Динаміка розвитку промисловості України

 

Таке зростання цієї галузі є найбільшим за останні чотири роки. Відтак, якщо в 2006 р. 31,7% приросту промислового виробництва забезпечили металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів, то в 2007 р. в зростанні промисловості визначальну роль мав розвиток машинобудування, внесок якого збільшився до 34,9% (з 24,2% в 2006 р.). Внесок металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів зменшився майже вдвічі - до 19,0%. Внесок харчової промисловості (14,6%), виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (6,2%), хімічної та нафтохімічної промисловості (3,9%) був на порядок нижчим. При цьому порівняно з 2006 р. трійка «лідерів» залишилася незмінною - зростання виробництва в машинобудуванні, металургії і харчовій промисловості забезпечило 68 % приросту промисловості в цілому.

Відносно висока динаміка промислового зростання поступово спирається на оновлення технологій та інновації, які в сучасному світі забезпечують конкурентоспроможність економіки.

Разом з тим, їхня динаміка залишається все ще не на достатньому рівні, щоб забезпечити значний прорив у конкурентоспроможності промисловості. В 2007 р. обсяг інноваційних витрат порівняно з минулим роком збільшився майже в 1,7 разу (до 10850,9 млн грн.) і реалізація інноваційної продукції на 30,0 %. Проте частка підприємств, що впроваджували інновації, хоча й зросла за останній рік на 1,5 в.п. до 11,5%, залишається надзвичайно низькою. В зазначений період інноваційною діяльністю в промисловості займалося лише 1472 підприємства, що на 31,6% більше, ніж в 2006 р. Як наслідок, на 3,0 в.п. - до 14,2%, зросла і частка інноваційно активних підприємств.

Поступово відбувається оновлення технологічної бази промисловості. В 2007 р. було впроваджено 1419 нових технологічних процесів. При цьому, у 2007 р. зафіксовано також збільшення кількості впроваджених інноваційних видів продукції майже на 5% - до 2526 найменувань. Разом з тим, результативність інноваційної діяльності в 2007 р. за рядом напрямів поступається рівню попередніх років.

Свідченням посилення традиційних чинників зростання машинобудування є зниження у 2007 р. порівняно з 2006 р. частки машинобудування в структурі інноваційних витрат на 10,7 в.п. - до 24,0%, хоча абсолютні обсяги інноваційних витрат в цій галузі зростали (близько 20 %). Частка інноваційно активних підприємств у машинобудуванні зросла на 2,1 в.п. - до 23,3%. Відтак відбулося й зростання частки машинобудування в структурі реалізованої інноваційної продукції на 4,9 в.п. - до 33,3%. Проте значною мірою останнє повязане з витратами на інноваційну діяльність галузі в минулі роки, тоді як її поточний розвиток створюватиме можливі обмеження для розширення в найближчі роки.

Разом з тим, в промисловості України зберігаються стійкі диспропорції, які суттєво обмежують перспективи її зростання в довгостроковому періоді, формують значні ризики та обмеження для зміцнення конкурентоспроможності економіки України. Серед них, зокрема, наступні:

Протягом 2008 р. динаміка промислового виробництва мала стійкий спадний характер (16,3% на початку року і 10,2% в грудні).

Розвиток початку 2008 р. показав, що динаміка зростання в більшості галузей промисловості поступається відповідному періоду минулого року, лише целюлозно-паперове виробництво, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води і машинобудування зростають вищими темпами. Зокрема, у виробництві коксу та продуктів нафтопереробки наявний значний спад на рівні 17,3%, близьким до стагнаційного є розвиток металургійного виробництва (2,3% проти 17,4% роком раніше). Нестійкість промислового зростання в основному зумовлена поєднанням зростання вартості основних складових витрат і посиленням конкуренції з боку імпорту.

 

4. РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ  УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ ПІСЛЯКРИЗОВОГО ВІДНОВЛЕННЯ

 

Динаміка промислового виробництва України протягом 2010 р. свідчить про поступове його відновлення після кризового падіння. На користь початку післякризового відновлення вітчизняної промисловості свідчать наступні позитивні чинники.

Сприятлива конюнктура цін на основну експортну продукцію України, що утворилася в результаті виходу світового господарства зі стану кризи. Зокрема, підвищувалися ціни на сталь на світових товарних ринках у звязку зі зростанням попиту на тлі погіршення конкурентоспроможності продукції європейських постачальників через зростання курсу євро до долара США.

Крім того, пожвавлення внутрішнього ринку споживання металопрокату також позитивно позначилось на утриманні обсягів металургійного виробництва України на високому рівні. Так, за даними Української гірничо-металургійної компанії, внутрішнє споживання металопродукції за 2010 р. зросло на 36,6% до 2009 р. У галузевому розрізі 25,5% металопродукції було поставлено у трубну галузь, 16,8% - у машинобудівну галузь.

Відновлення позитивної динаміки світового ринку, у тому числі ринків країн СНД сприяло подальшому розвитку вітчизняного машинобудування. Позитивна динаміка галузі, що тривала з початку 2010 р., визначилася збільшенням обсягів експорту машинобудівної продукції за всіма основними товарними підгрупами (рис. 4.1).

 

Рис. 4.1 - Динаміка темпів приросту промислового виробництва за основними видами економічної діяльності у 2009-2010 рр., %

промисловість виробництво україна потенціал

Зокрема, відбулося зростання експорту наземних транспортних засобів удвічі, насамперед за рахунок поставки самоскидів КрАЗ до Росії. Корпорація «Богдан» у 2010 р. збільшила обсяги виробництва автобусів і тролейбусів у 2,7 разу. Додатковим фактором позитивної динаміки галузі є підготовка до Євро-2012, у рамках якої було укладено угоду між урядом і Львівським автобусним заводом щодо виробництва автобусів і тролейбусів.

У 2010 р. прибутки підприємств від звичайної діяльності до оподаткування зросли на 30,7% порівняно з відповідним періодом 2009 р., а збитки зменшилися на 23,9%. Найбільші збитки підприємств зафіксовані в будівництві (1,4 млрд. грн.), а найбільші прибутки - у добуванні корисних копалин (9,9 млрд грн) і харчовій промисловості (4,6 млрд. грн). Поліпшення фінансових результатів підприємств дозволить мінімізувати збитки від можливого подальшого погіршення зовнішньоекономічної конюнктури.

Водночас темпи відновлення промисловості є задовільними лише порівняно із кризовим роком, у якому обсяги виробництва суттєво скоротилися. Наразі лише машинобудування є єдиною галуззю, де рівень виробництва вже досяг рівня кінця 2006 р. Водночас рівень металургійного виробництва становить 77% від рівня кінця 2006 р., добувної промисловості - 85%, промислового виробництва у цілому - 84%.

 

5. ОРІЄНТИРИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ  ПРОМИСЛОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

 

Серед основних ризиків для динаміки промисловості України на найближчу перспективу найбільший вплив матимуть наступні:

уповільнення світової економічної динаміки, що спричинить відповідне скорочення попиту на продукцію вітчизняних експортерів;

висхідна динаміка інфляційних процесів у більшості країн - основних торговельних партнерах, що спричиняє зростання ціни імпортованих товарів для вітчизняних підприємств, стримування нарощування зовнішнього попиту;

загострення конкуренції з боку країн, що розвиваються, та країн-членів СНД (насамперед РФ) на ринках основних груп експорту України, зокрема машинобудування, що актуалізує для вітчизняної промисловості потребу в суттєвому оновленні модельного ряду та підвищенні якості готової продукції;

подальше зростання вартості імпортованого газу, що, ймовірно, в умовах стабілізації цінової ситуації на ринках металів і хімічної продукції обумовить скорочення рентабельності в цих галузях;

високий інфляційний тиск, що обумовлює, з одного боку, обмеження для зростання платоспроможного споживчого попиту, а з іншого - зростання вартості сировини для промислових підприємств, подорожчання вартості залучених фінансових ресурсів, обмеженість інвестиційних ресурсів;

збереження високого рівня зношеності виробничих фондів. Сучасні темпи оновлення основних засобів у промисловості на рівні 5% за рік при ступені зношеності близько 60% не здатні забезпечити їх швидку модернізацію (в т.ч. 63,1% у хімічній промисловості, 69,7% у металургії, 61,5 % в машинобудування, 60,6% у виробництві електроенергії, газу та води);

домінування у багатьох галузях промисловості (насамперед сировинних) тенденції до підвищення ступеня використання існуючих виробничих потужностей із застосуванням застарілих технологій;

високий рівень енергоємності більшості галузей промисловості;

низька ефективність механізму підтримки експорту промислової продукції;

обмеження, пов'язані з нерозвиненістю виробничої та логістичної інфраструктури;

нерозвиненість механізмів підтримки інновацій і технологічного розвитку;

недостатній рівень захисту прав власності в Україні.

Стимулювання зростання промисловості має передбачати не тільки збереження макроекономічної стабільності й поліпшення інвестиційного клімату, але й реалізацію політики підвищення конкурентоспроможності в окремих секторах економіки.

Необхідно, зокрема, виконати низку завдань та заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності промисловості України, мінімізацію негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз для її зростання, серед яких:

впровадження моніторингу оцінки рівня технологічності промислового виробництва за системою відповідних критеріїв та індикаторів;

визначення пріоритетних напрямків технологічного розвитку;

розробка Концепції технологічної модернізації промисловості, виокремлення в ній чітких принципів, критеріїв, напрямів та механізмів використання ресурсів на інноваційне оновлення технологій;

розробка механізму митного стимулювання інноваційних виробництв, зокрема шляхом зниження ставок митного тарифу для ввезення інвестиційного обладнання, що не виробляється в Україні, або параметри якого є значно вищими, ніж у вітчизняних аналогів;

формування системи спеціалізованого рефінансування комерційних банків під надання довгострокових кредитів для закупівлі інвестиційного обладнання та інноваційної техніки;

запровадження диференційованого оподаткування операцій комерційних банків шляхом зниження ставки оподаткування для довгострокового кредитування високотехнологічних проектів;

удосконалення механізму підтримки експорту шляхом спрощення й прискорення митних процедур, оптимізації механізму відшкодування ПДВ, вдосконалення страхового законодавства;

запровадження пільгового режиму здійснення інноваційної діяльності шляхом:

застосування податкових стимулів щодо підприємств, які здійснюють інновації, зокрема, зменшення ставки оподаткування податку на прибуток;

прискореної амортизації засобів виробництва і устаткування, які купуються в рамках інноваційних проектів;

звільнення від сплати мита або зниження митного тарифу для обладнання, інструментів, сировини, які імпортуються з метою використання в наукових дослідженнях і розробках при відповідному встановленні фінансових санкцій за нецільове використання цих матеріальних цінностей;

впровадження механізму надання податкових пільг для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів у формі податкового кредиту, який підлягає поверненню у випадку невиконання інвестором проектних зобовязань;

реформування дозвільної системи в напрямі спрощення умов, впровадження єдиних принципів для процедур видачі відповідних документів, ревізія норм технічного регулювання тощо.

 

ВИСНОВКИ

 

Україна - промислова розвинена країна, яка має один з найбільших у Європі структурно розгалужений промисловий комплекс. Промислово виробничий потенціал України є одним з фундаментальних системних елементів національної економічної системи та суспільства загалом.

Основними передумовами успішного розвитку промислового потенціалу України належать: вигідне географічне положення, розвинута транспортна мережа, масштабна виробнича база, висококваліфіковані кадри з високим рівнем освіти і практичним досвідом роботи, наявність інвестиційної спроможності галузей промислового комплексу, можливість застосування на промислових підприємствах високих технологій.

Внесок промислового комплексу в економіку, досягнення Україною рівня технологічно розвинутих країн, наближення якості життя до європейських стандартів визначає ведучу роль і місце промисловості в забезпеченні важливих стратегічних інтересів держави.

Для вдосконалення та ефективнішої діяльності промисловості необхідно здійснити ряд структурних змін:

повніше використання національних науково-технічних розробок, новітніх результатів фундаментальних і прикладних досліджень при широкому залученні переваг, які відкривають процеси інтеграції та глобалізації;

поглиблення потенціалу промислово-технологічної переробки та створення умов для вдосконалення відтворювальної структури промисловості за технологічними укладами вищого рівня;

державне стимулювання випереджального розвитку виробництва продукції переробних галузей, насамперед наукомістких і високотехнологічних виробництв, сприяння розробленню та впровадженню у виробництво нових видів продукції, матеріалів і технологій тощо.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Дорогунцов  С.І. Розміщення продуктивних сил  і регіональна економіка: Підручник / С.І. Дорогунцов, Т.А. Заєць, Ю.І. Пітюренко та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл..-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. - К.; КНЕУ, 2005. - 988 с.

2.Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка. Навчальний посібник. - К.: наукова думка, 2000. - 258 с.

3.Жаліло, Я.А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави: монографія. - К.: НІСД, 2009. - 336 с.

4.Зінчухов С.В. Аналіз сучасного стану промисловості України //Держава та регіони. - 2009. - №3 - С. 116-121.

5.Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. / За ред. Є.П. Качана. - К.: Юридична книга, 2001. - 552 с.

6.Олешко А.А. Особливості реалізації державної промислової політики України в кризових умовах // А. А. Олешко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №6 - С. 31-34.