Методика побудови тренувального процесу

Антропометричні обстеження дозволяють визначити, наскільки кандидати для зарахування до навчально-тренувальні групи відповідають тому морфотипу, який характерний для видатних представників даного виду спорту.

Медико-біологічні дослідження дають оцінку стану здоров'я, фізичного розвитку, фізичної підготовленості.

Особлива увага звертається на тривалість і якість відновних процесів в організмі дітей після виконання значних тренувальних навантажень.

Педагогічні контрольні випробування (тести) дозволяють судити про наявність необхідних фізичних якостях і здібностях індивіда для успішної спеціалізації в тому чи іншому виді спорту. Серед фізичних якостей і здібностей є консервативні, генетично обумовлені якості і здібності, які з великим трудом піддаються розвиткові й удосконалюванню в процесі тренування. До їх числа слід віднести швидкість, відносну силу, деякі антропометричні показники (будову та пропорції тіла), здатність до максимального споживання кисню, економічність функціонування вегетативних систем організму, деякі психічні особливості особистості. Ці фізичні якості і здібності мають важливе прогностичне значення при відборі дітей і підлітків у навчально-тренувальні групи.

Психологічні обстеження дозволяють оцінити прояв таких якостей, як активність і завзятість у спортивній боротьбі, самостійність, цілеспрямованість, спортивна працьовитість, здатність мобілізуватися під час змагань, реакція на невдалий виступ у ньому, активність і завзятість у спортивній боротьбі.

На третьому етапі спортивного відбору з метою пошуку перспективних спортсменів і зарахування їх на центри олімпійської підготовки, СДЮШОР та УОР проводиться обстеження змагальної діяльності спортсменів з експертною оцінкою і з наступним їх тестування в ході республіканських змагань для молодших юнацьких груп, тобто в тому віці, коли комплектуються групи спортивного вдосконалення.

На четвертому етапі спортивного відбору в кожному олімпійському виді спорту повинні проводитися переглядові навчально-тренувальні збори. Відбір здійснюється за такими показниками:

Спортивно-технічні результати та їх динаміка (початок, вершина, спад) за роками підготовки;

Ступінь закріплення техніки виконання найбільш нестійких елементів при виконанні вправи в екстремальних умовах;

Ступінь технічної готовності та стійкості спортсмена до таким, що збиває факторів.

У процесі цього етапу спортивного відбору кандидатів враховуються наступні компоненти: рівень спеціальної фізичної підготовленості; рівень спортивно-технічної підготовленості; рівень тактичної підготовленості; рівень психічної підготовленості; стан здоров'я.

Остаточне рішення про залучення дітей до занять тим чи іншим видом спорту має ґрунтуватися на комплексній оцінці всіх перерахованих даних, а не на обліку якого-небудь одного або двох показників. Процес відбору тісно пов'язаний з етапами спортивної підготовки і особливостями виду спорту (вік початку занять, класифікаційні нормативи і т. д.) якість відбору служить важливою умовою успішності багаторічної підготовки спортивних резервів.

Спортивний відбір триває постійно в процесі спортивної діяльності. Так, якщо новачок зараховується в спортивну групу, то потім робота з ним триває до тих пір, поки з якихось причин не приймається рішення про припинення занять. Відрізок часу, протягом якого здійснюється спортивний відбір, може мати різну величину - від кількох секунд до кількох років. Так, наприклад, початковий відбір юних спортсменів проводиться в розрахунку на подальшу багаторічну спортивну діяльність. Навпаки, заміни спортсменів у процесі змагальної діяльності, дозволені правилами деяких видів спорту, нерідко являють собою відбір для подальшої діяльності протягом декількох секунд (як у випадку заміни гандбольного воротаря на час виконання суперником семиметрового штрафного кидка).

Таким чином, можна зробити висновок, що якісний спортивний відбір забезпечує виявлення і відбір обдарованих, здібних до спорту, більше того, до певного його виду, дітей у ранньому віці. Дозволяє більш «прицільно» тренувати юних спортсменів та з урахуванням спадковості, і впливу навколишнього середовища спеціалізувати спортсменів з метою досягнення високих спортивних результатів та реалізації потенціалу людських здібностей.

Моделювання та прогнозування

Метод моделювання містить у собі створення умов передбачуваного змагання. Моделювання піддаються дії провідного гравця або всієї команди суперника, дії своєї команди у чисельній меншості та більшості. Моделюючи дії ведучого або небезпечного якимись несподіваними особливостями гравця команди супротивника, тренер дає завдання одному з гандболістів зображати по можливості гру цього спортсмена або сам виконує його функцію. Вся команда, діючи проти "модельного" гравця, повинна чітко знати особливості його небезпечних ходів і перебільшено реагувати на них. Природно, це буде створювати труднощі для партнерів, але зате створення тривожних ситуацій у тренуванні виключить їх несподіванка під час офіційної гри.

Моделювати можна дії нападника і захисника. Наприклад, один з нападників зображує бомбардира, що володіє дальнім кидком з 10-12 м. В залежності від того, на якій позиції знаходиться цей гравець, захисники уточнюють свої дії. Або навпаки, чіпкий захисник ні на крок не відпускає від себе кращого бомбардира команди супротивника.

Моделювання можна стягнути всю систему гри супротивника як у нападі, так і в захисті. Вибір варіантів подолання тієї чи іншої системи гри на тренуванні націлить гравців на майбутню зустріч, додасть впевненості у виборі засобів ігри, допоможе швидко і раціонально організувати свої дії на змаганнях.

Під прогнозуванням розуміють визначення властивостей або стану змагань гандболістів. Головна особливість прогнозування полягає в тому, що воно спрямоване на пізнання майбутнього; друга важлива риса - облік невизначеності. Пов'язана з цим майбутнім невизначеність обумовлена відсутністю знань про точному значенні, терміни здійснення та шляхи розвитку прогнозованих характеристик. Будь прогноз містить у собі судження про стан якого-небудь об'єкта в майбутньому або можливих шляхи і терміни його здійснення.

Отже, історично склалося так, що прогнозування рекордів, кращих результатів стало основним предметом знову з'являється науково-практичної дисципліни.

Технічні засоби тренування, отримання матеріалів досліджень і їх обробка

Це невід'ємна частина сучасного навчально-тренувального процесу в спорті. Існує значне число категорій технічних засобів навчання.

Стандартні снаряди як невід'ємний атрибут занять гандболом являють собою нормативне засіб навчання, яке, у відсутність спеціальних технічних засобів навчання, відповідає нормативним умовам формування рухового навику, при яких спортсмен і тренер працюють над рухом без додаткового методичної допомоги.

Модифіковані і модифікуються снаряди. Ця категорія технічних засобів навчання відрізняється підвищеними адаптивними властивостями, які дозволяють враховувати вікові і індивідуальні особливості що займаються. Це, зокрема, використання гами снарядів, що дозволяють за рахунок массгеометрических параметрів пристрою отримувати додатковий адаптивний ефект у роботі з різними контингентами займаються.

Допоміжні пристрої являють собою різного роду доповнення до стандартних або модифікованим снарядів, що допомагають більш просто і надійно вирішувати різноманітні завдання навчання, особливо базової технічної підготовки.

Засоби інформації. У сучасному спорті важлива об'єктивна інформація, що отримується методами інструментальної реєстрації різних характеристик дії-руху. У контексті навчання найбільш характерні такі засоби реєстрації, як кіно - і, в особливості, відеозйомка, стереофотограметрія руху, динамометрія та динамографія опорних взаємодій, стабілография, міографія, вимірювання часу рухової реакції, хронометраж і спідографія рухів, гоніометрія та ін.

Імітаційні тренажери — категорія симуляційних пристроїв, що дозволяють відтворювати рухи, характерні для гандболу, підміняючи тим самим навчально-тренувальну і змагальну діяльність у стандартних умовах. Крім широко відомих пристроїв типу велотренажерів, відомі найрізноманітніші тренажери такого роду - для навчання рухам рук при локомоціях, дій плавця при повороті, при стартовому стрибку у воду і т. п.

Імперативні тренажери - категорія технічних засобів навчання, реалізує можливість «насильницького» управління рухами спортсмена. Ідея таких тренажерів сходить до задумам створення «екзоскелетонів» - автоматизованих жорстко керуючих пристроїв, діючих згідно з певною програмою. Найпростішими імперативними тренажерами можуть вважатися, наприклад, пристрої, призначені для виконання оборотовых рухів на перекладині і діють на елементарних механічних принципах «проводки з руху». Пізніше виконувалися інші модифікації таких приладів, що дозволяють контролювати варіативна рух спортсмена, здійснювати його ситуаційну страховку та ін.

Адаптивні тренажери, за задумом - найбільш досконалі технічні засоби навчання, володіють можливостями оперативної корекції навчального впливу на спортсмена в залежності від індивідуальних особливостей процесу роботи і, насамперед - у формі реакції на помилки з урахуванням їх частотності, значущості, стереотипності та ін. ознак. Пристрої такого типу широко використовуються в комп'ютерних програмах, призначених для вербального навчання чи формування мануальних навичок типу роботи на клавіатурі. Створення аналогічних технічних засобів навчання для навчання спортивним вправам становить одну з перспектив технології навчання в цій області.

Энергорегулюючі пристрою - снаряди, пристрої, допоміжні пристрої, що дозволяють використовувати енергетичний фактор для навчання вправам. Провідна категорія таких технічних засобів навчання — дотаційні пристрою, перенимающие на себе функцію енергозабезпечення руху. Найпростіші пристосування цього роду - похилі доріжки для швидкісного бігу, пружні снаряди, опори, покриття, які можуть при взаємодії з ними під час отталкиваний накопичувати потенційну енергію пружної деформації і передавати її тілу спортсмена. Найбільш потужні технічні засоби навчання цього роду - кумулятивні снаряди типу батута, серійні стрибки на якому дозволяють істотно нарощувати енергетику руху. Особливу категорію энергорегулирующих технічних засобів навчання являють собою демпферного пристрою типу, в тому числі звичайні мати для приземлення м'які обкладки снарядів, поролонові ями та ін.

Страхувальні пристрої, що взяті в найпростіших формах, являють собою описані вище засоби демпферного типу. Разом з тим існують пристрої, що дозволяють здійснювати ситуаційні дії у формі екстреної страховки, - лонжи, екстрено піднімаються сітки, «ловлять» невдало падаючого спортсмена, та ін.

Тренажери для спеціальної фізичної підготовки також важливі в контексті навчання, оскільки фізична база визначає успіх освоєння вправи. В даний час існує велика кількість тренажерних пристроїв, призначених для розвитку різних рухових якостей, у тому числі силових, швидкісно-силових якостей гнучкості і рухливості в суглобах.

Засоби і методи тренування

Засоби спортивного тренування можуть бути підрозділені на три групи вправ: вибрані змагальні, спеціально підготовчі, загально підготовчі.

Обрані змагальні вправи — це цілісні рухові дії (або сукупність рухових дій), які є засобом ведення спортивної боротьби і виконуються за можливості у відповідності з правилами змагань з обраного виду спорту.

Спеціально підготовчі вправи включають елементи змагальних дій, а також руху і дії, суттєво подібні з ними по формі або характеру проявляються здібностей.

Загально підготовчі вправи є переважно засобами загальної підготовки спортсмена. В якості таких можуть використовуватися найрізноманітніші вправи — як наближені по особливостям свого впливу до спеціально підготовчим, так і істотно відмінні від них (в тому числі і протилежно спрямовані).

Методи спортивного тренування.

У процесі спортивного тренування використовуються дві великі групи методів:

1) загально педагогічні, що включають словесні і наочні методи;

2) практичні, включають метод  строго регламентованої вправи, ігровий і змагальний методи.

Загально педагогічні методи включають:

словесні методи, що застосовуються в спортивному тренуванні, належать розповідь, пояснення, бесіда, аналіз, обговорення та ін. Ефективність тренувального процесу багато в чому залежить від умілого використання вказівок, команд, зауважень, словесних оцінок і роз'яснень.

Наочні методи, що використовуються в спортивній практиці, відносяться: 1) правильний в методичному відношенні показ окремих вправ та їх елементів, який зазвичай проводить кваліфікований тренер або спортсмен; 2) демонстрація навчальних фільмів, відео техніки рухових дій займаються, тактичних схем на макетах ігрових майданчиків та полів та ін; 3) застосування найпростіших орієнтирів, які обмежують напрямок рухів, преодолеваемое відстань і ін; 4) застосування світлових, звукових і механічних лідируючих пристроїв, в тому числі і з програмним управлінням і зворотним зв'язком.

Практичні методи: методи суворо регламентованого вправи відносяться методи, переважно спрямовані на освоєння спортивної техніки, і методи, спрямовані переважно на виховання фізичних якостей.