Контрольная работа по "Физической культуре"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

УНІВЕРСИТЕТУ «Україна»

 

Дата реєстрації:                                                                               Кафедра

 

 

 

 

                        Контрольна робота

                               з предмету:

«Фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату»

 

 

 

 

 

                                                                                          Виконав:Шекель Богдан Вадимович

                                                                                           cтудент групи  Злз – 3.1

                                                                                                   напрямку підготовки «Здоров’я людини» 

                                                                                          Перевірив: Савчук І.В.

 

 

 

                                                                 Луцьк-2014

 

                                                            Зміст

1.Лікувальний  масаж при травмах…………………………………………………………...3

2.Фізіотерапія  при травмах………………………………………………………………………..6

3.Інші види  лікування після травм……………………………………………………………10

Література………………………………………………………………………………………………….13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Лікувальний масаж при травмах

 

  Як метод лікування масаж найбільше “відзначився” саме у випадках захворювань опорно-рухового апарату. Його переваги тут настільки очевидні, що уже ніхто не насмілюється їх заперечувати. Досвід лікування тяжких недугів, пов’язаних із патологією опорно-рухового апарату, свідчить про можливість повного відновлення втрачених функцій у хворих, які були надовго приковані до ліжка.

   Зупинимося детальніше на лікуванні дегенеративно-дистрофічних захворювань опорно-рухового апарату, серед яких чільне місце посідає остеохондроз. Для його лікування масаж є практично універсальним лікувальним засобом за дотримання певних умов.

   Як відомо, остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічний процес, що характеризується ураженням хрящової тканини зв’язкового апарату хребта. Схильність до такого захворювання може передаватися у спадок. З цієї причини число тих, які страждають від остеохондрозу, і тих, які хворіли ним лише недавно, постійно зростає. На превеликий жаль, хвороба ця дуже помолодішала, однак хворі певний час можуть і не підозрювати про її присутність у себе. І тільки тоді, коли резервні можливості організму починають зменшуватися, а патологічні процеси поглиблюватися, з’являються перші симптоми захворювання.

   Під впливом дегенеративно-дистрофічного процесу хрящова тканина хребта втрачає свою еластичність і “вапнякується”. Настає так звана нейроортопедична стадія, коли під дією ваги власного тіла хребці вклинюються один в одного. Найменша деформація посилює цей процес: здавлюються нервові корінці, порушується мікроциркуляція у хребцях, наростає лімфостаз, нагромаджуються недоокислені продукти. Так виникають передумови неврологічного етапу остеохондрозу.

   Хвороба не примушує себе довго чекати: різке піднімання вантажу, нахиляння чи випрямлення тулуба можуть призвести до защемлення нервового корінця. Гострий біль пронизує усе тіло. Він буває таким, що не знімається навіть за допомогою сильних знеболюючих препаратів. Застосування звичайного масажу у таких випадках є малоефективним. Полегшити або усунути гострий біль може лише вчасна ліквідація деформації зміщених хребців. Однак за допомогою простого знеболювання позбутися її неможливо. У ділянці корінця виникають явища набрякання. Потім настає повторне здавлювання ураженого корінця. Біль стає мінливим, характеризується відчуттям оніміння, “повзання мурашок” і т.п. Такий хворий потребує допомоги мануального терапевта, тобто спеціаліста, який може руками вправити зміщені хребці.

   Як наука мануальна терапія існує відносно недавно, з середини ХІХ століття. Цей термін означає “лікування руками”. Стародавні лікарі вміли добре вправляти вивихи і зіставляти зламані кістки. Старовинні індійські, персидські, китацські фрески переконують нас у тому, що прийоми мануальної терапії були відомі давно, але в ті часи вона вважалася різновидом масажу.

   Нині мануальна терапія визнана лікувальною дисципліною. Нею займаються професійно підготовлені лікарі по техніці виконання маніпуляцій руками, яка вимагає від них підготовки, швидкої реакції, високої точності та швидкості рухів. Це, на жаль, вдається далеко не всім. Виражений синдром болю не дозволяє хворому розслабитися. Техніці застосування мануальної терапії лікарі навчаються на спеціальних курсах у Києві, Харкові, Запоріжжі та інших містах України. На думку багатьох спеціалістів мануальна терапія у поєднанні з масажем може дати чудові результати одужання.

   Прикро, що порушується зв’язок між поколіннями. Дослідження вітчизняних медиків щодо питання поліпшення лікувальної дії масажу не підтримуються молоддю.

   При закритих переломах масаж робиться на всіх стадіях його загоєння, починаючи з 2 - 3 дні після перелому. Ранній масаж сприяє зменшенню болів, прискоренню розсмоктування крововиливу в області перелому, поліпшенню трофіки ушкоджених тканин, скороченню часу утворення кісткової мозолі й відновленню функції ушкодженої кінцівки.

    Масажувати хвору кінцівку можна як у гіпсовій пов’язці, так і при накладенні клейового або кістякового (цвяхового) витягування.

   При накладенні на ушкоджену кінцівку гіпсової пов’язки рекомендується вібраційний (за допомогою апарата) рефлекторно-сегментарний масаж, що виробляється у відповідній рефлексогенній області. При ушкодженні костей верхньої кінцівки механічний вібраційний масаж з метою стимулювання трофічних рефлексів виробляється в шийно-потиличному й верхньогрудном відділах хребта, в області виходу корінців, праворуч і ліворуч відповідно сегментам З4 - D2; при ушкодженні костей нижньої кінцівки - в області нижньогрудного й поперекового відділів хребта, відповідно сегментам D8 - L5.

   Якщо фіксуюча пов’язка захоплює зазначені сегменти, то в ній робиться відповідний виріз для проведення вібраційного масажу. Коли гострі реактивні явища пройдуть, вібраційний масаж виробляється в напрямку длинника хворої кінцівки з боку підошви.

   Починаючи з 2-й тижня при переломі костей передпліччя або гомілки, а при переломі плеча або стегна з 3-й тижня показана ніжна механічна вібрація в області місця перелому (подовжньо, а також поперечно), що виробляється через вирізане вікно в гіпсовій пов’язці 2 - 3 рази в день, особливо при вповільненій консолідації перелому. З огляду на рефлекторний вплив масажу, варто також масажувати здорову кінцівку.

   При застосуванні клейового або кістякового витягнення з 2-го або 3-го дні після перелому масажують  здорову кінцівку протягом 15 - 20 хвилин, а також роблять рухи у всіх її суглобах. На стороні ушкодження масаж робитьсяпочергово. Наприклад, при переломі костей гомілки масажують доступні масажу ділянки стегна, перетворюючи в першу чергу увага на зниження м’язового тонусу, що буває підвищений на значній відстані від місця ушкодження, особливо протягом перших 10 - 12 днів. Для зниження м’язового гіпертонусу найкраще застосовувати ніжну механічну вібрацію.

   Для цього між масуємою частиною тіла й вибратором поміщають палець або кисть що масажує. Більше енергійний вплив роблять так звані тангенціальні вібрації при прикладанні вибратора до масуючої частини тіла по дотичній лінії. Масаж проводять щодня, тривалістю 3 - 5 хвилин при можливості 2 - 3 рази в день. Із прийомів ручного масажу застосовують поперемінно непереривчасте й переривчасте поглаживание в доцентровому напрямку, не викликаючи підвищення м’язового тонусу, а також посилення хворій в області перелому.

   Надалі додають спиралевидное й кругове розтирання, ніжне поперечне разминание, що, як і розтирання, чергують із непереривчастим поглаживанием. Тривалість сеансу масажу поступово доводять до 15 - 20 мінут. Під час масування необхідно систематично перевіряти стан м’язового тонусу, наявність спазму окремих м’язових пучків. При посиленні м’язового тонусу на стороні ушкодження варто зменшувати інтенсивність масажних рухів, а також скоротити тривалість сеансу масажу.

   По знятті гіпсової пов’язки або припиненні витягнення не треба з перших же днів робити енергійний або тривалий масаж, тому що при наявності лімфостаза, що звичайно буває в першому випадку внаслідок тривалої іммобілізації й обмеження рухового режиму, у другому випадку енергійні масажні рухи можуть викликати підшкірні капілярні крововиливи, посилення болів і збільшення набряку.

   З метою прискорення лимфо- і кровообігу в цих випадках, як правило, застосовується масаж, що відсмоктує . Якщо не поліпшити в такий спосіб венозну й лімфатичну циркуляцію в проксимальних сегментах кінцівки, то можуть виникнути ускладнення для лімфо- і кровообігу в периферичних відділах ушкодженої кінцівки. Перший час після тривалої іммобілізації ми рекомендуємо в області місця перелому уникати охоплюючого неперервного роглажування, а застосовувати переривчасте поглажування по типі зиґзаґоподібних масажних рухів для того, щоб можливо менше дратувати шкіру в області перелому, що часто після накладення гіпсової пов’язки піддається трофічним порушенням.

    Із цих міркувань не рекомендується також застосовувати розтирання. При надлишковій кістковій мозолі під час масажу варто обходити місце перелому. При вповільненому зрощенні перелому, наявності м’якої пластичної кісткової мозолі показаний енергійний масаж в області самого перелому: охоплююче переривчасте поглажування, при якому руки рухаються по напрямку друг до друга, рублення ліктьовим краєм кисті, а також поплескування.

 

                                         2.Фізіотерапія при травмах

 

   Основний лікувальний метод усіх видів переломів - хірургічний, тоді як фізіотерапія грає вирішальну роль як в попередженні ускладнень після перелому, так і в повному і швидкому функціональному відновленні.

Лікування переломів має два основні завдання:

1) повне анатомічне  відновлення перелому кістки(вправлення  і иммобилизующая пов'язка);

2) повне функціональне  відновлення.

   Поряд з точною репозицією вирішальну роль у лікуванні хворого відіграє правильно проведена реабілітація фізіотерапевтичними засобами. Її слід проводити одночасно з хірургічними та ортопедичними заходами та здійснювати До остаточного одужання. Це означає, що необхідний постійний тісний контакт хірурга з фахівцем з фізіотерапії й реабілітації.

   При призначенні фізіотерапії необхідно враховувати вид перелому, фазу процесу, вплив окремих фізичних методів, час, необхідний для загоєння окремих кісток, і загальний стан потерпілого.

   Фізіотерапія при закритих переломах кісток. Починати фізіотерапію слід вже на 2-5-й день після травми. Залежно від формування кісткової мозолі її ділять на 3 періоди, які при переломах трубчастих кісток розподіляються в часі приблизно наступним чином.

   У перший період (перші 10 днів після травми) після репозиції та іммобілізації в клінічній картині переважають болі, набряк і спазм м'язів. Для знеболення, ліквідації набряку, розсмоктування крововиливів і прискорення регенерації кістки застосовують такі методи фізіотерапії:

   1.Інтерференційні струми. Чотири електроди розташовують на вільних від гіпсу ділянках (або для них вирізують віконця в гіпсовій пов'язці) так, щоб обидва електроди перехрещувалися в області перелому; застосовується ритмічна частота 0-100 Гц, так як вона діє болезаспокійливо, прискорює розсмоктування набряку і гематом і швидко регулює порушені трофічні процеси; сеанси проводять щоденно по 15 хв.

   2. Ультрафіолетове  опромінення 3 полів по 400 см2 у сегментарної зоні або на симетричній неураженої кінцівки; дозування-1-4 біодози, всього 8-12 сеансів.

   3. Електрофорез брому (у вигляді гальванічного коміра або трусів по Щербакову) - рекомендується для хворих з різко вираженим больовим синдромом і підвищеною дратівливістю.

   4. Опромінення лампою солюкс, або Мініна, всього 5-6 сеансів (якщо неможливо застосувати зазначені вище методи).

   5. Лікувальна гімнастика: її починають на 3-й день після травми у вигляді вправ для симетричної неураженої кінцівки і невеликих необездвіженних суглобів, розташованих дистальніше перелому; призначаються також вправи у вигляді рухових уявлень для іммобілізованої кінцівки, так як Вони сприяють запобіганню контрактур; при постільному режимі особливу значення надається дихальної гімнастики через можливого розвитку пневмонії.

   Другий період охоплює в середньому час від 10-го до 30-45-го дня (залежно від того, яка кістка зламана) після травми, освіти сполучно-тканинної і первинної кісткової мозолі.

    Мета фізіотерапії - стимулювати її освіту і попередити функціональні порушення (тугоподвижность суглобів, атрофію м'язів та ін.) Застосовуються такі методи.

   Електричне поле УВЧ - електроди розташовуються поперечно в області перелому; дозування олігометріческая; перші 5-ю сеансів щодня, а наступні - через день, по 8 - 15 хв; всього близько 20 сеансів.

   Загальні (суберітемних дози) або місцеві (ерітемние дози) ультрафіолетові опромінення, а в літні місяці - повітряні та сонячні ванни.

    Лікувальний масаж (спочатку симетрично здорової кінцівки, а потім ураженої, проксимальніше і дистальніше місця перелому) і лікувальна фізкультура