Специфіка оподаткування алкогольних та тютюнових виробів

Міністерство  освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Специфіка оподаткування  алкогольних та тютюнових виробів»

 

 

 

Підготувала:

студентка IV курсу

МПФ, групи В

Мельничук Наталія

Перевірила:

доц. Заглинська Л.В.

 

 

 

 

Рівне – 2013

ПЛАН

1. Оподаткування алкогольних напоїв
2. Оподаткування тютюнових виробів
3. Специфіка оподаткування алкогольних та тютюнових виробів
4. Особливості оподаткування акцизного збору алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Оподаткування алкогольних напоїв

Суб’єкт господарювання зобов’язаний сплатити податок або  подати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням  до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання  зобов’язання такого платника у строк  до 90 календарних днів, починаючи  з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану  за ставками для цієї продукції.

Під час отримання  спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає  акт про фактично отриману кількість  спирту та розрахунок акцизного податку  виходячи з фактично отриманої кількості  спирту. Цей акт є коригуванням вже сплаченої суми податку або  наданого податкового векселя із зазначенням остаточної суми податку, яка підлягає сплаті.

Скоригована сума податку  в податковому векселі сплачується  частково у разі придбання марок  акцизного податку в період дії  такого векселя.

Податковий  вексель вважається погашеним векселедавцем  у разі сплати суми податку в повному  обсязі та в зазначений у податковому  векселі строк.

Сума податку, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості  спирту (згідно з актом) та ставок податку  на готову продукцію, зменшується на суму податку, розраховану виходячи з фактично втраченої кількості  спирту етилового при транспортуванні  та зберіганні, у процесі виробництва  готової продукції в межах  норм, затверджених у встановленому  порядку, а також фактично повернутого  невиправного браку. Розрахунок суми зменшення  податку проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів  України.

У разі експорту (вивезення) підакцизних товарів (продукції) за межі митної території України  сума податку для погашення податкового  векселя визначається з урахуванням  обсягів відвантаженої на експорт  продукції згідно з належно оформленою митною декларацією.

У разі якщо передбачений податковий вексель не погашається  у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у  неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього  векселя, з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше  операційного дня, що настає за датою  звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму, зазначену  в цьому векселі, векселедержателю. Забороняється часткове погашення  податкового векселя після закінчення строку, на який він виданий.

У разі якщо податковий вексель, строк сплати за яким настав, не погашений, наступний вексель  не може бути виданий таким суб’єктом.

 

2. Оподаткування тютюнових виробів

Тютюнові вироби обкладаються найбільшими  податками на світовому ринку  споживчих товарів –– сума податків часто становить більше половини їхньої роздрібної ціни. Щороку податки  від тютюнової галузі поповнюють бюджет країн більш ніж на 200 мільярдів доларів США.

Уряди накладають податок на тютюнову продукцію для досягнення кількох  цілей. Акцизний збір та інші податки  та збори застосовуються урядами  країн, щоб збільшити надходження  до бюджетів. Фіскальні заходи, що передбачають зменшення масштабів споживання тютюну, можуть використовуватися з  метою охорони здоров’я. Фіскальна  політика, наприклад, є центральною  темою Рамкової конвенції з боротьби проти тютюну, прийнятої Всесвітньою  організацією охорони здоров’я. Як зазначається в статті 6 Рамкової конвенції, "цінові й податкові заходи є  ефективним і важливим засобом скорочення споживання тютюну різними групами  населення, особливо молоддю".

Загалом, уряди обкладають тютюнову продукцію трьома типами податків:

• акцизний збір – вибірковий податок на споживання, що зазвичай застосовується до алкогольних і тютюнових виробів, а також до пального (у деяких країнах акцизний збір накладається на ширший ряд продуктів, зокрема на безалкогольні напої, каву та чай);
• митний збір, який поширюється виключно на імпортні товари;
• податок на додану вартість (ПДВ) – загальний податок на споживання, який накладається на всі товари та послуги.

Акцизний збір на сигарети може бути структуризований різними способами. Деякі країни, наприклад, Австралія, ПАР і Норвегія, стягують "специфічний" податок, сума якого вираховується  на основі ціни за одну сигарету. В інших  країнах, зокрема в Таїланді, Парагваї, Венесуелі та Боснії, застосовується податок – відсоток від вартості товару (податок "ad valorem"). Ці податкові  системи також відомі як "однорівневі  системи", оскільки всі сигарети підлягають єдиній податковій ставці (специфічній або відсотковій).

Багато країн запроваджують  складніші системи. Доволі поширеною  практикою в області оподаткування  є впровадження так званих "багаторівневих" систем, у яких сигарети розподіляються за кількома категоріями (наприклад, за роздрібною ціною, довжиною сигарет  або типом пачки), причому кожній категорії призначається індивідуальна  податкова ставка.

Також доволі розповсюдженими є  системи оподаткування "змішаного" типу. Вони поєднують у собі специфічну складову та "ad valorem". Усі країни-члени  Європейського Союзу мають прийняти системи оподаткування змішаного  типу. До списку країн, які не є членами  ЄС, але прийняли змішану систему  оподаткування, входять Швейцарія, Росія, Україна й Мексика. Багато країн, де застосовується система "ad valorem" або структура змішаного  типу, також впроваджують "мінімальний  акцизний збір", який передбачає гарантовану  сплату мінімального податку за одну сигарету, незалежно від схваленої  в країні системи оподаткування.

Мінімальний акцизний збір

Багато країн, у яких акцизний збір сплачується за системою "ad valorem" , прийняли мінімальний акцизний збір, що дозволяє їм захистити дохід і реалізувати завдання організацій охорони здоров’я. Мінімальний акцизний збір передбачає гарантовану сплату мінімальної ставки за кожну пачку сигарет, незалежно від її роздрібної ціни. Цей збір також обмежує переваги для брендів із низькою ціною, які надає акцизний збір за системою "ad valorem". Це дозволяє запобігти поширенню дешевих сигарет, яке не сприяє реалізації цілей організацій охорони здоров'я.

З січня 2011 р. 24 із 27 держав Європейського  Союзу (зокрема Греція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Польща та Франція) застосовують мінімальний акцизний збір. Інші країни, які також почали застосовувати мінімальний акцизний збір, – це Аргентина, Ізраїль, Росія, Швейцарія, Туреччина й Україна.

Впровадження різних структур оподаткування  може призвести до значної розбіжності  в цінах у межах кожної країни та між різними країнами зокрема. Наприклад, реалізована в певній країні специфічна система оподаткування  передбачає сплату однакової суми податку  для всіх сигарет. З іншого боку, система "ad valorem" дозволяє сплачувати менший акцизний збір за дешеві сигарети (порівняно з податком на сигарети класу "преміум", що мають вищу якість і ціну). Внаслідок цього  формується велика різниця між цінами на продукцію. У наведеній нижче  діаграмі на прикладі кількох країн  зображено відсоткове значення акцизного  збору на дешеві сигарети відповідно до сплаченої суми акцизного збору  за сигарети класу "преміум" .

Інші тютюнові вироби (сигари, сигарили, дрібнонарізаний тютюн для самокруток, тютюн для люльок, снус, жувальний  тютюн тощо) також обкладаються акцизним збором у більшості країн (але  не в усіх). Однак сума податку на ці товари є значно меншою порівняно із сигаретами. У поданій нижче діаграмі порівнюються рівні оподаткування сигарет і дрібнонарізаного тютюну (для самокруток), що діють у деяких країнах ЄС.

Фіскальна політика має бути орієнтована  на досягнення двох цілей: отримання  державного доходу й охорона здоров’я. На думку експертів охорони здоров’я, такі фіскальні заходи, як податкові  та цінові, є ключовими компонентами універсальної тютюнової політики.

Проте, ми не підтримуємо збільшення податкових ставок до надмірного рівня, оскільки це може негативно вплинути на досягнення завдань, визначених організаціями  охорони здоров’я. Уряди країн  мають встановити баланс між утриманням податків на рівні, що дозволить досягти  цілей їхньої політики, і наданням можливості дорослим курцям вільно купувати тютюнові вироби. Встановлення правильного  балансу залежатиме від багатьох факторів. Міжнародний валютний фонд заявляє: "Зрештою, ставки акцизного  збору на тютюнові вироби мають відображати  купівельну спроможність місцевих споживачів, ставки в сусідніх країнах і, передусім, можливості й бажання податкових органів забезпечувати дотримання встановлених норм".[1]

Одним із ключових факторів у встановленні оптимальної ставки є потенційний  вплив збільшеного податку на розвиток чорного ринку. Очевидним  є той факт, що нелегальний продаж зумовлений великою кількістю факторів, серед яких високі податкові ставки. Хоча підтримка високих ставок цілком можлива без відповідного підвищення рівня контрабанди, оподаткування  залишається основним стимулом, а  одже й важливим фактором боротьби із нелегальним продажем тютюнових  виробів. Більше того, уряди країн  повинні мати засоби, бажання і  можливості посилювати закони і контролювати свої кордони. Як свідчить досвід, політика поступового і систематичного збільшення податків у поєднанні з ефективною боротьбою з нелегальним продажем – це оптимальний спосіб, завдяки  якому уряди зможуть отримати надходження до бюджету і досягти  цілей охорони здоров’я, одночасно  зменшивши ризик стимулювання нелегального продажу.

Уряди країн мають не просто розмірковувати над оптимальним рівнем податку  – важливішим є впровадження правильної структури оподаткування. Недосконала  структура оподаткування може лише стимулювати зростання попиту на дешеві сигарети або інші тютюнові вироби. Ми вважаємо, що основний принцип  має бути таким: в умовах, коли добре  відомо, що безпечних сигарет не існує, система оподаткування, яка  підштовхує споживачів обирати доступніші за ціною сигарети, не має жодного  підґрунтя з точки зору охорони  здоров'я. Саме тому в цілому ми підтримуємо  специфічні структури оподаткування, впровадження мінімального акцизного  збору та гармонізацію податків на готові сигарети та інші тютюнові вироби, що запалюються, зокрема дрібнонарізаний  тютюн.

3. Специфіка оподаткування алкогольних та тютюнових виробів

Існують деякі особливості у  механізмі оподаткування акцизним збором алкогольних і тютюнових  виробів. Так, виробники алкогольних  і тютюнових виробів повинні  проводити маркування кожної пляшки алкогольних напоїв та кожної пачки  тютюнових виробів у такий  спосіб, щоб марка розривалась  під час розкривання товару. Тобто  до початку виробництва, виробники  повинні придбати марки акцизного  збору в податкових органах.

Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію  з метою продажу та реалізації на території України алкогольних  напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору  встановленого зразка.

Продаж марок акцизного збору  проводиться відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок.

Сплата акцизного збору по алкогольних  та тютюнових виробах вітчизняними виробниками здійснюється наступним  чином:

1) підприємства - виробники алкогольних  напоїв сплачують акцизний збір  на третій робочий день після  здійснення обороту з реалізації  при умові якщо вони:

реалізують алкогольні напої з  умістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць (слабоалкогольні  напої), які відповідно до законодавства  не підлягають маркуванню марками акцизного  збору;

реалізують алкогольні напої, виготовлені  без використання спирту етилового.

Тобто сплата акцизного збору відбувається щоденно, виходячі з фактичних обсягів  реалізації;

2) якщо суб'єкти підприємницької  діяльності отримують спирт етиловий  для переробки на іншу підакцизну  продукцію, що підлягає маркуванню  марками акцизного збору, вони  зобов'язані видати органам державної  податкової служби податковий  вексель що підтверджує зобов'язання  із сплати суми акцизного збору  і сплатити суми акцизного  збору при придбанні марок  акцизного збору протягом не  більше 90 календарних днів від  дня отримання спирту етилового.  Тобто сплата акцизного збору  відбувається після отримання  спирту , але ще до того, як продукція  з цього спирту починає вироблятись.

3) підприємства вторинного виноградного  виноробства сплачують акцизний  збір при придбанні акцизних  марок на суму, розраховану із  ставок акцизного збору на  готову продукцію, вироблену з  виноградних виноматеріалів чи  сусла, з використанням спирту  етилового;