Футбол

     План

Вступ 2

1. Особливості тактичної підготовки футболістів 4

1.1 Застосування методів моделювання у процесі підготовки команд з футболу 4

1.2 Індивідуальні тактичні дії футболіста 7

1.3 Групові тактичні дії футболістів 14

2. Удосконалення техніко-тактичної підготовки футболістів з обліком їх особистісних особливостей 20

Висновки 24

Список використаної літератури 26

 

 

     Вступ 

     Актуальність  теми. Прогрес сучасного спорту пов’язаний з удосконаленням методики підготовки спортсменів високої кваліфікації та забезпеченням рівня їх підготовленості у відповідності з вимогами змагальної діяльності.

     Підвищення  майстерності футболістів, у свою чергу, пов’язане із кваліфікованим навчанням  грі дітей, які займаються футболом, а згодом і кваліфікованою тактичною  підготовкою футболістів. Особливе місце в процесі підготовки футболістів  повинно бути відведене процесу  виховання індивідуальної та командної  «тактичної грамотності» гравців. При  сучасному високому рівневі спортивних досягнень саме тактична підготовленість  окремих футболістів і команд в цілому набуває першочергового значення.

     Проте, низка аспектів, які стосуються побудови моделей у футболі, свідчить, що проблема моделювання тактичних дій у  процесі підготовки футболістів  залишається недостатньо дослідженою  і вимагає ґрунтовнішого наукового  аналізу.

     Вищезазначене доводить актуальність даного дослідження, в якому зроблена спроба вдосконалення  методики використання інформації про  змагальну діяльність футболістів  з метою моделювання тренувальних і змагальних навантажень.

     Метою дослідження було вдосконалення тактичної підготовки на основі використання моделей тактичних дій у процесі змагальної та тренувальної діяльності футболістів.

     Здійснення  мети роботи передбачало вирішення  таких основних задач:

1. Вивчити застосування методів моделювання у процесі підготовки команд з футболу;
2. Виявити індивідуальну, групову та командну структури змагальної діяльності футболістів.
3. Охарактеризувати методи удосконалення техніко-тактичної підготовки футболістів з обліком їх особистісних особливостей.

     Об’єкт  дослідження – тактична підготовка футболістів.

     Предметом вивчення в роботі виступали моделі побудови та ведення гри командами з футболу.

     Практичне значення отриманих результатів обумовлене можливістю застосування методики вдосконалення тактичних дій на основі використання методів моделювання змагальної діяльності футболістів.

     Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, який містить 20 найменувань. 
 

 

      1. Особливості тактичної  підготовки футболістів 

     Футбол  має велику кількість різноманітних  технічних прийомів. Від того наскільки  вміло і обдумано гравець їх застосовує, залежить багато чого, у тому числі  й кінцевий результат матчу. Трапляється  так, що непродумане використання гравцем  того або іншого технічного прийому, іде врозріз із командною тактикою й установкою тренера на матч.

     1.1 Застосування методів  моделювання у  процесі підготовки  команд з футболу

 

     Практика  підготовки провідних команд з футболу  засвідчує ефективність застосування методів моделювання в цьому  виді спорту. Завдяки змодельованим  на навчально-тренувальних заняттях ситуаціям, наближеним до реальних умов змагальної діяльності, апробуються моделі гри  з конкретним суперником. У сучасному  футболі нагромаджено певний досвід моделювання тактичної підготовки, розроблено значну кількість моделей  тренувальних програм. Проте стратегія  підготовки футболістів, і особливо юних футболістів, практично не відпрацьовується. [7, 299]

     У сучасному футболі гра «зв’язками»  гравців викликана практичною необхідністю. Наявність «зв’язок», присутність  у «зв’язках» гравців конструктивного  плану, а у взаємодіях партнерів  у рамках однієї «зв’язки» –  завчасно розучених ходів, є основою  логічних комбінаційних дій футболістів.

     Як  свідчать наукові дослідження, схеми  і механізми організації гри, які забезпечують складну структуру  футболу, не повинні складатися з  громіздких комбінацій. Моделювання  у навчально-тренувальному процесі  взаємодій різноманітних «зв’язок», створюватиме передумови для ефективної тактичної діяльності футболістів. [6, 28]

     Усвідомлюючи  переваги комбінаційної гри, теоретики  та практики футболу вважають, що взаємодії  чотирьох – п’яти «зв’язок»  футболістів забезпечують команді  значні переваги над суперником. Наявність  восьми – десяти «зв’язок» –  характеристика суперкомандної гри, проти  якої практично немає можливості захистити ворота. Дана модель доводить, що можливості використання тактичних  дій у футболі практично невичерпні.

     Окрім того, вихідними в тактичних діях футболістів повинен бути загальний  тактичний задум, принципи ведення  гри, які відпрацьовуються до матчу  як основна лінія організації  дій, взаємозв’язків окремих гравців  і ланок та подолання протидій суперників на шляху до мети.

     Встановлено, що рівень індивідуальної техніко-тактичної  підготовленості залежить від синтезу  спеціалізації та універсалізації  футболіста. В свою чергу, універсалізація  базується на високому рівні спеціалізації, тому основним, в даному випадку, є  надійне виконання функцій і  обов’язків свого амплуа. Необхідно  також враховувати не тільки якість виконання окремих прийомів, але  і їх ефективність, значущість та місце  виконання. [4, 965]

     

     Індивідуальні техніко-тактичні дії (ТТД) умовно можуть бути розділені на дві групи:

1. активні (контактні) ТТД, спрямовані на подолання опору суперника;
2. підготовчі (неконтактні) ТТД, які виконуються без протидії суперника.

     Для гравців різних амплуа, в тому числі, і воротаря характерні різні коефіцієнти  значущості техніко-тактичних дій. Найбільш значущими для крайніх  захисників є відбір м’яча, перехоплення м’яча, гра головою; для заднього центрального захисника – перехоплення, відбір, довгі передачі; для переднього центрального захисника – відбір, перехоплення, гра головою; для опорного півзахисника – довгі передачі, короткі та середні передачі вперед, відбір; для крайніх півзахисників  – короткі та середні передачі вперед, довгі передачі, дриблінг; для центрального півзахисника – короткі та середні передачі вперед, дриблінг, удари у площину воріт; для нападників – удари у площину воріт, дриблінг, гра головою. Для воротаря, який приймає участь у техніко-тактичних діях, що характерні для змагальної діяльності польових гравців, найбільш значущими є довгі передачі і короткі та середні передачі вперед. Дані коефіцієнти доцільно використовувати при оцінці техніко-тактичної діяльності футболістів. [2, 35–37]

     Проте, часто гравці демонструють найвищі (модельні) показники за рахунок  виконання прийомів (передачі впоперек-назад) в ігрових ситуаціях, що не сприяють загостренню гри і не мають  великого значення для досягнення переможного  результату. Інші футболісти, які виконують  техніко-тактичні дії, що загострюють  ігрову ситуацію, не досягають високих  результатів у надійності виконання  техніко-тактичних прийомів у зв’язку  з частими втратами м’яча.

     Тому  для визначення рівня виконання  модельних характеристик змагальної діяльності необхідно використовувати  оцінку спеціалізації та інтегральну  оцінку техніко-тактичної підготовленості  футболістів, при формуванні яких треба  опиратися на поняття ефективності, надійності та змагальної активності, а також враховувати коефіцієнти  значущості техніко-тактичних дій  футболістів різних амплуа.

     Результати  наукових досліджень дозволили припустити, що найефективнішими засобами підвищення техніко-тактичної підготовленості  футболістів можуть бути тренувальні  моделі впливів, при яких враховуються особливості змагальної діяльності. [9, 128]

     Для оптимізації тактичної діяльності футболістів, при підборі ігрових  вправ, спрямованих на вдосконалення  індивідуальних та колективних наступальних тактичних дій, потрібно виходити із вимог відповідності до структури  змагальної діяльності. У вправах, що моделюють наступальні групові  взаємодії, потрібно встановити суворий  контроль за кількістю ходів, напрямком  запропонованих комбінацій, вибором  найбільш ефективних зон для останньої передачі м'яча, а також за оптимальною дистанцією результативних завершальних ударів. Значне місце посідають складні координаційно-спеціалізовані вправи, сутність яких полягає у моделюванні тактичних взаємодій у завершальній фазі атаки.

     В техніко-тактичних заняттях футболістів  повинні бути частими вправи, які  спрямовані на вдосконалення «скритих»  середніх та довгих передач м’яча  різними способами. В індивідуальних та колективних вправах з виконанням завершального удару обов¢язкові завдання на точність. Вправи стереотипного характеру, без певного тактичного змісту, що не сприяє підвищенню техніко-тактичної підготовленості футболістів, мають займати найменше тренувального часу спортсменів. [10, 48]

     1.2 Індивідуальні тактичні  дії футболіста

 

     Справжнім гравцем може вважатися той, хто  діє на полі прораховано, порівнює свої сили й технічне вміння з конкретною ігровою ситуацією, сильними й слабкими сторонами в підготовці суперників. От чому кожний футболіст повинен  прагнути не тільки вдосконалювати технічні прийоми й розвивати фізичні  якості, але також засвоювати всі  тактичні премудрості футболу. Насамперед він повинен правильно й вчасно виходити на вільне місце, опікати суперника, робити точні й раціональні передачі партнерам, уміло використовувати  обведення і удари по воротам, підтримувати й самому зав'язувати  комбінаційну гру й т.д. Одною  з головних вимог до тактичної  підготовленості футболіста є його вміння підкоряти свої дії інтересам  команди, командної тактики, хоча індивідуальні  тактичні дії також немало важливі.

     До  індивідуальних тактичних дій відносяться  відкривання й закривання, ведення  й обведення, удари по воротам, відбір м'яча. Розучування індивідуальних тактичних дій доцільно проводити  в єдності із процесом освоєння технічних  прийомів. У протилежному випадку  процес освоєння основних технічних прийомів буде формальним і неефективним. [13, 285]

     Відкривання

     Відкривання означає вихід футболіста на вільну позицію, що дає можливість звільнитися  від опіки суперника, відірватися  від нього й, одержавши м'яч, виконати удар по воротам. Гравець, який відкрився, може повести суперника за собою, звільняючи шлях до воріт протилежної  команди одному зі своїх партнерів. Вихід на вільне місце, як правило, здійснюється на швидкості. Цьому можуть передувати імітація гравцем деякої пасивності з метою введення опікуна в  оману або ж рухи, які заплутують суперника. Відкриватися можна вперед, убік, а при необхідності й назад. Причому робити це потрібно вчасно, а саме в той момент, коли партнер  готовий зробити передачу на вільне місце. [13, 288]

     Вправи:

     1. Змагаються дві групи гравців.  Вони утворюють дві зустрічні  колони. Відстань між ними 8–10 кроків. Головний гравець однієї з  колон внутрішньою стороною стопи  виконує передачу попередустоящому  гравцеві протилежної команди,  а сам робить ривок за м'ячем  і встає в кінець цієї колони. Гравець, що приймає м'яч, направляє  м'яч назад, а сам біжить  за м'ячем і встає в кінець  протилежної колони.

     Дану  вправу можна провести у вигляді  естафети. Наприклад, змагаються дві  команди. Кожна утворює дві зустрічні  колони. Завдання команд – швидше закінчити  перебіжки, причому кожний гравець  повинен виконати по три передачі.