Методика побудови тренувального процесу

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Методика побудови тренувального процесу………………………………4

2. Методика використання різних аспектів підготовки………………………8

3. Методика урахування  та реалізації підготовки…………………………..10

Висновки………………………………………………………………………..21

Список використаних літературних джерел…………………………………22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Спорт – це багатогранне суспільне явище, соціальна значущість якого постійно зростає. Як вид соціальної діяльності, спорт безперервно розвивається, росте число тих, що займаються, розширюється і удосконалюється система змагань, значно підвищує інтерес до спорту серед молоді. Сучасний рівень спортивних досягнень представляє надзвичайно високі вимоги до підготовки гандболістів. Перемоги на міжнародній арені досягаються в умовах жорстокої боротьби і розглядаються як показник економічного і культурного рівня розвитку країни.

Разом з тим, діяльність тренера має не тільки багатофакторний педагогічний характер, але й має дуже важливу соціальну значущість, оскільки дані фахівці фізичної культури і спорту безпосередньо працюють з дітьми та молоддю з початкової школи. А в ряді видів спорту і з дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Методика побудови  тренувального процесу

Процес багаторічної підготовки спортсменів умовно поділяється на 4 етапи: попередньої підготовки, початкової спортивної спеціалізації, заглибленої спеціалізації в обраному виді спорту, спортивного вдосконалення.

Тривалість етапів багаторічної підготовки обумовлена особливостями виду спорту, рівнем спортивної підготовленості що займаються. Чіткої межі між етапами не існує. Вирішуючи питання про перехід до чергового етапу підготовки, слід враховувати паспортний та біологічний вік спортсмена, рівень його фізичного розвитку та підготовленості, здатність до успішного виконання вікових тренувальних і змагальних навантажень.

Макроцикл – річний цикл. Періоди макроциклу та їх етапи служать цілям управління формуванням певної фази спортивної форми. Раніше розглядали, що для спортивної форми характерна фазовість розвитку: фаза придбання спортивної форми, фаза стабілізації і фаза-тимчасової втрати спортивної форми. В макроциклах цим фазам відповідають підготовчий, змагальний і перехідний періоди. Підготовчий період (період фундаментальної підготовки) поділяється на 2 великих етапи:

1. загальнопідготовчий етап

2. спеціально-підготовчий етап

Загальнопідготовчий етап вирішує завдання підвищення загального рівня функціональних можливостей організму, різностороннього розвитку фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості та ін), а також збільшення обсягу рухових навичок і умінь. Загальнопідготовчий етап триває 2-3 місяці. Обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень на даному етапі поступово збільшується, причому обсяг зростає швидше, інтенсивність навантаження зростає лише в тій мірі, яка не перешкоджає проведенню роботи великого об'єму і не відбивається на стані здоров'я спортсменів. Основна спрямованість спеціально-підготовчого етапу – безпосереднє становлення спортивної форми: тут змінюється зміст різних сторін підготовки спортсменів, які тепер спрямовані на розвиток спеціальних фізичних здібностей, освоєння і вдосконалення технічних і тактичних навичок в обраному виді спорту, одночасно з цим зростає роль спеціальної психологічної підготовки. Основними засобами є спеціально-підготовчі та змагальні вправи. Спеціально-підготовчий етап триває 2-3 місяці. На цьому етапі стабілізується обсяг навантаження, і підвищується інтенсивність за рахунок збільшення техніко-тактичних засобів тренування.

Змагальний період. Основна мета тренування в цьому періоді – збереження спортивної форми і на основі цього – реалізація її у максимальних результатах. Ці завдання вирішуються з допомогою змагальних вправ. Складну проблему іноді створює розтягнутість календаря змагань в деяких видах спорту і необхідність протягом декількох місяців підтримувати конкурентний потенціал на високому рівні.

Перехідний період. Перехідний період триває від 4 до 6 тижнів. Головним завданням цього періоду є активний відпочинок і разом з тим збереження певного рівня спортивної працездатності. Основний зміст занять у перехідному періоді становить загальна фізична підготовка в режимі активного відпочинку. Слід уникати однотипних і монотонних навантажень, оскільки вони перешкоджають повноцінного активного відпочинку. В перехідному періоді зменшується загальний обсяг і інтенсивність тренувального навантаження, однак не можна допускати надмірно великої їх спаду. Найважливіше завдання перехідного періоду – аналіз роботи протягом минулого року, складання плану тренування на наступний рік, лікування травм. В кінці перехідного періоду навантаження поступово підвищується, зменшується обсяг коштів активного відпочинку, збільшується число общеподготовительных вправ. Це дозволяє зробити більш гладким перехід до першого етапу підготовчого періоду чергового макроциклу.Типи макроциклів:

1. Основний або класичний  макроциклі.

2. Здвоєний макроцикл

3. Макроцикли зі складною структурою

Мезоцикл – це тренувальний цикл тривалістю від 2 до 6 тижнів (місяць), що дозволяє забезпечити досягнення тренувального ефекту, який може виражатися в помітному збільшенні сили, витривалості та інших компонентів змагального потенціалу.Мезоцикл – це адаптація організму спортсмена до навантажень. Цей процес протікає нерівномірно: спочатку швидко, а потім повільніше. Тому для підтримки темпів приросту тренованих здібностей необхідно періодично (кожні 3-4 тижні) суттєво оновлювати зміст тренування і змінювати характер навантаження. Розрізняють наступні типи мезоциклов: втягуючий, базовий, контрольно-підготовчий, передзмагальний, змагальний, відновно-підтримуючий. Втягуючі мезоцикли відрізняються невисокою інтенсивністю навантаження. Застосовуються на початку сезону, після хвороби і травм, а також після інших вимушених або запланованих перерв у тренувальному процесі.

Базові мезоциклы служать вирішенню завдань підвищення фізичної, технічної, тактичної підготовленості. Тренувальна програма характеризується використанням всієї сукупності засобів, великий за обсягом і інтенсивності тренувальної роботою, широким використанням занять з великими навантаженнями. Базові мезоциклы складають основу підготовчого періоду.

Контрольно-підготовчі мезоциклы характеризуються широким застосуванням змагальних і спеціально-підготовчих вправ, що включають в себе участь у другорядних змаганнях з метою уточнити правильність формування змагального потенціалу.

Предзмагальні мезоцикли призначені для остаточного становлення спортивної форми за рахунок усунення окремих недоліків, виявлених в ході підготовки спортсмена, вдосконалення його технічних можливостей. Важливе місце відводиться моделюванню режиму майбутнього змагання. Ці мезоцикли характерні для етапу безпосередньої підготовки до головного старту і мають важливе значення при переїзді спортсменів в нові контрастні клімато-географічні умови.

Змагальні мезоциклы – структура визначається специфікою виду спорту, особливостями спортивного календаря, кваліфікацією і рівнем підготовленості спортсмена. У цих мезоциклах збільшено обсяг змагальних вправ.Відновно-підтримують і відновно-підготовчі мезоциклы вирішують завдання часткового розвантаження спортсмена. Обсяг змагальних і спеціально-підготовчих вправ значно знижується.

Мікроцикл – це чергування навантаження та відпочинку. Мікроцикл складається з декількох тренувальних занять. У спортивної тренуванні виділяють різні види мікроциклів. Власне тренувальні мікроцикли за величиною навантаження бувають звичайними або ударними. Основні цілі звичайних мікроциклів: стимуляція адаптаційних процесів в організмі спортсменів, рішення головних завдань техніко-тактичної, фізичної, вольової і т. д. підготовки. Ударні мікроцикли внаслідок незвично велике навантаження і супутнього їй усталість значно посилює відповідну реакцію організму. Широко застосовуються в кінці підготовчого і в змагальному періодах. Підвідні мікроцикли моделюють режим, програму та умови майбутніх змагань (розподіл навантажень і відпочинку відповідно з порядком чергування днів виступів і інтервалів між ними, відтворення порядку виступу протягом дня і т. д.) В них можуть вирішуватися питання повноцінного відновлення та психічної установки. Змагальні мікроцикли передусім включають в себе участь у відповідальних змаганнях. Крім того, в них використовуються додаткові тренувальні заняття, засоби відновлення, вивчення змагальної діяльності суперників. Відновлювальні мікроцикли слідують зазвичай за напруженими змаганнями або за тренувальними мікроциклами з підвищеним навантаженням (наприклад, ударними). Їх основна роль зводиться до забезпечення оптимальних умов для відновних і адаптаційних процесів в організмі спортсмена. Це обумовлює невисоку сумарну навантаження таких мікроциклів, широке застосування в них засобів активного відпочинку.

При організації занять в спортивних секціях з гандболу особливе увагу необхідно приділяти поступового підвищення рівня фізичної, технічної і тактичної підготовки що займаються. Цього сприятиме, в першу чергу, хороша організація занять, при наявність достатньої кількості і якості спортивного інвентарю та обладнання. Одним з головних умов хорошої організації занять у спортивній секції є планування навчального процесу. Воно визначає обсяг, порядок і терміни виконання поставлених завдань. Планування охоплює основні розділи організаційної, навчально-тренувальної тавиховної роботи, має бути простим, доступним і конкретним. Основними документами при плануванні є, річнийнавчальний план-графік навчального процесу; програма; робочий план; план-конспект уроку; розклад занять.Річний навчальний план складається на кожний рік навчання і повиненвизначати загальний зміст навчально-тренувальних занять з теоретичній і практичній підготовці що займаються.

2. Методика використання  різних аспектів підготовки

Фізична підготовка в спорті має на увазі під собою справжній педагогічний процес, який у першу чергу, спрямований на розвиток всіх функціональних можливостей, виховання основних переважних фізичних якостей, що в цілому, створює сприятливі умови для послідовного вдосконалення всіх відмітних сторін підготовки. Фахівці умовно її поділяють на загальну і спеціальну.

Загальна фізична підготовка передбачає поперемінне розвиток основних переважних фізичних якостей і систем органів самого спортсмена, а також злагодженість їх подальшого прояву в процесі безпосередньої м'язової діяльності. Основними інструментами загальної фізичної підготовки прийнято вважати найрізноманітніші вправи, які в свою чергу, надають загальний вплив на організм спортсмена в цілому. Це і біг, ходьба на лижах, плавання і вправи з обтяженнями. Цей список можна продовжувати до нескінченності.

Спеціальна фізична підготовка серед фахівців характеризується, як правило, рівнем розвитку наявних фізичних здібностей, а також можливостей функціональних систем і органів, які згодом визначають досягнення в гандболі.

Тактична підготовка - це процес оволодіння теоретичними основами тактики і навичками їх використання.

Основою тактичної підготовки гравця є оволодіння індивідуальними, груповими і командними діями. Кожен гандболіст зобов'язаний знати зміст і класифікацію тактики і довести практичне виконання індивідуальних і групових дій до тактичного навички.

Технічна підготовка в спорті, в першу чергу, спрямована на формування у спортсмена наявних рухових навичок у конкретному виді змагань. Так всім відомо, що багаторазове повторення деяких елементів, в кінцевому рахунку, призводить до того, що атлет починає на рівні безумовних рефлексів їх виконувати. Технічна підготовка, як і фізична, умовно підрозділяється на загальну і спеціальну.

Психологічна підготовка. Напевно кожен спортсмен погодиться з тим, що психічна підготовка в спорті відіграє одну з найважливіших ролей. Дійсно, правильний емоційний настрій, мотивація, все це є невід'ємною складовою тактично-правильного виступу на змаганнях.

Змагальна підготовка – серія (або турніри) контрольних (підготовчих, підвідних) неофіційних і офіційних змагань, що сприяють комплексної підготовки і участі команд у головних змаганнях року при багаторічному (багатоетапному) тренувальному процесі.

Безпосередньо змагальна підготовка складається з участі команд у контрольних іграх, у підготовчих офіційних змаганнях відомств, різних турнірах, міжнародних зустрічах.

Оцінкою змагальної діяльності є показники підготовчих контрольних та етапних календарних ігор року, які служать підставою для коригування всіх сторін підготовки, у тому числі змагальної.

3. Методика урахування і реалізації підготовки

Відбір і орієнтація

Спортивний відбір починається в дитячому віці і завершується в збірних командах країни для участі в Олімпійських іграх. Він здійснюється в чотири етапи.

На першому етапі відбору проводиться масовий перегляд контингентів дітей 6-10 років з метою їх орієнтації на заняття тим чи іншим видом спорту.

У групи початкової підготовки дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) приймаються діти у відповідності з віком, визначеними для даного виду спорту. Критеріями спортивної орієнтації є рекомендації вчителя фізичної культури, дані медичного обстеження, антропометричні вимірювання та їх оцінка з позиції перспективи.

Суттєві індивідуальні відмінності в біологічному розвитку початківців значно ускладнюють це завдання. Тому дані, отримані на цьому етапі відбору, слід використовувати як орієнтовні.

На другому етапі відбору виявляються обдаровані у спортивному відношенні дітей шкільного віку для комплектування навчально-тренувальних груп і груп спортивного вдосконалення ДЮСШ, УОР. Відбір проводиться протягом останнього року навчання в групах початкової підготовки за наступною програмою: оцінка стану здоров'я; виконання контрольно-перекладних нормативів, розроблених для кожного виду спорту; антропометричні вимірювання; виявлення темпів приросту фізичних якостей і спортивних результатів.

В ході другого етапу проводяться педагогічні спостереження, контрольні випробування, медико-біологічні і психологічні дослідження з метою подальшого визначення сильних і слабких сторін підготовленості.

Основними методами відбору на даному етапі є антропометричні обстеження, медико-біологічні дослідження, педагогічні спостереження, контрольні випробування (тести), психологічні та соціологічні обстеження.