Заголовок,його роль в журналiстському творі

  Одним із видів тематичних рубрик є рубрика-девіз. Це — заклик, під яким проводиться газетна кампанія ("Рідному місту — красу і нарядність", "Шляхами реформи", "Не хочемо бути заложниками"). Різновидом є і суперрубрика. Вона позначає тематичне спрямування публікацій усієї полоси, тому розміщують її не над окремими матеріалами, а над верхнім колонтитулом або ж одразу під колонлінійкою повним рядком на формат усієї газетної полоси.

  Суперрубрика допомагає читачеві орієнтуватись у публікаціях номера газети.

  Рубрики бувають постійні, тимчасові, епізодичні. Постійні живуть у газетах незмінно або тривалий час. Тимчасові потрібні лише на певний час, вони пов'язані з політичною або економічною кампанією або ж мають сезонний характер. Тимчасові рубрики з'являються тоді, коли починається кампанія, і зникають, коли вона закінчується ("Весна в полі і на фермі", "До Дня Перемоги"). Епізодичні уточнюють характер окремих публікацій і цим звертають увагу читача на порушуване газетою питання. З'явившись у якомусь номері газети, така рубрика, як правило, більше не повторюється.

  "Шапка" — один із типів заголовка, що об'єднує декілька газетних публікацій, кожна з яких має власне найменування.

  Призначення "шапки" — привернути увагу читачів до розвороту, полоси, добірки (блоку) матеріалів на актуальну політичну, економічну чи культурну тему, виразно й стисло висловити загальний смисл цих матеріалів.

"Шапки"  бувають: шрифтові — набрані  друкарським способом, штрихові  — намальовані художником, тонові  — фотографовані. За характером "шапка" може бути:

— привітальною — газета користується привітальною формою "шапок" у дні великих  свят, видатних подій, пам'ятних дат ("Слава вам, дочки Батьківщини!", "Привіт вам, відмінники навчання!");

 — закличною — газета звертається до всіх або окремих груп читачів із закликами політичного, господарського, культурного значення ("Пускові будови дострокові!");

— узагальнюючою — "шапка" висловлює головну ідею, сутність добірки матеріалів, об'єднуваних нею, а також зміст тематичної полоси, розвороту, цільового номера ("Зкологические хроники", "Под прессом бешеньїх цен");

— інформаційною (констатуючою) — повідомляє про певне явище, подію або місце, де вона відбувалася, може вказувати й на найважливіший факт (полоса: "Школа професіоналів управління. Розповідь ректора Київської школи господарського управління, виступи викладачів і випускників").

  Якщо у великому матеріалі, добірці цільової полоси треба дати відразу декілька підзаголовків, то їх можна винести на початок публікації та подати як єдиний блок — анонс. Він використовується для того, щоб посилити зорово-змістовий центр публікації, відразу подати читачеві головні теми і проблеми. Усе це враховується під час створення всіляких "афішок", блоків із підзаголовків, назв матеріалів, що виносяться на перші сторінки газет під рубриками типу: "Сьогодні читайте", "Сьогодні в номері" тощо.

  Безпосередньо примикає до тексту такий заголовний елемент, як епіграф. Він пояснює характер публікації, її головну ідею. Епіграфом можуть служити не тільки цитати, а й самостійні повідомлення, складені автором, редакцією (наприклад, епіграф, що коментує карикатуру).

  Газетна практика показала доцільність сполучення заголовків різних видів над одним текстом. Рубрика розкриває напрям і характер публікації, основний (головний) заголовок дає уявлення про зміст, ідею матеріалу, підзаголовок уточнює цей зміст. Отже, читач отримує той мінімум інформації, що викликає інтерес до тексту.

  Тобто йдеться про застосування комплексу заголовних відомостей: основного заголовка, підзаголовка, рубрики. Комплексні заголовки набувають у газетах все більшої популярності.

  Відмова від сполучення різних заголовків погіршує оформлення газети, позбавляє її додаткових можливостей впливу на читацьку аудиторію. Але, з іншого боку, не слід зловживати цим прийомом — занадто часте його застосування може призвести до нагромадження заголовків на газетній полосі. Найчастіше в газетах використовують сполучення двох видів заголовків — рубрики і звичайного заголовка чи заголовка й підзаголовка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Призначення заголовків

  Заголовки матеріалів у газеті — це один із найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя газети.

  Найважливіша функція газетного заголовка — керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне й цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Газетна практика дає численні приклади того, як унаслідок невдалого оформлення заголовка різко знижується вплив важливих виступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і, отже, не читають. І навпаки, яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприймання статті.

  Коли читач відмовляється ознайомлюватися з газетним матеріалом?

1. Коли заголовок незрозумілий.

2. Коли заголовок виражає не головну думку автора, а відображає другорядні елементи змісту публікації.

3. Коли заголовок перетворився на штамп, трафарет, стереотип. Заголовок, насамперед, завдання автора, але разом з тим і редакції газети в особі:

— відділу, який готує матеріал до друку;

— секретаріату;

— чергової зміни, яка випускає номер (черговий редактор — член редколегії, черговий заступник відповідального секретаря, черговий співробітник відділу).

  Секретаріат редакції газети має створювати загальну атмосферу професійної невдоволеності заголовками і прищеплювати прагнення до пошуку кращих, виховувати в усіх журналістів відповідальне ставлення до заголовків, утверджувати високу культуру роботи над ними.

  Домагаючись на стадії підготовки номера від редакційних авторів і відділів найкращих варіантів заголовків, назв і "шапок , секретаріат повинен використовувати для цього різні засоби — в1# стислого колективного обговорення пропозиції до проведення невеличких конкурсів серед журналістів.

  При цьому головним предметом уваги співробітників, секретаріату, всіх працівників відділів залишається єдність змісту і форми в цілісній системі окремої полоси і всього номера.

  Не можна зловживати ні гучним закличним словом, ні рясністю метафор, ні повторами дієслівних заголовків.

  Почуття міри, вміння бачити кожну назву в загальній "оркестровці" газети — ось що тут особливо потрібне.

  За які якості цінують заголовки?

  Кращі газетні заголовки повинні мати такі властивості:

— максимальну інформативність;

— об'єктивне відображення тематичного змісту тексту;

— самобутність і оригінальність;

— публіцистичну гостроту і експресивність, виразність почуттів, думок;

— структурну завершеність та інтонаційну виразність;

— точність термінів.

  Заголовки значною мірою визначають ефективність, дієвість матеріалів газетного номера.

  Вони є постійним елементом газети, як і назва друкованого органу, як і полоси номера, що складаються з текстових колонок, як і текстові матеріали, ілюстрації, як і службові деталі — колонтитули та вихідні видавничо-реєстраційні відомості.

  Отже, заголовок — це складова частина, постійний елемент газети — незмінний, повсякденний, завжди присутній у газетному номері.

  Призначення газетного заголовка:

— зацікавити читача, бо найперше, що впадає в око читачеві, це заголовки;

— стисло й виразно донести до читача головну ідею публікації (повідомити основний зміст);

— привернути увагу читача до газетного матеріалу (тобто спонукати його прочитати надруковане під заголовком).

  Гарний газетний заголовок:

— виражає єдність форми і змісту матеріалу;

— забезпечує актуальність і конкретність публікації;

— передає ставлення автора і редакції до описуваних подій, процесів, явищ;

— підкреслює значення повідомлюваного факту і, отже, активно впливає на читача.

  Гарний газетний заголовок має впливати на читача, і тому в його основі завжди лежать відповідність змістові, ясність, точність, яскравість, виразність.

  Отже, гарний заголовок у газеті — це концентроване відображення головної ідеї твору, головної думки автора, але відображення лаконічне, максимально стисле, чітке, конкретне.

  Що значить конкретне?

  Ця важлива якість заголовка виявляється в різних формах, а саме:

— у формі чіткого і ясного гасла;

— у формі стислого узагальнюючого висновку ("Не конкуренти, а союзники", "Каскад набирає силу", "Рекордні кілограми");

— у формі влучної характеристики повідомлюваних фактів ("Дерева розповідають про клімат", "Питання стоїть, а будинок валиться", "Замість саду — терема", "Острова неряшливости в море чистоты");

— у формі стисло викладеного єдиного факту, який становить весь зміст замітки ("Діагноз за телефоном", "Перша продукція", : "Сільський завод", "Відкриється китайський магазин", "Динозаври на Чукотці");

— у формі якогось елемента, який з достатньою повнотою виражає сутність матеріалу, підсумкових даних, влучного висловлювання, характерного факту ("Гроші... за приписки", "Премія... з пальця", "Від простоїв до авралів", "Коса на камінь", "Сеанс, якого не було", "Шість пострілів завершили розмову").

  Отже, для заголовка кожного матеріалу доцільним є власний ступінь конкретності, тобто чим конкретнішим є матеріал, тим конкретнішим, точнішим, чіткішим має бути заголовок.

  Чи може бути той самий заголовок однаковим за побудовою для репортажу, інтерв'ю, фейлетону, нарису, звіту, замітки? Ні, бо особливості кожного газетного жанру обумовлюють і форми заголовків. І якщо, скажімо, заголовок буде вдалим для статті чи кореспонденції, то це аж ніяк не означає, що він буде виразним і точним для замітки чи репортажу.

  Візьмемо приклад короткої інформаційної замітки. Вона лаконічно, здебільшого без будь-яких коментарів, оперативно сповіщає тільки окремий факт. Тому невелика за розміром замітка вимагає найкоротшого заголовка (в одне-два, рідше в три слова), що передає сутність змісту.

  Приклади:

— "Телескоп дивиться в небо";

— "Новосілля у ветеранів";

— "Львівські сувеніри";

— "Рекорд штангіста";

— "Допомагає ультразвук";

— "Шкільний кооператив";

— "Санаторій змінює профіль".

  Важливою властивістю заголовка у фейлетоні є його оригінальність, образність, дотепність. Заголовок фейлетону має іскритися новизною, бути стислим і сатиричним. Адже фейлетон є літературно-публіцистичним газетним твором сатирично-гумористичного характеру на злободенну тему. Заголовок у фейлетоні незвичний, він одразу впадає в око, нерідко стає крилатим висловом. Такі заголовки взагалі несуть у собі елементи сатири, іронії, гумору, тобто елементи, які зовсім невластиві, наприклад, статті на економічну тему.

  Приклади:

— "Бабушка и управдом";

— "Песня в нагрузку";

— "Преміальна гарячка";

— "Ділове порося";

— "Електронна карамель";

— "Гусак у магнітному полі";

— "Службовий анонім";

— "Директорський віник";

— "Будяк у перспективі".

  Втім, якості газетного фейлетонного заголовка були б недоречні, наприклад, у відділі пригод, де потрібні винятково стримані, короткі, суто інформаційні заголовки.

  Приклади:

— "Несподівана знахідка";

— "Вогонь на балконі";

— "Ешелон зупинено вчасно";

— "Тяжке похмілля";

— "Нічна зустріч".

  Наведені приклади підтверджують думку про те, що зв'язок між заголовком і жанром, характером публікації існує. А втім, залежність ця надто умовна і стверджувати категорично, що, скажімо, жанрові кореспонденції властива тільки така інтонація заголовка, жанрові репортажу — зовсім інша, а заголовкові нарису потрібне зовсім не те забарвлення, не можна.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Особливості використання заголовків у журналістському творі

2.1. Експресія газетного заголовку

  Серед численних аспектів газетної журналістики, володіння якими в досконалості дозволяє стати професіоналом, особливе місце належить заголовку. Від того, як назвеш власний твір, багато в чому залежить успіх контакту між автором і читачем. Чим вдаліше підібрано заголовок, і чим більше експресії несе в собі авторське “я”, тим більше сила впливу матеріалу (при цьому не менш важливий зміст  основного тексту, який сприймається читачем слід за заголовком).

  В часи, коли назви публікацій на газетних смугах більше походили на гасла чи точні вказівки, журналісти в основному користувалися стереотипними заголовками (“На благо Батьківщині”, “Серйозні хиби” і т.п.), що в якійсь мірі позбавляли авторський матеріал експресивності й емоційності , робили його “сірим” і непривабливим для читача. У порівнянні з переодичними виданнями минулих десятиріч, сучасні газети  буквально насичені  емоційними заголовками: у них і абревіатури, і імена власні, і сленг, і фрагменти на іноземній мові, і т.д. Поява нетрадиційних для української преси моделей і тенденцій, спонукали автора цієї статті для їхнього розвитку звернутися до такої мало досліджуваної проблеми, як експресія газетного заголовку.