Приймання товарів за якістю

Вибір способу укладання  залежить від форми товару і тари, маси кожного тарного місця, фізичних властивостей товарів та інших факторів. Перевагу віддають такому способу укладання, при якому не допускається пошкодження  товару і тари, більш раціонально  використовуються складські приміщення та обладнання, створюються зручності  для контролю за станом товарних запасів. Основними способами укладання  товарів на зберігання" вважаються штабельний і стелажний.

Штабельне укладання  на піддони або підтоварники характерне для товарів, затарених у мішки, ящики, кіпи, бочки, тюки та ін., тобто товарів, які мають правильні геометричні форми і здатні витримувати значні статичні навантаження під час укладання їх у штабель. При цьому на одному піддоні, як на основі товарного пакета, за певною схемою укладається велика кількість тарно упакованих вантажів.

Для забезпечення збереження товарів у підприємствах торгівлі провадяться організаційні, технічні і санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на ліквідацію основних причин псування і втрат товарів.

Найбільш активний вплив  на якість товарів, що зберігаються, справляють температура та відносна вологість  повітря; для окремих товарів  важливу роль відіграють такі фактори, як хімічний склад повітря, освітленість та ін.

Основними причинами погіршання якості, псування І втрат товарів  є:

• хімічні і фізичні  процеси, котрі виникають під  впливом факторів зовнішнього середовища під час зберігання;

• біологічні процеси, пов'язані  з розвитком мікрофлори; .

• пошкодження товарів  комахами, гризунами та іншими шкідниками;

• механічні пошкодження  товарів, котрі виникають при  неправильному їх розміщенні та укладанні, а також внутрішньо-складському  транспортуванні (у формі бою, лому, розкришування, усушування, розривів, тріщин, вм'ятин, витікання тощо).

Необхідними умовами, які  запобігають погіршанню якості та псуванню товарів і які фактично реалізовуються при проведенні відповідних заходів, с:

> створення оптимального  режиму зберігання, тобто підтримання  на складі необхідного для  окремих видів товарів режиму  температури і відносної вологості  повітря, режиму освітлення та  ін.;

> дотримання чистоти  складських приміщень;

> здійснення контролю  за збереженням товарів (поточний  огляд товарів під час зберігання);

> виконання відповідних  протипожежних заходів.

Чинними стандартами для  окремих товарів встановлені  оптимальні температурні та вологісні режими зберігання, а для окремих товарів встановлюються ще й спеціальні режими зберігання (продтовари з обмеженими термінами зберігання, кіно- і фототовари, шкіряні вироби тощо); вимоги щодо оптимальних режимів зберігання окремих груп товарів викладені також у чинних правилах продажу продовольчих товарів, правилах продажу непродовольчих товарів тощо. Працівники складів повинні забезпечувати підтримання таких режимів (табл.7.1).

Таблиця 7.1

Режими зберігання окремих  товарів на складах

Закінчення  табл. 7.1

У ході зберігання товарів  на складі має здійснюватись  контроль їх кількості  та якості через систематичний  огляд (не рідше від 1-2 разів на місяць) кожного місця  зберігання з тим, щоб виявити псування, усунути його причини  там, де це можливо, і  відновити нормальні  умови зберігання. Контроль за температурою і вологістю під  час зберігання товарів  проводиться за допомогою  термометрів, універсальних  блочних систем дистанційного  контролю, психрометрів і т.п.

Догляд  за товарами полягає  в регулярній перевірці  стану товарів, при  якій особливу увагу  звертають на появу  ознак псування, слідів гризунів та комах. Товари, укладені в штабелі, необхідно періодично перекладати: верхні — вниз, нижні  — вверх; насипні  товари потрібно перелопачувати; вироби з хутра та вовни необхідно зберігати від пошкодження моллю; відсирілі товари необхідно просушувати і провітрювати тощо.

Регулювання умов зберігання на складах полягає  передусім у регулюванні  температури і  відносної вологості  повітря. Це досягається  за допомогою опалювання, вентилювання приміщень  за допомогою систем природної і штучної  вентиляції, застосування речовин, які вбирають вологу, тощо.

Для підтримання  належного санітарно-гігієнічного режиму необхідно  проводити регулярне  прибирання, дезодорацію, дератизацію, дезінсекцію  і дезінфекцію  приміщень.

Дотримання  встановленого режиму зберігання та факторів, що впливають на збереження, тісно пов'язане  зі зменшенням товарних втрат, які виникають  як у процесі зберігання, так і при проведенні інших технологічних  операцій.

Товарні втрати — зменшення  кількості та погіршання якості товарів унаслідок  впливу негативних і  шкідливих умов зовнішнього  середовища, фізико-хімічних і біологічних  особливостей товарів, а також неправильного  зберігання чи транспортування  товарів, необережного, безгосподарського поводження з ними або ж крадіжок товарно-матеріальних цінностей. Розрізняють два види втрат: 1) втрати нормовані (природні); 2) ненормовані втрати (актовані). До нормованих товарних втрат відносять природні втрати, а також норми бою деяких товарів і завищення маси тари.

Природні  товарні втрати —  втрати товарів у  процесі їх транспортування, зберігання, підготовки до продажу та реалізації, які викликані  природними чи технологічними факторами (усушування, розтрясання, розливання, зачищання тощо). У підприємствах торгівлі природні товарні втрати окремих товарів нормуються як під час перевезень вантажів, так і під час зберігання товарів на складах.

Норми природних втрат  — це визначені  на науковій основі та затверджені в  установленому порядку  граничні величини значень  маси або обсягів  вантажів (які перевозяться) або товарно-матеріальних цінностей (які зберігаються на складах), що виникають  унаслідок природних  втрат, за котрі перевізник, торговельне підприємство або склад не несе відповідальності. Норми  природних втрат  залежать від відстані перевезення, кількості  перевалок вантажу, періодів року, видів  застосовуваної тари, видів приміщень  для зберігання, тривалості періоду зберігання та ряду інших факторів. Норми природних  втрат застосовуються щодо товарів, які  відпущені зі складу за період між двома  інвентаризаціями з  урахуванням терміну  зберігання товарів  на складі. При цьому  природні втрати товарів  списуються з матеріально  відповідальних осіб у фактичних розмірах, але не вище, ніж  установлені норми  природних втрат.

Норми бою застосовуються щодо продовольчих товарів  у скляній тарі і окремих непродовольчих товарів (парфумерно-косметичних  товарів, ялинкових  іграшок, скляних, фарфорових, фаянсових, пластмасових виробів), якщо втрати виникли під час  транспортування, зберігання і реалізації в  підприємствах торгівлі. Особливим видом  актованих товарних втрат є заважування тари. Норми на заважування тари залежать від характеру товару і виду тари і встановлюються у відсотках до маси нетто; їх списують по акту і відносять на витрати обігу.

Ненормовані товарні втрати виникають  унаслідок неправильного  зберігання чи транспортування  товарів, необережного, безгосподарського поводження з ними або ж крадіжок товарно-матеріальних цінностей. Ненормовані товарні втрати оформляють актом з вказанням в кожному конкретному випадку причин втрат і винуватців, з яких стягуються матеріальні збитки. Особливу увагу в роботі складу необхідно відводити запобіганню крадіжок товарів.

Крадіжки  окремих товарів  на складах можуть здійснюватися під  час розпаковування та упаковування, крадіжки цілих вантажних  місць - під час  доставки товарів  від постачальника  або до оптового покупця, можливі також  крадіжки товарів  безпосередньо з  місць зберігання, крадіжки товарів  під час відбору  зразків для аналізу, крадіжки товарів  під час безперешкодного  виходу (виїзду) з  території складу тощо. Тому з метою  запобігання крадіжкам  необхідно забезпечувати  додержання встановленого  порядку приймання, оприбуткування, зберігання, відпускання і  контролю товарно-матеріальних цінностей, проводити  періодичні раптові  контрольні вибіркові  перевірки відповідності  запасів окремих  товарів даним  їх обліку та інвентаризації товарів на складах, уважно ставитися  до списання товарів  та їх грошової оцінки, запроваджувати охорону  території підприємства, особистий огляд  працівників та клієнтів, перевірку їх транспортних засобів та ручної поклажі тощо.

Загальні основи організації відбору та відпуску товарів

Складський технологічний  процес завершується операціями відбору  товарів з місць зберігання та відпуску товарів із складу, які  умовно можна розбити на два етапи: 1) підготовка товарів до відпуску; 2) відпуск і відвантажування товарів  зі складу. Від правильної організації  цих операцій залежить повне і  вчасне виконання оптовим торговельним підприємством своїх договірних зобов'язань щодо оптових поставок товарів та/або товаропостачання роздрібної торговельної мережі товарами в необхідних кількостях та асортименті. Відпуск товарів зі складу повинен  бути організований так, щоб не допускалося  простоювання транспортних засобів, раціонально використовувалася їх вантажопідйомність, забезпечувалося розширення застосування централізованої доставки товарів. Види операцій з відпуску товарів визначаються властивостями та особливостями товарів, складністю їх асортименту, характером упаковки, місцем і видом складу в системі товаропросування, формами оптового продажу товарів і формами відпуску товарів зі складу.

Необхідною передумовою  виконання операцій відбору та відпуску товарів зі складу є робота з організації  продажу товарів оптовим покупцям, зміст, форми і методи якої розглянуто в окремому розділі. Разом з тим, від змісту і форм оптового продажу  товарів залежать, в свою чергу, форми  відпуску товарів зі складів. — Відпуск  товарів зі складу може здійснюватися  у таких формах: — відпуск товарів  представникові одержувача на складі; — централізована доставка товарів  у роздрібну торговельну мережу; — відвантаження товарів немісцевим одержувачам залізничним, автомобільним  або іншим магістральним транспортом; — міжскладський відпуск товарів. Від форм відпуску товарів у великій мірі залежить характер і послідовність виконуваних технологічних операцій.

У всіх випадках підставою  для відпуску товарів зі складу є  документи торгового відділу  оптового торговельного підприємства, якими можуть бути накладні (вимоїн), рахунки (рахунки-фактури), наряди, рознарядки, відбіркові листи (замовлення), квитанції, складські свідоцтва, закази-вимоги, які надходять від оптових покупців, тощо.

Необхідно зауважити, що внаслідок існування великої  різниці в специфіці роботи різних складів і з різними товарами, єдиних універсальних правил та вимог  щодо форм застосовуваних документів, як і безпосередньо щодо порядку  виконання операцій відпуску товарів  зі складу немає. Тому для кожного  конкретного складу перелік і  форми документів, які служать  підставою для відпуску товарів  зі складу визначаються адміністрацією підприємства І обумовлюються в угодах з клієнтами. Єдиною принциповою умовою в даному випадку є необхідність подання на склад такого документа, який би підтверджував право на одержання таких товарів (вантажів) на основі умов укладеного договору (поставки, купівлі-продажу, комісії) чи права власності (договір зберігання, складське свідоцтво). Як правило, в цих документах повинні вказуватися реквізити та інша необхідна інформація для організації документообігу, а також параметри товарів — їх назва, кількість (маса), код товару, інші дані, які дозволяють ідентифікувати їх та визначити місце розташування товару на дільниці зберігання складу. Так, наприклад, у рахунках-фактурах і в накладних вказуються номер і дата виписування товару, назви підприємств - постачальника та покупця (одержувача) товарів, назви і короткий опис товарів, їх кількості (в облікових одиницях), ціни і загальна вартість (сума всього і в тому числі — ПДВ) товарів тощо.

Як правило, відпуск  товарів проводиться за графіком, який розробляється на основі заявок магазинів і забезпечує їх ритмічне та безперебійне постачання товарами. При цьому замовлення (відбірковий лист, рахунок-фактура) на склад повинно надійти завчасно в термін, який би дозволяв здійснити підбір і комплектування товарів. У практиці торгівлі застосовують механізований, частково механізований і ручний способи відбору товарів з місць зберігання.