Комерческая тайна

Захист інформації від  копіювання здійснюється завдяки виконанню  таких функцій:

- ідентифікація середовища, з якого може запускатись програма;

- аутентифікація середовища, із якого запущена програма;

- реакція на запуск із несанкціонованого середовища;

- реєстрація санкціонованого копіювання;

- протидія вивченню алгоритмів роботи системи.

 

Складність визначення, яка  саме інформація підприємства підлягає захисту, полягає в тому, одна й  та сама інформація в одному випадку  вважатиметься конфіденційною, а  в іншому – ні. Кожен підприємець  самостійно визначає склад відомостей, що належатимуть до комерційної таємниці. Законодавством України встановлені  два обмеження, застосовуваних до таких  відомостей.

Загальні Положення про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію, можна охарактеризувати таким змістом:

1. Визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства.
2. Порядок захисту комерційної таємниці та конфіденційної інформації підприємства.
3. Порядок видачі працівниками документів, відомостей, передача інформації, яка становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства контрагентам, клієнтам та державним органам.
4. Відповідальність за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію.

 

Директор підприємства має  бути наділений правом відмовити  будь-якій особі у доступі до відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства, або надати такий доступ, але, звичайно, якщо у нього виникатимуть обґрунтовані підозри у ймовірності протиправного використання такої інформації.

У разі отримання запиту (письмового, усного, по електронній  пошті, ICQ) на інформацію, яка становить  комерційну таємницю та конфіденційну  інформацію, від контрагентів, клієнтів і державних органів, працівник  зобов’язаний:

а) з’ясувати у контрагента, клієнта або представника державного органу необхідність отримання такої  інформації (з чим пов’язаний такий  запит; обсяг  інформації, яка повинна  міститися у відповіді);

б) повідомити про такий  запит керівника, який повноважний  прийняти рішення про надання  такої інформації та отримати його згоду;

в) записати координати особи, яка звернулась із запитом, і отримати від неї обґрунтування необхідності отримання такої інформації та її обсяг;

г) надавати тільки ту інформацію, про яку йдеться в запиті.

 

Працівники підприємства у випадку розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, підлягають негайному звільненню з  дотриманням порядку, передбаченого  Кодексом законів про працю України. У випадку якщо діями працівника із збирання та розголошення комерційної  таємниці підприємства були завдані  збитки, такий працівник зобов’язаний відшкодувати всі збитки, пов’язані  з його незаконними діями. І, звісно, у разі навмисних дій мова може йти про кримінальну відповідальність.

Охорона інформації, що становить  комерційну таємницю.

Умовно виділяють два  види охорони інформації, що використовуються в підприємницькій діяльності, тобто  два види інформаційної безпеки: пасивну й активну.

Пасивна охорона характеризується тим, що власник інформації надає  їй режим відкритості, доступності  для всіх зацікавлених осіб, але  ці особи не можуть використовувати  її в комерційних цілях. Саме власникові належить виключне право дозволяти кому-небудь використовувати цю інформацію. Таку охорону інформації встановлюють патентне та авторське право. Захист інтересів власника інформації у випадку її несанкціонованого використання реалізується в судовому порядку на підставі законодавства України.

Прикладів інформаційних  об’єктів, на які їхні власники поширюють  пасивну охорону, досить багато: винаходи, корисні моделі, промислові зразки (дизайн), товарні знаки, фірмові  найменування, музичні, драматичні, аудіовізуальні, літературні, письмові здобутки різного  характеру, комп’ютерні програми, лекції тощо.

Активна охорона інформації, що більше підходить для охорони  комерційної таємниці від несанкціонованого  власником використання, пов’язана  з тим, що власник встановлює певний режим доступу, наприклад, обмежує  доступ до інформації вузьким колом  фахівців з числа персоналу, організує  режимні зони на підприємстві, використовує носії інформації, що роблять неможливим несанкціоноване копіювання тощо.

Прикладом інформації, що може підпадати під активну охорону, та становити комерційну таємницю можуть служити відомості типу “ноу-хау”, тобто відомості технічного характеру  – режими, методики, технологічні карти  тощо, результати різних досліджень, методи управління, а також інформаційні об’єкти, що мають настільки значну комерційну цінність, що власник –  з міркувань доцільності або  безпеки – надає цій інформації режим обмеження доступу.

На сьогоднішній день втратам  комерційної таємниці в Україні  сприяє безсистемність її захисту. Спостерігається  роз’єднаність зусиль держави і  приватних підприємців у забезпеченні цілісності інформації, відсутність  у власників комерційної таємниці організаційного досвіду щодо її захисту, недостатність правової підготовки та інформаційної культури.

Таким чином, у результаті заходів організаційного характеру, як з боку керівника, так і з  боку працівників і служби безпеки  на підприємстві, вирішуються питання  стосовно використання інформації з  обмеженим доступом на підприємстві. Для того щоб така система працювала, знадобиться чимало зусиль та кваліфікованих управлінських рішень. Водночас, слід розуміти, що людина, котра має доступ до якоїсь цінної, нікому не відомої інформації, має спокусу скористатись такою інформацією задля власного збагачення. Саме тому в нових умовах технологічного прогресу дуже велику роль відіграє захист інформації як доступної звичайним способом, так і за допомогою спеціальних пристроїв отримання баз даних.

Що стосується визначення органу державної виконавчої влади, який буде формувати й реалізовувати  державну політику щодо охорони прав на комерційну таємницю, Законом України  “Про Службу безпеки України” в  статті 25 визначено, що до обов’язків СБУ віднесено “сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям  у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди  життєво важливим інтересам України”. Як бачимо, формулювання даної норми  не дозволяє чітко визначити, чи є  СБУ саме тим органом державної  виконавчої влади, який буде формувати  і реалізовувати державну політику щодо охорони прав на комерційну таємницю, чи ні. Крім того, законодавець не визначає, що розуміється під поняттям “сприяти”, а також механізм реалізації цього  “сприяння”.

Необхідно зважати на досить невеликий досвід України щодо захисту  комерційної таємниці. В умовах планової соціалістичної економіки СРСР для  комерційної таємниці – атрибута ринкових відносин – не існувало ані  економічної, ані юридичної основи. Комерційна таємниця в колишньому СРСР замінювалась системою відомчої секретності. Тому важливим є вивчення досвіду  компаній провідних країн світу, адаптація іноземного законодавства, що стосується захисту комерційної  таємниці до українських реалій.

 

 

Наявність збитку і несприятливі наслідки для осіб, що заподіяли збиток власникові комерційної таємниці

 

Наявність збитку і несприятливі наслідки для осіб, що заподіяли  збиток власникові комерційної таємниці. До відомостей, що складають комерційну таємницю, можуть бути віднесені тільки ті відомості, розголошення яких може завдати шкоди підприємцеві. Причому  не має значення який вид збитку може бути заподіяний, збиток майновим або немайновим правам (моральний  збиток). Права суб’єкта підприємницької  діяльності підлягають захистові, а  заподіяна шкода відшкодуванню  в обох зазначених випадку.

В даний час за порушення  прав власника комерційної таємниці законодавством України встановлені  наступні види відповідальності:

1) відповідальність у  рамках трудових відносин;

2) цивільно-правова відповідальність;

3) адміністративна відповідальність;

4) кримінальна відповідальність.

Відповідальність у рамках трудових відносин. За недотримання режиму роботи з інформацією, що складає  комерційну таємницю, до працівників  суб’єкта підприємницької діяльності може бути застосована матеріальна  і дисциплінарна відповідальність. Залучення до матеріальної і дисциплінарної відповідальності здійснюється на загальних  підставах, з урахуванням особливостей правового статусу «комерційної таємниці». Для законного застосування санкцій за правопорушення, пов’язаних з комерційною таємницею в  рамках трудових відносин, підприємцеві необхідно мати деякі документи, а саме:

а) документ, що встановлює перелік  відомостей, які складають комерційну таємницю. Це може бути затверджене  підприємцем (компетентним органом  управління суб’єкта підприємницької  діяльності) Положення про комерційну таємницю, у якому б чітко обмовлялися  які відомості є комерційною таємницею, порядок віднесення їхній до таких, умови збереження, а так само хто з працівників підприємця може передавати закриті відомості представникам державних органів і організацій;

б) посадові інструкції. Посадовими інструкціями повинно визначатися  коло повноваженних працівників  підприємця і відомості, що містять  комерційну таємницю, з якими працівник  має право працювати, порядок  роботи з ними;

в) трудовий договір (контракт). У трудовому договорі або контракті  повинна бути зазначено зобов’язання працівника дотримувати комерційної  таємниці і наслідки недотримання цього  обов’язку. Умови матеріальної відповідальності працівника за розголошення комерційної  таємниці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і окремою  угодою про матеріальну відповідальність.

З документами, зазначеними  в пункті а) і б), працівник повинний бути ознайомлений перед початком своєї  трудової діяльності в даного підприємця. Факт ознайомлення повинний фіксуватися  письмово, із указівкою дати ознайомлення.

За порушення режиму комерційної  таємниці до працівника можуть бути застосовані  наступні дисциплінарні санкції: догана, звільнення. Якщо була укладена угода  про матеріальну відповідальність за розголошення відомостей, що складають  комерційну таємницю, працівник так  само відповідає і матеріально, у  розмірах передбачених угодою сторін.

Цивільно-правова відповідальність. Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу  України заподіяна шкода повинна  бути відшкодована в повному обсязі. При цьому, у відповідності із статтею 440 зазначеного кодексу, відшкодування  моральної шкоди не пов’язано  з відшкодуванням матеріальної, а  розмір відшкодування визначається судом.

Моральний збиток відшкодовується  в грошовій або іншій матеріальній формі. У будь-якому випадку розмір відшкодування не може бути менш 5 мінімальних  розмірів заробітної плати.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, з настанням яких підприємець  може зв’язувати заподіяння йому моральної  шкоди. У позовній заяві по справах, зв’язаним з розголошенням комерційної  таємниці, необхідно вказувати яка  саме шкода була заподіяна розголошенням, у чому саме складається заподіяний моральний збиток, якими протиправними  діями відповідача був заподіяний збиток.

  Адміністративна відповідальність за порушення, пов’язані з комерційною таємницею, установлюється за одержання, використання, розголошення комерційної таємниці ч. З ст. 164-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Установлене для порушника покарання — штраф у розмірі від 10 до 20 мінімальних розмірів заробітної плати.

Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачена відповідальність за неправомірний  збір комерційної інформації (ст.16), розголошення комерційної таємниці (ст.17), схилення до розголошення комерційної  таємниці (ст18.), неправомірне використання комерційної таємниці (ст.19). Цим  же законом регулюється порядок  подачі і розгляду заяв по зазначених правопорушеннях в Антимонопольний  комітет України.

Кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом України передбачені  наступні злочини зв’язані з порушенням вимог охорони комерційної таємниці:

• стаття 148-6 незаконний збір з метою використання або використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Установлене покарання: позбавлення волі на термін до 3 років або штрафом до п’ятисот мінімальних розмірів заробітної плати;
• стаття 148-7 розголошення комерційної таємниці. Установлене покарання: позбавлення волі до 2 років, або виправні роботи до 2 років, позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до 3 років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітних плат.

Відповідальність за розголошення відомостей в рамках трудового права  і цивільно-правова відповідальність найбільш значимі для підприємця тому, що дозволяють оперативно реагувати  на факти порушення режиму «комерційної таємниці» і одержувати відшкодування  збитку, заподіяного таким розголошенням.