Комерческая тайна

Комплекс використовуваних підприємством перевірочних заходів  не повинен порушувати прав і свобод громадянина.

З метою визначення правдивості наданих співробітником або кандидатом на роботу відомостей все частіше застосовуються тестові методики й поліграфи. Останні демонструють гарні результати й для їхнього застосування немає перешкод у чинному законодавстві України. Перевірка на поліграфі повинна провадитися за згодою співробітника, а її результати повинні бути доведені до його відома.

Згода співробітника прийняти на себе зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці оформляється письмовим зобов'язанням про її нерозголошення.

У той же час, співробітник, що має допуск може бути позбавлений  його у зв'язку із грубими порушеннями  встановленого порядку захисту  комерційної таємниці, на підставі обставин, що відкрилися і які були приховані ним раніше при оформленні допуску, а також у зв'язку з  переведенням на іншу роботу, де такий  допуск не потрібен.

У випадку звільнення співробітника, допущеного до комерційної таємниці, від нього відбирається попередження - зобов'язання про нерозголошення комерційних  секретів підприємства, які стали  йому відомі в процесі роботи.

Ціль відбору такого попередження - зобов'язання - профілактика розголошення співробітником, що звільняється, секретної  комерційної інформації й створення  юридичних підстав для відшкодування  збитків у випадку розголошення ним таких відомостей.

Під доступом до комерційної  таємниці мається на увазі дозвіл уповноваженої посадової особи  на ознайомлення з конкретною конфіденційною інформацією співробітника, який має  до неї допуск.

 

 

 

 

 

Робота з документами, що містять комерційну таємницю

 

 Відомості про комерційну  таємницю підприємства умовно  можна поділити на дві групи:  науково-технічну (технологічну) і ділову.

До науково-технічної  відносяться дані про конструкцію  машин і устаткування: креслення, схеми, рецептури, методи й способи  виробництва, нові технології, напрями  модернізації відомих технологій, прогресивне  забезпечення ПЕОМ.

Ділова містить:

• дані про фінансову  діяльність підприємства, за винятком звітів (стан розрахунків з клієнтами, заборгованість, кредити тощо);

• плани розвитку підприємства (тактичні й стратегічні);

• плани й обсяги реалізації продукції (плани маркетингу, дані про  характер і обсяги торгових операцій, наявність запасів товарів);

• аналіз конкурентоспроможності продукції, що випускається, ефективність експорту та імпорту;

• план рекламної діяльності;

• список торгових та інших  клієнтів, посередників, конкурентів, відомості про взаємовідносини.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, строки конфіденційності, порядок захисту  й допуску до конфіденційної інформації, а також правила її використання визначаються керівником.

Основна мета охорони конфіденційної інформації у тому, щоб вона не потрапила  до конкурентів.

Забезпечення захисту  комерційної таємниці передбачає:

• визначення правил внесення інформації до КТ;

• розробку й доведення  до відома осіб, допущених до інформації, що становить комерційну таємницю, інструкцій за дотриманням режиму конфіденційності;

• обмеження доступу до носіїв інформації з КТ;

• таке ведення діловодства, яке забезпечує виділення, облік  і зберігання документів з КТ;

• використання організаційних, технічних та інших засобів захисту  конфіденційності документів;

• здійснення контролю за дотриманням  режиму охорони КТ.

Для збереження доступу до інформації КТ керівник видає спеціальний  наказ про введення "Переліку відомостей, що містять КТ підприємства", заходів з охорони цих відомостей, встановлення кола осіб, які мають  доступ до такої інформації, правил роботи з документами, позначеними  грифом "КТ". Співробітники підприємства повинні під розписку ознайомитися з наказом і додатками до нього.

Ведення діловодства, що забезпечує облік і зберігання документів КТ, передбачає виконання ряду рекомендацій.

Наказом керівника підприємства визначається посадова особа, відповідальна  за облік та зберігання таких документів. На цих документах проставляється гриф конфіденційності у правому куті першого аркуша й вказується номер  примірника.

Наприклад,

КТ

Прим. № 1

Конфіденційно Прим. № 2

Такі грифи лише вказують, що право власності на інформацію, яка є в документі, належить підприємству й охороняється законом.

На документі з грифом "КТ" вказується кількість примірників  і місцезнаходження кожного з  них. Наприклад:

Складений у двох примірниках:

Прим. № 1 — на адресу;

Прим. № 2 — до справи № 3.

Усі документи з конфіденційною інформацією повинні реєструватися  у журналі реєстрації документів з грифом "КТ".

Документи з грифом "КТ" приймаються й відсилаються спеціально призначеною посадовою особою або  секретарем-референтом. У разі відсутності чи неповної комплектності в конвертах документів з грифом "КТ" складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику. Документи з грифом "КТ" формуються в окрему справу. Видача й повернення документів з грифом "КТ" відображається в журналі обліку видачі документів з грифом "КТ". Документи з грифом "КТ" забороняється виносити з офісу. Усі справи з грифом "КТ" обов'язково вносяться до номенклатури справ підприємства.

При передачі справ до архіву на документи з грифом "КТ" складається  окремий опис. На документи з грифом "КТ", що відібрані для знищення, складається акт. Знищуються вони в  присутності комісії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заборона розголошення, відомостей, що складають комерційну таємницю

 

Заборона розголошення, відомостей, що складають комерційну таємницю. Відомості, що складають комерційну таємницю, не повинні бути загальнодоступні в силу своєї популярності необмеженому колу суб’єктів, або вимог закону про обнародування, або за іншими підставами. Тільки власник може визначити  коло зведень підметів розголошенню, установлювати випадки й осіб, через які може відбуватися таке розголошення і при тім воно буде вважатися правомірним з погляду  права. Крім того, нормативними актами України може бути передбачені обов’язкове  надання або публічне обнародування  відомостей, що складають комерційну таємницю. Будь-яке інше розголошення зазначених відомостей не є правомірним.

Вимога не розголошення комерційної  таємниці має подвійну спрямованість: внутрішню і зовнішню. Внутрішня  спрямована на працівників суб’єкта підприємницької діяльності, зовнішня — на службових осіб організацій  і органів, що проводять перевірку  підприємства.

Згідно Закону України  «Про захист від несумлінної конкуренції» від 07.06.1998р. розголошення комерційної  таємниці — це ознайомлення іншої  особи без згоди особи, уповноваженого на це, з відомостями, що відповідно до діючого законодавства України, складають комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у  встановленому порядку або стали  відомі в зв’язку з виконанням службових обов’язків, у випадку  якщо це заподіяло або могло заподіяти  шкоду суб’єктові, що хазяює, (підприємцеві).

У Законі України «Про підприємства в Україні» право визначати коло відомостей, що складають комерційну таємницю, надано підприємцеві, а згідно Закону України «Про захист від несумлінної  конкуренції» такі відомості визначаються відповідно до діючого законодавства. У результаті законодавцем допущена помилка. Підприємцеві надане право самостійне визначати коло відомостей, які є комерційною таємницею, а нормативними актами України встановлюються тільки обмеження на віднесення інформації до комерційної таємниці, відповідальність за порушення, пов’язані з використанням комерційної таємниці, порядок її охорони. Таке захоплення відсильними нормами права часто приводить до того, що виникає нерозв’язна ситуація: є реальне правовідношення, є відсильна норма права, але немає норми до якої вона відсилає.

У Законі України «Про підприємства в Україні» установлені дві форми  розголошення відомостей, що складають  комерційну таємницю: передача і витік  відомостей, що складають комерційну таємницю. З юридичної точки зору зазначені форми являють собою  самостійні склади правопорушень. Передача відомостей, що складають комерційну таємницю — це незаконне ознайомлення третіх осіб із відомостями, віднесеними  суб’єктом підприємницької діяльності до комерційної таємниці, особою, якій такі відомості відомі в зв’язку  з виконанням своїх трудових обов’язків або в якого мається доступ до них і зв’язку з виконанням посадових обов’язків. Під витоком  відомостей, що складають комерційну таємницю, розуміються навмисні або  ненавмисні дії осіб, що мають доступ до комерційної таємниці, що сприяють ознайомленню з такими відомостями  третіх осіб.

Способи розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю, можуть бути різними: передача інформації конкурентам підприємця; ознайомлення з комерційною таємницею службових  осіб державних організацій і  органів без належних на те прав і основ як з боку розголошувача, так і з боку державного службовця, розголошення відомостей, що складають  комерційну таємницю, через засоби масової інформації; використання в  особистих цілях — передача родичам, знайомим для заняття власною  підприємницькою діяльністю. Мотиви розголошення так само можуть бути різні: користь, особисті неприязні  відносини, халатне відношення до трудових і службових обов’язків.

Вимога дотримання і нерозголошення комерційної таємниці є не тільки правом, але й обов’язком суб’єкта підприємницької діяльності. Без  належного дотримання вимог до користування і збереження інформації, що складає  комерційну таємницю, неможливо забезпечити  необхідну охорону такої інформації як цивільно-правовими мірами, так  і державно-примусовими.

Обов’язок зберігати в  таємниці зазначені відомості так  само може бути встановлена в нормативних  актах України. Наприклад, у Положенні  про порядок заключення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників визначено, що роботодавець зобов’язаний не розголошувати конфіденційні  умови контракту з працівником.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації на підприємстві

 

Право на комерційну таємницю означає для власника такої інформації право її засекречування від широкої  публіки та право вимагати від  інших осіб утримання від використання незаконних методів для одержання  цієї інформації. Якщо інформація, що становить  комерційну таємницю, отримана іншою  особою на законних підставах, хоча б  і без дозволу власника прав на неї, така особа не може вважатися  порушником, позаяк власник не забезпечив захист такої інформації, в силу чого вона стала легкодоступною, але  аж ніяк не таємною.

З чого розпочати?

Юридичні заходи включають  в себе документальне оформлення переліку відомостей, які є комерційною  таємницею, і складання супутніх документів (наприклад, положення про  комерційну таємницю, яке регламентує  порядок доступу до секретної  інформації, а також запровадження  системи, за якої кожний працівник під  розписку ознайомлюватиметься з  цим положенням і відповідальністю за його порушення).

Адміністративні заходи передбачають створення системи користування конфіденційною інформацією. При цих  заходах необхідно визначити, які  посадові особи і до якої інформації отримують право безперешкодного  доступу. Не може бути встановлена комерційна таємниця для керівника підприємства або для контролюючих його діяльність органів підприємства. А у разі якщо працівнику необхідна така інформація для службових потреб, слід визначити  порядок доступу до такої інформації цих працівників. До адміністративних заходів можна також віднести запатентування нових винаходів  та реєстрації прав на комерційне найменування і торговельну марку.

До соціально-психологічних  заходів належать бесіди та проведення занять з працівниками з приводу  впровадження новітніх технологій, їхніх  пропозицій та повторне попередження їх про відповідальність за розголошення таких відомостей. А також створення  позитивного робочого клімату в  колективі, аби уникнути невдоволених своїм становищем, які неодмінно  можуть продати інформацію, або «пожалітися» про становище своєї фірми.

Як захистити?

До загальних заходів  захисту інформації в засобах  і мережах їх передачі і обробки  переважно передбачають використання апаратних, програмних та криптографічних  засобів захисту. В свою чергу, апаратні засоби захисту застосовуються для  вирішення таких завдань:

• перешкоджання візуальному спостереженню і дистанційному підслуховуванню;
• нейтралізація паразитних електромагнітних випромінювань і наводок;
• виявлення технічних засобів підслуховування і магнітного запису, несанкціоновано встановлених або які пронесено до установ підприємства, банку;
• захист інформації, що передається засобами зв'язку і знаходяться в системах автоматизованої обробки даних.

 

За своїм призначенням апаратні засоби захисту поділяються  на засоби виявлення і засоби захисту  від несанкціонованого доступу. Слід зазначити, що універсального засобу, який би дозволяв виконувати всі функції, не існує, тому для виконання кожної функції відповідно до виду засобів  несанкціонованого доступу існують  свої засоби пошуку та захисту. За таких  умов заходи щодо протидії незаконному  вилученню інформації за допомогою  цих засобів досить трудомісткі  та дорогі і вимагають спеціальної  підготовки фахівців.