Виконання та використання документів з обмеженим доступом

•   Законом "України «Про Національну систему конфіденційного зв'язку», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1520;

•   постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1520 «Про затвердження Державної програми створення, розвитку та забезпечення функціонування Національної системи конфіденційного зв'язку»;

\ постановою Кабінету  Міністрів України від 11.10.2002 №  1519 «Про затвердження Порядку надання послуг конфіденційного зв'язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям» тощо.

Перелічені заходи захисту  можуть відображатися у відповідних положеннях; правилах, затверджених керівником та введених у дію наказом по підприємству. Розробляючи ці внутрішні нормативно-правові акти, варто керуватися Інструкцією про порядок обліку, зберігання й використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 [зі змінами], Інструкцією про порядок відбору та передавання секретних документів на архівне зберігання, затвердженою спільним наказом Державного комітету України з питань державних секретів та технічного захисту інформації та Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України (нині — Держкомархів України) від 03.03.1997 № 25/7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.09.1997 № 400/2204, відомчими нормативно-правовими та нормативно-методичними актами.

Усі працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими правилами та положеннями під розписку під час приймання на роботу, а також у випадках внесення до них змін або доповнень.

Найбільш поширеним методом  захисту інформації є створення переліку інформації з обмеженим доступом, обмеження прав використання такої інформації.

Закон України «Про державну таємницю» під зведенням відомостей, що становлять державну таємницю, розуміє акт, у якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах. Розробляючи перелік інформації, що становить комерційну таємницю, підприємства мають керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 № 611. «Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю».

Згідно з пропонованим переліком не є комерційною таємницею:

—  установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

—  дані, необхідні для перевірки обчислення й сплати податків та інших обов'язкових платежів;

101

—  відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату загалом та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

—  документи про сплату податків і обов'язкових плате-

—  інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

—  документи про платоспроможність;

—  відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

—   відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Підприємства зобов'язані  подавати перелічені в цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства на їхню вимогу.

Під час укладення суб'єктом  господарювання трудового договору слід вносити до нього застереження про нерозголошення інформації, що містить комерційну таємницю, невикористання такої інформації на свою користь та про відповідальність за її розголошення.

Переліки відомостей, які  містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування» (далі — гриф «Для службового користування»), розробляються експертними комісіями згідно з орієнтовними критеріями віднесення інформації до конфіденційної й затверджуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, в яких утворюються або у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають ці відомості. В установах вони затверджуються керівником.

Орієнтовні критерії віднесення інформації до конфіденційної, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1547, фіксують:

Інформація, що входить до переліків відомостей, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, має відповідати таким вимогам:

1)   створюватися за кошти державного бюджету або перебувати у володінні, користуванні чи розпорядженні організації;

2)   використовуватися з метою забезпечення національних інтересів держави;

3)   не належати до державної таємниці;

4)   унаслідок розголошення такої інформації можливе:

—  порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина;

— настання негативних наслідків у внутрішньополітичній, зовнішньополітичній, економічній, військовій, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній сферах та у сферах державної безпеки і безпеки державного кордону;

—  створення перешкод у роботі державних органів. Експертні комісії утворюються міністерствами, іншими

центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською  та Севастопольською міськими держадміністраціями. До їх складу включаються представники режимно-секретного та інших структурних підрозділів із числа найбільш кваліфікованих фахівців. У разі потреби для участі в роботі експертної комісії можуть залучатися фахівці зацікавлених підприємств, установ та організацій (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до їхньої компетенції. Рішення комісії  оформляється  протоколом,   який  затверджується міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. На підставі рішення експертної комісії інформація включається до переліку відомостей, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. . У разі потреби на державних підприємствах, в установах організаціях з урахуванням особливостей їхньої діяльності розробляються та за погодженням з міністерством, іншим нотаріальним органом виконавчої влади, до сфери управління якого вони належать, вводяться в дію переліки конкретних документів у відповідній сфері діяльності, як-от: «Перелік

Утворюваних у діяльності органів прокуратури України  документів, що містять конфіденційну  інформацію і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», затверджений наказом Генерального прокурора України від 28.12.2002 № 89.

Перелік утворюваних у діяльності органів прокуратури України документів, що містять конфіденційну інформацію і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування»,:

1.   Організаційно-розпорядчі документи (накази, вказівки, розпорядження) керівництва Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України (за пропозицією ініціатора).

2.   Документи з кадрових питань (матеріали особових справ працівників органів прокуратури України).

3.   Доповідні записки, довідки, інформаційні листи, методичні рекомендації з питань здійснення прокурорського нагляду за Додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності (якщо за своїм змістом не розкривають відомості, що становлять державну таємницю).

4.   Узагальнення, аналізи, огляди (за пропозицією ініціатора).

5.   Документи прокурорського реагування (за пропозицією ініціатора).

6.   Спецповідомлення про катастрофи, аварії та інші надзвичайні події, що спричинили загибель людей чи завдали значних матеріальних збитків.

7.   Облікова картка на особу про надання допуску до державної таємниці (після заповнення).

8.   Листування з органами Служби безпеки України з питань оформлення працівникам прокуратури допусків до державної таємниці.

9.   Накази про надання працівникам прокуратури допусків до державної таємниці.

10. Номенклатури посад працівників, які підлягають оформленню на допуск до державної таємниці (якщо за своїм змістом не розкривають відомості, що становлять державну таємницю).

11. Інші документи, для створення яких використовувалася конфіденційна інформація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

3.1 Головань С.М. Ведення документів, що містять інформацію з обмеженим доступом: Навч.-метод. посібник. - К.: ІВЦ "Політехніка", 2001. - 88 с.

3.2 Ворожко В.П., Корченко А.Г. Захист інформації з обмеженим доступом. Збірник нормативних документів. - К.: Вид-во КМУЦА, 1999, -283с.

3.3 Корченко А.Г. Англо-украинско-русский словарь с толкованиями по безопасности информации в компьютерньїх системах. - Киев: Издательство КМУГА. – 658с.

3.4 Шевчук В.О., Корченко О.Г., Головань М.С., Душеба В.В., Пацира Є.В. авіаційна безпека. Зберігання та обробка документів. Навчальний посібник. – К.: НАУ, 2004. – 92 с.

3.5 www.rada.gov.ua – офіційний сайт Верховної Ради України.

3.6 www.dstszi.gov.ua/dstszi - офіційний сайт ДСТЗІ.