ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ
ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ»
Індивідуальне завдання
з дисципліни «Аналіз
господарської діяльності»
на тему: “ Аналіз якості продукціі”
і
Виконав:
студент факультету менеджменту
спеціальності менеджмент ЗЕД
Тарасенко Іван Володимирович
Запоріжжя
2013
Можливість товару або послуги
задовольняти обумовлені або передбачувані
потреби покупця визначається за
допомогою спеціальних показників якості.
Показник якості — це кількісна характеристика
однієї або кількох властивостей продукції
за певних умов її створення, експлуатації
або споживання. Отож, якість — це здатність
сукупних характеристик продукції задовольнити
вимоги споживача. Характеристикою вважається
будь-яка відмітна властивість. Вона може
бути власною чи заданою, якісною чи кількісною
і належати до різних класів.
Існують такі класи характеристик:
фізичні — механічні, електричні,
хімічні, біологічні;
органолептичні — пов’язані
з нюхом, дотиком, смаком, зором,
слухом;
поведінкові — увічливість, чесність,
правдивість;
часові — пунктуальність, безвідмовність,
готовність;
ергономічні та функціональні —
пристосованість до фізіологічних
особливостей людини, швидкість, ємність,
вантажомісткість тощо.
Однак у маркетинговій діяльності
слід зважати на різницю між визначеннями
«параметр продукції» і «показник
якості продукції». Параметр кількісно
визначає будь-яку властивість продукції,
а показник якості — лише показники функціонально-корисні,
що формують якість. Залежно від кількості
властивостей, що характеризуються, розрізняють
одиничні і комплексні показники якості.
Одиничний показник відображує одну з
функціонально-корисних властивостей.
Це, наприклад, маса виробу, калорійність
палива, ресурс двигуна. З допомогою комплексного
показника якості одночасно оцінюють
кілька властивостей продукції в їхньому
взаємозв’язку. Наприклад, комплексний
показник зручності управління технічно
складним виробом одночасно визначає
кілька властивостей комфортності використання
побутової техніки і контролю за її роботою.
Розрахунки комплексних показників якості
є достатньо складними, оскільки передбачають
необхідність урахування різнобічних
взаємозв’язків якості та глибинних економічних
процесів, що не завжди піддається кількісному
оцінюванню.
У маркетинговій діяльності якість
продукції, як правило, оцінюють одним
показником: якість трактора — потужністю,
цементу — маркою тощо. Показник, за яким
оцінюють якість продукції, уважають визначальним.
Числові значення показників якості
знаходять з допомогою об’єктивних та суб’єктивних методів.
Об’єктивними є вимірювальний, реєстраційний
і розрахунковий методи. Ці методи базуються
на застосуванні технічних вимірювальних
пристроїв, реєстрації та підрахунку настання
тих чи тих подій, виконанні різних систематичних
розрахунків. Суб’єктивними є органолептичний,
соціологічний та експертний методи. В
їх основу покладається аналіз якості
з допомогою органів чуття людини, збирання
і вивчення різних думок щодо продукції,
а також рішення фахівців-експертів.
Для науково обґрунтованого й системного
управління якістю продукції номенклатура
її показників має бути однаковою. Це
забезпечує єдність методичного підходу
до оцінки якості різних виробів, матеріалів,
речовин, готових товарів. Показники якості
повинні бути стабільними, ураховувати
сучасні технологічні досягнення, тенденції
та перспективи розвитку науки і техніки.
У нормативних документах, на які
посилаються за укладання угод та
контрактів, показники якості продукції
поєднуються в окремі групи і класифікуються:
1) за властивостями;
2) способом відображення (у
натуральних чи вартісних одиницях);
3) кількістю властивостей, що характеризуються
(одиничні й комплексні);
4) важливістю для оцінювання (відносні
та базові);
5) етапом обчислення значень (прогнозні,
проектні, виробничі, експлуатаційні).
У маркетинговій діяльності, особливо
за здійснення програми просування товару,
найчастіше застосовуються показники
якості, що характеризують окремі
властивості продукції. Вони систематизовані, зведені в окремі групи і визначають
найважливіші і найзастосовуваніші
функціонально-корисні властивості товарів.
До них відносять такі групи показників.
Показники призначення. З допомогою
цих показників оцінюються властивості,
що визначають головне споживче призначення
продукції та зумовлюють сферу її можливого
застосування. До цієї групи належать
такі підгрупи показників якості: класифікаційні,
функціональні, конструктивні, показники
складу та структури.
Класифікаційні показники встановлюють
належність виробів до певної класифікаційної
групи продукції. Це, наприклад, потужність
електродвигунів, місткість ковша екскаватора,
вміст вуглецю в сталі тощо.
Функціональні показники разом
із даними щодо технічної ефективності
продукції визначають користь від експлуатації
виробів, рівень прогресивності закладених
у них рішень. Коли оцінюються складні
технічні об’єкти, ці показники вважають
експлуатаційними (продуктивність агрегату,
точність приладу, питома енергоємність
виробу).
Конструктивні показники дають
точне уявлення про головні проектно-конструкторські
рішення виробів, визначають зручність
їх встановлювання та монтажу. До них відносять
дані про габаритні розміри продукції,
наявність у ній додаткових пристроїв,
коефіцієнт блочності (рівень використання
готових блоків), показники ефективності,
взаємозамінності. З-поміж конструктивних
показників якості особливе значення
має коефіцієнт використання готових
блоків (коефіцієнт блочності). Він дає
уявлення про відносний вміст в конструкції
виробу елементів, об’єднаних в самостійні
блоки. Оскільки за виготовлення продукції
використання блоків зменшує собівартість
робіт, а в уже виготовленій — забезпечує
простоту і зручність використання і обслуговування,
збільшення коефіцієнта блочності сприяє
підвищенню конкурентоспроможності продуктової
інновації.
Показники складу і структури визначають
вміст у продукції хімічних елементів,
їхніх сполук і структурних груп.
Як приклад таких показників можна
назвати відсоток вмісту потрібних
домішок у легованій сталі, сірки — в коксі
і т. п.
Показники призначення
характеризують корисну роботу, яка
виконується безпосередньо виробом,
або рівень універсальності й
можливу ефективність споживання матеріальних
ресурсів. Стосовно технічно складних
виробів можливий корисний ефект використання має числовий вираз і безпосередньо
виноситься в назву продукції. Наприклад, оперативна пам’ять
комп’ютера в мегабайтах, величина діагоналі
кінескопа в дюймах або сантиметрах тощо.
Показники надійності оцінюють
споживчі властивості виробу, що зумовлюють
збереження основних параметрів функціонування
в межах відповідного часу і за відповідних умов використання. Розробник, проектуючи продукцію,
виходить з того, що буде додержано належних
умов та режимів експлуатації виробу,
нормативних правил його збереження, транспортування
і ремонту. Надійність виробу — складна
властивість. Вона закладається в проектуванні,
забезпечується виробництвом, підтримується
і підтверджується експлуатацією. Залежно
від призначення нового товару і умов
його використання надійність визначається
сполученням і взаємодією чотирьох властивостей:
безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю,
пристосованістю до тривалого зберігання.
Значущість кожної з цих властивостей
залежить від особливостей призначення, виготовлення і реального
застосування продукції.
Безвідмовність характеризує здатність
виробу постійно зберігати працездатність
протягом певного часу або до досягнення
певних показників напрацювання. До показників
безвідмовності належать: час безвідмовної
експлуатації, середнє напрацювання до
першої відмови виробу. При цьому відмовою
вважається будь-яка подія, що призводить
до порушення роботоздатності виробу.
Підвищення безвідмовності сучасної техніки
забезпечується комплексом робіт на стадії
проектування. Це моделювання і макетування,
прискорені випробування, а також випробування
з відтворенням умов експлуатації і наступним
доопрацюванням виробу залежно від отриманих
результатів.
Показники довговічності визначають властивість виробу зберігати
роботоздатність до граничного стану
з необхідними перервами для технічного
обслуговування та ремонту. Граничним
вважають такий стан технічних засобів,
за якого дальше використання їх неможливе
або економічно недоцільне. За показники
довговічності беруть, наприклад, середній
ресурс і термін служби машини між черговими
ремонтами, середню тривалість експлуатації
обладнання до вилучення його з виробництва.
Показники довговічності складних технічних
продуктових інновацій залежать від багатьох
чинників: розрахунки запасів міцності
і стійкості, вибір матеріалів і комплектувальних
виробів, установлення порядку технічного
обслуговування, дотримання правил і режимів
експлуатації машин і обладнання.
Оптимізація довговічності нового
виробу визначається через знаходження
мінімальної величини питомих експлуатаційних
зведених витрат за різної кількості років
експлуатації до капітального ремонту:
,
де Vп.еі — питомі експлуатаційні
зведені витрати за і-м варіантом довговічності нової
машини;
Цн.м — ціна придбання нової
машини;
Вк.р — загальна вартість капітального
ремонту;
— середньорічні експлуатаційні
витрати;
Кс — сукупні капітальні вкладення
у сферу експлуатації;
Ен — нормативний коефіцієнт ефективності
капітальних вкладень;
tс — нормативний
строк служби нової машини, років;
Пмt — продуктивність нової машини
за весь строк її служби, умов. од.
Розгляньмо приклад. На верстатобудівному
підприємстві вивчається доцільність
запровадження на ринок нової, довговічнішої
модифікації фрезерного верстата (табл. 6).
Таблиця 6
ХАРАКТЕРИСТИКИ ФРЕЗЕРНИХ ВЕРСТАТІВ
Показник |
Діюча модель |
Модифікована модель |
Нормативний строк служби верстатів,
років |
13 |
16 |
Тривалість експлуатації до першого
капітального ремонту, років |
5 |
6 |
Кількість капітальних ремонтів |
2 |
2 |
Середньорічні експлуатаційні витрати,
грн |
1000 |
950 |
Загальна вартість капітального ремонту,
грн |
3990 |
4950 |
Ціна нового верстата, грн |
9500 |
9700 |
Сукупні капітальні вкладення у
сферу експлуатації, грн |
600 |
700 |
Продуктивність верстата за весь строк
експлуатації, ум. од. |
33 000 |
38 000 |
Мінімальна величина питомих експлуатаційних
зведених витрат для діючої моделі
становить:
,
для модифікованої
.
Таким чином, впровадження на ринок
довговічнішої модифікації фрезерного
верстата є доцільним.
Тривалість міжремонтного
періоду (Тм.п) обчислюється за формулою:
,
де Тр.ц — тривалість ремонтного
циклу,
nп.р — кількість поточних ремонтів протягом
ремонтного циклу.
Періодичність технічного обслуговування
(Тт.о) обчислюється за формулою:
,
де nт.о — кількість технічних
обслуговувань протягом ремонтного циклу.
Показники ремонтопридатності служать
для оцінювання міри пристосованості
продукції до запобігання відмовам,
їх швидкого виявляння й усування завдяки
проведенню технічного обслуговування
і ремонту. Характерними показниками ремонтопридатності
вважаються: середня оперативна тривалість
запланованого поточного ремонту, його
трудомісткість. Висока ремонтопридатність
дає змогу здійснювати комплекс операцій
з технічного обслуговування і ремонту
техніки з мінімальними витратами праці,
коштів і часу. Вона значною мірою визначається
сукупністю властивостей конструкції
виробу. Під час проектування треба передбачати
легкий доступ до контрольних вузлів і
місць регулювання, можливість відновлення
зношених деталей. Велике значення має
також створення сучасної ремонтної та
експлуатаційної документації і запровадження
фірмового ремонту. Ремонтопридатність
виробу (Тр) розраховується за формулою:
Тр = Тн + Ту
,
де Тн — середній час пошуку
несправності;
Ту — середній час для усування
несправності.
Рівень складності відновлення
роботоздатності технічно складного
товару, що вийшов із ладу, суттєво впливає
на його конкурентоспроможність. Найефективнішим
конструктивним рішенням уважають створення
технічної можливості для споживача самостійно
полагодити виріб з мінімальними витратами
часу і коштів, замінивши зіпсований компонент
на запасний. Оснащення складних побутових
виробів елементами самодіагностики також
дає змогу споживачам значну кількість
не дуже складних несправностей усувати
самостійно.
Показники пристосованості до зберігання
теж мають непересічне значення
в маркетинговій діяльності. Вони оцінюють
властивості виробів і товарів повсякденного
попиту перебувати в роботоздатному (придатному
для споживання) стані протягом і навіть
після закінчення термінів зберігання
та транспортування, установлених технічною
документацією та іншими документами
відповідності. Це особливо важливо стосовно
харчових продуктів, ліків, продукції
нафтопереробної промисловості тощо.