Загальне поняття методу бухгалтерського обліку та його складових елементів

ЗМІСТ

 

1. Загальне поняття методу бухгалтерського обліку та його складових елементів………………3

2. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту. Організація системи внутрішнього аудиту.Відмінності внутрішнього аудиту від внутрішнього контролю………………10

Практичні завдання…………………………18

Перелік літератури………………………….41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ

 

Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Слово метод (від гр. methodos - дослідження) означає спосіб дослідження явищ, підхід до вивчення явищ, планомірний шлях встановлення істини, взагалі – прийом, спосіб дії. У своїй основі метод є інструментом, за допомогою якого пізнають об’єкт дослідження або предмет науки, яким є бухгалтерський облік.

Економічна теорія є теоретичним підґрунтям, засадою бухгалтерського обліку. Для розкриття сутності бухгалтерського обліку широко використовують загальнонаукові методи: діалектичний, історичний та системний підходи, метод індукції і дедукції.

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет: хронологічного і систематичного спостереження; вимірювання господарських засобів і процесів; реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації; узагальнення інформації з метою звітності.

Ці методи забезпечують суцільне, взаємопов’язане і об’єктивне відображення об’єктів обліку, дають  змогу формувати бухгалтерську  інформацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Кожний метод має свої елементи. Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки і калькулювання;; реєстрація та класифікація (поточне групування) проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису; узагальнення інформації з метою звітності відбувається у бухгалтерському балансі та фінансовій звітності .

Документування –  спосіб суцільного і безперервного  первинного спостереження і відображення об’єктів бухгалтерського обліку (господарських  засобів, джерел їх утворення і господарських  процесів) у первинних бухгалтерських документах (рахунках, накладних, чеках, ордерах тощо). Це початок і основа облікового процесу, без якого бухгалтерський облік неможливий. Бухгалтерський документ є письмовим свідченням факту здійснення господарської операції, заповненюється з дотриманням вимог, що надають йому юридичної сили. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні, або зведені документи можуть бути складені на паперових, або машинних носіях .

Інвентаризація –  метод підтвердження достовірності  даних бухгалтерського обліку. Само слово «інвентаризація» означає  латинською мовою «опис майна». Инвентаризація проводиться шляхом описування, підрахунку, виміру, зважування й оцінки всіх залишків засобів і коштів у натурі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна підприємства і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку. Результати проведеної інвентаризації оформлюються документально, що надає юридичної сили отриманим даним. Метою проведення інвентаризацій є встановлення відхилень облікових даних від фактичної наявності господарських засобів. Це метод контролю наявності та руху майна, заборгованості, роботи матеріально відповідальних осіб.

Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники господарських засобів перераховують у вартісні, які є універсальними для здійснення різного роду порівнянь і проведення аналізу. У бухгалтерському обліку оцінка об’єктів обліку ґрунтується переважно на показнику фактичних витрат на їх створення чи придбання (історичної собівартості). Майно та господарські операції оцінюють шляхом підсумовування проведених витрат. Підприємства і організації ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність лише у національній грошовій одиниці . Навіть іноземна валюта знаходить оцінку в балансі у національній грошовій одиниці, яка визначається за курсом Національного банку України.

Вартісне оцінювання не завжди може бути визначене та здійснене в момент господарського факту. Особливо це стосується різних видів собівартості і передусім фактичної собівартості господарських фактів, явищ (основних засобів, матеріальних цінностей тощо) або процесів (заготівельної діяльності з придбання матеріалів, реалізації продукції). Калькуляція як галузь економічних знань, в якій вивчаються способи (прийоми, методи) обчислення собівартості господарських фактів, є складовою частиною економічної теорії. Калькулювання – це обчислення собівартості виготовлення продукції або виконання робіт, наданих послуг. Суть прийому полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об’єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Облік кругообігу капіталу базується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закупки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.

Бухгалтерський баланс – спосіб узагальненого групування і відображення господарських засобів і джерел їх утворення у грошовій оцінці на певну визначену дату . Баланс містить дані для аналізу фінансового стану його активів та ліквідності підприємства. Бухгалтерський баланс показує залишки на рахунках, які характеризують майно суб’єкта господарювання та його власний і залучений капітал. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерелами їх утворення, що зберігається після здійснення будь-якої господарської операції. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм бухгалтерської звітності.

Для контролю виконання  затверджених планів і завдань окрім  балансів використовують інши форми  звітності. Бухгалтерська звітність  –система затверджених Міністерством  фінансів України за погодженням  їз Державним комітетом статистики України звітних форм, в яких знаходять відображення сукупність взаємопов’язаних показників, які відображають результати роботи суб’єктів господарської діяльності за визначений період і являють собою завершальний етап бухгалтерського обліку . Звітність складається за певними правилами і стандартами на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку з певною системою їх групування.

Згідно статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва) включає «Баланс» (форма № 1), «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), «Звіт про рух грошових коштів» (форма № 3), «Звіт про власний капітал» (форма № 4) та примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі «Балансу» і «Звіту про фінансові результати» .

Методичні прийоми бухгалтерського  обліку взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле – метод бухгалтерського  обліку

 

2. ВНУТРІШНІЙ АУДИТ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ. ВІДМІННОСТІ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ ВІД ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

 

Серед складових внутрішнього контролю значне місце посідає внутрішній аудит. Внутрішній аудит — це незалежна  діяльність з перевірки та оцінки роботи суб'єкта господарювання в його інтересах. Мета внутрішнього аудиту — допомогти членам суб'єкта господарювання ефективно виконувати свої функції. Внутрішні аудитори надають керівництву суб'єкта господарювання дані аналізу й оцінки, рекомендації та іншу необхідну інформацію за результатами перевірок.

Внутрішні аудитори проводять  незалежну експертну оцінку управлінських  функцій суб'єкта господарювання. Вони надають головному підприємству, яке здійснює управління, результати аналізу, оцінки, рекомендації, поради й інформацію щодо діяльності надрозділу, що ними перевіряється. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і у приватному секторах. Вони перевіряють бухгалтерську інформацію та її достовірність, звітують перед вищим керівництвом.

Завдання внутрішнього аудиту:

♦ перевірка системи економічних регламентів і регуляторів на предмет достатності та відповідності чинним правовим актам і статуту;

♦ перевірка правильності складання та умов виконання господарських договорів;

♦ перевірка: наявності, стану, правильності оцінки майна; ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів; дотримання чинного порядку встановлення та застосування цін, тарифів;

♦ експертиза бухгалтерських балансів і звітів, правильності організації, методології та техніки ведення бухгалтерського обліку;

♦ експертиза достовірності обліку витрат на виробництво, повноти відображення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), точності формування фінансових результатів, об'єктивності використання прибутку та фондів;

♦ консультування засновників, керівників підрозділів, спеціалістів і працівників апарату управління з питань організації та управління, права, господарської діяльності та інших проблем;

Будь-який економічний  суб’єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим підприємством є внутрішній контроль, працівники якого здійснюють порівняння планових і фактичних значень параметрів, проводять аналогію з зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в параметрах, визначають оцінку небезпечності розміру відхилень для суб’єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали відхилення, а також визначають ступінь їх впливу, проводять підготовку інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

Отже, однією із функцій  управління підприємством є внутрішній контроль та внутрішній аудит, який також  слід розглядати як невід’ємну частину  загальної системи управління.

Внутрішній контроль – це контроль із середини компанії. Необхідно також відзначити, що внутрішній контроль корисний тільки в тому разі, якщо він спрямований на досягнення конкретних цілей.

Проте внаслідок різних причин існуюча на підприємстві система  внутрішнього контролю не завжди достатньо  ефективна. Одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрішнього контролю на підприємстві є організація внутрішнього аудиту. Особлива потреба в створенні відділу внутрішнього аудиту виникає нині на великих підприємствах зі складною розгалуженою структурою і великою кількістю територіально віддалених філій і залежних підприємств. Робота фахівців відділу внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації та стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої звітності.

Таким чином, з аудиторської точки зору, оцінка ефективності системи  внутрішнього контролю полягає в  оцінці аудитором сильних і слабких  сторін контролю економічного суб’єкта, що перевіряється.

Внутрішній аудит підпорядкований  тільки керівництву підприємства або  його власнику. Тому такий аудит  не є незалежним стосовно господарюючого суб’єкта, але його можна назвати  незалежним стосовно внутрішніх служб  та підрозділів підприємства .

В Україні внутрішній аудит не набув поширення, оскільки відсутня у достатньому обсягу необхідна інформація про методику створення, роль, функції, об’єкти, прийоми та способи внутрішнього аудиту.

Порівняльний аналіз внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту здійснено в табл. 1.         

 

Таблиця 1 - Порівняльна характеристика внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту

Структурні елементи	Внутрішній контроль (ВК)	Внутрішній аудит (ВА)
Мета	Забезпечення дотримання законності й економічної доцільності  господарсько-фінансової діяльності	Оцінка якості економічної  інформації, що формується управлінською  системою підприємства; експертна оцінка обліково-економічної політики підприємства, оцінка функціонування ВК
Завдання	- попередження здійснення  незаконних, економічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень - усунення допущених  недоліків на стадії здійснення  господарських операцій у процесі  діяльності кожного трудового  колективу - встановлення законності, економічної доцільності вже  здійснених господарських операцій, реалізованих управлінських рішень	- оцінка організаційної  діяльності підприємства; - експертна оцінка  економічної політики підприємства  з допомогою проведення аналітичного  тестування і застосування тестів  контролю; - забезпечення користувачів інформацією про реальний фінансовий етап підприємства, достовірності обліку і звітності; - визначення фінансової  стратегії підприємства
Суб’єкти	Керівник, начальники структурних  підрозділів (менеджери), посадові особи  всіх підрозділів, у тому числі обліково-фінансова служба	Працівники спеціальної  служби ВА: бухгалтер-аудитор, експерт-аналітик, експерт-юрист, експерт-маркетолог, експерт  інформаційних систем
Об’єкти	Організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси та їхні елементи; стан і використання всіх видів господарських засобів і джерела їх утворення; трудова діяльність колективу і окремих його членів (дотримання законів, правових норм і встановлених правил роботи)	Система управління підприємством, у тому числі система внутрішньогосподарського обліку і контролю; економічна інформація, складена менеджерами, у тому числі дані обліку і звітності
Методичні прийоми	Прийоми та методи документального  й фактичного контролю	Прийоми та методи документального  і фактичного контролю, методи та прийоми експертно-аудиторської діагностики
Види звітності	Відомості контролю окремих  об’єктів, контрольні розрахунки, акти перевірок і обстежень	Аудиторська звітність, Аудиторський висновок
Користувачі контрольної  інформації	Президент фірми, дирекція, менеджери структурних підрозділів	Власники (засновники), менеджери  вищої ланки управління