Репортаж-розслідування телевізійного репортажу

 

     Державний вищий навчальний заклад

  «Запорізький національний технічний університет»

  Міністерство освіти  і науки, молоді та спорту  України

 

                  Факультет гуманітарно-правовий

              Кафедра журналістики

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

РЕПОРТАЖ-РОЗСЛІДУВАННЯ  НА УКРАЇНСЬКОМУ

  ТЕЛЕБАЧЕННІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Запоріжжя

          2012

        ЗМІСТ

 

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ РЕПОРТАЖ-РОЗСЛІДУВАННЯ ЯК ЖАНР  АНАЛІТИКИ ………………………………………………………..…………………….6

1.1. Специфіка, структура та види телевізійного репортажу.…………………..7

1.2.1. Подієвий…..……………………………………………………………….…9

1.2.2. Тематичний……………………..……………………………………….…..10

1.3. Особливості репортажу-розслiдування та алгоритм його підготовки…….12

РОЗДІЛ 2. РЕПОРТАЖ-РОЗСЛІДУВАННЯ  У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕФОРМАТІ (НА ПРИКЛАДІ «ЗНАКА ОКЛИКУ» НА ТВI)……………………16

ВИСНОВКИ...................................................................................................................21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……...............................23

 

    ВСТУП

 

Репортаж – найемоційніший журналістський жанр. Репортер створює «ефект присутності» аудиторії та дає змогу зазирнути за межі сухих фактів. Незважаючи на те, що термін «репортаж» з'явився у середині ХІХ ст., знадобилися десятки років, аби він набув якостей самостійного жанру. У репортажі на перший план виходить особистісне сприйняття події. Цей жанр повсякчас розвивається, тому дедалі частіше його ділять на різні види.

Репортаж-розслiдування дає можливість оперативно, правдиво, точно, повно, наочно вiдобразити проблему, подію, явище, ситуацію протягом усього шляху її розвитку через  безпосереднє сприйняття  автора – очевидця чи учасника події. Основне завдання цього жанру – використовуючи найсвіжіші факти, документи, свідчення очевидців і самого автора, правдиво розповісти про те, що відбулося, відбувається чи  буде відбуватися,  відтворити  подію або ситуацію настільки конкретно і наочно, наскільки це можливо. В центрі уваги – подія, яку бачить, відчуває  спостерігач  і яку читач  або глядач має  співпережити  з  позиції репортера.

Актуальність  теми.

Бурхливий розвиток засобів  масової комунікації, зумовлений демократичними змінами в нашій країні, лібералізацією суспільних процесів, відсутністю політичної цензури, висуває нагальну потребу  більш глибокого теоретичного осмислення місця, ролі, фахового рівня, тематичної спрямованості та багатьох інших  чинників при створенні аналітичного матеріалу, тому і репортажу-розслідування.  Отже потребує детального дослідження  з теоретичного та практичного боку враховуючи всі позитивні та негативні  сторони української журналістики.

Мета і завдання дослідження.

- розглянути історію виникнення  розслiдування як жанру репортажу та як метод збору інформації;

- визначити закономірності розвитку, функції, види та поширеність репортажу-розслідування на українському телебаченнi;

- проаналізувати проблемно-тематичний зміст репортажних матеріалів у дослі-джуванiй телепрограмi;

- конкретизувати методи і принципи створення та проведення.

Теоретична значущість роботи полягає в розширенні знань про репортажі-розслiдування,  їх види, структуру та прийоми підготовки.

 Практична цінність роботи полягає  в розгляді й осмисленні сучасної  практики та майстерності журналістів в ході підготовки розслiдування.

Об’єкт і предмет  дослідження.

Об’єкт дослідження – матеріали програми «Знак оклику» на телеканалi ТВi за 2012 рiк.

 Предмет дослідження – жанрові особливості з  урахуванням  дії суспільнополітичних, типологічних, психологічних  чинників  в  межах соціальнокультурних  та історичних параметрів нашої країни.

Методологічна і  теоретична основа роботи. Вивченню особливостей і структури роботи при створеннi репортажного розслідування приділяють  увагу у своїх  працях  багато українських  та зарубіжних журналістикознавців, зокрема М.Василенко, А.Васильєва, С.Гуревич, Л.Кайда, В.Здоровега, А.Капелюшний, І.Михайлин, А.Москаленко, І.Прокопенко, – вони дослідили історичні, теоретичні та практичні аспекти телевізійних журналістських розслідувань та досліджень. Про цей жанр ведуться активні дискусії на сайті «Телекритика», де контент формують самі журналісти (Отар Довженко, Богдан Кутєпов, Володимир Ар’єв, Артем Шевченко, Олег Єльцов, ін.).

Методи дослідження. У процесі дослідження та написання роботи застосовувалися методи аналізу й оцінки під час вироблення науково-практичної концепції, порівняльно-історичний, типологічний та структурно-семантичний при дослідженні «Знака оклику».

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше була зроблена спроба дослідження та систематизації компонентів журналістського розслідування саме на українському телебаченні на прикладі «Знака оклику» та його наповнення.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали курсової роботи можуть бути використані під час подальших наукових розробок, а також при підготовці до практичних занять зі спецкурсу «Репортерська праця».

Cтруктура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновка, списку використаних джерел. Обсяг основної роботи – сторінок. Список використаної літератури включає 25 найменувань (викладені на 2 сторінках).

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕЛЕВІЗІЙНИЙ РЕПОРТАЖ-РОЗСЛІДУВАННЯ ЯК ЖАНР  АНАЛІТИКИ

 

Аналітична публіцистика передбачає застосування у кожному  з випадків специфічних журналістських методів пізнання й відображення дійсності, оволодіння об’єктом для  розкриття глядачеві їхніх суттєвих, актуальних сторін і граней. Талановитому журналістові вдається глибоко показати на екрані життя, показуючи зразки досконалості форми, яка відповідно, передбачає системний  показ явищ, подій і фактів реальної дійсності.

Використання репортажної  форми є найбільш вдалою при підготовці журналістських матеріалів з місць  масових заходів, локальних подій, катастроф, гарячих точок. Причому активна роль самого репортера підсилює рівень емоційності такого матеріалу. Найскладнішою формою репортажного тексту є журналістське розслідування.

Репортаж (від французького reportage, що в свою чергу походить від лат. reportо – повідомляю) – інформаційний жанр журналістики, предметом якого є цікаві події. Автор повинен бути очевидцем, а ще краще – учасником події, що може являти собою яскравий епізод чи факт дійсності (мітинг чи демонстрацію, військовий парад, спортивні змагання, сесію Верховної Ради чи органу місцевого самоврядування, ліквідацію аварії чи наслідків стихійного лиха тощо).

З’явившись в надрах друкованих органів масової інформації, особливого розвитку репортаж набув на радіомовленні  та телебаченні, де його часто транслюють у прямому ефірі. У такому випадку репортаж – завжди імпровізація, потребує від журналіста глибоких знань, фахових навичок, винахідливості й дотепності. Але імпровізаційний характер не виключає, а навіть передбачає попередню підготовку до репортажу. 

Репортаж може включати в  себе діалоги (монологи) з учасниками події, авторські відступи і коментарі, мальовничі описи окремих елементів  події, характеристики її героїв, пейзажні картини тощо. 

Розслідування – це найскладніший  журналістський жанр, який грає на всіх регістрах сприйняття: на аналітичному і на емоційному. Завдання розслідування – захопити читача унікальною заплутаною ситуацією, а потім пояснити, що ж насправді криється за нею.

При характеристиці журналістських розслідувань в науковій літературі зустрічаються такі означники як «переслідувательна журналістика» та «чорний піар».

Для того, щоб максимально  глибоко проаналізувати поняття  «журналістського дослідження» варто більш конкретно зосередити увагу на специфіці його визначення в різних наукових джерелах.

 

1.1. Специфіка, структура та види телевізійного репортажу

 

Аналітична програма –  щотижневий, щомісячний або щоденний коментар подій, які мають значення для аудиторії і відкрито об’єктивне їх трактування. Функція – формування суспільної думки.

Телерепортаж, на відміну  від репортажу на радіо або  в газеті, не тільки розповідає, але  і показує глядачеві те, що сталося. Якщо «газетярі» і «радійники» змушені «малювати» подію словами, то за журналіста – телевізійника описову функцію виконує відеоряд. З одного боку, це дозволяє сконцентрувати інформацію – телерепортер розповідає не що відбувалося, а чому, до чого все призвело або може призвести. З іншого боку, телевізійники більш залежні від події. Необхідно потрапити на місце дії до його завершення і встигнути відзняти відеоматеріал. Цей фактор істотний у вирішенні питання про те, що може з'явитися інформаційним приводом для телерепортажу. Радійні та газетні журналісти думають, наскільки цікавий той чи інший факт читачеві, слухачеві. Телевізійник оцінює, яку «картинку» він зможе показати глядачеві. Видовищність відеоряду – один з основних умов вдалого репортажу. Це позначається і на виборі тем, про які варто робити телевізійний репортаж. Якщо газетяр думає , що з цього приводу написати, а радіожурналіст – що про це можна розповісти, то телевізійник оцінює, що можна розповісти і що показати [6, c. 137].

Телерепортаж здатний  показати, що відбувалося в реальному  часі, то глядач ніби стає очевидцем  події. Тому журналісту немає необхідності описувати подію – цю функцію виконує відеоряд. Репортер в закадровому тексті розповідає про подробиці події - причини і наслідки (реальнi або можливi), проводить аналогії, шукає зв'язок з іншими подіями. Варто відзначити і той факт, що телевізійний сюжет створює ціла команда. Якщо газетяр може один побувати на місці події та підготувати матеріал, то створення телерепортажу вимагає залучення значних сил служби новин: оператора, режисера, монтажерів.

Складається з чотирьох основних елементів:

- закадровий текст повідомлення, написаний репортером і / або редактором і записаний в студії;

- відеоряд - змонтовані фрагменти відеозображення, відібрані з т. зв. исходников (знятого оператором матеріалу);

- звуковий фрагмент або синхрон;

- шуми (інтершумом і люфт) - це звук, синхронний зображенню, який звучить паралельно (інтершумом) або замість (люфт - пауза) закадрового тексту.

За методами подання матеріалу, тематичного задуму автора, співвіднесеного із потребами редакції, М.Василенко поділяє репортаж на власне інформаційний, проблемний, літературний, історичний, зарисовочний, критичний, фантастичний (репортаж-застереження), репортаж-розслідування, репортаж-спогад, репортаж-інтерв'ю.

Є два варіанти підготовки сюжету:

1) Матеріал, підготовлений  до виходу в ефір: автор моніторить  хід подій із студії і при  необхідності оновлює закадровий  текст.

2) Пряма трансляція з  місця події: репортер знає  або обчислює, що подія відбудеться  під час виходу новин в ефір. Тоді на місце дії виїжджає  пересувна телевізійна станція  (ПТС) і в ефір видається  пряме включення, у журналіста  є можливість ефір стендап на фоні того, що відбувається [3].

В основі репортажу, як і багатьох інших жанрів – перш за все актуальність. Але це актуальність неоднозначна. Це або одинична подія, або ланцюг взаємопов'язаних подій, фактів, що виростають в проблему. Звідси – два основних типи репортажу: подієвий і тематичний.

 

1.2.1. Подієвий 

 

Це репортажі про урочисті церемонії чи військові операції, катастрофу чи страйк, раптовий обвал  курсу валют або масові відставки  в уряді. В такому репортажі визначальною стає нове подія, послідовність її розвитку. Вiдбува в реальному часі і просторі незалежно від репортера.

Проблема відбору найважливіших і найцікавіших тем – тих, про які розкажуть в теленовинах – це проблема інформаційного приводу. Отже матеріал для подієвого репортажу має бути свіжий, незвичайний і представляти інтерес для глядача. Вибрати такий інформаційний привід для майбутнього репортажу з тисяч інших – найважливіше. Найцікавіших телеглядачеві інформаційні приводи:

- конфлікт, зіткнення інтересів  людей, країн, організацій;

- катастрофа, аварія, стихійне  лихо, інші надзвичайні події;

- новини політики та економіки (прийняття нових законів, зустрічі, укладення політичних договорів, підсумки виборів);

- новини культури, спорту (відкриття виставок, кінофестивалів, чемпіонатів)

- події з життя відомих  людей (ювілей артиста тощо).

На всі ці теми часто  створюються подієві репортажі, тому що всі вони, незалежно від своє важливості прив'язані до якогось конкретної події, інформаційні приводи іншого характеру частіше служать для створення тематичного репортажу.

В залежності від інформаційного приводу подієвий репортаж може бути:

- ситуативним (незапланованим): пограбування банку, терористичний акт або відставка президента напередодні Нового року;

- твердим (запланованим): виставка, судове засідання, прес-конференція президента.

Підготовка до репортажу  зводиться лише до попереднього збору  даних про майбутню подію і  написання якихось заготовок, а  здобувати всю інформацію з’явиться вже на місці. Це в тому випадку, коли подія запланована. Проте найчастіше репортеру доводиться робити матеріал про події випадкові, екстрені. Іноді робити це потрібно в прямому ефірі, отже телерепортер не має можливості, як газетяр, роздумувати над кожним словом, кожною фразою, згодом відредагувати свій матеріал. Ведучи репортаж, він часто стикається з несподіваними ситуаціями і знаходиться в тому ж положенні, що і глядач, який вперше бачить матеріал. Такі репортажі є одними з найскладніших жанрів новин і називаються екстреними новинами, які у випуску новин , як правило, йдуть першими.

Екстрені новини – інформація, що з'являється несподівано і вимагає якнайшвидшого розповсюдження. В репортажах про екстрені новини ніколи не вживається слово «вчора». Екстрені новини – це репортажі про військові дії, теракти, стихійні лиха. Яскраві приклади – репортажі про загибель Леха Качинського у авіакатастрофі, про цунамі та землетруси в Японії тощо.