Маркетинговий план для просування товару на ринку, розроблений мною для АТ “Комфорт”

• виробнича,
• продуктова,
• комерційна,
• індивідуального маркетингу
• соціального маркетингу.

Підприємство буде керуватися продуктовою концепцією. Її спецефіка полягає у тому, що основна увага акцентується на покращенні споживчих параметрів товару, їх конструктивних, експлутаційних показників, підвищення якості і завдяки цьому забезпечується відповідний збут продукції.

 

5.3 Політика ціноутворення

Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою фірма .

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.

Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

1. реальні витрати;
2. цінність для споживача;
3. можлива реакція конкурентів;
4. еластичність попиту на продукцію фірми;
5. ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

У діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою "собівартість плюс прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:

,   (7.1)

де   - собівартість продукції;

- величина прибутку.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень рентабельності продукції.

Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення прибутковості підприємницької діяльності. Недолік методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.

Цінова політика буде змінюватися в  залежності від життєвого циклу товару, кон'юнктури, що склалася на ринку і зміни стратегії фірми.

 

5.4 Реклама і просування товару

Реклама - цілеспрямований інформаційний вплив посереднього характеру на споживача для просування товару і послуг на ринку збуту.

Ціль реклами - це повідомлення інформації про фірму і продукцію, що випускається.

   Для ознайомлення з товаром на  ринку  передбачається: дати свою рекламу у щорічному виданні “Докладніше про підприємства в Україні”. Для реалізації на ринку України цього буде досить, оскільки подальшим збутом займатимуться обласні бази райспоживспілки.

   Для того, щоб про товар дізналися за межами країни необхідно дати подібну рекламу в періодичному видані тієї країни, яка може стати потенційним споживачем.

 

5.5 Сервісне та гарантійне обслуговування

Підприємство надаватиме такі сервiсні послуги:

1. Доставка в межах нашої країни;
2. Погрузочно-розгрузочні роботи
3. Виготовлення продукцii пiд заказ, враховуючи кольорову гамму, та розмiр;
4. Надається знижка 5% при покупці партії більш ніж 10000 штук.

Гарантійного обслуговування підприємством не передбачено.

 

5.6 Бюджет витрат на маркетинг

На етапi освоєння ринку органiзацiй затрати на маркетинг визначенi як 1 % вiд прибутку. Такий низький обсяг зумовлений тим, що підприємство реалізовуватиме товар оптом через райспоживспілки. Покриватися цi затрати будуть за рахунок виробництва.

На стадii розширення виробництва цi затрати змінюватися не будуть, оскільки реклама публікуватиметься в щорічних періодичних виданях.

   На маркетинг фірма виділяє 2000 грн.  Ці  гроші  планується використовувати наступним чином:

1. Витрати на маркетингові дослідження  -  1000 грн.;
2. Витрати на публікацію реклами у періодичних виданях - 1000 грн.

 

Висновки

Засилля товарів закордонного виробництва на українських ринках висунуло жорсткі вимоги до підвищення конкурентоспроможності.   

На даному етапі розвитку взуттєвої промисловості ще рано говорити про серйозну глобальну конкурентноздатність України.  Хоча українські підприємства поступово нарощують обсяги поставок в Європейські країни та країни СНД та Балтії, проходить це, переважно за давальницькими схемами.  Основні замовники шкіряного взуття - фірми з Італії, Німеччини, Австрії, Чехії, тобто це практично ті ж самі країни, які є і основними легальними поставниками взуття в Україну (і не виключено, що під закордонними марками ми купуємо взуття українського виробництва).  На жаль, давальці платять за роботу вітчизняним виробникам дуже мало - за пошиття однієї пари взуття замовник платить 6-8 гривень (!).

Конкурентоспроможність регіонального ринку взуття найбільшою мірою перебиває нелегально ввезена дешева та/або неякісна продукція виробництва Китаю та інших країн.   Ще однією проблемою на місцевому ринку є велика кількість норм та стандартів, яких потрібно дотримуватися і яким повною мірою не може відповідати навіть високоякісне (скажімо, італійське) взуття.

Іншою проблемою галузі є низька платоспроможність населення.  В зв'язку з цим, конкуренція між виробниками відбувається за рахунок цін.  Ті, хто може дозволити дорожче взуття (яке в порівнянні з імпортованою продукцією дорогим є відносно) звертають увагу і на якість, і на марку.

Для підвищення конкурентоспроможності необхідно також покращити дизайн продукції.

Ще однією проблемою, з якою стикаються виробники взуття є нестача сировини, зокрема, шкур, які масово експортуються.

У попередніх розділах я писала про проблеми, з якими стикаються виробники взуття.  Для підвищення конкурентоспроможності  українського взуття на глобальному та регіональному ринках можна вдатися до ряду заходів:

1. Зменшити нелегальний імпорт шляхом покращення роботи митниць та контролю за їх діяльністю, підвищення імпортних мит.
2. Стимулювати підприємства, що постачають сировину та матеріали.  Передовсім це стосується виробників шкіри.  Потрібно законодавчо обмежити експорт сирих шкур та готової шкіри. Для стимулювання роботи вказаних підприємств можна надати їм податкові пільги.
3. Знизити собівартість шляхом заміни імпортних матеріалів (колодки, клей, підошва) на вітчизняні для забезпечення доступності українського взуття широким верствам населення.
4. Підтримати експортерів українського взуття (тих, які працюють не за давальницькими схемами) шляхом надання їм експортних субсидій, укладання угод з іншими державами на безмитний ввіз.
5. Провести всеукраїнську акцію підтримки вітчизняного виробника.
6. Забезпечити регулярне проведення виставок-ярмарок по всій території України.
7. Залучати у галузь та підтримувати молодих дизайнерів, переглянути дизайнерську політику підприємств з метою найширшого задоволення смаків споживачів.

Нелегальний імпорт за таких країн як Турція, Китай, Польща, країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону є найбільшою проблемою українських взуттьовиків.  Звичайно, вони не можуть конкурувати з виробниками, у яких середня вартість пари шкіряного взуття складала $5,6 (у 1998 році) та тепер складає $2,5 (саме така вартість китайського взуття).  Середня ціна імпортованого взуття з текстилю знизилася від $2,2 у 1998 році до $0,31 за пару у 2001 році (усереднення по всіх виробниках). 

Покращення роботи митниці призвело б до деяких позитивних змін, проте з об'єктивних причин особливо розраховувати на це підстав немає.  Величезна кількість взуття ввозиться під кодами інших товарів, держмито, на які набагато нижчі.  Враховуючи низьку платоспроможність населення, така ситуація призводить до значного наповнення українського ринку взуття дешевим і неякісним імпортованим товаром.

Другою проблемою виробників взуття є нестача вітчизняної сировини для виробництва.  Імпорт деталей, сировини, фурнітури призводить до 30% зростання ціни на готове взуття.  Першочергова задача в цьому напрямку - забезпечити виробників українською сировиною.  Як вже зазначалося, можливості для виробництва сировини і матеріалів в Україні є, варто лише підтримувати ці підприємства.

Збільшення експорту українського взуття надасть додаткові фінансові можливості для боротьби за внутрішній ринок, зокрема шляхом зниження ціни.  Вихід виробників на міжнародні ринки підвищить конкурентоспроможність України в цій галузі.  

Велике значення має рекламно-інформаційна підтримка.  Споживач повинен зрозуміти, що купівля якісного українського взуття є вигідним для нього.  Крім того, він вкладає гроші у вітчизняну, а не “китайську” економіку.  Сьогодні існує проблема того, що споживач не знає свого виробника.  Як показує досвід проведення міжгалузевих ярмарок-продажів продукції легкої промисловості, український споживач вже готовий купувати вітчизняну продукцію.  Тому підприємствам слід надати увагу каналам розповсюдження і реклами.

Розробка нових моделей, які відповідають смакам споживача також підвищить попит на українське взуття, а значить, і підвищить конкурентоспроможність на регіональному ринку.

Сукупність наведених заходів дозволить підвищити конкурентоспроможність українського взуття як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Незважаючи на те, що виробники взуття сьогодні зустрічаються з масою проблем, починаючи від нестачі сировини та матеріалів і закінчуючи проблемами з дизайном, статистика свідчить, що виробництво зростає з року в рік.  Все частіше можна бачити якісне і недороге українське взуття і на полицях магазинів, і на різноманітних ярмарках.  Враховуючи ці позитивні тенденції, виробникам слід і надалі працювати над поліпшенням якості та асортименту своєї продукції для завоювання різних ринків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література.

1. Фролова В.  Отраслевой обзор производителей обуви // Бизнес, № 49 (412), 2005. - стр.34-37.
2. Фролова В.  Промышленный обзор производителей кожи // Бизнес, № 34 (449), 2006. - стр.24-28.
3. Волошенюк А.В. Що одягаємо на ноги? // Галицькі контракти. - №46. - 2005.
4. Коваленко Р.В. Особливості товарного ринку в Україні. - К., 2004.
5. Основи товарознавства. Непродовольчі товари. Посібник. - К., 2001.
6. Багиев Г. Л. Маркетинг. -- М.: Экономика, 1999.
7. Березин И. Маркетинг и исследование рынков. -- М.: Рус. и деловая лит., 1999.
8. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. -- К.: КНЕУ, 1998.
9. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. -- К.: Лібра, 2002.
10. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. -- К.:Вищашк., 1994.
11. Голубков Е. 77. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. -- М.: Дело, 1995.
12. Дихтль Е., Хермген X. Практический маркетинг: Учеб. пособие / Пер. с нем. А. М. Макарова; Под ред. И. С. Минко. -- М.: Высш. шк., 1995.
13. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение и контроль. -- СПб.: Питер, 1998.
14. Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Пер. с фр. -- СПб.: Наука, 1996.
15. Л.С.Осташенко. Товарознавство взуття  .1990р.
16. И.П.Кардашиди ;  В,Н.Мишустин. Не продовольчі товари.1985р.
17. А.В.Валяєва. Взуттєві товари. 1986р.