припадають не суттєво більш пізній час після того як зміни у виробництві чи збуті вже пройшли.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Облік і розподіл загальновиробничих витрат

 

Облік загальновиробничих витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами  та іншими підрозділами основного і  допоміжного виробництва, також  витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати ". Цей рахунок не застосовується підприємствах торгівлі. Рахунок 91 - активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів [2].

Облік загальновиробничих витрат здійснюється на основі зведених документів про  витрати, в яких накопичуються дані із первинних документів по обліку витрачання виробничих запасів, нарахування  заробітної плати, про рух основних засобів і інших необоротних активів, накладних, актів про виконані роботи і послуги, авансових звітів і інші. До зведених документів по обліку витрат відносяться: відомість розподілу матеріалів , відомість розподілу заробітної плати, відомість нарахування амортизації основних засобів, відомість нарахування амортизації інших необоротних активів, листки-розшифровки по обліку грошових витрат.

Аналітичний облік витрат ведеться за місцем виникнення і статтями витрат. Місцями виникнення загальновиробничих витрат є виробничі підрозділи (цехи, дільниці)

Облік загальновиробничих витрат без  використання рахунків 8 класу відображається в бухгалтерському обліку такими записами:

Нарахований знос основних засобів  та нематеріальних активів загально виробничого призначення

Дт 91 Кт 13

Списані виробничі запаси на ви грати по обслуговуванню виробництва

Дт 91 Кт 20

Передані в експлуатацію МШП загальновиробничого призначення

Дт 91Кт 22

Оплачені готівкою загальновиробничі  витрати

Дт 91Кт 3О

Оплачено загальновиробничі  витрати з рахунку в банку

Дт 91 Кт 31

Списана на загальновиробничі  витрати сума раніше пред’явленої претензії, не підлягає задоволенню  .

Дт 91Кт 37

Списано на загальновиробничі  витрати звітного періоду відповідна частина витрат майбутнього періоду.

Дт 91Кт 39

Проведені відрахування на забезпечення виплат відпусток.

Дт 91 Кт 47

Акцептовано рахунки постачальників за послуги по обслуговуванню цехів  основного та допоміжного виробництва.

Дт 91Кт 6З

Нарахована заробітна  плата персоналу цеха та проведені  відрахування на соціальні заходи.

Дт 91 Кт 66

Дт 91 Кт 65

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. Пункт 16 П(С)БО 16 визначає, що змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва (інший об'єкт витрат) із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні витрати роздаються на кожну одиницю виробництва із використанням бази розподілів (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.д.) при нормальній потужності [4].

Нерозподілені постійні загальновиробничі  витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, результату ) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичного розміру.

Змінні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад: електроенергія при незмінних тарифах буде рости прямо пропорційно росту обсягу виробництва.

У зв'язку з цим суми змінних  витрати можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат розрахованих на одиницю  продукції.

Підприємствам надане право самостійно встановлювати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, які слід відобразити в документі про облікову політику підприємства.

Змінні загальновиробничі виграти  розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (години праці заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо ) виходячи з фактичної потужності звітного періоду. В цьому випадку розподілені загальновиробничі витрати в самому широкому розумінні представляють собою розподілені змінні загальновиробничі витрати на одиницю бази з подальшим відношенням на різні види продукції,яка виготовляється на підприємстві на базу фактичної потужності за звітний період [3].

Про виборі бази розподілу слід звернути увагу на те, що зміною загальновиробничих витрат і відповідно змінною бази розподілу існує пропорційна або майже пропорційна залежність. Найчастіше в якості фази розподілу загальновиробничих витрат використовують :

ціну прямих матеріалів - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими проводиться відповідні технологічні операції типовим прикладом в цьому випадку може бути виробництво на якому тільки збір виробів:

прямі витрати на оплату праці - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані  з величиною прямих витрат на оплату праці. Якщо наприклад, у виробництві для виготовлення певної продукції використовують складну техніку для управління якою наймають високооплачуваних кваліфікованих працівників, і одночасно для виробництва іншої продукції використовують працівників з більш низької кваліфікації, тоді використання витрат на оплату праці як бази розподілу приведе до того що велика частина загально виробничих витрат припадає на виробництво , для виготовлення якого використовують складну техніку:

години праці - якщо немає різниці між величиною заробітної плати і вона майже для всіх однакова;

машино-години - якщо у виробництві  використовують значні капіталовкладення  і загальновиробничі витрати  у більшій мірі зв'язані з використання обладнання і техніки. Наприклад, значна ціна електроенергії для обладнання або ціна обслуговування обладнання і ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється в наступній послідовності:

1-й етап: всі загальновиробничі  витрати поділяються на постійні (що належать від обсягу виробництва і змінні (безпосередньо пов'язані зі зміною обсягу діяльності).

2-й етап: вибір бази розподілу.  Підприємство самостійно вибирає  базу розподілу, однак вибраний  критерій обов'язково повинен  вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, які впливають на їх величину. Кожне підприємство вибирає за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на величину загальновиробничих витрат.