Кримінально-процесуальні форми. поняття і значення

 

 

                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Поняття і соціальна цінність кримінально-процесуальної форми..5

1. Значення і поняття кримінально-процесуальної форми…………………5
2. Кримінально-процесуальна форма як гарантія достовірності одержаних відомостей про факти………………………………………………………8
3. Послідовність стадії кримінального процесу як необхідна умова дотримання процесуальної форми……………………………………….14

Розділ 2. Документування як форма кримінально-процесуальної діяльності……………………………………………………………………….19

2.1. Поняття процесуального документу…………………………………….19

2.2. Структура процесуальних документів…………………………………..20

2.3. Вимоги до окремих процесуальних  документів………………………...22

2.4. Мова і стиль процесуальних  документів………………………………..24

Розділ 3. Проблеми вдосконалення процесуальної форми на сучасному етапі……………………………………………………………………………25

Висновки………………………………………………………………………32

Список використаної літератури…………………………………………….33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Вступ

   В Конституції України проголошено, що : «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст..3). Такий підхід до особи як найвищої соціальної цінності потребує вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування, подолання порушень у кримінально-процесуальній сфері. Важливим напрямком у вирішенні цих завдань є чітка та детальна регламентація кримінально-процесуальних відносин у сучасному законодавстві. Правова держава повинна забезпечити такий порядок регламентації цих відносин, який стояв би на захисті людини, суспільства, держави від злочинів шляхом створення умов для їх розкриття, викриття винних та їх засудження.

   Але розкриття, розслідування злочинів та запобігання їм, викриття винних, відшкодування заподіяної злочином шкоди визначається тим, наскільки тактично грамотно та законно проведено розслідування кримінальної справи. Успіх у розслідуванні злочинів залежить насамперед від якісного проведення слідчих дій, але також не менш важливим є дотримання кримінально-процесуальної форми.

    Проблема дослідження кримінально-процесуальної форми є актуальною в сучасних умовах побудови правової держави в Україні, оскільки саме процесуальна форма створює врегульований, обов'язковий режим судочинства у кримінальних справах. Своєчасне і правильне застосування кримінального покарання до осіб, що вчинили злочини, забезпечується належним порядком провадження по кримінальних справах, що визначені кримінально-процесуальним законодавством і наділені процесуальними формами, які покликані сприяти встановленню істини у справі й забезпечувати дотримання прав і законних інтересів усіх учасників процесу. Процесуальна форма створює той режим законності, який є першорядною умовою успішної боротьби зі злочинами і разом із цим необхідною гарантією особи від свавілля і судових помилок.

   Об'єктом дослідження курсової роботи є кримінально-процесуальне законодавство України.

   Предметом дослідження курсової роботи є кримінально-процесуальна форма.

   Метою курсової роботи є дослідження кримінально-процесуальної форми в контексті кримінально-процесуального законодавства України. Можливість реалізації поставленої мети зумовлена розв'язанням низки завдань, таких як:

- визначення поняття та соціальної  цінності кримінально-процесуальної  форми;

- вивчення кримінально-процесуальної  форма як гарантії забезпечення  достовірності одержаних відомостей  про факти;

- аналіз проблем вдосконалення  процесуальної форми на сучасному  етапі політико-правового розвитку  України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття і соціальна цінність кримінально-процесуальної форми

1. Значення і поняття кримінально-процесуальної форми.

 

   Процесуальна форма належить до фундаментальних категорій науки кримінального процесу. Від точності визначення цього поняття залежить розробка ряду найважливіших теоретичних проблем. Дослідження суті кримінально-процесуальної форми пов'язане і з вирішенням чималого числа практичних завдань, що мають велике соціально-політичне значення.

Питання про кримінально-процесуальну форму належить до тих питань, що не досить повно досліджені у науці кримінального процесу. І хоча в сімдесяті роки побачили світ робіти, які було присвячено процесуальній формі, багато з питань щодо її поняття та змісту, залишаються дискусійними, причому в деяких випадках відмінності у визначеннях мають суттєвий характер. Так, деякі джерела стверджують, що кримінально-процесуальна форма "охоплює" весь кримінальний процес у єдності його змісту (кримінально-процесуальної діяльності) і форми. В деяких інших джерелах при визначенні кримінально-процесуальної форми виділяються в одному випадку умови, встановлені законом для здійснення слідчих і судових дій, в іншому - умови виникнення, зміни або припинення правовідносин, а в третьому - структура, умови, послідовність, порядок здійснення процесуальних дій і закріплення їх у правових актах.1

Разом з тим не викликає сумнівів той факт, що своєчасне і правильне застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, забезпечується належним порядком провадження по кримінальних справах, що визначено кримінально-процесуальним законодавством і наділене процесуальними формами, які покликані сприяти встановленню істини у справі й забезпечувати дотримання прав і законних інтересів усіх учасників процесу. Процесуальна форма створює той режим законності, який є першорядною умовою успішної боротьби зі злочинами і разом із цим необхідною гарантією особи від свавілля і судових помилок.

Поняття кримінально-процесуальної форми повинно спиратися на те загальновизнане положення, що кримінальному (матеріальному) закону, який визначає межи злочинного і покарання за злочини, відповідає певна форма його реалізації. Здійсненню норм кримінального права щодо застосування заходів кримінального покарання до осіб, якими вчинено злочин, не може бути ніяка (зокрема цивільно-процесуальна) форма діяльності суду й інших учасників процесу, окрім кримінально-процесуальної. Процесуальна форма, визначається наукою за допомогою вказання на сукупність однорідних процедурних вимог до дій учасників процесу, що спрямовані на досягнення певного матеріально-правового результату, в області кримінального судочинства створює правовий режим діяльності суду, органів розслідування і прокурорського нагляду по порушенню кримінальних справ, їх розслідуванню і вирішенню; встановлює послідовність процесуальних стадій, систему й умови провадження у справі в цілому і здійснення окремих процесуальних дій.

Суттєву рису кримінально-процесуальної форми складає система вимог, закріплених нормами кримінально-процесуального права. Ця система передбачає наявність у своєму складі правил, які визначають коло і порядок діяльності всіх без виключення осіб, що беруть участь у процесі, послідовність, зміст і характер всіх їх дій, а також відповідальність за невиконання цих дій. Крім того, кримінально-процесуальний закон встановлює:

а) форми участі в кримінальному судочинстві зацікавлених у результаті справи осіб (наприклад, можливість написати обвинувачуваним свої показання власноручно з обов'язковою відміткою про це в протоколі допиту);

б) вимоги мотивування й оформлення відповідним документом рішень, що приймаються органами дізнання, попереднього слідства і судом (наприклад, правило про обов'язкове мотивування вироку суду);

в) обов'язковість точного протоколювання всіх слідчих дій і всього ходу судового розгляду справи, причому не тільки з вказівкою назви, але і з відображенням змісту цих дій (наприклад, допит на суді експерта передбачає протоколювання суті його відповідей на питання суддів, обвинувача, потерпілого та інших учасників судового розгляду);

г) підстави і порядок прийняття і відміни рішень органів і посадовців, які проводять процес (наприклад, правило про те, що якщо справа збуджена слідчим або органом дізнання без законних приводів і підстав, то прокурор своєю постановою відміняє постанову слідчого або органу дізнання, відмовляючи у збудженому стані кримінальної справи, або припиняє справу, якщо по ній були проведені слідчі дії);

д) правила, які визначають організацію діяльності слідчих, прокурорських і судових органів, а також судовий етикет, ритуал судового процесу (проголошення вироку стоячи, обов'язок усіх присутніх вставати при вході суду в зал і т.д.) .

Підсумовуючи викладене, кримінально-процесуальну форму можна визначити як регламентовані кримінально-процесуальним правом систему і структуру кримінально-процесуальних інститутів і правил, процедуру і послідовність стадій кримінального процесу, умови, способи і терміни здійснення процесуальних дій, безпосередньо або побічно пов'язаних із збиранням і дослідження доказів на попередньому слідстві і в судовому розгляді, їх закріпленням у правових актах, а також порядок прийняття і оформлення рішень з окремих питань і у справі в цілому.

Процесуальна форма дозволяє слідчому і суду науково обґрунтовано, з мінімально необхідними витратами сил і часу встановлювати істину у справі, сприяє виголошенню законних і обґрунтованих вироків. Багато в чому завдяки саме процесуальній формі кримінально-процесуальне право надійно оберігає права і обов'язки громадян.2

Цінність кримінально-процесуальної форми визначається, також і тим, що вона забезпечує характерну для правосуддя єдність суспільних і особистих інтересів, тобто інтересів правосуддя і законних інтересів учасників судочинства. Зокрема, це виражається в допустимості для досягнення цієї мети тільки тих засобів, які повністю узгоджуються з правами і законними інтересами особи.

Отже, кримінальна-процесуальна форма – невід'ємна сторона кримінального судочинства. Слідча та судова діяльність по кримінальних справах спрямована на втілення в життя норм кримінального закону і регулюється як кримінальним, так і кримінально-процесуальним правом.

Кримінально-процесуальна форма (процесуальний порядок) кримінального процесу є правовою формою діяльності органів розслідування, прокуратури і суду щодо порушення кримінальних справ, їх розслідування і вирішення, а також учасників процесу та інших осіб, притягнених до справи в тій чи іншій якості, і відносин, пов'язаних з цією діяльністю.

Кримінально-процесуальна форма утворює врегульований, обов'язковий правовий режим провадження по кримінальних справах. Це сукупність встановлених процесуальним законом умов, за яких провадиться як діяльність у цілому, так і кожна процесуальна дія зокрема, приймається кожне рішення у справі, і які визначають зв'язок і послідовність проваджених дій і прийнятих рішень.

 

1.2.Кримінально-процесуальна форма як гарантія забезпечення достовірності одержання відомостей про факти

 

Процесуальна форма – невід'ємна сторона кримінального судочинства. Судочинство, слідча і судова діяльність по кримінальних справах направлені на втілення в життя норм кримінального закону й регулюються як кримінальним, так і кримінально-процесуальним правом.

Ці суміжні, тісно пов'язані між собою галузі права регулюють різні сторони діяльності слідчих і судових органів і різні відносини, пов'язані з їх діяльністю.3

Якщо норми кримінального права регулюють у вирішенні відповідних питань слідчу і судову діяльність як таку, безпосередньо її зміст, то кримінально-процесуальне право включає норми двоякого характеру.

У кримінально-процесуальному праві можуть бути виділені, по-перше, норми, що визначають завдання кримінального судочинства (ст. 2 КПК [2] України), обов'язок порушення справи і розкриття злочину (ст. 4), вимогу повноти, всебічності й об'єктивності дослідження (ст. 22), коло обставин, що підлягають доведенню (ст. 64), що регулюють оцінку доказів (ст. 67), коло питань, що підлягають вирішенню на нараді суддів при винесенні вироку, та інші правила, що безпосередньо відносяться до діяльності слідчих і судових органів, до її змісту; і по-друге, норми, що встановлюють порядок кримінального судочинства, його форму; вони регулюють слідчу і судову діяльність не безпосередньо – її зміст, а шляхом регламентації процесуальних умов проведення як цієї діяльності в цілому, так і кожної окремої слідчої або судової дії, їх зв'язки і послідовності .

Процесуальна форма (процесуальний порядок) кримінального судочинства є правовою формою діяльності суду, органів розслідування й прокурорського нагляду за порушенням кримінальних справ, їх розслідування і вирішенням, а також учасників процесу та інших осіб, залучених до справи в тій або іншій якості, і відносин, пов'язаних з цією діяльністю. Вона є сукупністю встановлених процесуальним законом умов, у яких проводиться як ця діяльність в цілому, так і кожна окрема процесуальна дія (або комплекс таких дій) і приймається кожне рішення у справі і якими визначається зв'язок і послідовність дій, що проводяться, і прийнятих рішень

Процесуальна форма є правовою формою державної діяльності, специфічним її різновидом.

Значення процесуальної форми для кримінального судочинства, як і її поняття, властивості й проблеми побудови не можуть розглядатися поза зв'язком із завданнями процесу, його змістом.

Процесуальна форма нерозривно пов'язана й взаємозумовлена зі змістом кримінального судочинства. Необхідність процесуальної форми та її особливості порівняно з іншими правовими формами зумовлюються завданнями, змістом і характером слідчої і судової діяльності, її специфікою як галузі державної діяльності.