Економіка Донецької області

 

 

 

  Останній із виділених в Донецькій області внутрішньо обласних районів – Приазовський. До нього відноситься південна частина Волноваського, Тельмановський, Володарський, Першотравневий, Ново азовський адміністративний райони. По характеру виробництва його можна визначити як індустріально-аграрний. Надра Приазов’я мають великий запас мінеральних ресурсів, відмінних від інших частин Донбасу, що обумовлено наявністю виходів кристалічних пород. Разом з добувною промисловістю в Призов’ї розвиваються деякі галузі обробної та сільськогосподарське виробництво ( тут самий теплий клімат в Донбасі). Велику роль в житті району відіграє Азовське море: через нього здійснюються морські зв’язки Донбасу з другими районами країни та закордоном. До останнього часу море давало рибу, значна частина якої на місці перероблялась на консерви. Головний промисловий вузол і культурний центр Приазов’я – м.Маріуполь, друге по величині в Донбасі. Через Маріупольський порт, один з найбільших в країні Донбас одержує залізну руду з Керчі, нафту та марганець з Кавказу, інші грузи з закордону. Звідси Донбас відправляє в райони країни та закордон частину своєї продукції – вугілля, кокс, сіль, метали, машини. Вирішальну роль в переробці сільськогосподарської продукції грає м. Новоазовськ та селища міського типу. В цілях удосконалення територіальної організації продуктивних сил Призов’я необхідно вирішити питання про розробку залізної руди, плавикового шпата, покращення водозабезпечення, розвитку санаторно-курортних зон, також покращення природної середи.

 

 

6. Проблеми та перспективи розвитку регіону

 

Незважаючи на те, що Донецька область  найрозвинутіша, вона має ряд проблем. Особливо це стосується вугільної промисловості. Серед них:

• вкрай застарілий морально та зношений фізично-шахтний фонд, що визначає його низьку інвестиційну привабливість;
• неконструктивність державної політики реструктуризації, яка відзначається однобічністю і пов’язується лише із закриттям шахт, навіть тих, що мають достатні запаси й об’єктивно-спроможні підвищити технічний рівень виробництва;
• низька конкурентоспроможність вітчизняного вугілля через його високу собівартість та недостатню якість;
• хронічний брак коштів, потрібних для розвитку вугледобувних підприємств;
• невідповідність цін на гірничошахтне обладнання;
• важке становище в науковій сфері;
• не престижність шахтарської праці (зниження рівня оплати праці в порівняні з працівниками інших професій), не вирішення соціальних проблем.

Реальна ситуація в галузі вимагає формування нових підходів до розв’язання ключових проблем вугільного виробництва. Послідовна державна політика має спиратися на узгодження стратегічних завдань і концепцій розвитку вугільної промисловості, структури підприємств усіх форм власності з нинішнім станом галузі.

                   Такі концептуальні напрями розвитку галузі, як реструктуризація (закриття шахт), збільшення обсягів держпідтримки, пошук і впровадження різних структур управління державними підприємствами, поки не дали відчутних економічних результатів. Головна перешкода тут – недосконалість управління вугільною промисловістю на всіх рівнях. У систему управління шахтами мають прийти власники і споживачі вугільної продукції, що є ланками в ланцюжках «вугілля-кокс-метал», або «вугілля-електроенергія».Тільки в цьому разі почнуть діяти механізми утворення цін на вугільну  продукцію, з’являться ефективні схеми її реалізації, може бути збалансована економіка виробництва ліквідної продукції. Інвестування галузі є можливим виключно за умови проведення її приватизації. Якщо цього не відбудеться, то говорити про радикальні перетворення або позитивну динаміку розвитку вугільної промисловості було би передчасно.

                   Пріоритетним напрямком економічного  та соціального розвитку Донецької області на 2009 рік є :

1. Підвищення доходів населення – встановлення регіонального прожиткового мінімуму на одну людину з розрахунку на місяць з метою оцінки рівня життя в регіоні, розробки та реалізації регіональних соціальних програм, що фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.
2. Реформування  системи охорони здоров’я – створення спеціалізованих медицинських центрів; покращення матеріально-технічної бази медичних закладів, підвищення якості медичних послуг, створення єдиного інформаційного простору у медичній галузі, розробка системи єдиної амбулаторної карти пацієнта.
3. Забезпечення соціальних гарантій дітям - сиротам – удосконалення  діяльності закладів для дітей-сиріт; розробка програми забезпечення дітей цієї категорії житлом після закінчення навчання;продовження роботи по створенню прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.
4. Цільова направленість соціального захисту і підвищення ефективності соціальних програм-оптимізація мережі закладів соціального забезпечення шляхом максимального наближення наповнення кожного з них до проектної потужності; підвищення якості соціальних послуг; завершення роботи по створенню мобільних офісів соціального захисту.
5. Забезпечення одержання якісного навчання протягом життя-створення рівних можливостей та умов для одержання повної середньої освіти; формування якісної системи оздоровлення дітей;запровадження сучасних інформаційних технологій, особливо в сільській місцевості.
6. Підвищення якості житлово-комунальних послуг-запровадження економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги; реформування системи водопровідно-каналізаційного господарства Донецької області; сприяння створенню умов для залучення інвестицій в сферу житлово-комунального господарства; реалізація програми молодіжного пільгового житлового кредитування

 

 

Виконання цих та інших завдань сприятиме і подальшому розвитку та процвітанню Донецької області – однієї з найперспективніших областей України. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

 

1. Б.М.Данилишин, Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський,

   Л.С. Антоньева, І.М. Щедрова, М.П. Нісітюк, Д.В.Клиновий «Про-

   дуктивні сили економічних  районів України» К., 2000р.

 

 

2.Гриньов В., Вовченко А. Вугільна галузь Донецької області на шляху до   ринкових відносин. «Економіка України» №8, 1999р.

 

3.Енциклопедія Географії України.

 

 

4.За редакцією професора Є.П.Качана, «Розміщення продуктивних сил

   України», К.,1998 «Вища школа».

 

5.За редакцією В.В. Ковальського, О.Л.Михайлюк,  В.Ф. Семенова,

    К.,1998 «Знання». Розміщення  продуктивних сил. Підручник.

 

6.Логвиненко В., Гриньов В. Визначення раціонального рівня виробництва вугільної продукції. «Економіка України» №9,2005р.

 

 

7. Соціально-економічна географія України ( за редакцією Шаблія О.І-

    Львів: Світ,2000р).

 

8.Логвиненко В., Гриньов В. Визначення раціонального рівня виробництва вугільної продукції. «Економіка України» №9,2005р.