Послідовність застосування суттвості на різних етапах аудиту

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИІВСЬКИЙ НАЦІОННАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЇ І ДИЗАЙНУ

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Послідовність застосування суттєвості на різних етапах аудиту»

 

з дисципліни:

«Облік і аудит»

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент групи БМПД-10

РЯЗАНОВ С.В.

Перевірила:

доц. кафедри менеджменту

БЄЛЯЄВА Н.С.

 

 

Київ – 2012

ПЛАН

Вступ 3

1. Поняття суттєвості 5

2. Етапи проведення аудиту 6

3. Визначення рівня суттєвості 7

4. Розробка плану перевірки 7

5. Зв’язок між суттєвістю та ризиком аудиторської перевірки 9 

6. Обробка результатів 10

Висновки 12

Список використаних джерел 13

 

Вступ

Згідно з «Основами підготовки i представлення фінансової звітності», розробленими Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності, інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском або неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або критерієм відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має бути властивою інформації, щоб вона стала корисною.

Головною метою аудиту фінансової звітності відповідно до Міжнародного Стандарту Аудиту 200 є вираження думки аудитором про те, чи відповідає фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах нормативам, що регламентують порядок підготовки та подання фінансової звітності.

Концепція оцінки суттєвості базується на тому, що викривлення, які можуть містити фінансові  звіти, за своїм характером можуть бути кількісними та якісними. Наприклад, якщо значення показника собівартості реалізованої продукції у Звіті  про фінансові результати відхиляється від облікових даних на певну  величину, то в такому випадку мова буде йти про кількісну оцінку суттєвості відхилення.

Прикладами якісних викривлень є недостатній чи невідповідний  опис облікової політики, коли є  ймовірність того, що користувач фінансових звітів буде введений в оману таким  описом, а також ненадання інформації про порушення нормативних вимог, коли є ймовірність того, що наступне застосування нормативних обмежень суттєво знизить операційні можливості.

Оцінка суттєвості є  предметом професійного судження аудитора. Саме тому стандарти не містять конкретної методики оцінки суттєвості. Проте  вони надають рекомендації, які повинен  враховувати аудитор, коли приймає  рішення щодо суттєвості. Кожна аудиторська  фірма повинна мати власні внутрішні стандарти (методику), за допомогою яких проводиться оцінка суттєвості під час здійснення аудиторської перевірки. Така методика є своєрідним "ноу-хау" і втілює накопичений практичний досвід роботи. Оцінка суттєвості проводиться на всіх етапах здійснення процесу аудиту, починаючи з етапу укладання договору і завершуючи етапом проведення заключних процедур - формування аудиторської думки.

 

1. Поняття суттєвості

Суттєвість в аудиті — це значною мірою ступінь прогнозу, за допомогою якого аудитор визначає, наскільки достатні, доречні і своєчасні зібрані ним аудиторські докази.

Використання принципу суттєвості в аудиті є одним з базових і лежить в основі методики планування і проведення аудиторської перевірки.

Одночасно, використання принципу суттєвості підтверджує, що звіти аудиторів не можуть бути досконалими і припускається можливість наявності невеликих помилок. Щоб бути абсолютно впевненим у відсутності помилок у перевіреній звітності, аудитор мав би провести суцільну послідовну перевірку формування і відображення в обліку всіх фактів господарської діяльності економічного суб'єкта (але навіть у цьому випадку звіти можуть виявитися недосконалими). Застосувавши принцип суттєвості, аудитори перевіряють тільки вибіркові статті, ґрунтуючись на статистичних методах і спираючись на той факт, що невеликі статті навряд чи міститимуть великі помилки.

Таким чином, суттєвість —  одне з найважливіших понять аудиту, яке припускає, що аудитор не повинен, не може i ніколи не перевіряє всю  діяльність підприємства, всю його звітність з точністю до одиниць. Суттєвість — це виражена в абсолютних одиницях можливість інформації вплинути на рішення її користувача.

Рівень суттєвості залежить від галузі діяльності, розміру підприємства, суми прибутку до оподаткування, вартості оборотних коштів та валюти балансу, кредиторської заборгованості, особливих  статей балансу тощо. Значення рівня  суттєвості повинно обов’язково  відображатися в загальному плані  аудиту. В процесі проведення аудиту i складання висновку показник рівня  істотності повинен переглядатися.

 

 

 

2. Етапи проведення аудиту

Етап 1. Експертиза організації і стану бухгалтерського фінансового обліку, якості фінансової звітності, оцінка внутрішнього аудиту фірми.

Об'єкти експертизи:

* реальність балансових  даних за статутним капіталом;

* вибіркова перевірка  реєстрів синтетичного й аналітичного  обліку;

* матеріали інвентаризації  необоротних активів, запасів,  коштів і розрахунків, зобов'язань,  дебіторської і кредиторської  заборгованості;

* акти податкової адміністрації  й аудиторські висновки за  попередні періоди;

* організація внутрішнього  аудиту;

* дотримання законодавчих  актів з обліку і фінансової  звітності.

Етап 2. Аудиторська перевірка фінансово-господарської діяльності

Об'єкти контролю:

* засновницькі (установчі)  документи, у т.ч. статут підприємства;

* наявність і використання  кредитних коштів;

* кошти у касі, на рахунках  у банках;

* основні засоби і  нематеріальні активи;

* товарно-матеріальні цінності;

* розрахунки з оплати  праці, за податками і платежами  та з підзвітними особами;

* власний капітал, витрати,  доходи і фінансові результати  та їх використання.

Етап 3. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення виявлених недоліків з питань:

* організації і методології  бухгалтерського фінансового обліку;

* використання поточного  і перспективного аналізу для  прогнозування подальшого функціонування  підприємства.

 

 

3. Визначення рівня суттєвості

Як вже було зазначено, в Україні не існує єдиних правил та прийомів визначення рівня суттєвості, тому рівень суттєвості визначається аудитором самостійно на підставі професійного судження.

При визначенні рівня суттєвості аудитору слід враховувати такі фактори:

1. абсолютна величина допустимої помилки;
2. відносна величина суттєвої помилки;
3. значущість та економічний зміст конкретної статті, щодо якої визначається суттєвість;
4. масштаби господарської діяльності підприємства;
5. мета проведення аудиту та ймовірних користувачів звітності;
6. дотримання принципу безперервності діяльності підприємства;
7. вплив сумарної оцінки помилки по звітності на рішення користувачів фінансової звітності, що перевіряються.

 

4. Розробка плану перевірки

Під час розробки плану  перевірки аудитор приблизно  визначає суттєвість за операціями з  метою кількісного визначення суттєвих перекручень і помилок. Однак  необхідно аналізувати як кількісні, так і якісні показники помилок. Прикладом якісних помилок є  неадекватний або неправильний опис облікової політики, коли цілком можливо, що користувач фінансової звітності  підприємства буде введений в оману  цим описом або існує помилка  при розкритті порушень вимог  українського законодавства, коли цілком можливо, що наступні після можливої перевірки податкової адміністрації  платежі до бюджету у вигляді  штрафних санкцій і відповідно до цього зміни звітності послаблять господарську та фінансову стабільність клієнта.

 

Аудитору необхідно передбачити  можливість існування помилок у  пов’язаних між собою сумах, які  разом можуть істотно впливати на фінансову звітність підприємства. Наприклад, помилки в операціях  на кінець місяця вказують на потенційну суттєву помилку, якщо помилка повторюється кожного місяця.

Аудитор визначає суттєвість як на рівні всієї фінансової звітності, так і стосовно окремо взятих залишків по рахунках, видах операцій і угодах. На суттєвість можуть впливати, наприклад, вимоги українського законодавства, які  стосуються конкретної фінансової звітності, залишків по рахунках і взаємозв’язку  між ними. Цей процес може мати різні  рівні суттєвості, залежно від  того, які види звітності підприємства розглядаються аудитором.

Під час оцінки впливу помилок  на показники фінансової звітності  аудитор повинен визначати суттєвість, встановлюючи характер, час і глибину  процедур перевірки.

При плануванні аудиторської перевірки аудитор передбачає аналіз тих дій і операцій, які можуть призвести до суттєвих помилок та перекручень фінансової звітності  даного підприємства. Аудиторська оцінка суттєвості залишків по бухгалтерських рахунках і укладених угодах допомагає  аудитору вирішити, які питання і  які статті фінансової звітності  необхідно проаналізувати, який розмір вибірки використати і які  види аналітичних процедур провести. Це дозволить аудитору обрати такі процедури аудиторської перевірки, від яких у сукупності можна очікувати  скорочення величини ризику аудиту до прийнятного рівня. У випадку, коли аудитор виявляє суттєву помилку  в показниках фінансової звітності, він зобов’язаний довести це до відома клієнта, щоб той міг внести коригування. Якщо клієнт відмовляється  виправити показники фінансової звітності, аудитор повинен врахувати  це при виборі виду аудиторського  висновку, враховуючи суттєвість відхилень.

 

В міжнародній практиці застосовуються такі основні етапи оцінки суттєвості:

1. Попереднє судження про суттєвість.
2. Застосування попередньої оцінки суттєвості до окремих ділянок аудиту.
3. Оцінка фактичної загальної помилки по окремих ділянках аудиту.
4. Оцінка сумарної помилки по фінансовій звітності в цілому.
5. Порівняння фактичної сумарної оцінки з попередньою оцінкою рівня суттєвості.

 

5. Зв’язок між суттєвістю та ризиком аудиторської перевірки

Існує взаємозв’язок між  суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки — чим суттєвіше  здійснюється перевірка, тим нижчим є ризик аудиту, і навпаки. Аудитору необхідно брати до уваги такий  зв’язок при визначенні характеру, часу і розміру процедур перевірки. Наприклад, якщо після планування спеціальних  процедур перевірки аудитор встановлює, що прийнятний розмір суттєвості перевірки  можна зменшити, то ризик аудиту пропорційно збільшується. Аудитор  повинен урегулювати це шляхом зниження вже оціненого розміру ризику внутрішнього контролю там, де це можливо, і підтримки зниженого розміру  виконанням поглиблених або додаткових тестів внутрішнього контролю підприємства, зниження ризику незнайдених помилок  шляхом зміни (модифікації) характеру, часу і розміру запланованих основних неза­лежних процедур перевірки.

 

 

 

 

 

 

 

6. Обробка результатів

Оцінка аудитором межі суттєвості та ризику аудиторської перевірки  на стадії обробки результатів процедур аудиторської перевірки може відрізнятись від попередньої оцінки на стадії планування. Це може статися з причини змін обставин під час проведення перевірки. Якщо дійсні результати діяльності підприємства відрізняються від фінансового стану, оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може переглядатися. Крім того, аудитор може під час планування аудиторської перевірки спочатку встановити невелику суттєвість перевірки, а потім при оцінці результатів перевірки збільшити розмір суттєвості. Це може бути зроблено для зменшення ймовірності невиявлення помилок і забезпечення аудитора запасом можливості допустимої похибки при оцінці впливу помилок, виявлених під час аудиторської перевірки.

При оцінці ймовірності неправильного представлення фінансової звітності аудитор повинен оцінити, чи можуть бути визначені помилки в ній як суттєві.

Помилки фінансової звітності складаються з:

• помилок, знайдених аудитором у процесі аудиту облікової інформації, що стосується періоду перевірки;
• абсолютного впливу відхилень у достовірності початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку;
• помилок, що з’являються після більш правильної оцінки аудитором інших помилок, котрі не можуть бути спеціально визначені (прогнозні помилки).

Аудитор має проаналізувати, чи насправді помилки є суттєвими. Якщо він дійде висновку, що помилки можуть бути суттєвими, він повинен порушити питання про скорочення аудиторського ризику шляхом подальшого продовження процедур перевір­ки або висунути додаткові вимоги до керівництва клієнта щодо внесення виправлень до фінансової звітності підприємства. У деяких випадках керівництво може зажадати самостійно скоригувати свою фінансову звітність з урахуванням виявлених помилок та перекручень.