Режим рухової активності та працездатності

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський національний технологічний університет

 

Кафедра фізичного виховання

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Фізичне виховання»

На тему: «Режим рухової активності та працездатності»

 

 

Виконав:

Студент групи ПМ-121                                                      Саповський М. Г

 

Керівник

Завідувач кафедри                                                              Кузьменко Н. Г

 

 

Чернігів ЧНТУ 2014

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………..

1. Особливості організації  та основні психофізіологічні  характеристики учбової праці студентів……………………………………………………………………..

2. Динаміка працездатності  в процесі учбової та трудової  діяльності. Фактори, які її визначають……………………………………………………………………

3. Критерії нервово-емоційної  втоми та перевтоми студентів, їх профілактика засобами фізичної культури……………………………………………………….

Висновок…………………………………………………………………………….

Список використаних джерел………………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Рухова активність  – важлива  складова  способу життя й поведінки студентів, що визначається соціально-економічними й культурними факторами, залежить від організації фізичного виховання, морфо-функціональних особливостей зростаючого організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять, доступності спортивних споруджень і місць відпочинку підлітків. Протягом життя людини рухова активність відіграє різну роль. У дитячому віці вона визначає нормальний ріст і розвиток організму, найбільш повну реалізацію генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням. Саме в період росту організм найбільш чутливий до впливу різних несприятливих факторів.

  Низький рівень рухової активності дуже негативно впливає на організм студентів. Різноманіття причин дефіциту рухів, ступінь його виразності й тривалість створюють більші можливості для змін в організмі: від адаптаційно-фізіологічних до патологічних. За даними вчених, у період навчання в університеті дефіцит рухової активності приводить до погіршення адаптації серцево-судинної системи студентів, до стандартного фізичного навантаження, станової сили, появі надлишкової маси тіла за рахунок відкладення жиру, підвищенню рівня холестерину в крові. Захворюваність студентів в умовах гіпокінезії в 2 рази вища, що пов'язано зі зниженням загальної неспецифічної резистентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Особливості організації та основні психофізіологічні характеристики учбової праці студентів

  Результати досліджень засвідчують, що здоров'я людини безпосередньо пов'язане з його працездатністю і втомлюваністю. Від стану здоров'я багато в чому залежить успішність навчальної та виробничої діяльності студента. Очевидно, що має тенденцію до зростання втрати резервних можливостей, рівень опору організму людини до зовнішніх і внутрішніх негативних факторів, а також наявність широкого переліку негативних діагнозів ведуть до істотного зниження ефективності навчання і подальшої професійної діяльності. У студентські роки така негативна тенденція небезпечна.

  Зниження розумової працездатності спостерігається при психічних хворобах, органічних захворюваннях головного мозку, а також при пограничних станах захворювань. Навчання у вищій школі вимагає від студентів значного інтелектуального і нервово-професійного напруження, що доходять у період екзаменаційних сесій до меж можливого.

  Найважливішим чинником забезпечення високої якості професійної підготовки випускників вузів є активна навчально-трудова та пізнавальна діяльність студентів. Ця діяльність являє собою складний процес в умовах об'єктивно існуючих протиріч, до яких відносяться:

1) протиріччя між великим  обсягом навчальної та наукової  інформації, і, дефіцитом часу на  її освоєння;

2) між об'єктивно поточним  поступовим, багаторічним процесом  становлення соціальної зрілості  майбутнього фахівця і бажанням  якомога швидше самоствердитися  і проявити себе;

3) між прагненням до самостійності у відборі знань з урахуванням особистих інтересів і жорсткими рамками навчального плану та навчальних програм.

  Студентський вік характеризується інтенсивною роботою над формуванням своєї особистості, виробленням стилю поведінки. Це час пошуку молодими людьми відповідей на різноманітні морально-етичні, естетичні, наукові, загальнокультурні, політичні та інші питання. Студентський вік є також заключним етапом поступального вікового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей організму. Молоді люди в цей період мають більші можливості для напруженої, навчальної праці.

 

  Труднощі навчання у вузі пов'язані не тільки з необхідністю творчого засвоєння великого обсягу знань, а й з виробленням потрібних для майбутньої професії умінь і навичок, їх практичним застосуванням. Ці труднощі явні. Але існують ще й приховані труднощі, які позначаються часом досить істотно на навчанні психоемоційному стані студентів.

  До них відносяться цілий ряд обставин студентського життя, що здаються малозначними, коли вони взяті окремо, але в сукупності дають негативний ефект, який можна назвати нездатністю студентів до навчання у вузі. У числі причин такого явища такі:

1) різко відрізняються  від шкільних методи і організація  навчання, які потребують значного  підвищення самостійності в оволодінні навчальним матеріалом;

2) відсутність добре налагоджених  міжособистісних відносин, що характерно  для будь-якого формується колективу;

3) супутні вступу до вузу нові турботи, які найчастіше виникають у студентів, що проживають в гуртожитку.

  Особливо в скрутному становищі опиняються студенти молодших курсів. З одного боку вони повинні відразу включатися в напружену роботу, що вимагає застосування всіх сил і здібностей, а з іншого боку саме по собі подолання новизни умов навчальної роботи вимагає значної витрати сил організму. Включення студентів у нову систему життєдіяльності може супроводжуватися нервовою напругою зайвої дратівливістю, млявістю, зниженням вольової активності, занепокоєнням і т.д.

  На психофізичному стані студентів відображаються також суб'єктивні й об'єктивні чинники. До об'єктивних факторів належать вік, стать, стан здоров'я, величина навчального навантаження, характер і тривалість відпочинку та ін. Суб'єктивні чинники включають в себе мотивацію навчання, рівень знань, здатність адаптуватися до нових умов навчання у вузі, психофізичні можливості, нервово-психічну стійкість, особистісні якості (характер, темперамент, комунікабельність), працездатність, втомлюваність тощо. Серйозним випробуванням організму є інформаційне перевантаження студентів, що виникає при вивченні численних навчальних дисциплін, науковий рівень та інформаційний обсяг, яких весь час зростає.

  Критичним і складним чинником перенапруги студентів є екзаменаційний період - один з варіантів стресової ситуації, що протікає в більшості випадків в умовах дефіциту часу і характеризується підвищеною відповідальності з елементом напруженості. Негативний вплив на організм посилюється при сумарному впливі кількох факторів ризику, коли вони впливають одночасно і приймають хронічний характер.

 

2. Динаміка працездатності в процесі учбової та трудової діяльності. Фактори, які її визначають

  Працездатність визначається як здатність людини до виконання конкретної розумової діяльності в рамках заданого часового ліміту і параметрів ефективності. Основу працездатності складають спеціальні знання, вміння, навички, а також певні психофізичні особливості, наприклад, пам'ять, увагу, мислення; фізіологічні - стан серцево-судинної, дихальної, м'язової, ендокринної та інших систем; фізичні - рівень розвитку витривалості, сили, швидкості рухів та інших: сукупність спеціальних якостей, необхідних у конкретній діяльності. Працездатність залежить від можливостей людини, адекватних рівню мотивації та поставленої мети.  Працездатність у навчальній діяльності в певній мірі залежить від властивостей особистості, типологічної особливості нервової системи, темпераменту. Поряд з цим, на неї впливають новизна виконуваної роботи, інтерес до неї, розпорядження про виконання певного конкретного завдання, інформація та оцінка результатів по ходу виконання роботи, посидючість, акуратність.

 

Під впливом навчально-трудової діяльності працездатність студентів зазнає змін, які чітко спостерігаються протягом дня, тижня, семестру, навчального року.

Навчальний день

Навчальний день студенти, як правило, не починають відразу з високої продуктивності навчальної праці. Після дзвінка вони не можуть відразу зосередитися і активно включитися в заняття. Проходить 10-20, а іноді і більше 30 хвилин, перш ніж працездатність досягає оптимального рівня. Цей період впрацьовування характеризується поступовим підвищенням працездатності з певними коливаннями.

Період оптимальної (стійкою) працездатності має тривалість 1,5 - 3 години, в процесі чого функціональний стан студентів характеризується змінами функцій організму, адекватних тієї навчальної діяльності, яка виконується.

Третій період - період повної компенсації, характеризується появою початкових ознак втоми, які компенсуються вольовим зусиллям і позитивної мотивацією.

У четвертому періоді настає нестійка компенсація, наростає стомлення, спостерігаються коливання вольового зусилля, а також коливання продуктивності навчальної діяльності.

У п'ятому періоді починається прогресивне зниження працездатності, яка перед закінченням роботи може змінитися короткочасним її підвищенням за рахунок мобілізації резервів організму (кінцевий порив).

При подальшому продовження роботи в шостому періоді, відбувається різке зменшення її продуктивності. У результаті зниження працездатності і згасання робочої домінанти.

  Навчальний день студента крім аудиторних занять включає самопідготовку. Наявність другого підйому працездатності пояснюється не тільки добовим ритмом, а головним чином психологічною установкою на виконання навчальних завдань. Варіантність зміни окремих сторін працездатності обумовлені і тим, що навчальна діяльність студентів характеризується постійним перемиканням різних видів розумової діяльності (лекції, семінари, лабораторні заняття та інші).

 

Навчальний тиждень

Динаміка розумової працездатності в навчальному тижневому циклі характеризується наявністю періоду впрацьовування на початку (понеділок, вівторок), стійкої працездатності в середині (середа, четвер) і зниженням в останні дні тижня. У деяких випадках відзначається її підйом, що пов'язують з явищем «кінцевого пориву».

 

Навчальний семестр і навчальний рік

На початку навчального року протягом 3-3,5 тижнів спостерігається період впрацьовування, супроводжуваний поступовим підвищенням рівня працездатності. Потім протягом 2-2,5 місяців настає період стійкої працездатності. В кінці семестру, коли студенти готуються і здають заліки, працездатність починає знижуватися. У період іспитів зниження кривої працездатності посилюється. У період зимових канікул працездатність відновлюється до вихідного рівня, а якщо відпочинок супроводжується активним використанням фізичної культури і спорту спостерігається підвищеної працездатності.

  Початок другого півріччя також супроводжується періодом впрацювання тривалість якого скорочується в порівнянні з першим півріччям до 1,5-2 тижнів. Подальші зміна працездатності з другої половини лютого до початку квітня характеризується стійким рівнем. Причому, цей рівень може бути вище, ніж у першому півріччі. У квітні спостерігаються ознаки зниження працездатності, зумовлені виникають втомою. У залікову сесію і в період іспитів зниження працездатності виражено різкіше, ніж у першому півріччі. Процес відновлення відрізняється більш повільним розвитком, внаслідок значної глибини втоми.

  Таким чином, можна зробити висновок про те, що для навчальної праці студентів незалежно від його часових параметрів (навчальний день, тиждень, семестри навчального року), зміни розумової працездатності характеризується послідовною зміною періодів впрацьовування, стійкої і високої працездатності та періоду її зниження. Ця обставина має високе значення для розробки заходів щодо оптимізації умов навчально-трудової діяльності і відпочинку студентів, зокрема засобами фізичної культури і спорту.

 

Серед заходів, спрямованих на підвищення розумової працездатності студентів, на подолання і профілактику психоемоційного та функціонального перенапруження можна рекомендувати наступне:

1) систематичне вивчення  навчальних предметів студентами в семестрі;

2) ритмічну та системну  організацію розумової праці;

3) постійна підтримка  емоції та інтересу до навчання;

4) організація раціонального  режиму праці, харчування, сну та  відпочинку.

5) відмова від шкідливих  звичок;

6) фізичне тренування, постійна  підтримка організму в стані  оптимальної фізичної тренованості;

7) навчання студентів  методам самоконтролю за станом  організму з метою виявлення  відхилень від норми і своєчасного  виправлення та усунення цих  відхилень засобами профілактики.

 

3. Критерії нервово-емоційної втоми та перевтоми студентів, їх профілактика засобами фізичної культури

  Стомлення - це зниження працездатності, що зумовлене виконанням певної роботи. Об'єктивно процес стомлення проявляється у зниженні продуктивності праці, а суб'єктивно - у відчутті стомлення. Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги - в середньому у 5-10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму - втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності. Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8 - 12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина, під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.