Політичний дискурс

З приводу вищезазначеного примітною є позиція автора статті «Лінгвокультурні особливості перекладу політичного дискурсу» Д. М. Каліщука: «Політики у своєму мовленні апелюють до цінностей чи концептів, які дають змогу маніпулювати масовою свідомістю, здійснювати на аудиторію прогнозований вплив. Але, як правило, вони є етноспецифічними і не зовсім зрозумілими, або й зовсім не зрозумілими для іншомовного адресата» [9, с. 156].

Термін "голодомор" належить до лінгвокультурологічно  маркованої лексики, яка у повній мірі розкриває вплив екстралінгвістичного аспекту на мову. Він означає для українського народу важливу історичну подію, асоціація з якою визиває у нього певні почуття та емоції, переживання, а для іншомовного адресата це слово без уточнення і пояснення не означає нічого, тому має лише форму, а не зміст. Задача перекладача – це передача змісту, тому слід вдаватися до певної деталізації суспільно-історичних реалій під час перекладу.

Наведемо ще один приклад, де у тексті виступу  зустрічається назва установи, з  варіантом перекладу якої перекладач повинен бути ознайомлений заздалегідь:

Юлія Тимошенко  повідомила, що сьогодні у неї відбулася  зустріч з президентом та виконавчим директором Японського банку міжнародного співробітництва Хіросе Ватанабе [21]. (дивись у Додатку А, 9)

Yulia Tymoshenko imparted this day she had a meeting with the President and CEO of the Japan Bank for International Cooperation Hiroshi Watanabe [24]. (дивись у Додатку А, 9)

Підготовленість промови політика проявляється у  продуманості використання експресивних лексичних одиниць та синтаксичних конструкцій з метою підсилення емоційного сприйняття виступу, щоб завоювати симпатії адресата, змусити його співпереживати, сприймати, переймати та поділяти бажаний для адресанта емоційний стан [2]. Наведемо ще один приклад із промови Віктора Ющенко, які є яскравим прикладом цього:

Ми обрали незалежність, бо ми є нащадками поколінь, які  віками мріяли про українську державу, здобували волю потом і кров’ю [19]. (дивись у Додатку А, 10)

We have chosen for independence, as we are the descendants of those generations that were dreaming of Ukrainian state for centuries and courageously fighting for their freedom [22]. (дивись у Додатку А, 10)

Як бачимо з  наведених вище прикладів, не зовсім вірний вибір засобів мови перекладу призвів до того, що висока емоційність і деяка патетичність вихідного тексту майже повністю втрачена.

Переклад неологізмів, велика кількість яких з’явилася  у американському політичному дискурсі наприкінці 20 століття, також викликає у перекладача певні труднощі. Так, наприклад, за часи правління президента Б. Клінтона виник неологізм Clinton time, який почали застосовувати представники мас-медіа: так вони називають час, протягом якого доводиться чекати на президента, що часто запізнюється на зустрічі з пресою [16, с. 10]. Важко з упевненістю сказати, чи залишиться цей неологізм у вжитку, адже він пов'язаний з однією особистістю, хоча його значення може бути перенесене і на всіх інших політ діячів, які запізнюються на зустрічі із представниками мас-медіа. Серед інших нових термінів, що з’явилися завдяки Б. Клінтону є такі – Boy Clinton, to blow a hole in the deficit, common sense government, New Democrat, sextage, zippergate.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. ОСОБЛИВОСТІ ІДІОСТИЛЮ МОВЦЯ І ЇХ АДЕКВАТНА ПЕРЕДАЧА ПІД ЧАС ПЕРЕКЛАДУ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ

 

Вивчаючи проблему лінгвокультурологічних особливостей перекладу політичного дискурсу неможна оминути увагою і таке поняття як ідіостилю промовця. На сьогоднішній світовій політичній арені  діє значна кількість яскравих, оригінальних особистостей, індивідуальні риси яких і знаходять відображення у їхніх політичних промовах. Тому у політичній лінгвістиці і сформувався такий термін як ідіостиль політичного діяча.     

Термін ідіостилю  застосовують не часто, більш відомим  і простим за формою є термін образ або імідж політика. Окрім певних зовнішніх, психологічних, етичних характеристик та ознак, кожен так би мовити гравець політичної арени будь-якої держави має свій власний мовний портрет.

Так, наприклад, яскраво-виражений свій індивідуальний стиль мав американський президент Біл Клінтон, який отримав значну кількість прізвиськ через свою непередбачуваність та природність. Представники ЗМІ відзначають, що із приходом до влади 42-го президента США сталися і деякі зміни у риториці політиків. Риторика сучасного покоління політиків США відзначається зрушенням у бік егоцентричності, свідченням чого є широке використання займенника першої особи однини, а також необережних використань прізвиськ політичних колег.

Сучасні політичні  діячі української громади становлять значний інтерес з огляду саме на їхній мовний портрет, та ідіостилю в цілому. Протягом останнього десятиліття політичні виступи мають більш конкретну цільову направленість на певну аудиторію за віковими, етнічними ознаками, також сам виступ виконується від першої особи, стає більш егоцентричним, в ньому часто фігурує «Я», властива українському дискурсу і висока емотивність, метафоричність, чуттєвість, посилання на важливі і хвилюючі історичні події для українського народу. Це створює труднощі перекладачеві, адже передати всю глибину емотивно-експресивного політичного дискурсу дуже складно. Такі труднощі викликають промови саме Юлії Володимирівни Тимошенко. Її промови відбивають її характер, складний і багатогранний, і зберегти це у перекладах видається надто складним завданням. Наведемо приклад:

Рік тому українці наважилися вибратися на незнайомі  простори «по інший бік пагорба» і знайшли там демократію та обіцянки більш відкритої, чеснішої економіки. Але демократія безладна; тепер, коли Президент Ющенко відклав на потім виконання деяких обіцянок, розданих нашою Помаранчевою революцією, а від інших – відрікся взагалі, виникла вірогідність, що 26 березня, визначаючи своїм вибором склад нового парламенту, розчаровані українці вирішать повернутись до корумпованого автократичного правління [20]. (дивись у Додатку А, 11)

A year ago, Ukrainians dared to risk the unfamiliar territory over the hill, and found democracy and the promise of a more open and honest economy. But democracy is messy; with some of our Orange Revolution’s promises postponed or disavowed by President Viktor Yushchenko, there is a chance that on March 26, when Ukrainians vote for a new parliament, they may in their disappointment choose to return to the realm of corrupt and autocratic rule [25]. (дивись у Додатку А, 11)

Замість President Viktor Yushchenko вжито Президент Ющенко, що не вказує на надмір поваги до людини, про яку йдеться. У фразі ... відклав  на потім виконання деяких обіцянок, обставина часу «на потім», яка відсутня у тексті оригіналу, лише підкреслює іронічність висловлювання. Disavowed перекладається не як нейтральне «відмовився», а не як «відрікся взагалі», що надає повідомленню трохи іншого звучання в плані експресивності та емоційності та набагато глибше проникає у свідомість адресата.

Іншою характерною  рисою промов Ю. Тимошенко є розмитість, завуальованість і відсутність  конкретики, до таких засобів звертаються  сьогодні велика кількість політлідерів. Використовуються конструкції з  відсутнім активним суб'єктом, пасивні конструкції, які сприяють уникненню відповідальності за сказане чи зроблене, якщо така необхідність виникне. Під час перекладу обов’язково слід зберегти таку особливість. Ось наступний приклад:

Я дала тверду обіцянку, що ніколи, ні за яких умов, не створю урядову коаліцію з Віктором Януковичем [20]. (дивись у Додатку А, 12)

I have pledged that, under no circumstances will I form a coalition government with Viktor Yanukovich [25]. (дивись у Додатку А, 12)

Кримінальний  і Цивільний кодекси отримають повну силу; наші суди отримають можливість встати на ноги й відчути свою свободу [20]. (дивись у  Додатку А, 13)

Criminal and civil codes will be enforced; our courts will be allowed to find their feet and their freedom [25]. (дивись у Додатку А, 13)

Характерними  для мовлення Ю. Тимошенко являються  емфатичні фрази, які підкреслюють важливість зазначеного і насичують  політичний текст емоційністю, і  це слід зберігати у цільовому  тексті. Так, у наступному прикладі, використано українське прислів’я «пан або пропав», перекладач вдається до заміни його англійським сталим виразом, який по емотивності програє, але все ж таки передає глибину і рішучість вислову.

Вибори рідко  є вирішальною подією – «пан або пропав». Але ці – саме з таких [20]. (дивись у Додатку А, 14)

Elections are seldom make-or-break affairs. This one is [25]. (дивись у Додатку А, 14)

Говорячи про  ідіостиль політичних діячів неможна  оминути увагою і колишнього Президента України Віктора Ющенко. Приклади перекладу його промов, вже наводилися вище у роботі, але у цьому пункті наголосимо на відмінній рисі усіх його промов. По-перше це посилання і звернення до єдності, згуртованості українського народу, і постійна схильність його до об’єднання сил політиків і простого люду, начебто народ приймає активне життя у політиці і сам обирає свою долю. І по-друге, постійне уповання на Бога, Вищих сил як прояв його віруючою натури і праведного стилю життя. Розглянемо наступні приклади:

Моя перемога –  це перемога всього українського народу і кожного громадянина зокрема [19]. (дивись у Додатку А, 15)

My victory is the victory of all Ukrainians and each Ukrainian citizen [22]. (дивись у Додатку А, 15)

Тут, В. Ющенко наголошує  на тому, що своєю перемогою завдячує українському народові, а також натякає  на події завдяки яким став Президентом, а саме "Помаранчеву революцію". Для перекладу ця фраза не становить складних труднощів, але прагматичний ефект зберігається не в повній мірі.

Дякую за неї  Господу Богу, який дав нам Віру, Надію і Любов. Ними ми перемогли. Молюся, щоб ми назавжди зберегли їх у серцях [19]. (дивись у Додатку А, 16)

Thank God for Faith, Hope and Love. We won a victory with their power. I am praying that we will always keep them in our hearts [22]. (дивись у Додатку А, 16)

Цей уривок, також, сповнений високої емоційності і емотивності, через звернення для Бога, що для українського народу, як показує історія і культурна традиція дуже важливо, адже віра прививалася кожній українській дитині змалечку. Тому під час перекладу не варто опускати такі моменти, а слід передавати весь зміст.

Отже, на основі приведених прикладів із текстів  політичних виступів українських діячів ми бачимо, що кожний політик має  свої відмінні характерні риси, свій імідж, що і проявляється у його мовному  портреті, тому як говорить, до яких мовних прийомів вдається, на чому наголошує. Вдалий імідж, ідіостилю політика – це половина його успіху, а дотримання свого стилю так само важливе як і вся діяльність, адже саме індивідуальні риси промови вирізняють яскравих діячів серед інших, і роблять їх пізнаваними для народу. Так, українські лідери вдаються до емотивності, емоційності, експресивності, щоб завоювати довіру народу і голоси на виборах. Також, звертаються до історичних важливих подій, уповають на Бога і закликають до єдності. Для української ментальності це важливо, адже це його історія, його культурна традиція та особливості соціального устрою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ 

 

Отже, ми можемо дійти висновку, що комунікативний дискурс як засіб соціальної взаємодії є новою формою політичної, наукової, організаційної й технічної сили суспільства, за допомогою якої індивід чи сукупність індивідів здійснюють обмін інформацією. Поняття дискурс почало застосовуватися у лінгвістиці як синонім зв’язного тексту, при цьому під текстом розуміється будь-яке явище дійсності, яке певним чином структуроване і виражене за допомогою мовних знаків. Але деякі вчені наголошують на їх конкретних відмінностях, адже дискурс вміщує у собі велику кількість лінгвокультурних аспектів. Дискурс тлумачиться як мовленнєве утворення, одиниця вищого, ніж речення, рівня. Дискурс розглядається як форма мовленнєвого спілкування, яка передбачає взаємозв’язок між мовцем та слухачем, як міжособистісна діяльність.

У результаті цього  ми стверджуємо, що політичний дискурс – це складний багатогранний феномен, який має свої характеристики та функції у науці, суспільстві та інших сферах людської діяльності. На основі вивчених нами характеристик та функцій політичної мови ми навели класифікації, які підкреслюють ті чи інші характеристики політичної мови. Серед класифікації, які були розроблені  науковцями, ми запропонували свою, бо вважаємо, що вона найбільш систематизована та охоплює різні сфери використання політичної мови; також вона є легкою для сприйняття, що є важливим фактором при обробці даних, поданих у будь-якому виді роботи.

Англомовний політичний дискурс, як у нашому випадку саме американський значним чином  залежить від індивідуальних особливостей політичного промовця. Характерними рисами сучасного американського політичного дискурсу слід вважати його розвиток у тісному зв’язку із ЗМІ, наявність президентської риторики як його складової, його ціннісну орієнтацію, дотримання принципу політичної коректності, посилену увагу до проблеми прав жінок та положення етнічних меншин. Головними риторичними прийомами залишаються використання методів контрасту, протиставлення, повтору, виділення ключових понять. Докорінні політичні зміни в Україні кінця XX століття супроводжувались радикальними змінами і в суспільно-політичній свідомості, що вплинуло на систему мови в цілому, і на мовні засоби, що вживаються у політичному дискурсі зокрема нові умови функціонування ЗМІ сприяють формуванню нового стилістичного канону, під яким ми розуміємо єдність структурних та змістових принципів організації мовних одиниць. Його основу складають норми відбору й сполучення мовних елементів у тексті відповідно до завдань комунікації. Серед спільних рис головні наступні: насиченість метафорами, посиланнями на історичні події та біблійні сюжети, алюзіями, засобами сугестії, реаліями.

Оскільки мета перекладу політичного дискурсу – викликати в іншомовного  адресата реакцію, подібну до реакції  адресатів вихідного тексту, то завдання перекладача ускладнюється ще й  тим, що політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей, актуальної лише в межах певної культури, для якої політичний дискурс власне створений. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику та емоційність. Адекватний переклад не може бути дослівним, адже дуже часто концепти чи реалії, які відсутні в мові перекладу, але наявні в оригіналі, вимагають додаткових пояснень чи тлумачень, інакше зміст перекладу залишиться незрозумілим для адресата і не матиме на нього такого ж впливу, як вихідний текст – на свого адресата, чим порушить адекватність перекладу. Національно-специфічні реалії, особливості мовлення окремих політиків, авторські метафори та ідіоми, які підкреслюють національний колорит політичного дискурсу, завжди викликали значні труднощі для перекладу