Поняття фізичного виховання дітей дошкільного віку

Виховні завдання спрямовані на різнобічний розвиток дітей (розумове, моральне, естетичне, трудове), формування у них інтересу і потреби до систематичних занять фізичними вправами. Система фізичного виховання в дошкільних установах будується з урахуванням вікових та психологічних особливостей дітей.[16]

Перші шість років життя дитини характеризуються інтенсивним розвитком всіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, у тому числі і типологічними особливостями основних нервових процесів (сила, врівноваженість і рухливість). Але ці особливості становлять лише основу для подальшого фізичного і психічного розвитку, а визначальним чинником з перших місяців життя є навколишнє середовище і виховання дитини. Тому дуже важливо створити такі умови і так організувати виховання, щоб було забезпечено бадьоре, позитивно емоційний стан дитини, повноцінний фізичний і психічний розвиток.[17]

Фізичне виховання сприяє здійсненню естетичного виховання. У процесі виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, випробовувати естетичне задоволення, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів. Оскільки метою фізичного виховання є формування у дітей навичок здорового способу життя, то для вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку використовуються: гігієнічні фактори, природні сили природи, фізичні вправи та ін. Повноцінне фізичне виховання досягається при комплексному застосуванні всіх засобів, оскільки кожне з них по-різному впливає на організм дитини. Гігієнічні чинники (режим занять, відпочинку,харчування, сну і т.д.) становить обов'язкова умова для вирішення завдань фізичного виховання. Вони підвищують ефективність впливу фізичних вправ на організм що займаються. Наприклад, заняття фізичними вправами краще сприяє розвитку кісткової і м'язової системи. Чистота приміщень, фізкультурного інвентарю, іграшок, одягу, взуття служать профілактикою захворювань. Гігієнічні фактори мають і самостійне значення: вони сприяють нормальній роботі всіх органів і систем. Наприклад , регулярне і доброякісне харчування позитивно впливає на діяльність органів травлення і забезпечує своєчасну доставку іншим органам необхідними живильними речовинами, а значить, сприяє нормальному росту і розвитку дитини. Повноцінний сон забезпечує відпочинок і підвищує працездатність нервової систем . Правильне освітлення попереджає виникнення захворювання очей. Дотримання твердого режиму дня привчає до організованості, дисциплінованості і т.д.[18]

Фізичні вправи - основний специфічний засіб фізичного виховання надає дитині різносторонню дію. Вони використовуються для вирішення завдань фізичного виховання: сприяють здійсненню розвитку розумової, трудової діяльності, а також є засобом лікування при багатьох захворюваннях. Рухи, фізичні вправи вважаються специфічним засобом фізичного виховання. Рухова активність - біологічна потреба організму, від ступеня задоволення якої залежить здоров'я дітей, їх фізичний і загальний розвиток.[20]

Ні в якій іншій період життя фізичне виховання не пов'язане так тісно із загальним вихованням, як в перші шість років. У період дошкільного дитинства у дитини закладаються основи здоров'я, довголіття всебічної рухової підготовленості і гармонійного фізичного розвитку.

Пізнаючи і враховуючи закономірності потенційних можливостей дитини кожного вікового періоду, фізичне виховання передбачає вимоги науково обгрунтованої програми всього виховно - освітнього комплексу (рухові вміння і навички, фізичні якості, деякі елементарні знання), засвоєння якої забезпечує дітям необхідний рівень фізичної підготовленості для надходження до школи. Разом з тим передбачається дотримання строгої послідовності при засвоєнні дітьми програми з урахуванням вікових особливостей і можливості дитини кожного періоду його життя, стану нервової системи і всього організму в цілому. Перевищення вимог, прискорення темпу навчання дітей, минаючи проміжні ланки програми, слід вважати неприпустимим, оскільки це викликає непосильний напруга організму, що завдають шкоди здоров'ю і нервово-психічному розвитку дітей.

 

Фізичне виховання дітей дошкільного віку безперервно розвивається і збагачується новими знаннями, які отримуються в результаті досліджень, що охоплюють різноманітні сторони виховання дитини. Таким чином, можна виділити наступні умови та фактори успішної організації фізичного виховання дітей:

1. Вміти аналізувати і оцінювати  ступінь фізичного здоров'я і  рухового розвитку дітей.

2. Формулювати завдання фізичного  виховання на певний період  і визначати першорядні з них  з урахуванням особливостей кожного  з дітей.

3. Організувати процес виховання в певній системі, вибираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах.

4. Проектувати бажаний рівень  кінцевого результату, передбачаючи  труднощі на шляху до досягнення  цілей.

5. Порівнювати досягнуті результати з вихідними даними і поставленими завданнями.

6. Володіти самооцінкою професійної  майстерності, постійно удосконалюючи  його.

 

РОЗДІЛ II

МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

2.1. Вікові особливості фізичного розвитку і фізичної підготовки дітей

 

Саме в дошкільному віці закладаються основи гармонійного розвитку особистості, її фізичні досконалості - основи здоров’я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила та ін.). Своєчасне та успішне формування рухової функції людини, особливо в дошкільний період її життя, має першочергове значення для повноцінного фізичного розвитку.

Вік від 3 до 6 років – раннє дитинство (дошкільний вік)– період переходу до дитинства, інтенсивного накопичення соціально значимого досвіду в соціальному просторі, формування основних рис характеру і ставлення до навколишнього світу. Період дошкільного дитинства є найважливішим для розвитку естетичного сприймання і формування морально-естетичного ставлення до життя. У цьому віці інтенсивно здійснюється формування властивостей і якостей особистості, які зберігаються у більш чи менш незмінному вигляді на все життя. [23, с. 81]

У молодшому дошкільному віці ( 2 - 3 роки) важливо привчити дитину до щоденних занять фізичними вправами і рухливими іграми як обов'язковим і непорушним елементам в повсякденному житті. У цей період необхідно створити всі умови для освоєння дитиною багатьох видів найпростіших рухів. До трьох років формуються вміння кидати і ловити м'яч, бігати й стрибати з місця, лазити по гімнастичній драбині. У цьому віці діти здатні послідовно виконувати декілька рухових дій поспіль, змінювати напрями руху і підкорятися заданому темпу.[11]

У 4- х річному віці діти досить добре зберігають рівновагу, спускаються з гори на санках, пересуваються на лижах і їздять на триколісному велосипеді.

На третьому і четвертому році життя помітно розширюється руховий досвід дитини і розвивається довільність рухами.

На п'ятому році життя в силу наступаючої морфофункціональної зрілості центрів, що регулюють великі групи м'язів, рухи дітей стають точніше і енергійніше, з'являється здатність утримувати вихідне положення, зберігати напрямок, амплітуду і темп руху, формується вміння брати участь в іграх з ловом і вивертанням, де результат залежить не тільки від одного учасника, а й від інших.

Вже до 5 років у дитини істотно поліпшується координація рухів. Саме в цей період відбувається процес освоєння навичок малювання, ліплення, виготовлення іграшок з паперу і картону. Разом з тим більш інтенсивний розвиток великих м'язів ще ускладнює виконання точних рухів пальцями і кистю. Вік 5 -го року життя є критичним для багатьох параметрів фізичного здоров'я дитини.[13]

Подібно до того, як це відбувається в підлітковому віці, у дітей 4 - 6 років різко змінюється ритм фізичного розвитку. У цей період відзначається ослаблення деяких ланок м'язової системи та суглобових зв'язок . Наслідком цього можуть бути порушення постави, плоскостопість, викривлення нижніх кінцівок і хребетного стовпа. Ці ж причини призводять до того, що грудна клітка стає плоскою, а нерідко навіть запалою, ослаблені м'язи живота роблять його помітно виступаючим вперед. Всі ці чинники вельми несприятливі для організму дитини, так як ослаблі м'язи грудей і діафрагми призводять до утрудненого подиху і поганого забезпечення організму дитини киснем. У середньому і старшому дошкільному віці ( 4 - 6 років) необхідно виховувати інтерес дитини до освоєння нових видів фізичних вправ, до підвищення рівня своїх фізичних здібностей, стимулювати прагнення до участі у колективних іграх і змаганнях з однолітками. Загартовування бажано зробити звичним елементом режиму дня. Все це дозволить дитині добре підготуватися до початку навчання в школі .

У дошкільному віці для вищої нервової діяльності ще характерна нестійкість нервових процесів. Хоча умовно-рефлекторні зв'язки виникають в ранньому дитинстві, через переважання процесів збудження над процесами гальмування вони легко руйнуються. Тому не слід розраховувати на міцне освоєння дитиною цього віку складних рухових умінь і дій. Більша фізіологічне і психологічне значення має сам процес освоєння нового , в тому числі і у сфері фізичної культури.

 

 

2.2. Особливості  методики виховання дітей від 3 до 6 років

 

У дітей дошкільного віку від 3 до 6 років починають проявлятися типологічні особливості вищої нервової діяльності, формується характер, проявляються особистісні мотиви і інтереси, які, правда, вельми нестійкі. Діти цього віку дуже сприйнятливі до реакцій дорослих на їх поведінку. Заохочення і похвала викликають сильні позитивні емоції. Формуються основи дисципліни поведінки, уміння і бажання підпорядковувати свої дії правилам гри, вимогам батьків і вихователів, інтересам колективу. На протязі цих років формуються різні особливості методики фізичного виховання дітей (рис 2.1).

Рис. 2.1. Особливості методики фізичного виховання дітей від 3 до 6 років

Головне завдання фізичного виховання дитини 3 -го року життя - освоєння і вдосконалення нових видів рухів пальців рук і кисті, закріплення і вдосконалення навичок вже освоєних видів рухів. Зміст моторної активності дитини збагачується за рахунок вдосконалення навички ходьби, переміщень в ускладнених умовах (ходьба по мотузочці, по дошці, сплигування з невеликої висоти, стрибки у довжину з місця, підкидання м'яча , довільних змін положень ніг, рук, тулуба і голови, плавання і вправ у воді, ігор на повітрі і в приміщенні.

Координація розвивається при переміщеннях зі зміною напрямку ходьби і бігу, у вправах з предметами, особливо з м'ячем, координація рухів кисті і пальців - у спеціальних вправах, а також при грі з кубиками, пластиліном і т.п. Заняття фізичними вправами слід проводити щодня у формі зарядки, занять з освоєння та вдосконалення рухів (3 рази на тиждень ) і різних ігор. Тривалість занять на початку періоду - 15 - 20 хв., до кінця його - 20 - 25 хв.

Важливе місце в режимі фізичної активності дитини 3 -го року життя займає ранкова гімнастика (додаток А). Зарядку потрібно проводити щодня. Значення ранкової зарядки не вичерпується її оздоровчою функцією, зняттям «загальмованості» дитини після нічного сну, підбадьорення малюка. Величезна психологічна роль ранкової зарядки полягає у вихованні у дитини звички починати день з фізичних вправ.

Вправи для зарядки повинні конструюватися з відомих і добре освоєних дитиною рухів. Найкраще, якщо дорослий буде виконувати вправи разом з дитиною. Це створить сприятливу емоційну обстановку і полегшить дитині виконання рухів, особливо відтворення їм темпу і ритму. Кількість вправ у зарядці не рекомендується більше 4 - 5, не рахуючи ходьби на початку і в заключній частині .

Головне завдання фізичної активності дитини 4 -го року життя - освоєння нових рухів, головним чином з арсеналу вправ спортивного характеру. Нова риса фізичного тренування в цей період - постановка цілей в окремих вправах. Такими цілями можуть бути: пробігти швидко, метнути далеко, потрапити м'ячем у мішень, далеко стрибнути, точно відтворити рух , швидко відреагувати на команду.

У дитини у віці від 3 до 4 років необхідно почати цілеспрямований розвиток рухових здібностей - спритності, швидкості, гнучкості, сили і витривалості. Зміст занять фізичними вправами збагачується за рахунок нових рухів і нових освоєних дитиною вправ, дій, видів і форм рухової активності. Значне місце в заняттях слід відвести підготовці до освоєння або часткового освоєння базових елементів рухів у спортивних вправах - елементів техніки бігу, стрибка, метання, елементів гри з м'ячем руками і ногами, коротких зв'язок гімнастичних вправ, елементів акробатики, катання на лижах і ковзанах, плавання.

Найбільш ефективною формою занять залишиться гра, але все в більшій мірі необхідно використовувати і класичні форми тренування з багаторазовим повторенням, завчанням елементів рухів і їх зв'язок. (Додаток А)

При розвитку швидкості основний упор слід зробити на тренуванні швидкості реакції і частоти рухів у простих вправах.

У вправах на гнучкість переважають активні і активно - пасивні розтягування м'язів і зв'язок .

Спеціальних тренувань на витривалість і силу проводити не слід. Ці якості будуть природно розвиватися у дитини на фоні тієї рухової активності, яка здійснюється при розвитку спритності, гнучкості та швидкості.

Тривалість занять становить 30 - 35 хв . Заняття проводяться 3 - 4 рази на тиждень.

Основна спрямованість фізичної підготовки дітей 5- го року життя - всебічне розширення арсеналу освоєних елементарних рухів і підготовка до інтенсивного освоєння нових складних в технічному відношенні вправ. Значне місце в цільових установках на цей період фізичного виховання дітей займає розвиток тих рухових здібностей і психомоторних здібностей, які в майбутньому слугуватимуть фундаментом для оволодіння складними з координації рухами і їх вдосконалення. До таких якостей і здібностям дитини відносяться: спритність, гнучкість, сила, швидкість (в основному швидкість реакції) і здатність швидко формувати у свідомості і відчуттях образ нового руху, простіше кажучи, швидко «схоплювати» суть і особливості рухів та їх елементів, розуміти роз'яснення дорослого і вміти втілювати ідеальний образ руху у власних діях. Велике місце серед фізичних вправ у цей період займуть ті з них, які сприяють виробленню вміння правильно, у відповідності з завданням, переміщати ланки тіла в просторі, точно відтворювати задані траєкторії, напрям, швидкість і темп рухів. Спеціальні зусилля вихователя слід направити на силову підготовку м'язів дитини, особливо більш дрібних м'язів; керуючих рухами кисті, стопи, гомілки, передпліччя. Важливу роль відіграватимуть вправи, спрямовані на освоєння окремих елементів спортивних рухів (бігові, стрибкові, метальні, на велосипеді, на лижах, на санках, у воді). У цей період можна ускладнити вправи на спритність і швидкість реакції. Велика увага як і раніше слід приділяти розвитку гнучкості.