Проблеми імміграції в Україні: позитивні та негативні наслідки

зазначено, що у разі використання праці іноземців або осіб без  громадянства

без дозволу державної  служби  зайнятості  України  з  підприємств,  установ,

організацій, незалежно  від форм власності, держана служба зайнятості  стягує штраф за кожну таку особу у 50-тикратному розмірі неоподаткованого  мінімуму доходу громадян. Законодавець таким чином  встановив  санкцію  за  порушення зазначених правил використання іноземної робочої сили.  А  громадянин,  який оформився без належного  дозволу  на  працевлаштування,  підлягає  негайному виселенню з країни.

      Якщо  звернути увагу на  працевлаштування  громадян  Росії  в  Україні, слід відмітити, що цей порядок передбачений в Угоді  між  урядом  України і

Росії про трудову  діяльність та соціальний захист  громадян  України  і  РФ, які працюють за межами своїх держав, про яку яку я  вже  згадував.  Для  них

встановлена спрощена  спрощена  процедура  працевлаштування.  Відповідно  до Угоди  трудова  діяльність  працівника   оформляється   трудовим   договором (контрактом),  укладеним з працедавцем згідно  з законодавством   країни працевлаштування.  Працедавець  реєструє  укладені  договори  в  відповідних установах, якими є - Центр зайнятості Автономної Республіки  Крим,  обласні, а також міст Києва  і  Севастополя.  Реєстрація  контракту  в  регіональному центрі зайнятості є достатньою  підставою  для  оформлення  працевлаштування російських громадян.

      І на  останок хотілося  б  зазначити,  що  з  кожним  днем  посилюється процес   інтернаціоналізації   виробництва,   зростає   число   працівників-мігрантів, які працюють  на  території  України,  яле  існуючих  нормативно-правових докуметів не вистачає, щоб  врегулювати  всі  недоліки.  О.Ярошенко пропонує доповнити КЗпП новою главою "Правовий  статус  іноземних громадян, які працюють в Україні". З цим твердженням мені здається треба погодитися  і зробити відповідні висновки. А щодо обмеження  небажаної  міграції,  Україна повинна запровадити квоти на в'їзд  іноземних  громадян,  тому  що  в  першу чергу потрібно забезпечити роботою вітчизняних  спеціалістів,  а  вже  потім залучати до праці в Україні працівників-мігрантів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

        

Результати  моєї  роботи  надали  змогу   сформулювати   теоретичні положення та історію розвитку імміграційних процесів у світі і на  Україні,  а також сучасне регулювання механізму управління процесами  трудової  імміграції в Україні.

         Поширення еміграційних  та  імміграційних   процесів  переконує,  що Україна вибрала і впевнено йде  шляхом  інтеграції  у  світовий  економічний простір,  де  обмін  робочою  силою  повинен   стати   одним   із   напрямів міждержавного співробітництва. Інтеграція України у міжнародний ринок  праці - це не далека перспектива, це актуальна реальність сьогодення, що  відіграє надто важливу роль  для  держави,  але  дуже  мало  уваги  приділяється  цим проблемам сьгодні.

         Сучасний стан економіки України значною мірою обумовлений  змінами, що відбулися в політичному та економічному житті  країни  в  кінці  80-х  на початку  90-х  років.  За  соціалістичного  ладу   Україна   повністю   булла інтегрована  в  радянську  економіку  на  залежній  основі.  Після  здобуття незалежності    деформована    внаслідок     нераціонально     організованої спеціалізації виробництва структура економіки стала серйозною перешкодою  на шляху  економічних  перетворень,  а  розрив  господарських  зв’язків  сприяв значному спаду обсягів виробництва.  Дослідження  сучасного  стану  трудової іміграції демонструє наявність серйозних проблем  функціонування  міграційної політики в державі.  Враховуючи  кризову  ситуацію  в  економіці  України, неможливість повної та ефективної зайнятості населення,  наявність високого рівня безробіття слід чекати, що еміграційні настрої  у  суспільстві  будуть поширюватись і надалі.

Набувають  силу  імміграційні процеси - понад шести тисяч іноземних громадян офіційно працевлаштувались  в Україні упродовж трьох останніх років.  Динамізм  та  масштабність  розвитку зовнішньої зайнятості, існуючи недоліки діючої системи  управління  трудовою міграцією обумовили необхідність  розробки  шляхів  вдосконалення  державної міграційної політики в Україні.

         Інтеграція України у світову  економічну систему передбачає  розробку продуманої і збалансованої державної політики у сфері  міграції.  Від  рівня регулювання процесів  трудової міграції залежить налагодження стосунків  між Україною та іншими державами світу, визнання  та  престиж  нашої  країни  на міжнародному  ринку  праці.  Для  подальшого  вдосконалення  та   підвищення ефективності механізму міждержавного обміну  робочою  силою  на  мій  погляд необхідно:

         Ратифікувати Конвенцію Міжнародної  Організації  Праці  №  97  “Про трудящих-мігрантів” (1949р.) та Конвенцію  №143  “Про  зловживання  у  сфері міграції та забезпечення трудящім-мігрантам  рівних  можливостей” (1975р.), де  передбачені  основні  норми  умов   праці,   побутового   та   житлового забезпечення, транспортування та соціального  страхування  працівників.  Без підписання названих законодавчих  актів  Україна  не  може  розглядатись  як рівноправний член європейського суспільства.

         Створити  ефективну  національну  законодавчо-нормативну  базу   та  відповідну  організаційно-інституціональну  структуру   органів   управліннятрудовою міграцією, для чого необхідно:

- прийняти проект Закону України “Про трудящих-мігрантів”;

- створити Службу зовнішньої зайнятості, на яку  були  б  покладені обов’язки організації працевлаштування та соціального захисту українських громадян  за кордоном,   здійснення    контролю    за    приватними    організаціями    з працевлаштування, проведення експертних оцінок наслідків трудової  еміграції та імміграції для України;

- розробити відповідні поправки  до  кримінального  кодексу  України  з  метою підвищення відповідальності за  стихійну  (нелегальну)  міграцію,  приховане вербування та контрабанду робочої сили;

- організувати   діяльність   аташе   з   працевлаштування   при   українських дипломатичних місіях  за  кордоном  для  підвищення  соціальної захищеності наших працівників-мігрантів;

створити через телебачення,  радіо,  центри  зайнятості  всіх  рівнів  діючу інформаційну  мережу  для  ознайомлення  громадян  України  з   можливостями працевлаштування за кордоном.

         Для  подальшого  вдосконалення   державної   іміграційної   політики повинні  створюватись  умови  для   ефективної   координації   зусиль   всіх зацікавлених сторін  в  галузі  трудової  іміграції,  проводитись  робота  по визначенню стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії України  з міжнародними організаціями  праці.

         Щоб стати дійсно ефективним  інструментом регулювання  міждержавного обміну робочою  силою,  іміграційна  політика  України  у  сфері  регулювання імміграційних процесів повинна бути продуманою і збалансованою,  спиратись  на досвід традиційних країн експортерів та імпортерів робочої сили.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Конституція України  від 28.06.1996 року.

2. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 року.

3. Авдокушин Є.Ф. "Международные экономические отношения".Учебное  пособие,    информационно внедрический центр "Маркетинг", Москва 1997 год.

4.  О.Заржицький, О.Сидоренко, В.Башмаков "Правове регулювання   працевлаштування іноземних громадян в Україні", Право України №2, 1997    рік, стор.55-57.

5. М.Колісник "Біженці та імігранти", Правда  України,  №61,  2  липня  1999    рік.

6.  В.  Новик "Іміграція: пошуки шляхів вирішення проблеми", Право України    №6, 1999 рік, стор.61-63.

7.  О.Ярошенко "Правове регулювання праці іноземців в Україні", Право    країни №11, 1998 рік, стор. 103-105.