Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Июня 2013 в 19:20, реферат
Симоненко Василь Андрійович (псевдоніми В. Щербань, С. Василенко, Симон) — письменник, журналіст, яскравий представник покоління «шістдесятників». Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 року у с. Біївці Лубенського району Полтавщини.. Закінчив середню школу із золотою медаллю. Вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Паралельно відвідував літературну студію.
У 1957 — 1960 рр. працював у газеті «Черкаська правда», у 1960 —1963 pp. — у газеті «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої газети», а також займався літературною творчістю.
Переглянув з десяток останніх номерів і побачив, що у нас майже зникла тема естетичного виховання молоді. А це ж чи не головне для правильного сприймання і розуміння людиною дійсності, природи, суспільних відносин, формування почуттів, смаків тощо.Яка робота в цьому напрямку ведеться в наших інститутах? Як готуються до життя майбутні інтелігенти? Слід зайнятися цим капітально.
НА ЗАХИСТ БОГДАНОВОЇ ГОРИ
19 листопада 1962 р.
Вважаю, що газета виявила певну мужність,
надрукувавши гостру статтю проти тих
варварів, які організували на Богдановій
горі у Чигирині гранітний кар’єр. (Стаття
«Хто довбе Богданову гору», у номері за
16 листопада). Правда, у автора статті не
вистачило сміливості назвати високопоставлених
чиновників, які дозволили таке знущання
над історичною святинею, але вони самі
себе виявили у грізних дзвінках до редакції.
Даремно.
Нам слід завжди пам’ятати про те, що на
Черкащині є три священні вершини і всіляко
охороняти їх. Перша — це Тарасова гора
у Каневі, де покоїться прах Кобзаря, друга
— це Богданова гора у Чигирині, звідки
пішла слава козацька, третя — Михайлова
гора у Тимківщині під Каневом, на батьківщині
Михайла Олександровича Максимовича,
першого ректора Київського університету,
великого вченого і мислителя. Забувати,
а страшніше — руйнувати ці висоти — великий
гріх.
Примітка: після виступу газети кар’єр на Богдановій горі був закритий, і вона збереглася до наших днів.
(Із редакційного журналу