Економічне регулювання природокористування в Украінї

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема : “ Економічне регулювання природокористування в Украінї ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

 

Вступ……………………………………………………………………………….3                                                                                                          

Розділ 1.            Теоретичні основи вивчення…………………………………...5

1.1.                     Розвиток природокористування, як науки, предмет,

                           Завдання........................................................................................5  

1.2.                     Природно-ресурсного потенціалу України……………............7

1.3.                     Класифікація природних ресурсів……………………............10

Висновки дорозділу 1............................................................................................13

Розділ 2.            Економічний механізм управління використання природних

                           ресурсів………………………………....................................…14

2.1.                    Сутність економічних методів управління раціональним

                          природокористуванням, їх види.................................................14     
2.2.                   Платежі за ресурси, їх види і нормативи……………………..22  
2.3.                    Платежі за забруднення, їх види та критерії

                          Нарахування.................................................................................26

Висновки до розділу 2...........................................................................................31

Розділ 3.           Економічна та соціальна ефективність природо-

                          охоронних заходів………………………………………...……32                    3.1.                    Природоохоронні заходи та принципи їх економічного                  

                         обґрунтування………………………………………………….32  

3.2.                    Безвідходні технології. Їх економічна та соціальна

                          ефективність…………................................................................36

3. .                    Ресурсозбереження – один з основних напрямів

                          інтенсифікації виробництва…………………………….......…38

Висновки до розділу 3..........................................................................................42

Висновок……………………………………………………………………....…43

Список використаних джерел…………………………………………………..46

Додатки………………………………………………………………………….. 49   

Додаток А        Надходження коштів до природоохоронних фондів України,               

Автономна     Республіки Крим та окремих        областей……………..50

Додаток Б        використання коштів природоохоронних фондів за цільовим  

                         призначенням…………………………………………………...51

Додаток В       Структура фінансових витрат………………………………….52

 

 

 

 

ВСТУП

      В економічних перетвореннях, що відбуваються в Україні, особливе місце відводиться питанням охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування. Адже від ефективного і ощадливого використання природних ресурсів, забезпечення охорони навколишнього середовища залежить стабільне функціонування національної економіки, добробут населення, безпека життєдіяльності людства і поступова реалізація моделі сталого розвитку. Тому використання природних ресурсів і пов’язане з ним відповідне навантаження на навколишнє природне середовище являє собою ту сферу діяльності, яка визначає широке коло соціальних, економічних і екологічних проблем, вирішення яких неможливе без активної участі держави.

     Для вироблення ефективних  стратегій природокористування  та формування адекватної екологічної свідомості необхідне суттєве наукове підґрунтя, зокрема інтегрування в єдине концептуальне ціле здобутків природничо-наукового, соціогуманітарного знання та відповідних механізмів державного управління природокористуванням. Серед чинників, що ініціюють дані дослідження, важливе місце посідає погіршення екологічної ситуації в світі. Потребує удосконалення не лише державна система управління природокористуванням в частині окремих складових природного середовища й економічно важливими ресурсами, але й економіко-правове регулювання природокористування. Саме тому вкрай необхідна принципово нова парадигма такого управління, яка б відповідала тенденціям світових процесів – глобалізації, регіоналізації, інтеграції, логістизації тощо, а також розробка і впровадження відповідних державних стратегій.

     Сьогодні виникла потреба в розробці принципово нових державних механізмів комплексного, екологічно виваженого раціонального природо-користування. Тому важливими є ряд питань, пов’язаних з розробкою і впровадженням сучасних підходів до вирішення проблеми  раціонального природокористування. Особливо актуальною є розробка нових підходів до формування і реалізації концепції раціонального природокористування; обґрунтування інвестиційно-програмної концепції економічного природокористування, удосконалення економіко-правових засад охорони навколишнього природног середовищай раціонального природокористування та впровадження державної стратегії управління приро-докористуванням.

1. Об’єктом дослідження є процеси державного економічного   регулювання

Природокористування.

2) Предметом дослідження є теоретичні та практичні положення щодо під-вищення ефективності державних механізмів регулювання природо-користування.

3)Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є розробка теорети-чних положень, методичних основ та практичних рекомендацій щодо удо-сконалення державних механізмів економічного регулювання приро-докористування.

  Для реалізації мети дослідження було поставлено та вирішено такі задачі:

• визначено суть і значення природних ресурсів в макроекономічній мо-делі державного регулювання природокористування та сутність його економічного регулювання;
• проаналізовано зарубіжний досвід та міжнародні аспекти управління природокористуванням;
• виявлено особливості економіко-екологічної політики держави в конте-ксті раціонального управління природокористуванням і проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах;
• визначено податково-правові аспекти природокористування в контексті державного регулювання раціонального використання природних ресу-рсів та охорони навколишнього природного середовища;
• наданопропозиції щодо розробки й впровадження інвестиційно-програ-мної  концепції державного управління економічним природокористу-ванням;

 

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення

1.1. Розвиток економіки природокористування, як науки, предмет, завдання.

     У нашій країні економіка природокористування почала формуватися недавно. Як і кожна інша економічна наука, вона має об'єктом свого вивчення виробничі відносини між людьми, в даному випадку відносини, що виникають у процесі взаємодії між суспільством і природним середовищем.

     Економіка природокористування — це наука про раціональне та ефективне використання природних ресурсів, наука про організацію дійової системи охорони навколишнього середовища.

     У завдання економіки природокористування входить дослідження економі-чних закономірностей застосування природних ресурсів людським суспі-льством з метою задоволення своїх потреб.

    Завдання, які стоять перед економікою природокористування, можна поділи-ти на три, групи:

  -розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економі-чні розрахунки їх вартості;

   -створення економічного механізму управління раціональним використа-нням природних і ресурсів і охороною навколишнього середовища;

    -розробка методів розрахунку економічної ефективності капітальних вкла-день у раціональне використання природних ресурсів та охорону на-вколишнього середовища.

      Економіка  природокористування як економічна наука спирається на законо-мірності, що виводяться іншими науками — геологією, біологією, ґрунтозна-вством, лісознавством, метеорологією, демографією. Ці зв'язки наук потрібні для розробки питань оптимального використання та охорони викопних бага-тств, -атмосфери, води, грунту, лісу та інших природних ресурсів. Економіка природокористування стоїть фактично на межі перелічених вище та інших наук, але як економічна наука вона тісно пов'язана з політичною економією і виходить з її основних положень.

     У політичній економії процес виробництва розглядається як процес взає-модії людини і природи. Людина, розвиваючи виробництво, перетворює при-роду, пристосовує її до своїх потреб, і чим вищий рівень розвитку виро-бництва, чим досконаліші техніка і технологія, тим вищий ступінь зміни оде-ржуваного природного матеріалу і використання сил природи.

     Процес відтворення в біосфері відбувається на основі наявності в ній рів-новаги або з дуже незначними змінами, пов'язаними з зовнішніми для систе-ми факторами, наприклад, поступовим стійким похолоданням (потеплінням). Елементи системи взаємопов'язані і зумовлюють один одного. Одні живі істоти в системі поглинають інші — комахи харчуються рослинами, плазуни — комахами, хижаки — дрібними тваринами, органічні залишки йдуть на харч мікроорганізмам, споживаються грибами, хробаками, живлять коріння рослин. Чисельність кожної популяції залежить від умов її існування, від тієї кількості їжі, яка є в певній місцевості. Звідси — вимирання «зайвих») 'видів чи міграція, навіть масового характеру. Система саморегулюється наявністю, необхідних для її відтворення матеріалів і можливостями споживання відходів у середині системи, що забезпечує її рівновагу. Отже, біологічна система, або екосистема, має замкнутий характер, вона сама себе підтримує і тим самим забезпечує власну рівновагу за певних умов співвідношення з неживою природою.

     Економіка  природокористування охоплює дві  групи зв'язаних, між собою проблем:  по-перше, як знайти і найефективніше  використати необхідні у ви-робництві та споживанні ресурси, і, по-друге, як передбачити або ліквідувати забрудненість навколишнього середовища. Ці проблеми слід розв'язувати з урахуванням зміни потреб — особистих і громадських, споживчих і виробни-чих.

           Терміни «економіка» і «екологія» схожі навіть на перший погляд. Слово «економіка» утворене від грецьких слів oikos і nomos і може перекладатись як закони господарювання. Слово «екологія» також грецького походження (oikos і logos—слово, наука) і означає науку про відносини рослинних і тваринних організмів та їх сукупностей між собою і навколишнім середо-вищем.

 

1.2 Природно-ресурсного потенціалу України

    Україна   має  різноманітний  і   потужний  природно-ресурсний   потенціал -  мінеральні, земельні  та рекреаційні ресурси. Досі найповніше використову-валися мінеральні та  земельні ресурси,  що  проявлялося  у  формуванні  про-мислових  агломератів  з  виробництва  продуктів паливно-енергетичного,  металургійного,  хімічного,  будівельного  та  інших  комплексів.

      До  основних  компонентів природних ресурсів  належать  мінеральні,  зе-мельні,  водні, лісові  ресурси.  З метою формування  основних  напрямів регулювання природокористування проводиться кількісна оцінка  запасів ресурсів,  їх  якості,  умов  освоєння,  витрат  на  освоєння, забезпеченості      

території  та  населення  основними  компонентами  ресурсів  навколишнього 

природного середовища.

    За оцінками  фахівців, Україна має значно  нижчі за світові рівні лісистості, забезпеченості водними ресурсами та захищеними територіями.Чатка лісів та вкритих лісом територій у  загальній площі України складає 17,03% (середньосвітовий  рівень — 31,83 %;  європейський — 33,45 %).  Захищені  території (природно-заповідний  фонд)  займають 3,9 %  території,

що  в 5  разів  менше  середньосвітового  рівня.  Україна  характеризується низьким  рівнем  забезпеченості водними ресурсами  — обсяг місцевого річкового  стоку в 4 рази менший, ніж у світі, та в 5,7 разів менший, ніж у Європі. [ 7 ]

    Це свідчить, що рівень забезпеченості населення ресурсами території в Україні є вдвічі нижчим від світового. Станом  на  початок 2000  р.  в  Україні  виявлено  близько 20 000  родовищ 97  видів корисних копалин, з яких понад 9200 враховуються Державним балансом запасів. На базі цих родовищ  працює  понад 2000  гірничодобувних  та  переробних  підприємств  вугільної, нафтодобувної, газової, сланцевої, марганцеворудної, гірничо-хімічної та інших галузей.

    Усю територію  України парламентом країни оголошено  зоною екологічно-го лиха.

    У  водойми   скидається 2,6  млрд  м3 забруднених  стоків,  а  в  атмосферу - 17,5  млн  т небезпечних речовин, зокрема промисловістю — 11 млн т.

    Питома  вага  орних  земель  становить 55%.  Проте  понад 31  із 42  млн   га 

сільськогосподарських  угідь  зазнають  водної  та  вітрової  ерозії, 10  млн  га  мають  підвищену кислотність, 4,7  млн  га —  землі  засолені  й солонцюваті.

За  останні 15  років  із  сільськогос-подарського обороту  вилучено 450 тис га, з яких 97% —  колишні високопродуктивні землі.

     Найвищий  рівень  забруднення  в містах  Донецьку, Маріуполі, Одесі, Дні-пропетровську,  Запоріжжі, Лисичанську, Кривому  Розі, Дніпродзержинську, Луганську,  Макіївці, Полтаві, Ялті, Києві.