Фізична рекреація, її значення в житті людини

7

рекреаційні заняття — як його важливий формуючий фактор. Фізична рекреація має певні переваги, оскільки існує багато її різновидів, зокрема вона включає елементи гри, розваги, змагання і надає широкі можливості для спілкування з природою, іншими людьми і т. ін. Цей напрям може стати поштовхом для формування здорового способу життя, активного саморозвитку і вдосконалення індивіда. Перспективними напрямами формування і розвитку здорового способу життя вважають реалізацію державних програм розвитку фізичної культури, спорту і туризму, особливо з рекреації й активного відпочинку з використанням нових оздоровчих технологій, впровадження у побут оздоровчо-спортивного туризму, сімейних рекреаційних екскурсій, походів вихідного дня тощо (Т. Круцевич, С. Пангелов, 2010). Тісно пов’язана з забезпеченням загального здоров’я реабілітація людини.

Поняття  «реабілітація»  трактують  у  трьох  варіантах:  
1) комплекс медичних, педагогічних, професійних, юридичних заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію втрачених (послаблених) функцій  організму  і  працездатності  хворих  та  інвалідів;  
2) комплекс заходів, спрямованих на відновлення втраченої або ослабленої функції  після  захворювання  або  травм;  
3) ототожнення реабілітації з рекреацією. Наприклад, рекреаційні за своїм змістом заходи, у т. ч. — з використання форм фізичної рекреації, мають назву  «реабілітаційні  фізкультурно-оздоровчі»  або  «профілактико-реабілітаційні»  (О.  Дубогай,  В.  Дубровський,  І.  Смаль). 
Нещодавно з’явились терміни «фітнес» і «велнес», які теж безпосередньо пов’язані  з  фізичною  рекреацією. 
Поняття «фітнес» ще не має визначеного наукового обґрунтування. Його використовують у таких випадках (В. Давидов, Л. Іващенко, Н. Кім, В. Левицький  та  ін.): 
1) загальний фітнес (Total fitness, General fitness) —оптимальна якість життя, що охоплює соціальні, розумові, духовні й фізичні компоненти. У цьому разі він більшою мірою асоціюється з уявленнями про здоров’я і здоровий спосіб життя. Поняття «фітнес» включає планування життєвої кар’єри, гігієну тіла, фізичну  підготовленість,  раціональне  харчування,  профілактику   захворю-вань, сексуальну активність, психоемоційну регуляцію, зокрема боротьбу зі стресами, та  інші  фактори  здорового  способу  життя; 
2) фізичний фітнес (Physical fitness) — оптимальний показник здоров’я, що забезпечує високу якість життя. Визначають такі його похідні:

8 

а) оздоровчий фітнес (Health related fitness) — досягнення і підтримання оптимального фізичного стану та зниження ризику захворювань;        

б) спортивно-зорієнтований, або руховий фітнес (Performance related   fitness,

Skill fitness, Motor fitness) — розвиток спроможностей, вирішення рухових і спортивних  завдань  на  достатньо  високому  рівні; 
в) атлетичний фітнес (Athletic fitness) — досягнення спеціальної фізичної підготовленості  для  успішного  виступу  на  змаганнях; 
3) фітнес як рухова активність, спеціально організована у межах фітнес-програм: заняття бігом, аеробікою, танцями, вправами з корекції маси тіла та ін.; 
4) фітнес як оптимальний фізичний стан, що охоплює досягнення визначеного рівня результатів виконання рухових тестів і низький рівень ризику  розвитку   захворювань. При цьому фітнес виступає критерієм ефективності занять руховою активністю. Прикладом використання цього визначення фітнесу є система EUROFIT (Європейська фізична готовність). 
Поняття «велнес» (Wellness) походить з англійської і позначає рух за здоровий спосіб життя, позитивний погляд на нього і прагнення зберігати молодість та енергію у будь-якому віці. У певному сенсі, велнес — це філософія, головна ідея якої — гармонія духу і тіла (Т. Круцевич, Г. Безверхня, 2010). 
Отже, поняття «відпочинок», «рекреація», «реабілітація», «здоровий спосіб життя», «фітнес» та їх співвідношення хоча і потребують уточнення, однак є самостійними категоріями зі своїм специфічним змістом, а спільні ознаки не можуть  бути  підставою  для  їх  ототожнення. 
Чітке розуміння понятійного апарату сфери фізичної рекреації дає змогу усунути різне трактування професійних термінів. Однак проблема їх дефініціювання має перманентний характер, обумовлений історичним розвитком науки, відкриттями в ній нових напрямів, формуванням різних наукових концепцій.

Використання фізичної рекреації для відпочинку

       Становлення  будь-якої наукової дисципліни  починається з формування її  методологічних  основ,  визначення  предметних  кордонів,  уточнення  понятійно-термінологічного апарату. Це є тим більш актуальним, що посилюється інтеграція наукових дисциплін привносить у кожну приватну науку свої поняття, свій категоріальний апарат, використовує свої притаманні

9

 конкретній науці методи  дослідження і точки зору, з  яких інтерпретуються отримані  емпіричні дані. У зв'язку з цим виникає необхідність чітко окреслити ту область реальності, в якій проявляється і функціонує той чи інший феномен, виявити його специфічні ознаки, що формують основне поняття про  даний  феномен. 

У той же час поглиблене і всебічне вивчення будь-якого феномену, особливо в області людинознавства, неможливо без залучення знань з інших суміжних дисциплін, що дозволяють створити цілісне уявлення про той чи інший феномен, притаманному людині. Такий шлях цілком закономірний, але ускладнює створення цілісної теорії про феномен, приводить часом до довільного тлумачення його сутності, синонімічно вживання термінів, узятих з різних суміжних дисциплін. Труднощі, що виникають при формуванні теорії будь-якої наукової дисципліни, що вивчає людини, особливості його життєдіяльності, з повноюпідставою відносяться і до такої молодої, яка лише формується  дисципліни,  як теорія фізичної  рекреації.  
Вихідною парадигмою проведених досліджень є визнання її феноменом, властивим людині, в основі її лежить його рухова активність, здійснювана переважно в сфері дозвілля, і кінцевий результат її функціонування виражається в оптимізації фізичного, психічного, соціального стану людини.

У вітчизняній науці фізична рекреація вивчається переважно в рамках теорії  фізичної  культури,  остання  вважається  її  родовим поняттям,  обгрунтовуючись тим положенням, що наявність у словосполученні "фізична рекреація" слова "фізична" початково орієнтує на сферу фізичної культури, вплив на стан організму людини, т. е. на його біологічну основу. Але справа не тільки в словах-символах, що описують матеріальні і ідеальні реалії, самі по собі існуючі дефініції фізичної рекреації ще нічого не регулюють, оскільки жодна дисципліна не існує в готовій, замкнутою і незмінною формі, що дозволяє точно охопити всю її сутність, вона є постійно змінюється системою  і  в  різних історичних, соціальноекономічних  умовах  може мати різний дефінітивно значення, часом спростовуючи те, що ще недавно визнавалося безумовним. Є тільки один спосіб вирішення даного протиріччя - регулярний критичний перегляд виникають наукових парадигм. У сучасних умовах простір дії фізичної рекреації незмірно розширюється, вона наповнюється новим змістом за рахунок нових наукових фактів, отриманих іншими суміжними науками, її вивчають. Тому цілком справедливо розглядати її як міждисциплінарну науку і вважати основним родовим

10

поняттям рекреацію, а фізичну рекреацію поряд з соціальної, психологічної, географічної та іншими одним з її видів. Не втрачаючи свого значення у відновленні і оздоровлення організму людини, фізична рекреація в рамках рекреації наповнюється новим змістом, збагачується новими функціями і

розглядається як багатомірний феномен, область об'єктивної реальності, в якій проявляється активність людини - рухова, фізична, психічна, соціальна. Відновлення організму людини, як традиційно вважалося, - важлива, але не єдина функція фізичної  рекреації. 

   Розгляд фізичної рекреації в рамках наукової дисципліни рекреалогії висуває необхідність визначити її предметні кордону, тобто область реальності, в якій вона  функціонує,  і  очікуваний  рекреаційний ефект.  
Однією з дослідницьких парадигм фізичної рекреації є розгляд її як однієї з форм організації дозвілля людини. У вітчизняній науці дозвіллю як формі й періоду відпочинку після виконання професійних, сімейних обов'язків і задоволення природних потреб, які забезпечують життєдіяльність людини (сон, прийом їжі тощо), приділяється ще недостатньо уваги. Тим часом дозвілля  не  менш  важлива  сфера  життєдіяльності  людини,  ніж професійна робота. Ще в кінці XIX ст. французький соціолог Габріель Тард, читаючи свої лекції з економічної психології, пророчим тоном проголошував настання епохи дозвілля. "Економічне життя людини, - зазначав він, - складається не тільки з роботи, а й дозвілля. І дозвілля, яке економісти майже повністю ігнорують, у певному сенсі навіть більш важливий для вивчення, ніж робота, адже  дозвілля  існує  для  роботи,  а  робота  для  дозвілля. 

       Поняття "дозвілля" як самостійна або організована форма відпочинку ще чітко  не  визначено, немає  єдиного розуміння співвіднесення  понять "дозвілля" і "рекреація". Проведений у 1964 р. В Осаці (Японія) I Міжнародний конгрес з рекреації не вніс істотних уточнень про місце рекреації в сфері дозвілля людини. Відомий французький соціолог Дюмазедье визначає дозвілля як певні заняття, які індивід здійснює з власної волі - відпочинок, розвага, самовдосконалення знань, підвищення своєї кваліфікації, участь у суспільному житті - після того як він виконає свої професійні і громадські обов'язки. Відповідно до думки вітчизняного соціолога А.С. Орлова, рекреація є однією з функцій дозвілля, вона завжди є діяльність, основа фізичної рекреації - рухова діяльність з використанням фізичних вправ. Ми дотримуємося точки зору зазначеного автора, що слід відрізняти біологічну форму рекреаційного поведінки людини від її

11

соціального рекреаційної діяльності. Біологічно активна поведінка і творча соціальна діяльність - дві площини аналізу фізичної рекреації. У сучасному понятті фізичної рекреації явно проглядається дію соціально-психологічних і культурних чинників, що впливають на виникнення потреб в організації свого дозвілля за рахунок використання рухової активності. На думку американського вченого Дж. Келлі, рекреація у сфері дозвілля завжди пов'язана з відновленням сил - фізичних і духовних, тобто їй повинна передувати якась діяльність, після якої необхідна рекреація. Але вона не повинна обмежуватися тільки відновленням сил, витрачених у процесі праці, ми повинні відновлювати свої сили для більш широких цілей. Тільки та людина, яка живе творчо і творчо вище середнього рівня ефективності, використовує свій потенціал сповна і наближається до стану максимального здоров'я. Здоров'я саме по собі не може бути метою фізичної рекреації, воно є лише таким станом людини, яке дозволяє йому жити творчим життям.

Фізична рекреація у сфері дозвілля - один з аспектів цієї життя. У психологічній літературі здоров'я розглядається не тільки як об'єктивно реєстроване стан людини, але і як суб'єктивно оцінювана самопочуття, визначається і фізичним, і духовним, душевним станом. Біологічний адаптивний компонент фізичної рекреації, таким чином, є важливим, але не єдиним  її  елементом.  

Результат фізичної рекреаційної діяльності можна виразити в таких значеннях:  
1. Біологічне. Вона сприяє відновленню функцій організму людини після професійної  праці,  оптимізує  стан  його  здоров'я.  
2. Соціологічне. Сприяє інтеграції людей в соціальну спільність, засвоєння соціального досвіду, культурних цінностей. Процес соціалізації в даному контексті включає два плани дій: адаптацію до соціуму, що функціонує переважно  на  природженому механізмі саморегуляції  людини,  і самовизна-чення в соціумі, визначення свого місця в ньому за допомогою усвідомленого ставлення  до  подій,  що,  прийняття  або  відторгнення  їх.  
3. Психологічне. Формує емоційний стан, що виникає під впливом почуття свободи, радості, благополуччя і внутрішнього задоволення, звільнення від напруги і стресу. Свободу в даному випадку слід розуміти у двох вимірах: зовнішню - від примусу, насильства, тиску, заборони і внутрішню - суб'єктивну, духовну - свободу волі, свободу самостійного вибору дій,

12

свободу  творчості. Зрозуміло,  між  цими  вимірами  свободи  існує  взаємозв'язок,  а  не  суперечливість.  
4. Естетичне. Відповідна рекреація на красу свого тіла, навколишнього світу, можливість  його пізнання в  більш  широкому  значенні.  
Видатний англійський філософ Бертран Рассел стверджував, що вміти з розумом розпорядитися дозвіллям - вища ступінь цивілізованості. Дозвілля становить 30 - 35% вільного часу, але, за даними вітчизняних соціологів, лише 10 - 12% людей вміють розумно організувати своє дозвілля, займаючись в спортивних секціях, культурно-освітніх установах. 

Особливу занепокоєність викликає той факт, що фізична культура в сфері дозвілля, що дає рекреативний ефект, займає 38% у молодших школярів і лише 10% - у старших. Виховання культури проведення дозвілля, використання рухової активності, що дає рекреативний ефект, має спиратися на формування у людини усвідомленого ставлення до свого здоров'я як необхідного елементу його повноцінного розвитку. Фізкультурна діяльність на дозвіллі повинна створювати оптимальні умови для творчого самовираження, самореалізації  внутрішніх  резервів  займаються, незатребуваних належною мірою в звичайних умовах. Але в сучасних умовах виникла гостра суперечність між потребою суспільства і кожної особистості в раціональному  використанні  дозвілля  та  відсутністю  розвиненої  інфраструктури дозвілля, науково-методичних рекомендацій щодо застосування конкретних  форм  фізичної  рекреації. На жаль, наукова організація  праці    значно випереджає розвиток наукової організації дозвілля. Турбота про здоров'я, її зміцнення та збереження на довгі роки ще не стала "другою релігією", як  це  має  місце  в  деяких  зарубіжних країнах. Таким  чином,      дозвілля і фізична рекреація як одна з форм його проведення є важливими факторами вдосконалення психофізичного стану людини, її духовного світу, системи ціннісних орієнтацій. 

Фізична рекреація - вид фізичної культури

        Проблема структурування фізичної культури, її видів (частин) поки ще не вирішена. На цей рахунок існують різні точки зору. Так, наприклад, в одних джерелах вказуються рекреативні форми і місця занять фізичними вправами (рекреаційні коридори), в інших фізична рекреація знаходить своє вираження в таких термінах і поняттях, як «масова фізична культура», «масово-оздоровча», «оздоровча», «виробнича гімнастика», «масовий спорт», «масово-оздоровчий», «активний відпочинок» і т.д. Іншими словами, цілі, завдання, зміст фізичної