Організаційний дизайн

І нарешті, додаткові підтримуючі наукові концепції: у еру індустріалізму концепція наукового менеджменту твердо закріпила за підприємствами будову у вигляді бюрократичної організаційної структури з чітко визначеними посадовими обов'язками, жорсткою ієрархією та функціональними сферами. У постін- дустріальному суспільстві концепція лідерства, постійного навчання, нові технології оцінки та преміювання персоналу на базі знань і внеску в роботу команди стимулювали появу нового типу організаційної будови - гнучкого дизайну, що розмиває межі між структурними одиницями та функціонує на базі напівав- тономних команд.

 

5.3 Рівні організаційних  змін

Доцільно зауважити, що науковці виділяють два основних підходи трактування організаційних змін. Перший з них ґрунтується на тому, що зміни – це різні типи нововведень, які можуть вміло поєднуватись у різних напрямах (зміна цілей організації, структури, техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів) та можуть перешкоджати застою та забезпечувати ефективне використання всіх наявних ресурсів. Другий підхід ґрунтується на тому, що не існує універсального типу організаційної структури, який би забезпечував максимальну ефективність управління на всіх стадіях розвитку організації

Не існує чіткої класифікації організаційних змін. Оскільки діяльність організації залежить від впливу різноманітних чинників, то ми запропонували класифікацію рганізаційних змін відповідно до чинників впливу на організацію за О.Є. Кузьміним та О.Г. Мельник.

Чинники впливу на організацію – це рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації і Їх можна класифікувати за двома ознаками: рівень впливу та середовище впливу.

За рівнем впливу виділяють :

● мікроекономічні чинники, які здійснюють вплив на рівні підприємства (цілі,

структура, завдання, технологія, працівники, ресурси, партії, постачальники, споживачі, конкуренти тощо);

● макроекономічні, які впливають на рівні галузей та держави (законодавчі акти, державні органи влади, система економічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, НТП, політичні обставини, соціально-культурні обставини, особливості міжнародних економічних відносин тощо).

За середовищем впливу:

● внутрішнє середовище визначається внутрішніми чинниками, тобто ситуаційними рушійними силами всередині організації (цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси);

● зовнішнє – визначається зовнішніми чинниками, тобто ситуаційними рушійними силами, що впливають на організацію ззовні (споживачі, конкуренти, органи державного управління, фінансові організації тощо).

Перша класифікація – за рівнем впливу – не дає змоги нам класифікувати організаційні зміни, адже містить елементи зовнішнього середовища, які можуть бути і є причиною здійснення організаційних змін, які відбуваються в організації. Проте, друга класифікація – за середовищем впливу – дає змогу виділити різні види змін залежно від внутрішнього середовища організації.

При цьому чинники зовнішнього середовища будуть теж причинами для організаційних змін, але окремі з них є їхніми елементами.

Отже, на основі аналізу, можна запропонувати класифікацію організаційних змін, а саме, викреслити такі напрями змін у чинниках внутрішнього середовища:

1. Зміни мети організації. Для того, щоб підприємство працювало ефективно, керівники мають періодично здійснювати моніторинг та змінювати цілі відповідно до зміни середовища функціонування підприємства.

2. Зміни організаційної  структури. Структурні зміни (складова  організаційного процесу) стосуються  системи розподілу повноважень  і відповідальності в координаційних  і інтеграційних процесах, а також  розподілі на відділи та ступені  централізації. Структурні зміни  мають безпосередній вплив на  діяльність колективу, оскільки  до складу підприємства можуть увійти нові люди, можливі зміни в системі підпорядкування.

3. Зміни завдань. Зміни  в завданнях охоплюють процес  виконання завдань, впровадження  нового завдання або стосується  характеру роботи.

4. Зміни технологій. Як  і структурні зміни, зміни в технології можуть передбачати нагальність модифікації структури й персоналу. Проте найважливіші зміни можуть стосуватись технології виробництва.

5. Зміни персоналу. Зміни  персоналу передбачають модифікацію  його можливостей, установок або  поведінки. Це може стосуватися  технічної підготовки виробництва, підготовки до міжособового або групового спілкування, мотивації, лідерства, формування структурного колективу, впровадження програм підвищення задоволеності роботою.

6. Ресурсні зміни. Зміни  ресурсів пов'язані з іншими чинниками і є чи не найосновнішою складовою. Виробничі зміни – це обов'язково зміни ресурсів.

 Що ж стосується організаційних змін у межах зовнішнього середовища, то їх можна поділити на контрольовані (ті, що здійснюються з ініціативи організації) та неконтрольовані (ті, які формуються поза діями організації).

До них можна віднести:

1. Контрольовані організаційні  зміни зовнішнього середовища: зміни споживачів; зміни постачальників; зміни законодавства під впливом лобіювання; зміни інфраструктури залежної від підприємства тощо.

2. Неконтрольовані організаційні  зміни зовнішнього середовища: зміни конкурентів; зміни законодавства; зміни міжнародних подій та міжнародного оточення; державні політичні обставини; соціально-культурні обставини тощо.